Постанова № 66714022, 22.05.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2017 р. Справа№ 910/21287/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа-Страхування»

на рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2017 р.

у справі №910/21287/16 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа-Страхування»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант» про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 14302,85 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2016 р. замінено первісного відповідача Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант» на належного - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа-Страхування».

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем було подано клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого позивач просив стягнути з відповідача 2230,98 грн. страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2017 р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 2230,98 грн. та 1378,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, які мають суттєве значення для справи, судом невірно надано оцінку доказам у справі, висновки суду, викладені у рішенні, суперечать фактичним обставинам справи, а також порушено норми матеріального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників сторін.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 18.04.2017 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду та постанови Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13.12.2013 р. у справі № 124/11221/13-п встановлено, що 05.12.2013 р. ОСОБА_3, керуючи автомобілем Geely, державний номер НОМЕР_3, порушив п.п. 1.5, 2.3 (б,д), 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21083, державний номер НОМЕР_1, який від удару здійснив зіткнення з автомобілем Hyundai Tucson, державний номер НОМЕР_2, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Вищевказаною постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

30.07.2013 р. між ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 011001-06003286, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням транспортним засобом марки Hyundai Tucson, державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Вказана норма кореспондується з приписами ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до звіту про оцінку вартості збитку № 137 від 21.01.2014 р., завданого власнику автомобіля Hyundai Tucson, державний номер НОМЕР_2, складеного ФОП ОСОБА_5 (свідоцтво оцінювача № 8145 від 24.12.2011 р., сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 13948/12 від 01.11.2012 р.), вартість відновлювального ремонту, складає 16787,05 грн.

Згідно страхового акта № 42-28040 та розрахунку страхового відшкодування до нього, складеними позивачем, розмір страхового відшкодування складає 14302,85 грн. (а.с. 41).

Враховуючи, що договір добровільного страхування наземного транспорту № 011001-06003286 від 30.07.2013 р. передбачає сплату страхового платежу частинами, позивачем зараховано суму страхового відшкодування в розмірі 3956,08 грн. в рахунок несплаченої частки страхового платежу по договору.

Статтею 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Виходячи із вказаних положень, зарахування зустрічних однорідних вимог являє собою односторонній правочин та має своїм наслідком припинення зобов'язань.

Згідно ч. 3 ст. 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

За змістом ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України, зарахування можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе, часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватись можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей); строк виконання щодо таких вимог настав.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 10346,77 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_6, що підтверджується платіжними дорученнями № 598 від 09.04.2014 р. на суму 3346,77 грн. та № 809 від 18.04.2014 р. на суму 7000,00 грн., належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи, а також 3956,08 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в рахунок несплаченої частки страхового платежу за договором добровільного страхування наземного транспорту № 011001-06003286 від 30.07.2013 р.

Відповідно до відомостей з Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на дату ДТП, цивільна відповідальність власника транспортного засобу Geely, державний номер НОМЕР_3, була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Альфа-Страхування» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3722428 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50000,00 грн., франшизи - 0,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в сумі 14302,85 грн. на користь страхувальника не суперечить приписам ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки, вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування наземного транспорту № 011001-06003286 від 30.07.2013 р., а Закон України «Про страхування» відповідних застережень не містить.

Таким чином, обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, не стосуються позивача (страховика за договором добровільного страхування майна), оскільки його дії не регулюються цим Законом.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Законом України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб'єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 р. у справі № 3-50гс15, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжний документ про здійснення такої виплати.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Позивач звернувся до відповідача із претензією про відшкодування збитків, у відповідь на вказану заяву відповідач частково виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 12071,87 грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Geely, державний номер НОМЕР_3, була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Альфа-Страхування» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3722428, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Geely, державний номер НОМЕР_3, власнику автотранспортного засобу марки Hyundai Tucson, державний номер НОМЕР_2, покладається на відповідача.

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як зазначено вище, згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3722428 розмір франшизи складає 0,00 грн., розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну - 50000,00 грн.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 2230,98 грн. з врахуванням меж страхової суми та розміру франшизи встановлених відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3722428.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, судом невірно надано оцінку доказам у справі, висновки суду, викладені у рішенні, суперечать фактичним обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2017 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа-Страхування» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2017 р. у справі №910/21287/16 залишити без змін.

Справу №910/21287/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк