Вирок № 66730099, 26.05.2017, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/991/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2017 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі колегії:

головуючого: судді Піковського В.Ю.,

суддів Степаненка О.М., Кондрацької Н.М..,

з участю:

секретаря судового засідання Запорожець Я.В.,

прокурора Черниша Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч.2 ст.115 КК України,

із участю в судовому розгляді:

потерпілої ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В:

16 грудня 2016 року в період часу з 21.30 год. до 23.30 год. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого тимчасового проживання в приміщенні квартири АДРЕСА_1, за раптово виниклим умислом, наніс декілька ударів малолітній дитині ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, в результаті чого спричинив потерпілому наступні тілесні ушкодження: закрита травма тулуба у вигляді двосторонніх переломів ребер, забою обох легень, забою серця, крововиливів в місці з'єднання верхньої та нижньої порожнистих вен, розривів печінки, крововиливу в капсулу підшлункової залози, крововиливу селезінки та шлунку, крововиливів в жирову клітковину обох нирок, крововиливів в брижу товстого кишківника, під серозну оболонку 12-палої кишки, тонкого кишковика та в корінь брижі тонкого кишківника, крововиливу м'які тканини передньої черевної стінки та порожнини тазу, синців та саден на грудній клітці, животі, в поперековій ділянці та на правій сідниці; черепно-мозкова травма у вигляді крововиливів під м'які мозкові оболонки півкуль головного мозку, крововиливів в м'які тканини голови, синців та саден на голові, крововиливів на слизовій оболонці верхньої губи та в ділянці вуздечки верхньої губи, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 03-01/928/2 від 31 січня 2017 року, виникли від неодноразової дії твердих тупих предметів (предмету) в період часу, який обраховується від 1 до 3 годин до настання смерті (або в час наближений до такого) та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; крововилив в м'які тканини навколо правої частки щитоподібної залози; забій калитки у вигляді синця калитки та крововиливів під оболонки яєчок, які, згідно висновку вказаної судово- медичної експертизи, виниклй від неодноразової дії твердих тупих предметів (предмету) в період часу, який обраховується від 1 до 3 годин до настання смерті (або в час наближений до такого) та носять ознаки тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості.

Причиною смерті малолітньої дитини ОСОБА_5, згідно зазначеного вище висновку судово-медичної експертизи, є закрита травма тулуба у вигляді двосторонніх переломів ребер, забою обох легень, забою серця, крововиливів в місці з'єднання верхньої та нижньої порожнистих вен, розривів печінки, крововиливу в капсулу підшлункової залози, крововиливу селезінки та шлунку, крововиливів в жирову клітковину обох нирок, крововиливів в брижу товстого кишківника, під серозну оболонку 12-палої кишки, тонкого кишковика та в корінь брижі тонкого кишківника, крововиливу м'які тканини передньої черевної стінки та порожнини тазу, синців та садна на грудній клітці, животі, в поперековій ділянці та на правій сідниці, яка ускладнилася розвитком шоку, що підтверджується даними проведеної, експертизи трупа та результатами проведеної судово-медичної (гістологічної) експертизи.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за п.2 ч.2 ст.115 КК України не визнав та пояснив суду, що потерпілу ОСОБА_2 знає протягом значного проміжку часу, більше 10 років, приблизно місяць тому, вони випадково зустрілися у громадському транспорті, з того часу і до події вони проживали разом за адресою, де мешкала потерпіла із малолітнім сином ОСОБА_6 Під час проживання він здійснював догляд за дитиною, допомагаючи ОСОБА_2, так як він є батьком трьох дітей від попереднього шлюбу.

16.12.2016 прокинувся приблизно о 18 год. 00 хв. Ввечері ОСОБА_2 запропонувала поїхати до кумів в гості. Туди поїхали він, ОСОБА_2, дитина і знайомий ОСОБА_7, який приїхав до них раніше. В гостях були десь до 21 год. 00 хв. Відпочивали та вживали алкоголь, потім їй зателефонував чоловік, поговоривши із ним у ОСОБА_2 зіпсувався настрій і вона сказала їхати додому. Вони викликали таксі і поїхали додому, спочатку завезли ОСОБА_7, а потім додому. В таксі ОСОБА_5 заснув, він його заніс в квартиру на руках, потім його поклав на диван та роздягнув. В цей час ОСОБА_2 пішла до ванни, після чого лягла спати на диван. Він пішов гріти пляшечку з молоком дитині, коли її приніс, дав її ОСОБА_5, який лежав біля ОСОБА_2 Після того він вийшов із квартири покурити, коли повернувся побачив, що ОСОБА_5 грався на полу і він пішов знову гріти молоко дитині. Повернувшись дав дитині пляшечку і поклав біля ОСОБА_2, а сам пішов прийняти душ на ніч. Через пів години він вийшов із ванної кімнати і побачив, що дитина лежить в ногах ОСОБА_2 на дивані, в цей момент вона наносила три удари ногою по тілу дитини, він крикнув їй, після цього ОСОБА_2 повернулася та заснула. Він взяв ОСОБА_5 на руки, він був млявий, був відсутній пульс, він почав надавати йому першу допомогу, це не допомогло. В чому був одягнений, побіг викликати швидку допомогу до сусідів, повідомив, що дитина у віці одного року поперхнулася молоком, так він повідомив, щоб швидка скоріше приїхала. Зустрів лікарів, також їм розповів при зустрічі, що дитина поперхнулася молоком, та провів до квартири. Дитину положили на підлогу та почали одразу реанімаційні дії проводити, він виконував вказівки лікарів, потім приїхала ще одна бригада, дитину врятувати не вдалося, викликали працівників поліції, в цей момент розбудили ОСОБА_2, вона встала, вийшла із квартири, їх обох забрали до поліції.

Щодо визнання вини в нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_5 на стадії досудового розслідування, через необережність, то стверджує, що під час судового розгляду надав правдиві покази, тоді на нього вплинули оперативні працівники, морально тиснули та наполягали на визнанні вини, казали, що в нього вже є судимість, що йому ніхто не повірить, що краще визнати вину і в нього буде ст. Кодексу щодо спричинення смерті через необережність. Змоги сказати правду в нього не було, нікому більше не повідомляв, весь час був із адвокатом, щодо порушення його прав нідокого не звертався.

Не зважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.2 ч.2 ст.115 КК України, його вина підтверджується частково наступними доказами, що були предметом дослідження в судовому засіданні:

Показаннями потерпілої ОСОБА_2, про те, що ОСОБА_1 знає тривалий проміжок часу, близько 10 років, після останньої зустрічі у маршрутці він почав проживати разом із нею та її сином. 16.12.2016 р. були дома ОСОБА_1, ОСОБА_8 та вона, вживали алкогольні напої. Її запросили в гості куми чоловіка, то вони викликали таксі і поїхали до сім'ї ОСОБА_9. Там їй стало погано і вона попросила викликати таксі. Приїхали додому близько 09.30 вечора, вона одразу лягла спати поруч дитини ОСОБА_5. Син був постійно з ними. Коли вони приїхали, то ОСОБА_1 був у нормальному стані, він роздягав дитину. Вона лягла спати, так як їй стало погано. Прокинулася вона близько 00.00 ночі в квартирі стояли люди в червоному, пізніше вона зрозуміла, що то були лікарі, ОСОБА_1 стояв на колінах, дитина лежала на полу, була накрита чимось білим. ОСОБА_1 їй сказав, що ОСОБА_5 вже не має він подавився молоком. Вона вибігла із квартири, бачила синій живіт у дитини. Давида було важко покласти спати, часто плакав, по 4 години його потрібно було качати. У ОСОБА_5 був гарний апетит, міг випити 2 пляшки молока. 16.12.2016 у гостях ОСОБА_5 їв трішки картоплі. Додала, що через деякий час дома знайшла футболку синього кольору, вона була брудна, в якійсь масі, того дня в цій футболці був її син, вона добре це памятає. Будь-яких звуків вона не чула, їй було погано і вона міцно спала, до тями прийшла пізно вночі, її хтось розбудив. Більше нічого не памятає, вона не могла сину наносити тілесні ушкодження, будучи в такому стані, коли повернулися додому трішки допомогла роздягнути сина, потім ним займався ОСОБА_1, вона йому повністю довіряла свою дитину.

Показаннями свідка зі сторони обвинувачення ОСОБА_10, про те, що вона працює педіатром на швидкій медичній допомозі, отримали виклик за адресою: ОСОБА_11, 2, квартиру не памятає, біля підїзду зустрів їх ОСОБА_1 По виклику повідомив, що дитина поперхнулася молоком, по дорозі до квартири ОСОБА_1 розповів, що дитини плакала, він дав молоко і сказав, що він ним поперхнувся. Коли зайшли, то чоловік показав, що дитина лежить на дивані, вони почали реанімаційні заходи після того, як він підняв дитину, вона послухала і побачила, що дитина не дихає, дитина була повністю роздягнена. Застелили підлогу і тоді почали проводити реанімаційні заходи дитині, потім вони викликали, ще реанімаційну бригаду. Пізніше увімкнули світло і вона побачила, що дитина синюшна, були трупні п'ятна. Їй здалося дивним, що дитина була повністю гола і на животику було 5 синіх точок, ніби як від пальців. Мама весь час спала, вона навіть не помітила, що там хтось є ще на дивані, були зайняті реанімаційними діями. Потім уже прокинулася, була в дуже неадекватному стані.

Показаннями свідка зі сторони обвинувачення ОСОБА_12, про те, що вона є лікарем, були викликані на допомогу бригаді, яка здійснювала реанімаційні заходи малої дитини. В квартирі були дві бригади та батьки. Коли особисто вона приїхала, дитина лежала на підлозі, так як проводилися реанімаційні заходи. Брала безпосередню участь в реанімації, здійснювала непрямий масаж серця та вентиляцію легень. Візуально були синці на голові, животі, колінах та губі, дані ушкодження були спричинені ще до смерті. Виклик був через удушшя їжею, однак дихальні канали були чисті, залишків їжі не було. Їхня бригада поїхала, залишилася перша бригада до приїзду поліції.

Показаннями свідка зі сторони обвинувачення ОСОБА_7, про те, що 15.12.2016 р. підїхав до куми ОСОБА_2, повечеряли, вживали алкогольні напої, залишився на ніч. В квартирі було троє: він, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і дитина ОСОБА_5. ОСОБА_1 кормив дитину на наступний день, нормально він відносився до нього. ОСОБА_2 виходила до магазину, коли повернулася, сказала, що їх запросили в гості до ОСОБА_9 та ОСОБА_13, там вони повечеряли, звідти розїхалися додому на таксі. Приблизно о 21 год. 00 хв. спочатку завезли його, потім поїхали додому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 За час, який він провів у їхній присутності, дитина була у нормальному стані, гралася. Жодних тілесних ушкоджень не було на ньому, обличчя було не ушкоджене. 17.12.2016 йому написала смс ОСОБА_14 та повідомила, що ОСОБА_5 не має в живих. Коли він їй перетелефонував, то вона сказала, що його вбив ОСОБА_1

Також за клопотанням сторін провадження були досліджені наступні письмові та інші докази:

-відеозапис, який є додатком до протоколу проведення слідчого експерименту 18.12.2016, відповідно до якого обвинувачений показував механізм розвитку подій, щодо нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5, що спричинили йому смерть;

-дані протоколу огляд місця події від 16.01.2016, згідно якого оглянуто фотокопія картки виклику бригади швидкої медичної допомоги № 105445 від 16.12.2016, фотокопія картки виїзду бригади швидкої медичної допомоги № 105445 від 17.12.2016, фотокопія картки виїзду бригади швидкої медичної допомоги № 105447 від 16.12.2016, фотокопія картки виїзду бригади швидкої медичної допомоги № 105447 від 17.12.2016;

-дані постанови про приєднання до кримінального провадження речових доказів від 16.01.2017, згідно якої приєднанні речові докази карток виїзду виклику швидкої допомоги до ОСОБА_5 №105445 та №105447;

-дані протоколу огляду місця події від 17.12.2016, яким встановлено, що обєктом огляду приміщення житлової квартири за адресою АДРЕСА_2, яка перебувала у відчиненому стані. В спальній кімнаті даної квартири, на підлозі було виявлено матрац, на якому лежало покривало, в якому загорнутий труп дитини, обличчям догори;

-дані таблиці зображень до протоколу ОМП від 17.12.2016, на яких зображено загальний стан квартири, місце виявлення трупа в спальній кімнаті, труп ОСОБА_5, синці на тілі та обличчі трупа ОСОБА_5;

-дані виписки з амбулаторної карти КЗ «ЧОНД» № 3548 від 17.12.2016, згідно якої ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного спяніння;

-дані виписки з амбулаторної карти КЗ «ЧОНД» № 3547 від 17.12.2016, згідно якої ОСОБА_2. перебувала в стані алкогольного спяніння;

-дані протоколу огляду місця події від 17.12.2016, предметом огляду якого є труп ОСОБА_5, та згідно якого було встановлено, що причиною смерті є закрита травма живота у вигляді розривів печінки, забою селезінки, шлунка, кишківника та нирок;

-дані лікарського свідоцтва про смерть №928 від 17.12.2017, згідно якого причиною смерті ОСОБА_5 є шок, ушкодження печінки, закрита травма живота, дія тупого предмету;

-дані постанови про призначення судово медичної експертизи від 17.12.2016;

-дані висновку експерта № 03-01/928 від 17.12.2016, яким встановлено, що причиною смерті ОСОБА_5 є закрита травма тулуба у вигляді двосторонніх переломів ребер, забою обох легень, забою серця, крововиливів в місці з'єднання верхньої та нижньої порожнистих вен, розривів печінки, крововиливу в капсулу підшлункової залози, крововиливу селезінки та шлунку, крововиливів в жирову клітковину обох нирок, крововиливів в брижу товстого кишківника, під серозну оболонку 12-палої кишки, тонкого кишковика та в корінь брижі тонкого кишківника, крововиливу м'які тканини передньої черевної стінки та порожнини тазу, синців та садна на грудній клітці, животі, в поперековій ділянці та на правій сідниці, яка ускладнилася розвитком шоку, що підтверджується даними проведеної експертизи трупа та результатами проведеної судово-медичної (гістологічної) експертизи. При експертизі трупа виявлені наступні тілесні ушкодження:

-закрита травма тулуба у вигляді двосторонніх переломів ребер, забою обох легень, забою серця, крововиливів в місці з'єднання верхньої та нижньої порожнистих вен, розривів печінки, крововиливу в капсулу підшлункової залози, крововиливу селезінки та шлунку, крововиливів в жирову клітковину обох нирок, крововиливів в брижу товстого кишківника, під серозну оболонку 12- палої кишки, тонкого кишковика та в корінь брижі тонкого кишківника, крововиливу м'які тканини передньої черевної стінки та порожнини тазу, синців та садна на грудній клітці, животі, в поперековій ділянці та на правій сідниці;

-черепно-мозкова травма у вигляді крововиливів під м'які мозкові оболонки півкуль мозку, крововиливів в м'які тканини голови, синців та садна на голові, кровові оболонці верхньої губи та в ділянці вуздечки верхньої губи;

-крововилив в м'які тканини навколо правої частки щитоподібної залози;

-синці на кінцівках;

-забій калитки у вигляді синця калитки та крововиливів під оболонки яєчок

-синці в середній третині лівого стегна по зовнішній поверхні гомілки по зовнішній поверхні. Такі тілесні ушкодження утворилися від дії твердих тупих предметів. Закрита травма тулуба черепно-мозкова травма відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Крововилив в м'які тканини навколо правої частки щитоподібної залози, синці на кінцівках, забій калитки носять ознаки тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості. Закрита травма тулуба, черепно-мозкова травма, крововилив в м'які тканини навколо правої частки щитоподібної залози, забій калитки виникли в період часу, який обраховується від 1 до 3 годин до настання смерті (або в час наближений до такого). Синці на кінцівках виникли не більше ніж за добу до настання смерті, окрім синців в середній третині лівого стегна по зовнішній поверхні та у верхній третині лівої гомілки по зовнішній поверхні, які виникли більше ніж за 2-3 доби до настання смерті;

-дані протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 17.12.2016, згідно якого було затримано ОСОБА_1;

-дані протоколу проведення слідчого експерименту від 18.12.2016, згідно якого було відтворено обстановку і обставини події, які відбувались в нічний час доби з 16.12.2016 на 17.12.2016 в приміщенні квартири АДРЕСА_3;

-даними таблиці зображень до протоколу проведення слідчого експерименту, на яких зображено, як ОСОБА_1 показував на макеті дитини, наносив удари ОСОБА_5 в передню частину тулуба, в область живота, грудної клітини, в якому положенні впав на підлогу ОСОБА_5, після нанесеного йому удару ногою , також зображено як ОСОБА_1 показував на макеті дитини, як він проводив реанімаційні дії ОСОБА_5;

-дані ухвали слідчого судді Соснівського районного суду від 19.12.2016, згідно якої відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;

-дані постанови від 23.12.2016 про призначення комплексної психолого психіатричної експертизи відносно ОСОБА_1;

-дані висновку судово психіатричного експерта № 496 від 28.12.2016, згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 хронічними психічним захворюванням, недоумством не страждає і не страждав на період часу до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення. На період часу, до якого відноситься скоєння ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, у нього не відмічалося проявів тимчасового розладу психічної діяльності, або іншого хворобливого стану психіки, він знаходився в стані простого алкогольного спяніння. На теперішній час ОСОБА_1 хронічним психічним захворюванням , тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством не страждає та своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_1 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених ст. 94 КК України;

-дані постанови про призначення судово медичної експертизи від 12.01.2017;

-дані висновку експерта № 03-01/928/2 від 12.01.2017, згідно якого оглянутий труп ОСОБА_5;

-дані ухвали слідчого судді Соснівського районного суду від 13.01.2017;

-дані протоколу про тимчасовий доступ до речей і документів від 16.01.2017, згідно якого вилученні медичні катки ОСОБА_5 №105445 та №105447 та складний опис речей і документів.

-дані висновку експерта №03-01/928/2 від 31.01.2017, яким встановлено тілесні ушкодження, визначеного ступень тяжкості кожного із ушкоджень, всі тілесні ушкодження утворилися за життя потерпілого від неодноразової дії твердих тупих предметів. Тілесні ушкодження, що є у прямому причинному звязку із настанням смерті потерпілого були нанесені незадовго до настання смерті потерпілого (за 1-3 години). Причиною смерті є закрита травма тулуба у вигляді двосторонніх переломів ребер, забою обох легень та серця, крововиливів в місці зєднання верхньої та нижньої порожнистих вен, розривів печінки, крововиливу селезінки та шлунку, крововиливу в жирову клітковину обох нирок інше. Не виключається можливість виникнення всіх вищевказаних тілесних ушкоджень від ударів руками або (і) ногами. Виключається можливість виникнення всіх тілесних ушкоджень за обставин, які вказані в протоколі проведення слідчого експерименту від 18.12.2016 з ОСОБА_1, а також могли утворитися деякі із складових закритої травми тулуба. Також виключається можливість виникнення всіх тілесних ушкоджень у потерпілого внаслідок «реанімаційних дій, продемонстрованих ОСОБА_1 в протоколі».

В подальшому, сторона обвинувачення скористалася правом на надання доказів під час судового розгляду та відмовилася від необхідності допиту у якості свідків решти осіб, на що суд не вправі впливати, так як позбавлений можливості збирати докази в кримінальному провадженні самостійно, враховуючи принцип безсторонності, диспозитивності та обєктивності.

Стороною обвинувачення дії ОСОБА_1 кваліфіковані за п.2 ч.2 ст.115КК України як умисне вбивство, тобто умисне, протиправне заподіяння смерті малолітній дитині.

Враховуючи наведені докази, які були судом досліджені та оцінені в сукупності, суд вважає, що обвинувачення, предявлене ОСОБА_1 відповідно до обвинувального акту від 07.02.2017 року, знайшло своє підтвердження лише частково і дії обвинуваченого суд перекваліфіковує на ч.2 ст.121 КК України як умисні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.

До висновку про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого суд прийшов виходячи з наступного:

При кваліфікації дій ОСОБА_1 стороною обвинувачення залишено поза увагою диспозиціюст. 115 ч.2 п.2 КК України, яка свідчить, що вбивство може бути вчинене лише за наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, тобто коли особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки і, головне, бажає їх настання.

Якщо такий умисел не встановлено або особа діяла з неконкретизованим умислом, то такі дії належить кваліфікувати за наслідками, які фактично настали.Для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тілесного ушкодження необхідно ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. Вказана правова позиція викладена у пунктах 4 та 22Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я».

Під час досудового розслідування обвинувачений частково визнавав свою вину, що проявилося в нанесенні тілесних ушкоджень через необережність, та як результат, призвело до смерті малолітньої особи. Пізніше в судовому засіданні взагалі не визнав вину, вказавши, що тілесні ушкодження нанесла в стані алкогольного спяніння ОСОБА_2

Зазначені твердження обвинуваченого в частині непричетності до вчинення кримінального правопорушення відносно малолітнього ОСОБА_5 судом спростовуються дослідженою низкою доказів в їх сукупності.

З огляду на докази, здобуті у даному провадженні, встановлено, що ОСОБА_5 16.12.2016 року в період часу із 21:30 до 23:30, точного часу встановити не вдалося, були нанесені тупими предметами, не менше 3 раз, тяжкі тілесні ушкодження, що в результаті спричинили його смерть та є у причинному звязку із її настанням, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 03-01/928 від 17.12.2016.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування, обвинувачений, скористався правом надання доказів, добровільно надавав пояснення з приводу нанесення тілесних ушкоджень, зазначав, що потерпіла ОСОБА_2 була в стані сильного алкогольного спяніння, майже в безпорадному стані, викликав особисто від сусідки швидку медичну допомогу та допомагав здійснення реанімаційних дій працівникам швидкої.

Пояснення надані в судовому засіданні обвинуваченим спростовуються показаннями потерпілої, та свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12, які підтвердили, що потерпіла спала в стані алкогольного спяніння, на шум ніяк не реагувала і була розбуджена лише працівниками швидкої допомоги, при цьому не усвідомлювала що відбувалося поряд неї.

Неправдивість показань обвинуваченого також підтверджує Висновок експерта №03-01/928 від 17.12.2016, яким встановлено, що при розтині трупа ОСОБА_5 шлунок гачкоподібної форми, роздутий газами та без вмісту. Отже обвинувачений не міг годувати молочком дитину (в кількості двох пляшечок), та ОСОБА_5 не міг захлиснутися молоком, як зазначав раніше обвинувачений.

Також суд звернув увагу, що обвинувачений тричі змінив показання з приводу причин смерті ОСОБА_15, а саме під час виклику швидкої допомоги, вказавши, що дитина захлиснулася молоком, під час відтворення слідчого експерименту, що випадково вдарив ногою, коли виходив із ванної кімнати та в судовому засіданні, що ОСОБА_15 ушкодження були нанесені матірю на дивані ногою з верху в низ в кількості трьох ударів.

Остання версія спростовується локалізацію тілесних ушкоджень, які встановлені висновком експерта за №03-01/928/2, а саме забій калитки та місця між ногами дитини, що вказує на нанесення спрямованого удару в ту частину із прискоренням, а не удару пяткою із верху вниз, що є очевидним і додаткового розяснення спеціаліста не потребує.

Враховуючи наведене, причетність до нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 виключається.

Висновок експерта від 31.01.2017 року за №03-01/928/2 вказує, що вказані тілесні ушкодження виникли від неодноразової дії твердих тупих предметів, не виключається можливість, їхнє виникнення від ударів руками і (або) ногами, незадовго до настання смерті (за1-3 години до її настання), а саме закрита травма тулуба, що є в прямому причинному звязку із настанням смерті малолітнього ОСОБА_15. Таким чином удари, що спричинили тяжкі ушкодження дитини і є в причинному звязку були нанесені за декілька годин до смерті, їхня локалізація, а також та обставина, що потерпілим є дитина віком 1 рік 2 місяці, тобто що значної сили для завдання таких ударів не потрібно було. А відповідно до п.23 вказаного висновку від одного удару у дитини могли виникнути половину із перелічених ушкоджень тулуба.

Умисел на спричинення смерті обвинуваченого в судовому засіданні спростовується наведеним, після нанесення ушкоджень смерть настала через деякий час.

Отже, зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 завдавав ударів потерпілому в життєво-важливі органи, але при цьому обвинувачений діяв з неконкретизованим умислом, тому його дії належить кваліфікувати за наслідками, які фактично настали.

Такі показання обвинуваченого спрямовані на формування його алібі непричетності, при цьому, його первинні та остаточні показання заплутані між собою, містять неточності та розбіжності, які не усунуто доказами та спростовано в судовому засіданні.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, у відповідності до положень ст.65 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відноситься до тяжкого, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність судимості за двома вироками.

Помякшуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_1 обставин суд не вбачає.

До обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого суд відносить вчинення злочину в стані алкогольного спяніння та вчинення злочину відносно малолітньої особи відповідно до ст. 67 КК України.

Враховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, не визнання вини, наявність обставин, що значно обтяжують покарання останнього, поведінку після вчинення злочину, його вік, стан здоровя та сімейний стан, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе тільки при призначенні йому покарання у вигляді позбавлення волі.

При визначенні межі призначеного покарання судом враховано поведінку після вчинення злочину, що полягала в приховуванні злочину, а саме, невчасний виклик швидкої медичної допомоги, повідомлення оманливої інформації з приводу причин виклику швидкої, що потерпілий подавився молоком під час вживання їжі, хоча були наявні ушкодження від дії тупих предметів, негативну характеристику. При цьому взято до уваги особу обвинуваченого, молодий вік, соціальні звязки останнього, наявність на утриманні трьох малолітніх дітей від попереднього шлюбу, спричинення смерті малолітній дитині, віком 1 рік 2 місяці.

Суд вважає саме таке покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, виходячи із зазначеного вище та наявність неодноразових судимостей протягом короткого проміжку часу.

Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає, враховуючи вчинення злочину проти життя та здоровя особи, що призвело до настання тяжких наслідків, наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого та характеристику особи із негативної сторони.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 09.11.2016 року Запорізьким районним судом Запорізької області ОСОБА_1 було засуджено за ч.1 ст.366, ч.3 ст.410 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані із утриманням товарно-матеріальних цінностей строком 1 рік та іспитовим строком в 3 роки. Тому на підставі положення ч.1 ст.71 Кодексу до призначеного покарання необхідно приєднати невідбуту частину покарання за вироком суду від 09.11.2016 року.

Враховуючи наявність вироку Черкаського районного суду Черкаської області від 15.03.2017 року, яким засуджено ОСОБА_1 до покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки 6 місяців, застосовуючи положення ч.4 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання шляхом повного складання нового покарання із покаранням, призначеним вироком суду від 15.03.2017 року. До даного висновку прийшов суд враховуючи особу обвинуваченого та ту обставину, що відповідно до вказаного вироку обвинувачений ще не відбував призначене покарання взагалі.

Дана позиція також викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

При застосуванні ч.5 ст.72 КК України суд обґрунтовує необхідність зарахування строку попереднього увязнення із дати затримання обвинуваченого 17.12.2016 року, відповідно до протоколу затримання, іншими даними суд не володіє, до дати набрання вироком законної сили, тобто вказівкою на подію, як один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, обґрунтовуючи наступним.

Відповідно до ч.1 ст.113 КПК України процесуальні строки це встановлені Законом або відповідно до нього судом проміжки часу у межах яких учасники кримінального провадження зобовязані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Відповідно до положень ч.2 ст.114 КПК України будь-які строки, що встановлюються судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом та не перешкоджають право на захист.

Положення ч.1 ст.115 цього Кодексу зазначають, що строки можуть визначатися судом вказівкою на подію.

В конкретному випадку суд встановлює таку подію датою набрання даним вироком законної сили, що повністю узгоджується із законодавчими граничними строками.

Доля речових доказів повинна бути вирішена на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 370, 373 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 10 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України приєднати невідбуту частину покарання за вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 09.11.2016 року та призначити до відбуття 10 років 6 місяців позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, повязані із утриманням товарно-матеріальних цінностей строком 1 рік.

На підставі частини 4 ст.70 КК України остаточно призначити покарання шляхом повного складання із покаранням, призначеного вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 15.03.2017 року нового покарання у виді 13 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, повязані із утриманням товарно-матеріальних цінностей строком 1 рік.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання, тобто із 17.12.2016 року.

Строк перебування під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 із 17.12.2016 року по день набрання вироку законної сили (включно) підлягає зарахуванню у строк відбутого покарання у співвідношенні 1 день попереднього увязнення до 2 днів позбавлення волі згідно з положеннями ч.5 ст.72 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній тримання під вартою.

Речові докази по справі:

- копії карток виїзду та виклику бригади швидкої медичної допомоги до ОСОБА_5 - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- диск із відеозаписом, оглянутий в судовому засіданні зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- письмові матеріали кримінального провадження, які були досліджені в ході судового засідання за клопотанням сторони обвинувачення та захисту зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси який його ухвалив протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку після його проголошення негайно вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: В.Ю.Піковський

Суддя: О.М.Степаненко

Суддя: Н.М. Кондрацька