Ухвала суду № 66724011, 25.05.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Луганська В.М.

Справа № 415/889/16-ц

Провадження № 22ц/782/254/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі

головуючого Луганської В.М.,

суддів Орлова І.В., Кострицького В.В.

за участю секретаря: Козубської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 15 березня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права спадкування і визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеними вимогами в обґрунтування яких зазначила, що починаючи з 1977 року мати позивача - ОСОБА_4 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5 мешкала у належній їм на праві спільної сумісної власності квартирі №1 будинку №2, що розташований по вул. Сосюри у м. Лисичанську Луганської області. 04 квітня 2015 року ОСОБА_5 помер. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частки квартири №1 у будинку №2, що розташована по вул. Сосюри у м. Лисичанську Луганської області. 22.06.2015 року мати позивача ОСОБА_4 у встановлений законом строк звернулась із заявою про прийняття спадщини за законом з питань оформлення спадщини після померлого чоловіка. Як потім з'ясувалось, що заяву про прийняття спадщини до другої Державної нотаріальної контори у м. Лисичанську подала відповідачка, яка є донькою померлого ОСОБА_5

Позивач посилається на те, що за рік до смерті ОСОБА_5 захворів тяжким захворюванням. Йому було встановлено діагноз: ракова інтоксікація, злоякісне новоутворення лівої легені 4 кл.гр. (підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №28 від.04.04.2015 року). З того часу він самостійно не пересувався і потребував постійного стороннього догляду. За життя, та під час хвороби, мати позивача забезпечувала всебічний догляд чоловіка, готувала йому їжу, прибирала за ним, купувала необхідні лікарські препарати, сплачувала за його лікування, а після його смерті займалась його похованням. Після смерті ОСОБА_5, мати позивачки продовжувала підтримувати вказану квартиру в належному стані, та сплачувати комунальні послуги.

Позивач зазначила, що відповідачка знаючи від матері позивача про тяжку хворобу батька, жодного разу не запропонувала своєї допомоги, не надала жодної копійки на його лікування та утримання, не разу не зявилась його провідати і навіть не зателефонувала поцікавитись про його стан здоровя. Після смерті ОСОБА_5, відповідачка не наважилась навіть приїхати на похорони батька, а лише цікавилась після його смерті чи залишив він якийсь спадок. Вказані обстави підтверджуються довідками від голови вуличного комітету, та довідкою з лікарні. 23 жовтня 2015 року з позовною заявою про усунення від права на спадкування за законом до Лисичанського міського суду звернулась мати позивачки ОСОБА_4 В процесі розгляду справи, ще у 2015 році, суддя виніс ухвалу та відправив відповідне доручення до Російської федерації з метою допитати відповідачку. Відповідь на доручення прийшла лише у липні 2016 року, на той час ОСОБА_4 померла і позивач, як представник по справі вимушена була написати до суду заяву про залишення позову без розгляду. Після смерті матері позивачки у встановленому законом порядку оформила спадщину, що належала її матері, а саме: 3/4 частки квартири №1 у будинку №2, що розташована по вул. Сосюри у м. Лисичанську Луганської області.

На підставі викладеного, просила суд усунути ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 від права на спадкування за законом після смерті свого батька ОСОБА_5, який помер 04 квітня 2015 року в м. Лисичанську Луганської області. Визнати за позивачем в порядку спадкування за правом представлення після померлої матері ОСОБА_4 право власності на 1/4 частку частка квартири №1 у будинку №2, що розташована по вул. Сосюри у м. Лисичанську Луганської області. Стягнути з відповідачки судові витрати.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 15 березня 2017 року у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з вищевказаним рішенням ОСОБА_2 поданоапеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 15 березня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Стягнути з відповідача на її користь судові витрати. Зазначене судове рішення вважає винесене з порушенням норм матеріального права, та з неповним з'ясуванням обставин справи.

В судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, посилаючись на доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала, вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не має.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного зясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивачу суд першої інстанції виходив з того, що судом були встановлені такі обставини: 04 квітня 2015 року помер ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Лисичанського міського управління юстиції у Луганській області, актовий запис № 646. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина у виді ? частини квартири №1 ва будинку №2 по вул. Сосюри м. Лисичанська. Вказана квартира належала ОСОБА_4, дружині померлого, та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності в рівних частках, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 15.07.1994 р. Після смерті чоловіка, мати позивачки ОСОБА_6 звернулась у встановлений законом строк з заявою про прийняття спадщини. Також з заявою про прийняття спадщини звернулась до нотаріуса відповідачка, яка є донькою померлого ОСОБА_5 та спадкоємицею першої черги. 31 жовтня 2015 року померла ОСОБА_4, мати позивачки, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Після смерті матері, позивачка оформила спадщину, що належала матері, а саме на 3/4 частки спірної квартири, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.05.2016 року. Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано доказів того, що відповідач злісно ухилялася від надання допомоги спадкодавцю, який потребував сторонньої допомоги по догляду, не доведено позивачем підстав для усунення відповідача від її права на спадкування.

Колегія суддів судової палати вважає, що такий висновок суду відповідає встановленим по справі обставинам та вимогам закону, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 1224 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, які містяться у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", правило ч. 5 ст. 1224 ЦК стосується особи, яка зобовязана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обовязку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обовязку.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Тобто, суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В суді апеляційної інстанції було задоволено клопотання позивача щодо виклику та допиту в судовому засіданні свідків.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона в основному спілкувалася з померлою матер'ю позивачки, яка їй говорила, що донька чоловіка хоче щоб їй сплали за частку 20 тисяч. При житті з ОСОБА_5 не спілкувалася.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою та ніколи не бачила дочки покійного.

Судом встановлено, що на час смерті ОСОБА_5 проживав зі своєю дружиною ОСОБА_4, яка здійснювала догляд за ним, коли він хворів.

Посилання позивача, що її мати за життя до смерті ОСОБА_5 неодноразово зверталася до відповідачки з питання надання нею допомоги батьку, та те, що останній потребував допомоги не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Вислухав свідків, дослідивши докази наявні в матеріалах справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідач умисно ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві при можливості її надання, чи потребував спадкодавець в допомозі саме від відповідача.

У звязку з необґрунтованістю вимог позивача про усунення відповідача від права на спадкування за законом, вимоги позивача про визнання права власності за нею на ? частини спадкової квартири не підлягають задоволенню.

Колегія суддів судової палати вважає, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі не заслуговують уваги та спростовуються матеріалами справи, з підстав зазначених вище.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 308,315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 15 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягомдвадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованогоСуду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Cудді: