Ухвала суду № 66728420, 24.05.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

дата документу :

Провадження №2-з/359/50/2017

Справа №359/4096/17

УХВАЛА

24 травня 2017 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Журавський В.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гратісс», товариство з обмеженою відповідальністю «Гратісс Ленд» про визнання правочину недійсним, встановлення нікчемності правочину та витребування земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

Наприкінці травня 2017 року представник позивачів ОСОБА_4 подав заяву про забезпечення позову, яку обґрунтовує тим, що 13 квітня 2010 року ОСОБА_3 за договорами купівлі-продажу земельних ділянок, укладеними за нотаріально посвідченою згодою його дружини ОСОБА_2, було придбано у спільну сумісну власність подружжя 7 земельних ділянок, що знаходяться на території Дударківської сільської ради Бориспільського району Київської області. В подальшому було проведено державну реєстрацію переходу права власності на земельні ділянки від ОСОБА_3 до ТОВ «Гратісс», а протягом 2015-2016 років була проведена державна реєстрація переходу права власності на земельні ділянки від ТОВ «Гратісс» до ТОВ «Гратісс Ленд». Представник позивачів стверджує, що правочин (угода, договір) про перехід права власності на земельні ділянки від ОСОБА_3 до ТОВ «Гратісс» є нікчемними внаслідок недодержання вимог про нотаріальне посвідчення правочину та водночас недійсними внаслідок недотримання вимог про отримання згоди другого з подружжя. У звязку з цим позивачі мають обґрунтовані підстави вважати, що після отримання відповідачами інформації про оскарження правочину щодо відчуження земельних ділянок та подання віндикаційного позову про повернення земельних ділянок, ТОВ «Гратісс Ленд» будуть вжиті дії щодо подальшого відчуження або штучного обтяження зазначених земельних ділянок, що ускладнить судовий розгляд справи та утруднить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду. Тому представник позивачів просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки: з кадастровими номерами 3220883600:04:006:0209, 3220883600:04:006:0210, 32200883600:04:006:0211, 3220883600:04:006:0213, 3220883600:04:006:0214, 3220883600:04:006:0215, 3220883600:04:006:0216 площею по 2,0000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовуються на території Дударківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до розяснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеного в п.4 інформаційного листа №10-72/0/4-13 від 16 січня 2013 року, питання про забезпечення позову вирішується суддею одноособово без проведення судового засідання. Зазначення в частині першій статті 153 ЦПК України про розгляд заяви про забезпечення позову судом (а не суддею) не є свідченням того, що суддя не має права на вжиття забезпечення позову одноособово без проведення судового засідання. Слід враховувати, що законодавець в зазначеній статті вжив термін «суд» як державна інституція і в різних нор-мах ЦПК України використовує терміни і «суддя», і «суд». Крім того, згідно зі статтею 18 ЦПК України суддя діє від імені суду.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суддя дійшов до наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 предявили позов до Бориспільського міськрайонного суду Київської області про визнання правочину недійсним, встановлення нікчемності правочину та витребування земельних ділянок.

У відповідності до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п.4 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно із ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами ч.1 та ч.4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Встановлено, що між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ «Гратіс Ленд» виник спір щодо права власності на вищезазначені земельні ділянки.

Проте, в заяві про забезпечення позову представник позивачів ОСОБА_1 не зазначив жодного доказу на підтвердження реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду. Так, в заяві про забезпечення позову міститься лише посилання на диспозицію норми права про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, однак відсутні відповідні докази, які дають підстави вважати обґрунтованим припущення про те, що відповідачі мають намір або здійснюють дії, спрямовані на відчуження спірного майна. Крім цього, сам по собі факт предявлення позову жодним чином не свідчить про наявність такої загрози.

Таким чином, відсутня реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

З огляду на ці обставини суддя вважає, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.57, ч.1 та ч.4 ст.60,ч.3 ст.151, ч.1 ст.153, п.1 ч.1 ст.208, ч.4-ч.6 ст.209, ст.210 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом 5 днів після її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський