Постанова № 66714124, 22.05.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2017 р. Справа № 922/1022/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н. В., суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 06.09.2016);

1-го відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 27/10-01-47 від 27.04.2017);

2-го відповідача: ОСОБА_2 - директор ТОВ "Консалтингова компанія "Ді Ен Пі".

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Артемсіль", м. Соледар, Донецька область (вх. №1352 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 04.04.17 у справі № 922/1022/17

за позовом Колективного підприємства воїнів інтернаціоналістів "Пам"ять", м. Соледар, Донецька область

до Державного підприємства "Артемсіль", м. Соледар, Донецька область

ТОВ "Консалтингова компанія "Ді Ен Пі", м. Харків

про про стягнення 88 959 971,79 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.04.2017 у справі № 922/1022/17 (суддя Суслова В.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства Артемсіль на користь Колективного підприємства воїнів інтернаціоналістів Пам'ять штраф в сумі 63 950 000,00 грн., судовий збір у розмірі 172527,03 грн. В решті позову відмовлено.

ДП Артемсіль (1-й відповідач) з рішенням господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення вимог позивача щодо стягнення штрафу в розмірі 63 950 000,00 грн. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що позовна давність, про яку заявлено 1-м відповідачем, є самостійною підставою для відмови в позові. При цьому 1-й відповідач звертає увагу на те, що сам позивач та Донецький апеляційний господарський суд вказали на конкретний момент, з якою повязана одностороння відмова 1-го відповідача від договору 11.08.2015, коли було прийнято розпорядження № 42 про призупинення робіт за договором. Разом з цим, 1-й відповідач стверджує, що ДП "Артемсіль" ніколи не відмовлялось від спірного договору, тим більше в односторонньому порядку, а лише призупинило виконання робіт.

Крім того, 1-й відповідач вважає, що встановлені в договорі умови щодо стягнення штрафу не відповідають вимогам ст. 549 ЦК України, ст. 231 ГК України та загальним засадам цивільного законодавства. В звязку з чим 1-й відповідач зазначає про наявність підстав для визнання недійсним п. 4.5 договору на підставі ст.ст. 203, 509 ЦК України та в порядку п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

ТОВ "Консалтингова компанія "Ді Ен Пі" (2-й відповідач) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому повністю підтримує доводи та позицію 1-го відповідача, заперечує факт односторонньої відмови 1-го відповідача від договору. Також, 2-й відповідач зазначає, що станом на серпень 2015 року він не надавав жодних консультацій 1-му відповідачу та взагалі не перебував з ним у будь-яких договірних відносинах, а почав надавати юридичні послуги 1-му відповідачу з 01.07.2016.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Позивач зазначає, що фактичними обставинами справи та обставинами, що встановлені рішеннями господарських судів у справі № 905/3302/15, яке набрало законної сили, підтверджується, що 1-й відповідач в порушення договору в односторонньому порядку відмовився від договору, в звязку з чим у останнього виник обовязок щодо сплати на користь позивача штрафу відповідно до положень ЦК України, ГК України, умов п. 4.5 договору, розмір якого з урахуванням п. 2.4 договору становить 63 950 000,00 грн.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи 28.10.2015 між Колективним підприємством воїнів інтернаціоналістів Пам'ять та Державним підприємством Артемсіль був укладений договір № 28/10-18/11-30 на виконання ревізійно-налагоджувальних робіт (далі договір), предметом якого є виконання регламентних ревізійно-налагоджувальних робіт на підставі Єдиних правил безпеки при розробці рудних, нерудних і розсипних родовищ підземним способом та вимог Держнаглядбезпекпраці.

Відповідно до умов договору позивач виступав підрядником, а 1-й відповідач замовником.

Сторонами були укладені додаткові угоди до договору від 11.06.2007 року, від 20.12.2011 року, від 06.11.2013 року, від 20.06.2014 року.

Так, п. 2.4. договору в редакції додаткової угоди від 20.06.2014 визначено, що сторони прийшли до згоди, що орієнтовна сума даного договору складає 63 950 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 658 333,33 грн. Суму договору складає вартість всього обєму робіт, що виконуються підрядником за даним договором.

У відповідності до п. 6.2. договору, одностороння відмова від виконання умов договору не допускається. Протягом строку дії договору підрядник зобовязаний виконати для замовника ревізійно-налагоджувальні роботи на суму не менше вказаної у п. 2.4. договору, а замовник зобовязаний оплатити підряднику виконані роботи.

Сторонами у розділі 4 договору було узгоджено відповідальність сторін за договором, зокрема п. 4.5 передбачено, що одностороння відмова від договору не допускається. У випадку односторонньої відмови замовника або підрядника від виконання договору (незалежно від причин такої відмови), на нього покладається відповідальність в формі штрафу в сумі, еквівалентній сумі цього договору, вказаній в п.2.4. договору.

Звертаючись до господарського суду позивач зазначив про те, що свої зобовязання за договором він виконував належним чином. Проте, починаючи з січня 2015 року, відповідач відмовився оплачувати виконані роботи позивачем, у звязку з чим позивач неодноразово звертався до суду з вимогами стягнути з відповідача заборгованість за виконані роботи за договором. При цьому, позивач посилається на судові рішення у справі № 905/447/15, у справі № 905/2340/15, у справі № 905/3273/15, якими підтверджено факт належного виконання зобовязань за договором з боку позивача та факт невиконання зобовязань з боку відповідача, та стягнуто з відповідача заборгованість за договором у загальній сумі 4 946 227,48 грн. за період з січня 2015 року по серпень 2015 року.

Як зазначає позивач, починаючи з серпня 2015 року ДП Артемсіль фактично перестало допускати працівників КПВІ Память до обєктів, на яких повинні виконуватись роботи за договором згідно додатку № 18 до договору від 08.09.2014 року, в звязку з чим 1-му відповідачу надіслано лист № 49 від 27.08.2015, в якому позивач просив забезпечити доступ до обладнання для виконання ревізійно-налагоджувальних робіт згідно графіка виконуваних робіт.

У відповідь на зазначений лист, 1-й відповідач, листом від 31.08.2015 року № 12/21-197 повідомив позивача, що згідно розпорядження від 11.08.2015 року № 42, виконання ревізійно-налагоджувальних робіт за договором було призупинено, у звязку з чим забезпечити доступ до обладнання немає можливості. У подальшому позивач звертався до 1-го відповідача з аналогічними за змістом листами від 23.10.2015 та від 29.10.2015, які були залишені 1-м відповідачем без відповіді.

Позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Донецької області від 08.11.2016 року у справі № 905/3302/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.01.2017 року з ДП Артемсіль, стягнуто на користь КПВІ Память збитки у розмірі 142 361,69 грн. та встановлено, що 1-й відповідач відмовився від договору в односторонньому порядку, прийнявши розпорядження № 42 від 11.08.2015 про призупинення робіт за договором.

Таким чином, позивач вважає, що в звязку з односторонньою відмовою 1-го відповідача від договору, у останнього виник обовязок щодо сплати на користь позивача штрафу відповідно до положень ЦК України, ГК України, умов п. 4.5 договору, розмір якого з урахуванням п. 2.4 договору становить 63 950 000,00 грн.

Крім того, позивач, посилаючись на те, що він міг би реально одержати від 1-го відповідача оплату за договором в загальній сумі 63 950 000,00 грн., проведену 1-м відповідачем часткову оплату за договором в розмірі 38 797 666,52 грн., а також стягнуті з 1-го відповідача за рішенням суду збитки в розмірі 1 142 361,69 грн., вважає, що решта суми за договором 25 009 971,79 грн. є збитками позивача у вигляді упущеної вигоди, які мають бути стягнуті солідарно з ДП "Артемсіль" та ТОВ "Консалтингова компанія "Ді Ен Пі", оскільки останній здійснював юридичне супроводження та надавав 1-му відповідачу консультації, на підставі яких, як вважає позивач, ДП "Артемсіль" вирішило не допускати працівників КПВІ "Память" на територію підприємства для виконання договору та в односторонньому порядку відмовилось від договору.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими визнав встановленим факт односторонньої відмови 1-го відповідача від договору на підставі рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2016 року у справі № 905/3302/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.01.2017 року з ДП Артемсіль, яким стягнуто на користь КПВІ Память збитки у розмірі 142 361,69 грн., у зустрічному позові ДП Артемсіль про визнання договору недійсним відмовлено. Беручи до уваги умови п. 4.5 договору, якими визначена відповідальність у вигляді штрафу у випадку односторонньої відмови замовника або підрядника від виконання договору (незалежно від причин такої відмови), суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у 1-го відповідача виник обовязок по сплаті на користь позивача штрафу у розмірі 63 950 000,00 грн.

З урахуванням наведеного заявлені позовні вимоги КПВІ Память в частині стягнення з ДП Артемсіль штрафу за односторонню відмову від договору у розмірі 63 950 000,00 грн. визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, посилання 1-го відповідача на сплив позовної давності при зверненні позивача до суду з вимогою про стягнення штрафу судом відхилені з огляду на те, що факт односторонньої відмови 1-го відповідача від виконання договору встановлено постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.01.2017 у справі № 905/3302/15.

Щодо позовних вимог КПВІ Память в частині стягнення збитків солідарно з 1-го відповідача та 2-го відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині в звязку з відсутністю у спірних правовідносинах жодного з елементів складу цивільного правопорушення, наявність яких у своїй сукупності є підставою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків.

З висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Так, підставою виникнення спірних правовідносин є укладений 28.10.2015 між Колективним підприємством воїнів інтернаціоналістів Пам'ять та Державним підприємством Артемсіль договір № 28/10-18/11-30 на виконання ревізійно-налагоджувальних робіт, предметом якого є виконання регламентних ревізійно-налагоджувальних робіт на підставі Єдиних правил безпеки при розробці рудних, нерудних і розсипних родовищ підземним способом та вимог Держнаглядбезпекпраці.

За змістом спірних правовідносин та своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором підряду.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 3 цієї ж статті, для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 1 ст. 844 ЦК України визначено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Згідно з п. 2.1. договору, вартість робіт, що виконуються підрядником протягом строку дії даного договору, визначаються за цінами, зазначеними в додатках до даного договору, згідно встановлених норм та правил.

У відповідності до п. 2.4. договору, на дату підписання договору сторони прийшли до згоди, що орієнтовна сума даного договору складає 16 057 130,00 грн., у т.ч. ПДВ 2 676 188,33 грн. Суму договору складає вартість всього обєму робіт, що виконуються підрядником за даним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому сторони уклали додаткові угоди до договору від 11.06.2007 року, від 20.12.2011 року, від 06.11.2013 року, від 20.06.2014 року.

Так, п. 2.4. договору в редакції додаткової угоди від 20.06.2014 визначено, що сторони прийшли до згоди, що орієнтовна сума даного договору складає 63 950 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 658 333,33 грн. Суму договору складає вартість всього обєму робіт, що виконуються підрядником за даним договором.

З матеріалів справи вбачається, що 08.09.2014 сторонами було складено додаток № 18 до договору, яким затверджено протокол погодження договірних цін на роботи по ревізії, наладки та випробуванню устаткування, що виконуються в 2015 році на рудниках ДП Артемсіль за договором. На підставі договору та вказаного додатку № 18 до договору позивачем належним чином виконувались зобовязання з договором.

Проте, як зазначає позивач, починаючи з січня 2015 року, 1-й відповідач відмовився оплачувати виконані роботи позивачем, у звязку з чим позивач неодноразово звертався до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованість за виконані роботи за договором.

Так, рішенням господарського суду Донецької області від 21.07.2015 року у справі № 905/447/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015 року, з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість за договором у розмірі 2 298491,11 грн., а також штрафні санкції за несвоєчасне виконання грошового зобовязання з оплати виконаних позивачем ревізійно-налагоджувальних робіт за період лютий 2015 квітень 2015 року.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.11.2015 року у справі № 905/2340/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2016 року, з 1-го відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість у розмірі 1986963,82 грн., а також штрафні санкції за несвоєчасне виконання грошового зобовязання з оплати виконаних позивачем ревізійно-налагоджувальних робіт за період травень 2015 липень 2015 року.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.01.2016 року у справі № 905/3273/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2016 року, з 1-го відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість у розмірі 660 772,57 грн. з оплати виконаних позивачем у серпні 2015 року ревізійно-налагоджувальних робіт.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, починаючи з серпня 2015 року ДП Артемсіль фактично перестало допускати працівників КПВІ Память до обєктів, на яких повинні виконуватись роботи за договором згідно додатку № 18 до договору від 08.09.2014 року.

Так, листом від 27.08.2015 року № 49 позивач прохав 1-го відповідача забезпечити доступ до обладнання для виконання ревізійно-налагоджувальних робіт згідно графіку виконуваних робіт.

У відповідь на зазначений лист, 1-й відповідач листом від 31.08.2015 року № 12/21-197 повідомив позивача, що згідно розпорядження від 11.08.2015 року № 42, виконання ревізійно-налагоджувальних робіт за договором було призупинено, у звязку з чим забезпечити доступ до обладнання немає можливості.

У подальшому позивач звертався до 1-го відповідача з аналогічними за змістом листами від 23.10.2015 та від 29.10.2015, які були залишені 1-м відповідачем без відповіді.

Таким чином, не маючи можливості виконувати взяті на себе зобовязання з виконання ревізійно-налагоджувальних робіт за договором, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до 1-го відповідача про стягнення збитків, заподіяних невиконанням та порушенням 1-м відповідачем умов договору. В свою чергу, 1-й відповідач у вказаній справі подав зустрічний позов про визнання договору недійсним.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.11.2016 року у справі № 905/3302/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.01.2017 року з ДП Артемсіль стягнуто на користь КПВІ Память збитки у розмірі 142 361,69 грн., у зустрічному позові ДП Артемсіль про визнання Договору недійсним відмовлено.

Так, вказаними судовими рішеннями у справі № 905/3302/15, які набрали законної сили, встановлено наступне:

- прийняття ДП Артемсіль розпорядження № 42 від 11.08.2015 року про призупинення робіт за Договором свідчить про односторонню відмову останнього від Договору.

- внаслідок односторонньої відмови ДП Артемсіль від Договору, позивачу були завдані збитки у сумі 142 361,69 грн., що підтверджено висновком економічної експертизи, проведеної в рамках справи;

- умови Договору та їх відповідність вимогам законодавства України були неодноразово предметом судового розгляду. Судом встановлено відсутність будь-яких правових підстав для визнання Договору недійсним, отже Договір є дійсним.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Вищого господарського суду України від 30.03.2017 у справі № 905/3302/15, касаційну скаргу ДП Артемсіль на Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.01.2017 повернуто скаржнику без розгляду.

За таких обставин, на момент розгляду даної справи судові рішення у справі № 905/3302/15 набрали законної сили.

У відповідності до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням наведеного, суд вважає встановленим факт односторонньої відмови 1-го відповідача від договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.5. договору встановлено, що одностороння відмова від договору не допускається. У випадку односторонньої відмови замовник або підрядника від виконання договору (незалежно від причин такої відмови), на нього покладається відповідальність в формі штрафу в сумі, еквівалентній сумі цього договору, вказаній в п.2.4.договору.

Згідно з п. 2.4. договору в редакції чинної додаткової угоди від 20.06.2014, сторони прийшли до згоди, що орієнтовна сума даного договору складає 63 950 000,00 грн.

Таким чином, сторони погодили, що у разі односторонньої відмови будь-якої із сторін від виконання договору, остання зобовязана сплатити на користь іншої сторони штраф, що дорівнює 63 950 000,00 грн.

З урахуванням наведеного, враховуючи встановлений судовим рішенням факт односторонньої відмови 1-го відповідача від договору, а також умови п. 4.5 договору, якими визначена відповідальність у вигляді штрафу у випадку односторонньої відмови замовника або підрядника від виконання договору (незалежно від причин такої відмови), заявлені позовні вимоги КПВІ Память в частині стягнення з ДП Артемсіль штрафу за односторонню відмову від договору у розмірі 63 950 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд не погоджується з доводами 1-го відповідача про те, що визначення штрафу в сумі, еквівалентній сумі договору, суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки таке визначення відповідає вимогам п. 1 ст. 231 ГК України в частині визначення штрафу у твердій сумі.

Щодо посилання 1-го відповідача на сплив позовної давності до вимог позивача про стягнення штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з 1-го відповідача штрафу стала одностороння відмова ДП Артемсіль від договору.

Матеріалами справи підтверджується, що факт односторонньої відмови 1-го відповідача від виконання договору встановлено постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.01.2017 у справі № 905/3302/15.

Отже встановлений імперативними нормами ЦК України однорічний строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення неустойки (штрафу) почав відраховуватися для позивача з 28.01.2017.

При цьому суд відхиляє доводи ДП Артемсіль про те, що відмова останнього від договору відбулася набагато раніше, а саме, 11.08.2015, разом з прийняттям 1-м відповідачем розпорядження № 42 про призупинення робіт за договором, оскільки, вказані доводи спростовуються наявним у справі листуванням між позивачем та 1-м відповідачем.

Матеріали справи не містять жодного посилання 1-го відповідача на відмову від договору, в своїх поясненнях 1-й відповідач вказує на те, що він ніколи не відмовлявся від договору в односторонньому порядку, а зазначене розпорядження № 42 від 11.08.2015 не свідчить про односторонню відмову від договору, а вказує лише на тимчасове призупинення виконання робіт за договором на час проведення службового розслідування.

Частиною 1 статті 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, за умов спірної та неоднозначної оцінки сторін щодо обставин призупинення виконання робіт за договором з боку ДП Артемсіль, враховуючи, що призупинення робіт 1-м відповідачем мало тривалий характер, та факт односторонньої відмови 1-го відповідача від договору був остаточно встановлений постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.01.2017 у справі № 905/3302/15, у звязку з чим саме з цього моменту позивач фактично дізнався про порушення своїх прав та наявність підстав для стягнення штрафу з 1-го відповідача за односторонню відмову від договору. Адже, до прийняття вказаного судового рішення позивач не міг ні встановити факт односторонньої відмови 1-го відповідача від договору, ані підтвердити даний факт, враховуючи позицію 1-го відповідача, яка полягала в тому, що він не визнавав факт відмови, а наполягав на призупиненні проведення робіт за договором.

За таких обставин, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з 1-го відповідача штрафу за односторонню відмову від договору у розмірі 63 950 000,00 грн. в межах строку позовної давності.

Колегія суддів не знаходить підстав для визнання недійсним спірного договору в порядку п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України в частині, що встановлює відповідальність у вигляді штрафу за односторонню відмову від договору, та вважає необґрунтованими посилання 1-го відповідача з цього приводу, адже укладений між Колективним підприємством воїнів інтернаціоналістів Пам'ять та Державним підприємством Артемсіль договір від 28.10.2015 № 28/10-18/11-30 на виконання ревізійно-налагоджувальних робіт вже був предметом дослідження в рамках іншої судової справи, зокрема № 905/3302/15, в межах якої ДП Артемсіль звернулось з зустрічним позовом про визнання договору недійсним. Так, рішенням господарського суду Донецької області від 08.11.2016 року у справі № 905/3302/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.01.2017 року, встановлено відсутність будь-яких підстав недійсності договору.

Що стосується позовних вимог КПВІ Память в частині стягнення збитків солідарно з 1-го відповідача та 2-го відповідача, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Нормами ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Виходячи з цього, зважаючи на правову природу заявлених до стягнення збитків, саме позивач повинен довести, що збитки були заподіяні діями відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та спричиненням збитків, розмір їх відшкодування та фактичне їх понесення.

Так, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків солідарно з 1-го відповідача та 2-го відповідача, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що він міг би реально одержати від 1-го відповідача оплату за договором в загальній сумі 63 950 000,00 грн. 1-й відповідач загалом сплатив позивачу за договором 38 797 666,52 грн., отже решту суму за договором 25 009 971,79 грн. позивач вважає збитками у вигляді упущеної вигоди.

При цьому позивач просить стягнути упущену вигоду солідарно з ДП Артемсіль та ТОВ Консалтингова компанія Ді Ен Пі, оскільки, на думку позивача, саме на підставі консультацій 2-го відповідача, ДПАртемсіль вирішив не допускати працівників КПВІ Пам'ять на територію підприємства для виконання договору та в односторонньому порядку відмовився від договору, що у свою чергу, призвело до заподіяння позивачу збитків.

Проте дослідженням матеріалів справи встановлено, що правовідносини між 1-м відповідачем та 2-м відповідачем щодо надання юридично-консультаційних послуг виникли лише з 07.07.2016. Натомість дії 1-го відповідача з припинення доступу працівників позивача на територію ДП Артемсіль для виконання ревізійно-налагоджувальних робіт за Договором відбувалися ще у серпні 2015 року, тобто майже за рік до укладення договору про надання юридично-консультаційних послуг від 07.07.2016.

Крім того, позивачем не надано суду жодних доказів протиправності поведінки (консультацій або рекомендацій) 2-го відповідача, а також будь-якого документального підтвердження, що саме консультації або рекомендації 2-го відповідача мали наслідком односторонню відмову 1-го відповідача від договору, чим спричинили заподіяння збитків позивачу.

Вказаним обставинами спростовуються доводи позивача щодо вини 2-го відповідача у заподіянні збитків, так само як нічим не підтверджений і сам факт заподіяння збитків у вигляді упущеної вигоди.

Водночас до позовної заяви не надано жодного доказу, який би підтверджував факт та розмір заподіяних позивачу збитків. Розрахунок суми збитків виходячи суто з орієнтовної ціни договору, яка була визначена договором та суми, що не була сплачена, виходячи з такої орієнтовної ціни не є доходами в розумінні ст. 22 ЦК України, оскільки ціна договору містить у собі також і витрати позивача, які він має здійснити для надання послуг за договором.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги КПВІ Память в частині стягнення збитків у розмірі 25 009 971,79 грн. солідарно з 1-го відповідача та 2-го відповідача є безпідставними за відсутністю у спірних правовідносинах жодного з елементів складу цивільного правопорушення, наявність яких у своїй сукупності є підставою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2017 у справі № 922/1022/17 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи 1-го відповідача, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Артемсіль", м. Соледар, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2017 року у справі № 922/1022/17 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Медуниця О.Є.