Вирок № 66730346, 24.05.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/7168/17

В И Р О К

іменем України

"24" травня 2017 р. . Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Дзюба О.А.,

при секретарі Коцюрба Л.О.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Андрєєв Я.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040005689 від 24.04.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, українець, громадянина України, з вищою освітою, офіційно не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушеня (злочину) передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в:

Судом визнано доведеним, що 23.04.2017 о 17 год. 45 хв., ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні магазину «Фора», який знаходиться за адресою: м.Київ, пр. Павла Тичини, 15-А, ходив по приміщенню магазину та роздивлявся товар. В цей момент, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме пляшки віскі.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна з метою власного протиправного збагачення, ОСОБА_1 впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, взяв з полиці магазину пляшку віскі «Джеймсон» об'ємом 0,7 літра, артикуль 58113, вартістю 437 гривень 99 копійок, яка належить ТОВ «ФОРА», та заховав під дублянку в яку був одягнений.

Після чого, ОСОБА_1, направився на вихід з магазину «Фора», що розташований за адресою: м. Київ, пр-т. П.Тичини, 15-А, однак, виконавши всі дії, які він вважав необхідні для доведення кримінального правопорушення до кінця, останній не зміг довести свій злочинний умисел, так як його протиправні дії були припинені співробітниками охорони магазину, які зупинили останнього за межами касової зони.

Своїми протиправними діями, які полягали у закінченому замаху на таємне, викрадення чужого майна, ОСОБА_1, намагався спричинити магазину «Фора» (ТОВ «ФОРА» ЄДРПОУ 32294897), що розташований за адресою: м. Київ, пр-т. Павла Тичини, 15-А, матеріального збитку на загальну суму 437 гривень 99 копійок.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння кримінальних правопорушень, викладених в установочній частині вироку, щиро розкаявся у вчиненому.

Також обвинувачений ОСОБА_1 негативно оцінив свої протиправні дії, пообіцяв у подальшому не порушувати закон за жодних умов.

Крім повного визнання своєї вини у вчинені кримінального правопорушення, ОСОБА_1 просив суд визнати недоцільним дослідження доказів, так як повністю погоджуються з досудовим розслідуванням справи/провадження.

Покази обвинуваченого ОСОБА_1 під час досудового слідства і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, суд переконавшись, що учасники процесу, вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів в добровільності їх позицій, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження.

Враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінальних проваджень, однак у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), за обставин, встановлених судом.

Тож, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 с.15, ч.1 ст.185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), а саме вчинив всі дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак свій злочинний умисел до кінця довести не зміг з причин, що не залежали від його волі.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують їх покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, позитивну характеристику за місцем проживання, дані, щодо стану здоров'я, невстановленність судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя (працює не офіційно, раніше не судимий), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає допустимі соціальні зв'язки; відсутність будь-яких претензій (майнових/моральних) у потерпілих; ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), а саме: їх класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотиви і мету, способи, стадії вчинень, характери і ступінь тяжкості наслідків, що настали; роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій, та вважає, за необхідне призначити покарання за ст. 185 КК України у виді позбавлення волі. Крім того, суд вважає, що його виправлення можливо без ізоляції від суспільства і до обвинуваченого можливо застосування ст. 75 КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Визнати винним ОСОБА_1, у вчиненні злочину ч.2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 1-го року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1, від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік .

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1, обов'язки: повідомляти органи пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з"являтись для реєстрації до органів пробації.

Речові докази, що переданні на збереження потерпілих, залишити в користуванні потерпілих.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

С у д д я :