Постанова № 66714146, 24.05.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2017 р. Справа № 924/1059/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Петухов М.Г. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу Славутського міського управління праці та соціального захисту населення на рішення господарського суду Хмельницької області від 26 грудня 2016 року у справі №924/1059/16 (суддя Заярнюк І.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком"

до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління державної казначейської служби України у Хмельницькій області

про стягнення 191458,70 грн. заборгованості, з яких 181361,26 грн. боргу за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, 1875,53 грн. 3% річних, 8221,91 грн. інфляційних втрат

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, представник згідно довіреності №952 від 12 грудня 2016 року; ОСОБА_2, представник згідно довіреності №953 від 12 грудня 2016 року;

відповідача - ОСОБА_3, представник згідно довіреності №24.01-45/1814 від 03 квітня 2017 року;

третьої особи - не з'явився.

Судом розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Хмельницької області з позовом до Славутського міського управління праці та соціального захисту населення (надалі - Відповідач) про заборгованості в сумі 182 081 грн 38 коп., 1 880 грн 58 коп. річних та 3 898 грн 93 коп. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26 грудня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся в Рівненський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задовленні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 26 січня 2017 року (головуюча суддя Гулова А.Г., суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г.) поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання на 28 лютого 2017 року на 14:30 год. Водночас, даною ухвалою зобов'язано Відповідача надати суду оригінали платіжного доручення №1 від 06 січняя 2017 року на суму 3 159 грн 07 коп. та фіскального чеку від 11 січня 2017 року (копії яких додано до апеляційної скарги), як докази сплати судового збору у встановленому порядку та надсилання копії скарги Позивачу.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 26 січня 2017 року від Позивача на поштову адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (том 1, а.с. 193-198), в якому з підстав, висвітлених в ньому, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

13 лютого 2017 року на поштову адресу суду від Позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (том 1, а.с. 201) .

Ухвалою суду від 14 лютого 2017 року клопотання Позивача задоволено, розгляд справи призначено в режимі відеокнференції з дорученням забезпечити її проведення господарському суду Хмельницької області.

17 лютого 2017 року від Відповідача надійшло клопотання про зміну найменування Відповідача з Славутського міського управління праці та соціального захисту населення на Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутської міської ради, у зв'язку з тим, що на виконання рішення Славутської міської ради від 02 грудня 2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підрпиємців та громадських формувань були внесені зміни (том 1, а.с. 205-207).

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 26 січня 2017 року від Позивача на поштову адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригінали платіжного доручення №1 від 06 січняя 2017 року на суму 3 159 грн 07 коп. та фіскального чеку від 11 січня 2017 року (том 1, а.с. 209-212).

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2017 року у справі №924/1059/16 в зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді (члена колегії) Маціщук А.В. та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено автоматизовану заміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28 лютого 2017 року автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до її складу та визначено новий склад, а саме: головуюча суддя Гулова А.Г., суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б..

Ухвалою суду від 28 лютого 2017 року апеляційну скаргу прийнято у новому складі суду.

Ухвалою суду від 28 лютого 2017 року у справі №924/1059/16, з підстав, висвітлених в ній, задоволено клопотання Відповідача про зміну його найменування, розгляд справи відкладено на 21 березня 2017 року на 14:30 год. та зобов'язано Позивача надіслати суду детальний розрахунок боргу 3% річних у розмірі 1 875 грн 53 коп., інфляційних втрат у розмірі 8 221 грн 90 коп. та надіслати суду пояснення з приводу надіслання на адресу Відповідача звітів для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги, з посиланням на наявні у матеріалах справи докази.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 28 лютого 2017 року, від Позивача надійшли пояснення та детальні розрахунки річних та інфляційних, які долучені судом до матеріалів справи (том 1, а.с. 232-238).

Ухвалою суду від 21 березня 2017 року, з підстав, висвітлених в ній, розгляд справи відкладено, на 11 квітня 2017 року на 15:00 год. та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Головне управління державної казначейської служби України у Хмельницькій області (надалі- Третя особа; том 1, а.с. 242-244).

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Гулової А.Г. судове засідання у справі № 924/1059/16 призначене на 11 квітня 2017 року на 15:00 год. не відбулось, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про неможливість проведення судового засідання (том 1, а.с. 250-251).

Ухвалою суду від 24 квітня 2017 року судове засідання у справі №924/1059/16 призначене на 03 травня 2017 року на 14:50 год. в режимі відеокнференції (том 1, а.с. 259-261).

Розпорядженням в.о. керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 03 травня 2017 року у справі №924/1059/16 в зв'язку із перебуванням у відпустці головуючої судді Гулової А.Г. та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторну автоматизовану заміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 03 травня 2017 року автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до її складу та визначено новий склад, а саме: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б..

Ухвалою суду від 03 травня 2017 року апеляційну скаргу прийнято у новому складі суду.

В судових засіданннях в режимі відеоконференції від 28 лютого 2017 року, 21 березня 2017 року, 03 травня 2017 року та 24 травня 2017 року представник Відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та з підстав, висвітлених в ній, просить рішенням місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судових засіданннях в режимі відеоконференції від 28 лютого 2017 року, 21 березня 2017 року, 03 травня 2017 року та 24 травня 2017 року представники Позивача заперечили щодо доводів, висвітлених в апеляційній скарзі, вважають її безпідставною та необгрунтованою, а тому просять відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання в режимі відеоконференції від 03 травня 2017 року та 24 травня 2017 року представник Третьої особи не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 246; том 2. а.с. 7).

Враховуючи положення статті 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Заслухавши представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено апеляційним судом, Позивачем за період з грудня місяця 2015 року по серпень місяць 2016 року надавались телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам міста Славута, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та підпадають під дію Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства" на загальну суму 181361,26 грн., а саме:

* у грудні місяці 2015 року - на суму 22 453 грн 58 коп.;

* у січні місяці 2016 року - на суму 20 930 грн 73 коп.;

* у лютому місяці 2016 року - на суму 20 680 грн 96 коп.;

* у березні місяці 2016 року - на суму 20 272 грн 53 коп.;

* у квітні місяці 2016 року - на суму 20 029 грн 42 коп.;

* у травні місяці 2016 року - на суму 20 142 грн 26 грн.;

* у червні місяці 2016 року - на суму 19 913 грн 78 коп.;

* у липні місяці 2016 року - на суму 14 927 грн 03 коп.;

* у серпні місяці 2016 року - на суму 22 010 грн 97 коп.

Вищевказане підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг (том 1, а.с. 14-31).

Суд констатує. що Позивач оформляв та направляв Відповідачу щомісячно для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів звіти, як в електронному вигляді, так і поштою, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими квитанціями, реєстрами відправленої кореспонденції, повідомленнями про вручення поштового відправлення, описами вкладення у цінний лист, листами на адресу Славутського міського управління праці та соціального захисту населення (том 1, а.с. 33-41).

Також суд констатує наявність у справі опосередкованого доказу щодо виникнення у Відповідача заборгованості, а саме акт звіряння розрахунків за надані на пільговій основі послуги, підписаного між Відповідачем та Позивачем станом на 01 січня 2016 року, яким погоджена заборгованість у сумі 22 453 грн 58 коп. (том 1, а.с. 42). Водночас, суд зауважує, що усі наступні акти звіряння розрахунків за надані населенню пільги за послуги зв'язку за 2016 рік Позивачем надсилалися, але Відповідачем не підписувались.

25 листопада 2016 року між Позивачем та Відповідачем складено довідку щодо звіряння розрахунків за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах населенню міста Славута за період з 01 січня 2016 року по 01 вересня 2016 року, якою опосередковано підтверджено надані послуги за січень місяць - в сумі 20 930 грн 73 коп.; за лютий місяць 2016 року - в сумі 20 680 грн 96 коп.; за березень місяць - в сумі 20 272 грн 53 коп.; за квітень місяць - в сумі 20 029 грн 42 коп. за травень місяць - в сумі 20 142 грн 26 коп.; за червень місяць - в сумі 19 913 грн 78 коп., за липень місяць - в сумі 14 927 грн 03 коп.; за серпень місяць - в сумі 22 010 грн 97 коп. (що разом становить 158 907 грн 68 коп.). Довідка підписана представниками сторін та скріплена їх печатками (том 1, а.с. 81).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань, виникла заборгованість за телекомунікаційні послуги у сумі 181 361 грн 26 коп. у період з грудня місяця 2015 року по серпень місяць 2016 року.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно статті 509 ЦК України, статті 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно доприписів статей 525, 526 ЦК України: зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1, 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11 квітня 2012 року, споживачами, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

В Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, Законі України від 23 березня 2000 року № 1584-ІІІ "Про жертви нацистських переслідувань", Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законі України від 24 березня 2008 року № 203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус", Законі України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Законі України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ "Про охорону дитинства" передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).

Згідно частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України (надалі - БК України), зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Згідно з підпунктом б пункту 4 частини 1 статті 89 та статті 102 БК України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина 2 статті 218 ГК України та приписи статті 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до пункту 3 вищевказаного Порядку, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг міста Славута є Відповідач, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства відшкодування витрат понесених Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян здійснюється Відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Зокрема, пунктом 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно з приписами пункту 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29 січня 2003 року, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Пунктом 2.2 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №309 від 02 березня 2012 року, визначено, що розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобовязання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобовязань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1 на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобовязання.

Згідно з частиною 3 пункту 7 Порядку, органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби.

Відповідно до частини 1 та 2 пункту 8 вищенаведеного Порядку, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками відповідних послуг.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Водночас, колегія суду апеляційного господарського суду констатує, що Позивачем, як доказ направлення щомісячно Відповідачу розрахунків щодо вартості послуг, наданих пільговим категоріям населення, було надано суду довідку (з формою 2-пільга) №4238 від 29 листопада 2016 року, якою підтверджено, що у період з грудня місяця 2015 року по травень місяць 2016 року Позивач щомісячно до 25 чмсла місяця наступного за тим у якому було надано полуги електрозв'язку пільговим катрегоріям населення, направляв Відповідачу звіти для здійснення розрахунку у електронному вигляді, електронною поштою на електронну адресу Відповідача та у паперовому вигляді - звичайними листами (том 1, а.с. 85).

Факт надсилання Позивачем 05 січня 2016 року Відповідачу акту звіряння за надані у грудні місяці 2015 року пільги з послуг зв'язку на суму 22 453 грн 38 коп. стверджується наявною в матеріалах справи довідкою №24.01-45/4885 від 16 листопада 2016 року (том 1. а.с.61).

Крім того, суд констатує, що Відповідач повертав направлені Позивачем розрахунки щодо вартості послуг згідно з формою "2-пільга", акти звіряння не підписаними, без виконання та відшкодування наданих послуг, в зв'язку з чим Позивач повторно направив Відповідачу вказані документи для здійснення розрахунку, що підстверджується наявним в матеріалах справи листом Позивача №05/2390 від 23 червня 2016 року (том 1, а.с. 34) та випискою із журналу реєстрації вихідної документації коренспонденції Хмельницької філії Позивача за 2016 рік, у якому за номером 2390 зареєстровано зазначений лист (том 1, а.с. 237-238).

Суд констатує, що Позивач неодноразово звертався до Відповідача щодо відшкодування пільг за надані послуги, що підстверджуються наявними в матеріалах справи листами: №05/02/1729 від 22 квітня 2016 року (том 1, а.с. 38, зворот); №05/2390 від 23 червня 2016 року (том 1, а.с. 34); №5/2732 від 21 липня 2016 року (том 1, а.с. 40); №5/2912 від 08 серпня 2016 року (том 1, а.с. 40, зворот) та №05/3390 від 19 вересня 2016 року (том 1, а.с. 41).

У відповідь на вищезазначені листи Позивача, Відповідач листами №2401-45/42 від 08 лютого 2016 року та №2401-451563 повідомив про відсутність бюджетного фінансування на відшкодування пільг в 2016 році.

Твердження Відповідача про відсутність бюджетного фінансування, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, не приймаються апеляційном господарським судом з огляду на таке.

Статтею 1 БК України визначено, що ним регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Згідно з пункту 7 частини 1 статті 2 БК України, бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Відсутність у Відповідача необхідних коштів або взяття ним зобовязань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, не звільняє цього субєкта від виконання господарських зобовязань, яке не припинилось відповідно до приписів глави 50 ЦК України. Відтак суд приходить до висновку, що відсутність відповідних бюджетних асигнувань не є підставою для припинення зобовязання відповідно до ЦК України.

Наявність чи відсутність бюджетного фінансування не залежить від волі та дій Позивача, а невиконання Відповідачем своїх зобовязань порушує право Позивача на отримання коштів за надані послуги. Відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність Відповідача і не є підставою для звільнення від обовязку щодо оплати наданих послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає вимоги Позивача щодо стягнення із Відповідача суми заборгованості у розмірі 181 361 грн 26 коп. обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно, суд задовільняє позов у цій частині.

Дане вчинено і місцевим господарським судом. Відтак, суд залишає без змін оспорюване судове рішення в цій частині.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, як визначено приписами статті 629 ЦК України.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як вказано вище у даній судовій постанові, відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку (а. с.234; 236), Позивач просить стягнути з Відповідача 8 221 грн 91 коп. інфляційних втрат та 1 875 грн 53 коп. річних.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок, суд вважає його арифметично вірним та таким, що здійснений відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд задовольняє позов і в цій частині.

Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак залишає без змін оспорюване судове рішення в цій частині.

Враховуючи усе вищевикладане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є обгрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Суд констатує, що доводи Відповідача, висвітлені в апеляційній скарзі, є безпідставними, спростовуються усім вищеописаним в даній судовій постанові, а тому Рівненський апеляційний господарський суд не бере їх до уваги.

З огляду на усе вищевикладене у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Славутського міського управління праці та соціального захисту населення на рішення господарського суду Хмельницької області від 26 грудня 2016 року у справі №924/1059/16 залишити без задовлення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 26 грудня 2016 року у справі №924/1059/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу №924/1059/16 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.