Ухвала суду № 66718643, 17.05.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 627/1761/16-ц Головуючий суддя І інстанції Вовк Л. В.

Провадження № 22-ц/790/2715/17 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія: Спори, що виникають із договорів найму (оренди)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Кругової С.С.,

Пономаренко Ю.А.,

при секретарі - Радченко Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Приватне сільськогосподарське підприємство «Дніпро» на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 28 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства « Приватне сільськогосподарське підприємство « Дніпро» про визнання договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 28 лютого 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,4286 га, розташованої на території Каплунівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, укладений 26.09.2011 року між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ПП « ПСП» Дніпро» ,зареєстрований у відділі Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 632358124001489 від 21.12.2012 року .

Стягнуто з приватного підприємства «ПСП « Дніпро» на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі ПП «Приватне сільськогосподарське підприємство «Дніпро» просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування скарги посилається на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовані всі обставини справи, не досліджені всі його доводи та не надано їм належної оцінки. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно послався на висновок судово-почеркознавчої експертизи, яка була проведена в межах кримінального провадження, в якому зазначено, що у спірному договорі підпис виконано не ОСОБА_2 Оскільки досудове розслідуванні не завершено, обвинувальний акт не передано до суду та не винесено вирок, який набув законної сили, таким чином судова-почеркознавча експертиза не є належним та допустимим доказом.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов , волевиявлення позивача на укладення договору оренди не було, позивач надала достатньо доказів на підтвердження позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 виданим Краснокутським районним відділом земельних ресурсів Харківської області від 22.04.2004 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 5,4286 га , що розташована на території Каплунівської сільської ради Краснокутського району Харківської області . Земля передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15 березня 2007 року між ОСОБА_2 та ПП « ПСП « Дніпро» укладено договір оренди землі строком на 10 років. Вказаний договір оренди землі підписаний сторонами , однак у Краснокутському районному відділі Харківської регіональної філії Центр ДЗК не зареєстрований .

26 вересня 2011 року між позивачем та ПП « ПСП « Дніпро» укладено договір оренди земельної ділянки площею 5, 4286 га , згідно якого ОСОБА_2 передала підприємству земельну ділянку строком на 10 років , зареєстрований у відділі Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області , про що Державному реєстрі земель вчинено запис № 632358124001489 від 21.12.2012 року .

В листопаді 2015 року позивач дізналася про існування договору оренди землі від 26.09.2011 року ,укладений нібито між нею та відповідачем , отримавши свій примірник у відділі Держгеокадастру у Краснокутському районі , та звернулася до Краснокутського відділу поліції з заявою про злочин.

За заявою ОСОБА_2 01.12.2015 року СВ Краснокутського ВП Богодухівського ( колишнього -Валківського ) ВП НУНП в Х/о відкрито кримінальне провадження за № 12015220360000739 про підроблення документів по ст. 358 ч.1 КК України .

В межах кримінального провадження призначена судово - почеркознавча експертиза, згідно висновку якої від 30.09.2016 року підпис від імені ОСОБА_2 в договорі оренди земельної ділянки №б/н від 26.09.2011 року виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Верховний Суд України, у постанові від 18 грудня 2013 року № 6-127цс13, дійшов до висновку, що вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.

У постанові від 6 лютого 2012 у справі № 6-104ц11 Верховний Суд України дійшов до висновку, що частиною першою ст. 15 Закону України «Про оренду землі» визначені істотні умови договору оренди, відсутність хоча б однієї з цих істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним у розумінні частини другої ст. 15 Закону України «Про оренду землі». Тобто, у разі виявлення факту відсутності у договорі хоча би однієї істотної умови після проведення його державної реєстрації, такий договір підлягає визнанню недійсним за правилами ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі ст. ст. 59, 60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

В апеляційній інстанції представником відповідача було заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Однак ухвалою судової колегії у задоволенні клопотання було відмовлено, оскільки з пояснень представника позивача вбачається, що позивач є хворою людиною похилого віку, за станом здоров*я не залишає домівки, мешкає в іншій області і не буде мати змоги надати вільні та експерементальні зразки підписів. Крім того, насамперед, представником відповідача не наведено обгрунтованих сумнівів у висновку, що міститься в матеріалах справи.

Суд першої інстанції правильно прийняв висновк почеркознавчої експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, у якості письмового доказу.

Встановивши, що волевиявлення ОСОБА_2 не було направлено на укладення угоди, яку вона не підписувала, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про визнання недійсним такого договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 була проінформована про договір оренди землі та його укладення відповідало її внутрішній волі має характер припущення. Згідно з вимогами ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту направлення на адресу позивача пропозиції щодо укладення договору, або проекту договору оренди земельної ділянки відповідач до суду не надав.

Отримання позивачем грошових коштів та оплати в натурі за користування земельною ділянкою не може свідчити про укладення між сторонами договорів оренди на умовах, що містяться в договорі, з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Підстав, передбачених ст.309 ЦПК України для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315,317,319 ЦПК України, судова колегія,

У Х ВА Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Приватне сільськогосподарське підприємство «Дніпро» відхилити.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 28 лютого 2017 року залишити без змін

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - С.С. Кругова

Ю.А. Пономаренко