Ухвала суду № 66714676, 24.05.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/1205/17 24.05.2017

Провадження № 11-сс/784/267/17 Категорія ст. 173 КПК України

Головуючий 1 інстанції суддя Подзігун Г.В.

Доповідач апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Головуючої-судді ОСОБА_1

Суддів:Гулого В.П., Фаріонової О.М.

За участі секретаря судового засідання Грабовецької О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві судове кримінальне провадження за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Центрального району м. Миколаєва від 19 травня 2017 року про арешт майна, -

Учасники судового провадження:

прокурор Адубецький В.М.

підозрюваний ОСОБА_2

захисник ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Центрального району м. Миколаєва від 19 травня 2017 року частково задоволено клопотання слідчого в ОВС СВ Управління СБ України в Миколаївській області ОСОБА_4 та накладено арешт на майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - 1/3 частку квартири № 124, розташованої на вул. Океанівська (ОСОБА_5), 36 в м. Миколаєві.

В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_2 вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необгрунтованою та підлягаючою скасуванню з тих підстав, що суд допустив неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, і що його висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Докладно наводячи норми п. 7 ч. 2 ст. 131, п. 1 ч. 3 ст. 132; ч. 1, п. 4 ч. 2, ч. ч. 6, 8 ст. 170; п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 171; ч. 3 ст. 172; ч. 1, п. п. 1, 3 - 6 ч. 2 ст. 173, ст. 307 КПК України зазначає, що при винесенні ухвали слідчим суддею не враховано, що предявлена йому підозра у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України злочину є необґрунтованою. При цьому наводить власні міркування з цього приводу та дає власну оцінку певним доказам, зокрема: наказ порту № 29-ЗП від 25 лютого 2016 року, додаткові угоди між ТОВ «ЮГЕКОТОП» та портом.

Також твердить, що слідчим суддею не враховано: що поданий у межах кримінального провадження цивільний позов ДП «СК «Ольвія» є не обґрунтованим і стороною обвинувачення не надано даних про те, що вартість майна, на яке накладено арешт, є співрозмірною із заявленими цивільним позовом;

що в матеріалах кримінального провадження є розбіжності в розмірі спричиненої шкоді в - акті № 14-24/77 виїзної ревізії від 30 серпня 2016 року щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «СМП «ОКТЯБРСЬК» за період з 04 лютого по 29 червня 2016 року - 1 162 304,38 грн., та у висновку судово-економічної експертизи ОНДІСЕ від 18 квітня 2017 року № 17-242/243 - 1 188 661,98 грн. і саме на вказану суму подано цивільний позов, але ці розбіжності досудовим розслідуванням не усунуті;

що на теперішній час значний розмір заборгованості сплачений, а тому ДП «СК «Ольвія» (ДП «СМП «ОКТЯБРСЬК») не обґрунтовано подала позов на весь розмір спричиненої шкоди;

що не встановлена вартість його майна, на яке накладений арешт, у звязку з чим не можливо встановити її співрозмірність заявленому позову і стороною обвинувачення при поданні клопотання не надані належні документи на підтвердження права власності на майно, яке належить арештувати;

що автомобіль марки «HONDA CIVIC 1.8», номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 не належить йому на праві приватної власності та під час розгляду клопотання надана копія відповідного підтверджуючого документу.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

17 травня 2017 року слідчий звернувся до слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва з погодженим із начальником відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_6 клопотанням про накладення арешту на майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_2П, а саме: 1/3 частку квартири № 124 на вул. Океанівська (ОСОБА_5), 36 в м. Миколаїв, право спільної часткової власності на яку зареєстровано за ОСОБА_7 (1/3 частка), ОСОБА_8 (1/3 частка), ОСОБА_2 (1/3 частка); та автомобіль марки «HONDA CIVIC 1.8», номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_3.

В обґрунтування клопотання вказав, що 09 вересня 2016 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження № 42016151020000140 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом того, що в період 2015-2016 років службові особи Державного підприємства «Спеціалізований морський порт «Октябрьск» (далі - ДП «СМП «Октябрьск») в ході надання послуг з навантажувально-розвантажувальних робіт приватним субєктам господарювання та завищення вартості послуг за цивільно-правовими договорами, умисно, всупереч інтересам служби вчинили дії, якими нанесли матеріальну шкоду державному підприємству на загальну суму 4 699 742,73 грн.

16 травня 2017 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, згідно якого ОСОБА_2 підозрюється в тому що, будучи першим заступником та у відповідний період виконуючи обовязки директора ДП «СМП «Октябрьск», що повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто будучи службовою особою, знаходячись на території ДП «СМП «Октябрьск», розташованому на вул. Айвазовського, 29 в м. Миколаєві, у період часу з 17 квітня 2016 року по 29 червня 2016 року, діючи умисно, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для юридичної особи ТОВ «Югекотоп» та іноземного субєкта господарювання «ОСОБА_9 Холдингс Лімітед» (Республіка Кіпр), використовуючи службове становище всупереч інтересам ДП «СМП «Октябрьск», вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України - зловживання службовим становищем, тобто умисне з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, а саме такі, які більше, ніж у 250 разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який станом на 2016 рік складав 689 гривень.

16 травня 2017 року Державним підприємством «Стивідорна компанія «Ольвія» (колишня назва ДП «СМП «Октябрьск») заявлено цивільний позов на суму 1188 661,98 гривень, завданих даному підприємству внаслідок злочинних дій ОСОБА_2

Досудовим розслідуванням встановлено, що у власності підозрюваного ОСОБА_2 перебуває наступне майно: 1/3 частка квартири № 124, розташованої на вул. Океанівська (ОСОБА_5), 36 в м. Миколаєві, право спільної часткової власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 (1/3 частка), ОСОБА_7 (1/3 частка), ОСОБА_8 (1/3 частка). Вказане підтверджується інформаційною довідкою №87166010 від 16 травня 2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно; автомобіль марки «HONDA CIVIC 1.8», номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, право власності на який 23 липня 2008 року зареєстроване за ОСОБА_2 Вказане підтверджується листом Регіонального сервісного центру в Миколаївській області МВС України № 31/14-1254 від 11 квітня 2017 року.

Частково задовольняючи клопотання слідчого про накладення арешту на вказане майно, слідчий суддя, пославшись на вимоги ч. 1 ст. 170, п. 4 ч. 2 ст. 170, ч. 6 ст. 170, ч. 2 ст. 173 КПК України, зазначив:

що підозра є обґрунтованою та підтверджується матеріалами кримінального провадження, докладно вказавши якими саме;

що 16 травня 2017 року Державним підприємством «Стивідорна компанія «Ольвія» (колишня назва ДП «СМП «Октябрьск») заявлено цивільний позов на відшкодування ДП «Стивідорна компанія «Ольвія» збитків у сумі 1 188 661,98 гривень, завданих даному підприємству внаслідок злочинних дій ОСОБА_2;

що досудовим розслідуванням встановлено, що у власності підозрюваного ОСОБА_2 перебуває майно у вигляді 1/3 частки квартири № 124, розташованої на вул. Океанівська (ОСОБА_5), 36 в м. Миколаїв.

Відмовляючи у накладенні арешту на автомобіль, слідчий суддя вказав, що з наданої у судовому засіданні відповіді Регіонального сервісного центру в Миколаївській області МВС України від 19 травня 2017 року вбачається, що автомобіль марки «HONDA CIVIC», кузов NLAFD75408W050556, з 23 липня 2008 року по 15 вересня 2016 року був зареєстрований за ОСОБА_2, а з 15 вересня 2016 року по теперішній час зареєстровано за гр. ОСОБА_10

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, доводипідозрюваного ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 на підтримку апеляційної скарги першого; доводи- заперечення прокурора Адубецького В.М. проти апеляційної скарги підозрюваного; вивчивши матеріали судового та кримінального проваджень, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Виходячи з положень ч. 1, п. 4 ч. 2, ч. 6 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (забезпечення цивільного позову), за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3 1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Зазначених вимог закону слідчий суддя дотримався в повній мірі.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що згідноповідомленої 16.05.2017 року підозри, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Відповідають матеріалам даної кримінальної справи висновки слідчого судді в оскаржуваній ухвалі щодо обґрунтованості цієї підозри, що підтверджується матеріалами кримінального провадження № 42016151020000140, зокрема: наказом директора Державного підприємства «Спеціалізований морський порт «Октябрьск» (далі - ДП «СМП «Октябрьск») від 25.02.2016 року № 143-К, згідно якого ОСОБА_2 виконував обовязки першого заступника директора ДП «СМП «Октябрьск»; наказом директора вказаного державного підприємства від 27.05.2016 року № 440-К, згідно якого ОСОБА_2 призначений на посаду першого заступника директора ДП «СМП «Октябрьск», яку займав до 22.08.2016 року; посадовою інструкцією № 01-11/02-01-1-3-03-2016 першого заступника директора ДП «СМП «Октябрьск», яким був ОСОБА_2 затвердженою в.о. директора ДП «СМП «Октябрьск» 14.03.2016 року; наказом в.о. директора ДП «СМП «Октябрьск» № 48-АГ від 16.03.2016 року про призначення ОСОБА_2 виконувати обовязки директора вказаного державного підприємства протягом 16-18 березня 2016 року; Статутом ДП «СМП «Октябрьск», затвердженим наказом в.о. Міністра інфраструктури України № 369 від 07.06.2013 року, який є підставою для виконання директором підприємства або особою, яка виконує його обовязки, своїх посадових обовязків; Договором № 59П-2016 від 17.03.2016 року між ДП «СМП Октябрьск» в особі т.в.о. директора підприємства ОСОБА_2 та ТОВ «Югекотоп» в особі директора товариства ОСОБА_11; протоколами диспетчерських нарад № 50 від 18.04.2016 року, № 53 від 25.04.2016 року, № 56 від 05.05.2016 року, № 60 від 13.05.2016 року, № 63 від 23.05.2016 року, № 64 від 25.05.2016 року, № 65 від 26.05.2016 року, № 66 від 27.05.2016 року, № 67 від 30.05.2016 року, № 68 від 01.06.2016 року, № 69 від 02.06.2016 року, № 70 від 03.06.2016 року, № 71 від 06.06.2016 року, № 72 від 08.06.2017 року, № 73 від 09.06.2016 року, № 74 від 10.06.2016 року, № 75 від 13.06.2016 року, № 76 від 15.06.2016 року, № 77 від 16.06.2016 року, № 78 від 17.06.2016 року, № 79 від 20.06.2016 року, № 80 від 22.06.2016 року, № 82 від 24.06.2016 року, № 83 від 27.06.2016 року, № 84 від 29.06.2016 року; змінно-добовими планами роботи ДП «СМП «Октябрьск», у які заступником директора ДП «СМП «Октябрьск» з експлуатації ОСОБА_12 за вказівками ОСОБА_2 вносились дані про необхідність виділення робітників та техніки, зокрема портальних кранів для проведення робіт з внутрішньоскладського переміщення деревини для ТОВ «Югекотоп»; протоколами допиту від 04.11.2016 року та 03.05.2017 року свідка ОСОБА_12 - заступника директора ДП «СМП «Октябрьск» з експлуатації; протоколами допиту від 09.11.2016 року та 03.05.2017 року свідка ОСОБА_13 - начальника району (вантажного) ДП «СМП «Октябрьск»; протоколами допиту свідків - працівників ДП «СМП «Октябрьск» - ОСОБА_14 від 09.11.2016 року, ОСОБА_5 від 07.02.2017 року, ОСОБА_15 від 08.02.2017 року, ОСОБА_16 від 08.02.2017 року, ОСОБА_17 від 09.02.2017 року, ОСОБА_18 від 10.02.2017 року, ОСОБА_19 від 10.02.2017 року, ОСОБА_20 від 13.02.2017 року, ОСОБА_21 від 14.02.2017 року, ОСОБА_22 від 20.02.2017 року, ОСОБА_23 від 04.04.2017 року та інших; протоколом допиту від 07.02.2017 року свідка ОСОБА_24 - начальника планово-економічного відділу ДП «СМП «Октябрьск»; протоколом допиту від 12.05.2017 року свідка ОСОБА_25 - директора ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт»; висновком судово-економічної експертизи № 17-242/243 від 18.04.2017 року; та іншими матеріалами даного кримінального провадження у їх сукупності.

Відповідно рішень Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань, повязаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи не винуватою у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності вищенаведених доказів прийшов до висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, з чим погоджується і апеляційний суд.

З огляду на наведене є неприйнятними доводи апелянта про необґрунтованість повідомленої йому підозри.

Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апеляційної скарги в межах, що стосуються інтересів ОСОБА_2, апеляційний суд також виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, зокрема, ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, які передбачені ст. 2 КПК України, своєчасне застосування якого може запобігти негативним наслідкам при розслідуванні злочинів.

Потреби досудового розслідування на даній стадії кримінального провадження виправдовують такий арешт майна, оскільки 16.05.2017 року у справі Державним підприємством «Стивідорна компанія «Ольвія» заявлено цивільний позов на суму 1188 661,98 грн. на відшкодування завданих підприємству внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 збитків.

Оскільки, як вже зазначалося вище, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті, а саме питань, повязаних у тому числі і з доведеністю чи недоведеністю розміру спричиненої шкоди, обґрунтованістю чи не обґрунтованістю заявленого цивільного позову, є такими, що не ґрунтуються на законі доводи підозрюваного ОСОБА_2 про необґрунтованість цивільного позову на весь розмір спричиненої шкоди.

Що стосується апеляційних тверджень щодо не встановлення вартості його майна, на яке накладено арешт, та неможливість встановити її співрозмірність заявленому позову, то відсутні розумні сумніви вважати, що 1/3 частки належної підозрюваному ОСОБА_2 квартири перевищує розмір заявленого цивільного позову на суму 1188 661,98 грн.

Аргументи апелянта про ненадання з клопотанням належних документів на підтвердження права власності на майно, яке належить арештувати, спростовуються матеріалами клопотанням слідчого, до яких входить і інформаційна довідка № 87166010 від 16.05.2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна чотирьох кімнатної квартири № 124 на вул. Океанівська (ОСОБА_5), 36 в м. Миколаєві, право спільної часткової власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 (1/3 частка), ОСОБА_7 (1/3 частка), ОСОБА_8 (1/3 частка).

Не ґрунтуються на законі і не є підставою для скасування даного судового рішення та відмови в арешті майна і той факт, що ОСОБА_2 є співвласником вищевказаної квартири, на що він посилається в своїй апеляційній скарзі, оскільки наведене не означає, що він не є власником 1/3 частки цієї квартири. Крім того, цей факт не і є перешкодою для накладення арешту з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину (забезпечення цивільного позову).

Також суперечать закону і твердження захисника ОСОБА_3 в апеляційному розгляді щодо відсутності у слідчого права звертатися до слідчого судді з клопотанням про арешт майна задля забезпечення цивільного позову, з яким, на думку захисника, має право звертатися лише цивільний позивач. Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Тобто, у цьому випадку (звернення з клопотанням про арешт майна з метою забезпечення цивільного позову) закон не позбавляє такого права прокурора або слідчого, а наділяє таким правом ще й цивільного позивача. Тому такі доводи захисника є неприйнятними.

В апеляційній скарзі порушується питання про скасування оскаржуваної ухвали та відмову в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна (у повному обсязі) з процесуальних підстав. Однак, апеляційним судом не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого про арешт майна та вирішенні слідчим суддею питання про арешт майна, належного підозрюваному ОСОБА_2.

Відповідно до вимог ст. 173 ч.1 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють в задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч.1 ст. 170 цього Кодексу, що в свою чергу повязано з завданням арешту майна, яким є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Визначені законом підстави для відмови у задоволенні клопотання слідчого відсутні.

Не є такою підставою недотримання слідчим суддею строку постановлення ухвали, передбаченого ч. 6 ст. 173 КПК України.

Що стосується посилань апелянта про те, що автомобіль марки «HONDA CIVIC 1.8», номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 не належить йому на праві приватної власності, то слідчий суддя відмовив у накладенні арешту на це майно і ухвала в цій частині підозрюваним ОСОБА_2 не оскаржується.

Інші доводи апеляційної скарги на сутність прийнятого рішення не впливають.

З огляду на вище викладене, відсутні підстави для скасування ухвали слідчого судді.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 422, 424, 426, 532, 376 ч. 2 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Залишити без змін ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 травня 2017 року про арешт майна підозрюваного ОСОБА_2, - 1/3 частки квартири № 124, розташованої на вул. Океанівська (ОСОБА_5), 36 в м. Миколаєві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча

Судді