Рішення № 66714462, 23.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Левенця Б.Б., Мазурик О.Ф.

при секретарі: Синявському Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою через представника ОСОБА_3, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 травня 2015 року по справі позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про припинення права спільної часткової власності та виділення часток нерухомого майна в натурі,

в с т а н о в и л а :

у березні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому просили стягнути солідарно з останніх на свою користь заборгованість за договором про організацію робіт від 06.03.2015 року в розмірі 72 000 грн., посилаючись на те, що відповідачі належним чином не виконують умови договору.

У квітні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просив припинити спільну часткову власність на нежитлове приміщення - виробничий комплекс (літ. А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та виділити кожному співвласнику його частку нерухомого майна в натурі посилаючись на те, що відповідачі не здійснили фінансування робіт, проведення яких він повинен був організувати відповідно до договору про організацію робіт від 06.03.2015 року, у зв'язку з чим у нього не виникло зобов'язання щодо виконання умов договору про організацію робіт. Крім того, ним було проведено реконструкцію своєї частки нежитлового приміщення, проте між сторонами не досягнуто згоди щодо поділу нерухомого майна в натурі між співвласниками.

Справа № 753/5594/15 Апеляційне провадження № 22-ц-796/1042/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Сирбул О.Ф.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15.04.2015 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_6 до розгляду в одному провадженні з позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08.05.2015 року у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про припинення права спільної часткової власності та виділення часток нерухомого майна в натурі задоволено. Припинено спільну часткову власність ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на нежитлове приміщення - виробничий комплекс (літ. А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Виділено в натурі частку ОСОБА_6 приміщення першого поверху виробничого комплексу (літ. А) загальною площею 1047,00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та що дорівнює 1/3 виробничого комплексу (літ. А), з відокремленням цієї частки виробничого комплексу (літ. А) в окреме приміщення із закріпленням за даним приміщенням окремої адреси: АДРЕСА_2 група приміщень «1». Визнано за ОСОБА_6 право приватної власності на самостійний відокремлений об'єкт нерухомого майна - нежитловий будинок в літері А, загальною площею 1047,00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, група приміщень «1». Виділено в натурі частку ОСОБА_4 приміщення другого поверху виробничого комплексу (літ. А) загальною площею 1091,00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, та що дорівнює 1/3 виробничого комплексу (літ. А), з відокремленням цієї частки виробничого комплексу (літ. А) в окреме приміщення із закріпленням за даним приміщенням окремої адреси: АДРЕСА_3, група приміщень «2». Визнано за ОСОБА_4 право приватної власності на самостійний відокремлений об'єкт нерухомого майна - нежитловий будинок в літері А, загальною площею 1091,00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, група приміщень «2». Виділено в натурі частку ОСОБА_5 приміщення третього поверху та антресоль виробничого комплексу (літ. А) загальною площею 1725,50 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, та що дорівнює виробничого комплексу (літ. А), з відокремленням цієї частки виробничого комплексу (літ. А) в окреме приміщення із закріпленням за даним приміщенням окремої адреси: АДРЕСА_5, група приміщень «3». Визнано за ОСОБА_5 право приватної власності на самостійний відокремлений об'єкт нерухомого майна - нежитловий будинок в літері А, загальною площею 1725,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, група приміщень «3».

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні зустрічного позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не взяв до уваги, що відповідно до п. 1.2 договору відчужуване за цим договором нерухоме майно належить йому на праві власності, що підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2008 року. На запит слідчого Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майно зазначило, що технічні паспорти на нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_6 ОСОБА_10 не виконував. Крім того, згідно до положень про реєстр адрес у м. Києві, не передбачена можливість присвоєння тимчасової поштової адреси об'єктам нерухомості.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_11 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.03.2015 року між ПАТ «Фінанс Банк» та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, за умовами якого останні придбали у власність у рівних частках по 1/3 кожному нерухоме майно.

Цього ж дня між сторонами було укладено договір про порядок користування спільною частковою власністю, відповідно до якого у користування ОСОБА_6 передано перший поверх нежитлового приміщення; у користування ОСОБА_4 передано другий поверх нежитлового приміщення; у користування ОСОБА_5 передано третій поверх нежитлового приміщення.

06.03.2015 року між сторонами було укладено договір про організацію робіт, відповідно до якого позивачі доручили, а відповідач зобов'язався, впродовж 10 днів з моменту підписання цього договору, розпочати реконструкцію головного входу до нежитлового приміщення, укласти договір з охоронною компанією, організувати проведення робіт з встановлення телекомунікаційного обладнання.

Відповідно до п. 2 договору про організацію робіт від 06.03.2015 року для виконання зобов'язання, передбаченого в п. 1 цього договору ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передали, а ОСОБА_6 прийняв 50 000 грн.

06.03.2015 року між сторонами було укладено договір поруки, відповідно до якого, ОСОБА_7 поручився за належне виконання ОСОБА_6 будь-яких зобов'язань за договором про організацію робіт від 06.03.2015 року.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з невиконанням позивачами п. 2 договору про організацію робіт від 06.03.2015 року, у ОСОБА_6 не виникло жодних зобов'язань за цим договором.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову не оскаржується, тому в апеляційному порядку не перевіряється.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що кожний із співвласників за власні кошти провів реконструкцію нежитлових приміщень, які розподілені між ними та отриманні у користування на підставі договору про порядок користування спільною частковою власністю від 06.03.2015 року, а тому виділення часток в натурі є технічно можливим.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернено стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до договору купівлі - продажу нежитлового приміщення від 06.03.2015 року ПАТ «Фінанс Банк» продав, а ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 купили у власність у рівних частках по 1/3 частині кожний виробничий комплекс (літ. А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 загальною площею 3 863,5 кв.м.

Зазначений договір укладений ПАТ «Фінанс Банк», як іпотекодержателем цього майна, яке належало іпотекодавцю ТОВ «РКК».

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співвласниками спірного майна відповідно до вищезазначеного договору купівлі - продажу.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у п. 1.2 договору купівлі - продажу вказано, що відчужуване за цим договором майно належить на праві власності громадянину Ірландії ОСОБА_1 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2008 року.

Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2008 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_15, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна», Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації та визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлю допоміжних складських приміщень (літ. Б) загальною площею 1 005,6 кв.м та будівлю складу готової продукції (літ. Н) загальною площею 59,1 кв.м, розташованого в АДРЕСА_8, як окремі об`єкти нерухомості. Зобов`язано КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна» провести реєстрацію цього майна (а.с. 5,6 т. 2).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Оскільки суд першої інстанції вирішив спір щодо майна, право власності на яке має ОСОБА_1 відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2008 року, яке набрало законної сили та є чинним рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Доводи представника ОСОБА_6 - ОСОБА_11 про те, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2008 року оскаржувалося в апеляційному порядку та на даний час подана касаційна скарга на ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження не впливають на висновки колегії суддів, оскільки за вказаних обставин рішення суду на час розгляду даної справи залишається чинним.

Колегія суддів також не може погодитися з доводами представника ОСОБА_6 - ОСОБА_11 про те, що розгляд справи неможливий взагалі, оскільки відсутній оригінал цивільної справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Суд касаційної інстанції скасовуючи ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25.12.2015 року, якою було відмовлено у відкритті апеляційного провадження, брав до уваги копії документів, які знаходяться у справі, у тому числі копію оскаржуваного рішення, як належні документи та саме по ним розглядав справу у порядку касаційного провадження.

При розгляді справи у порядку апеляційного провадження судом робилися неодноразові запити про витребування оригіналу судового рішення.

Проте, відповідно до відповіді СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві оригінал справи № 753/5594/15-ц, у тому числі і рішення, яке є предметом даного апеляційного розгляду, визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні. У цій же відповіді зазначено, що при розгляді справи у суді першої інстанції жодна із сторін, окрім адвоката ОСОБА_11 не була присутня у судовому засіданні (а.с. 129 т. 2). При цьому суду було надано завірену копію оскаржуваного рішення (а.с. 8- 12 т. 2).

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 травня 2015 року в частині задоволення зустрічного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про припинення права спільної часткової власності та виділення часток нерухомого майна в натурі відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді