Вирок № 66716417, 25.05.2017, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/72/16-к

Провадження № 1-кп/200/151/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого: судді - Леонова А.А.,

за участі секретаря: Коляда В.В.

сторін судового провадження:

прокурора: Литвинової Т.Є.,

потерпілої: ОСОБА_1,

захисника: ОСОБА_2,

обвинуваченого: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро судове провадження № 1кп/200/151/17 (кримінальне провадження №12015040030000997) за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, не працює, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, суд -

В С Т А Н О В И В:

28 жовтня 2015 року приблизно о 18 годині 10 хвилин ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем «HYUNDAI GETZ», реєстраційний номер НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 006500 від 04 вересня 2012 року належить ОСОБА_4, виконував маневр виїзду з прилеглої території автомайданчику, розміщеного на пл. Героїв Майдану Бабушкінського району м. Дніпропетровська на пр. ОСОБА_5, де в районі пішохідного переходу здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1, яка перетинала проїжджу частину з боку пл. ОСОБА_6 в напрямку вул. Глінки в м. Дніпро.

Під час руху ОСОБА_3, порушуючи Правила безпеки дорожнього руху України, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, виїжджаючи з прилеглої території на пішохідний перехід, який перетинає проїжджу частину, повинен був переконатися в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, продовжував маневр повороту ліворуч, де в районі пішохідного переходу допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1,яка рухалася з права на ліво по ходу руху автомобіля НОМЕР_2.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_1, згідно висновку судово-медичної експертизи №5355Е від 25 листопада 2015 року спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому лівої виличної кістки ліворуч, лівостороннього гемо синусу, ран в проекції правої клубової кістки, які у своїй сукупності, відносяться до середнього ступеню тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоровя, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), згідно п. 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року.

Порушення Правил безпеки дорожнього руху України виразилося у тому, що ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом легковим автомобілем HYUNDAI GETZ, згідно висновку судово-автотехнічної експертизи 6/10-105 від 15.03. 2017 року не виконав вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, якими передбачено: у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій обєктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди, невиконання яких перебуває у причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому злочині не визнав та пояснив, що 28 жовтня 2015 року приблизно о 18 годині 10 хвилин він керуючи автомобілем НОМЕР_2, виїжджав на пр. ОСОБА_7 з парковки, що розташована біля ЦУМу. В автомобілі на пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_8. Він (ОСОБА_3І.) виїхав на проспект і почав рух в сторону вул. К.Лібкнехта, одночасно перестроюючись на другу смугу руху. В момент ДТП він вже рухався в другій смузі руху. Він проїхав приблизно 10-12 метрів з моменту виїзду з парковки, рухався зі швидкістю приблизно 7-10 км/год, після чого відбулося зіткнення з потерпілою ОСОБА_1. Вона перебігала дорогу перед його автомобілем. Від удару потерпіла впала спочатку на капот його автомобіля, потім на дорогу. Перед ударом він її не бачив. Також поруч були ще люди, але він не памятає, чи переходили вони дорогу. Винним себе не визнає, оскільки потерпіла перебігала дорогу не на пішохідному переході. Якби вона переходила дорогу на пішохідному переході, дорожньо-транспортної пригоди не відбулося б.

Незважаючи на невизнання своєї вини самим обвинуваченим, його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується:

Показами потерпілої ОСОБА_1, допитаної під час судового розгляду, яка показала, що 28.10.2015 року вона вийшла після роботи з офісу і переходила дорогу через пр. ОСОБА_7 на пішохідному переході в групі людей. Вона йшла останньою. Останні два метри шляху вона відійшла від пішохідного переходу приблизно на два метри, продовжуючи рух в тому ж напрямку. В цей момент ОСОБА_3 на своєму автомобілі збив її. Вона впала на дорогу. На якийсь час вона втратила свідомість. Піднятися з асфальту їй допомогли сторонні люди. Після ДТП вона себе почувала погано, пригадати всі обставини, що відбувалися після ДТП, не може. ОСОБА_3 їй не допомагав. В результаті дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тілесні ушкодження. На даний момент ОСОБА_3 їй жодним чином матеріальну шкоду не відшкодував. Просила задовольнити її позов та призначити ОСОБА_3 найсуворіше з можливих покарань.

Показами свідка ОСОБА_8, допитаного під час судового розгляду, який показав, що в жовтні 2015 року, точну дату він не памятає, близько 17-19 годин, він з ОСОБА_3 знаходився в автомобілі НОМЕР_2 на парковці, яка розташована між площею Леніна та площею Європейською. За кермом даного автомобіля був ОСОБА_3. Вони на даному автомобілі виїжджали з парковки на пр. ОСОБА_7, рухались в напрямку пр. Гагаріна. Коли вони виїжджали з парковки, як йому здається, вони пересікли пішохідний перехід і відїхали від нього приблизно на 6-10 метрів. Проте точно стверджувати цей факт він не може. Коли вони вже знаходилися на пр. ОСОБА_7, відбулося зіткнення автомобіля «HYUNDAI GETZ», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 з дівчиною, яка переходила дорогу. Після зіткнення дівчина впала на капот автомобіля, потім на асфальт. ОСОБА_3 в той момент був тверезий.

Також вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується письмовими доказами, дослідженими під час судового розгляду:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.10.2015 року, в ході якого оглянута ділянка дороги, розташована в районі будинку №61 на пр. К.Маркса в м. Дніпропетровську. На ділянці дороги наявна дорожня розмітка, згідно п. 1.5 Правил дорожнього руху, дорожній знак «Пішохідний перехід». Схемою до протоколу огляду місця події. Фототаблицею до протоколу (т.1 а.с. 5-10);

- висновком експерта №5355е від 25.11.2015 року, згідно якого: на основі судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_1, у неї виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому лівої виличної кістки ліворуч, лівостороннього гемо синусу, ран в проекції правої клубової кістки. Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони могли утворитися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини рухаючогося автозасобу. Можливо вказати, що вони могли утворитися незадовго до надходження її до медичного закладу, тобто можливо і в термін, на який вказує обстежена та слідчий у постанові.

За своїм характером виявлені у неї тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоровя, строком понад три тижні (21 день) (т.1 а.с. 24-26);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 02.12.2015 року, за участі потерпілої ОСОБА_1, в ході якого остання показала та розказала на місці про обставини дорожньо-транспортної пригоди за її участі, що відбулася 28.10.2015 року. Фототаблицею та план-схемою до протоколу (т.1 а.с. 30-34);

- протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками від 02.12.2015 року, в ході якого потерпіла ОСОБА_1 під №3 впізнала ОСОБА_3, як особу, яка знаходилася за кермом автомобіля, який збив її 28.10.2015 року (т.1 а.с. 35-37);

- постановою про визнання та залучення речових доказів від 02.12.2015 року, яким до матеріалів справи долучено як речовий доказ автомобіль НОМЕР_2 (т.1 а.с. 47);

- висновком експерта №70/27-89 від 08.12.2015 року, згідно якого, у даній дорожній обстановці водій автомобіля «HYUNDAI GETZ», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 повинен був діяти згідно вимог п.п. 10.1 та 18.1 Правил дорожнього руху.

У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «HYUNDAI GETZ», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п. 10.1 та 18.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває в причинному звязку з настанням події даної ДТП.

Технічна можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_1 для водія автомобіля «HYUNDAI GETZ», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 визначалася шляхом виконання ним вимог п.п. 10.1 та 18.1 Правил дорожнього руху (т.1 а.с. 54-55);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 25.10.2016 року, проведеного за ухвалою суду, за одночасної участі потерпілої ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_8, в ході якого останні показали на місці та розповіли про хід подій дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 28.10.2015 року. План-схемою та фото таблицею до протоколу (т.2 а.с. 125 133).

- висновком експерта №6/10.1-105 від 15.03.2017 року, згідно висновків якого, в даній дорожній обстановці водій автомобіля «HYUNDAI GETZ», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху.

В даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному звязку з настанням даної ДТП.

У даній дорожній обстановці водій автомобіля «HYUNDAI GETZ», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода (т.2 а.с. 150-152).

Оцінюючи досліджені докази, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 286 КК України, оскільки він вчинив дії, що виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тілесне ушкодження середньої тяжкості.

Невизнання своєї вини обвинуваченим, суд розцінює, як форму захисту від предявленого обвинувачення та бажання ухилитися від можливого покарання за вчинений злочин.

Незважаючи на невизнання вини самим обвинуваченим ОСОБА_3, його покази про те, що потерпіла перебігала дорогу в невстановленому місці, суд оцінює критично, оскільки сам обвинувачений в судовому засіданні стверджував, що не бачив потерпілої аж до моменту зіткнення. Відповідно, стверджувати про те, що потерпіла саме перебігала дорогу в невстановленому місці, обвинувачений не може з обєктивних причин.

Потерпіла ОСОБА_1, допитана в судовому засіданні показала, що вона переходила дорогу в зоні дії дорожньої розмітки «Пішохідний перехід». По дорозі вона не бігала.

Допитаний свідок ОСОБА_8 також вказував на те, що потерпіла переходила дорогу, проте не може точно вказати, в якій саме частині проїжджої частини потерпіла переходила дорогу.

Оцінюючи покази потерпілої, суд звертає увагу на ту обставину, що як під час досудового слідства, так і в ході судового розгляду, потерпіла ОСОБА_1 двічі приймала участь в слідчому експерименті і двічі вказувала на одне й те саме місце на проїжджій частині дороги пр. К.Маркса в м. Дніпропетровську, де трапилася дорожньо-транспортна пригода.

Відповідно, суд приймає до уваги покази потерпілої ОСОБА_1 в частині місця та обставин дорожньо-транспортної пригоди і вважає дані покази правдивими та достовірними.

Вивченням особи обвинуваченого судом встановлено, що ОСОБА_3 раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, на даний час офіційно не працює, має на утриманні малолітню доньку, характеризується позитивно.

Обставин, які б помякшували покарання обвинуваченому ОСОБА_3, відповідно до положень ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_3, відповідно до положень ст. 67 КК України, не встановлено.

При призначенні покарання, з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості та особистості обвинуваченого, який характеризується позитивно, тієї обставини, що даний злочин вчинено не умисно; з врахуванням позиції потерпілої, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами, із застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим строком, оскільки на думку суду, виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої, суд вважає за необхідне задовольнити його частково з наступних підстав.

Так під час судового розгляду потерпла ОСОБА_1 не довела факт спричинення їй моральної шкоди даним злочином і позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала.

Відповідно, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди, в частині понесених потерпілою витрат на лікування, підлягають задоволенню в частині документально підтвердженої суми в розмірі 4 854 гривні 58 копійок.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 1166 ЦК України, ст. ст. 368, 374-375 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на два роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_3 від відбування основного покарання звільнити та встановити йому іспитовий строк - два роки.

На підставі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 наступні обовязки:

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

- періодично зявлятися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації.

Обрати ОСОБА_3 міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому відлучатися з місця постійного проживання щодня з 22:00 години до 06:00 години до набрання вироком суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН не наданий, паспорт серії ВО 785187, виданий Свалявським РВ УМВС України в Закарпаській області 14.05.2001 року) на користь держави судові витрати в сумі 1 317 (одну тисячу триста сімнадцять) гривень 48 копійок на розрахунковий рахунок 31118115700004, одержувач платежу: УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпро, МФО 805012, код ЄДРПОУ 37989274, призначення платежу: за експертизи №70/27-89 від 08.12.2015 року та №6/10.1-105 від 15.03.2017 року.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН не наданий, паспорт серії ВО 785187, виданий Свалявським РВ УМВС України в Закарпаській області 14.05.2001 року) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3) - 4 854 (чотири тисячі вісімсот пятдесят чотири) гривні 58 копійок в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди.

В іншій частині позовних вимог, щодо стягнення моральної та матеріальної шкоди відмовити.

Речовий доказ: автомобіль «HYUNDAI GETZ», реєстраційний номер НОМЕР_1, повернути власнику.

Протоколи допитів свідків, та інші документи про зафіксовані процесуальні дії зберігати в кримінальній справі.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя: А.А.Леонов