Рішення № 66713860, 23.05.2017, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" травня 2017 р.Справа № 924/290/17

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький

про стягнення 64 000,00 грн.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 07.12.2015р. №07/12/15/21;

відповідача: не прибув.

В засіданні суду 23.05.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору: Приватна організація „Організація колективного управління авторськими і суміжними правами в інтересах ТОВ „Ворнер Мьюзік Україна, м. Київ звернулася із позовом до відповідача про стягнення 64 000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

23.08.2016р. гр. ОСОБА_2 як представником приватної організації „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами відповідно до виданого доручення від 07.12.2015р. №07/12/15/21 було складено акт №15/08/2016р. фіксації фактів (контрольного прослуховування) прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, про те, що у закладі харчування - кафе „Пельмені і вареники у м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 45, в якому здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1, шляхом відеозапису та запису на диктофон зафіксовано факт публічного виконання музичних творів, у тому числі музичних творів - "Runaway" виконавця Galantis та „We don`t talk anymore виконавця Charlie Puth.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що факт використання відповідачем об'єктів авторського права (музичних творів) підтверджується наступними доказами: актом фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань №15/08/2016 від 23.08.2016р., відеозаписом (фіксацією використання музичних творів за допомогою технічних засобів у відповідні дати). Рахунком та чеком від 23.08.2016р.

Вказує також, належність позивачу майнових авторських прав на зазначені музичні твори підтверджується: ліцензійним договором №ВЧ-01112014/02 із ТОВ „Ворнер/Чаппел від 01/11/2014 та Додатком №1/2 до нього, деклараціями музичних творів від 01.11.2015р.

Позивач зазначає, що відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. „Про судове рішення передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Види доказів аналогічні доказам позивача у цій справі багаторазово розглядались судами в інших аналогічних спорах. Доказами, які були перераховані вище підтверджено, в тому числі те, що суб'єктом використання майнових авторських прав є саме Відповідач. Особою, яка використовує музичні твори у відповідному приміщенні є саме та особа, яка має безпосереднє відношення до такого приміщення (здійснює в ньому свою господарську діяльність) а не будь-яка інша особа. Цієї позиції дотримується Вищий господарський суд України, про що він зазначив у своїй постанові від 21.04.2015р. у справі №910/21926/14.

Відтак стверджує, що організація колективного управління (в даному конкретному випадку), яка його представляє має довести, що: мав місце факт використання відповідних об'єктів авторського права відповідачем; позивачу належать відповідні авторські права на такі об'єкти.

Посилається на те, що згідно ст.50 Закону України „Про авторське право і суміжні права відповідач вчинив дії, які порушують майнові права позивача, що визначені у ст.15 зазначеного закону і таке порушення дає підстави для судового захисту.

Пунктом „г ч.1 Статті 52 Закону України „Про авторське право та суміжні права передбачений такий вид відповідальності як сплата компенсації за порушення авторських прав.

Компенсація відповідно до п.„г ч.2 ст.52 Закону України „Про авторське право та суміжні права визначається судом у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. Мінімальна компенсація за один факт порушення стосовно одного об'єкту (музичного твору) не може бути меншою ніж 10 мінімальних заробітних плат.

Стверджує, що позивачем зафіксовано 2 факти використання творів без належного дозволу, що підтверджується Актом фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань №15/08/2016 від 23 серпня 2016 року.

Таким чином, ПО ОКУАСП позивач вимагає виплати компенсації 10 мінімальних за кожен факт порушення стосовно музичних творів, які зазначені у цьому позові, що становить 64 000,00 грн.

Представник позивача в засідання суду 23.05.2017р. прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд про задоволення позову.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, повноважного представника в судове засідання 23.05.2017р. не направив, письмового відзиву на позов та доказів сплати коштів в добровільному порядку не надав, про причини неявки та неподання доказів суд не повідомив.

Відповідач повідомлявся про дату та час слухання справи в суді шляхом направлення ухвал від 31.03.2017р., від 18.04.2017р., від 04.05.2017р. за юридичною адресою відповідача, які повернуті до суду із відміткою „за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п.п.3.9.1. пункту 3.9. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи судом у разі виконання судом вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату. Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами, враховуючи те, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі ст.75 ГПК України, за наявними документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

ОСОБА_1, м. Хмельницький як фізична особа-підприємець зареєстрований 13.09.2013р. та значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно витягу із ЄДР станом на 10.03.2017р.

Приватна організація „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами зареєстрована у Державному департаменті інтелектуальної власності, про що видано Свідоцтво про облік організації колективного управління №18/2011 від 24.01.2011р.

Згідно статуту приватної організації „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами, затвердженого рішенням Наглядової ради приватної організації „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами, оформленого протоколом №12 від 13.02.2015р. (далі - статут), приватна організація „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами є організацією колективного управління (організація колективного управління майновими авторськими правами), що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права (п.1.1. статуту).

Основною метою організації є здійснення діяльності, направленої на забезпечення ефективної реалізації особистих немайнових і майнових прав членів організації, авторів (їх спадкоємців), інших суб'єктів авторського права на основі єдності інтересів, спрямованих на створення умов для правомірного використання об'єктів авторського права на основі колективного управління та пов'язаних з цією діяльністю функцій (п.4.2. статуту).

Предметом діяльності організації та її основними видами є колективне управління майновими правами членів організації, авторів (їх спадкоємців), інших суб'єктів авторського права в тих сферах використання, які відповідно до законодавства України, міжнародних договорів і практики передбачають управління майновими авторськими правами на колективній основі, зокрема, при публічному виконанні творів, в тому числі, але не обмежуючись, на радіо та телебаченні, в закладах громадського харчування та на транспорті (п.4.2.1 статуту); здійснення заходів, направлених на виявлення та фіксацію випадків позадоговірного (неліцензійного) використання об'єктів авторського права особами, які використовують такі об'єкти, з метою захисту майнових авторських прав, управління якими здійснює організація (п.4.2.5. статуту); розробка та здійснення заходів щодо припинення незаконного використання об'єктів авторського права, у тому числі, спільно із спеціалізованими анти-піратськими організаціями, контролюючими та правоохоронними органами (п.4.2.6. статуту).

Відповідно до положень п.4.3 статуту, діяльність організації з управління майновими правами членів організації та інших суб'єктів авторського права, у тому числі, функції організації, визначаються положеннями чинного законодавства України, що регулюють колективне управління майновими правами, а також прийнятими організацією відповідно до положень законодавства та даного статуту внутрішніми актами (регламенти, інструкції, положення, правила тощо). Зокрема, до функцій організації відноситься, в тому числі, вчинення дій, передбачених законодавством, необхідних для захисту прав, управління якими здійснює організація, у тому числі, звернення до суду за захистом прав суб'єктів авторського права.

24.01.2014р. між Приватною організацією „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ворнер Мьюзік Україна (видавник) укладено Договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами (далі - договір), згідно п.2.1. якого видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, які належать або протягом дії цього договору будуть йому належати, а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третім особам, відповідно до умов цього договору.

Згідно цього договору організація отримує повноваження здійснювати колективне управління майновими правами видавника на такі види використання об'єктів авторського права, зокрема, публічне виконання об'єктів авторського права при публічному виконанні (показі чи демонстрації) аудіовізуальних творів в кінотеатрах, підприємствах торгівлі та послуг, закладах громадського харчування (п.5.1.1. договору).

Організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні дії, направлені на забезпечення та захист майнових прав видавника на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані організації за цим договором, в порядку визначеному у цьому розділі (п. 9.1. договору).

У випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання з метою захисту прав видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами, має право: пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу організації (п.9.2.1. договору); вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав видавника, за умов дотримання попередньої згоди видавника (п. 9.2.2. договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє безстроково (п.12.1. договору). Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

Окрім того, сторонами договору також погоджено Додаток №1 „Виключення та обмеження та Додаток №2 до договору про управління майновими авторськими правами №АВ-24012014/01 від 24.01.2014 року.

01.11.2014 року ТОВ „Ворнер/Чаппел (видавник) та ТОВ „Ворнер Мьюзік Україна (субвидавник) уклали ліцензійний договір №ВЧ-01112-14/02-д (далі - ліцензійний договір), згідно п.2.1. якого видавець надає субвидавцю право на використання протягом строку дії договору на території України способами, вказаними в договорі, всіх творів, які входять в каталог видавця, за виключенням Продакш Музики (музичні твори, створені для використання в фільмах, телебаченні, радіо і інших засобах аудіовізуальної інформації, які належать або підконтрольні компаніям НонСтопМьюзік Інк. і Ворнер/Чаппел Лайбрарі Мьюзік Лімітед).

Субвидавець вправі використовувати твори протягом терміну дії договору на території України на умовах виключної ліцензії наступними способами, зокрема, публічне виконання творів, відтворення творів або будь-якої їх частини в будь-якій матеріальній формі, шляхом механічного або електронного відтворення (п.2.3. ліцензійного договору).

Протягом терміну дії договору субвидавець отримує право використовувати твори на території України на умовах невиключної ліцензії наступними способами, зокрема, доведення творів до загального відома таким чином, що будь-яка особа може отримати доступ до творів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором (п.2.5.2. ліцензійного договору).

Відповідно до п.11.1. ліцензійного договору, строк договору починає відраховуватись з моменту його підписання і з врахуванням положень п.11.2., закінчується 31.12.2014 року. При цьому сторони обумовлюють, що договір в частині надання прав субвидавцю поширюється на період, що передує даті підписання договору, а саме - з 01.01.2014 року.

Строк дії договору може автоматично продовжуватись на черговий період в 1 рік, якщо і до того часу не буде розірваний будь-якою із сторін шляхом надіслання письмового повідомлення іншій стороні не менше, ніж за 30 календарних днів (п. 11.2. ліцензійного договору).

Ліцензійний договір підписаний сторонами договору та скріплений їхніми печатками.

Окрім того, ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" та ТОВ "Ворнер/Чаппел" погоджено також додаток №1 до ліцензійного договору, зокрема, роздруківку із каталогу музичних творів, згідно якої передано права, в тому числі, на музичні твори "Runaway" (виконавець - Galantis) та „We don`t talk anymore (виконавець - Charlie Puth).

Як вбачається із декларації музичних творів, ТОВ „Ворнер Мьюзік передано приватній організації „Організація колективного управління авторськими і суміжними правами за договором №АВ-24012014/01 від 24.01.2014 року управління отриманими на підставі договору №ВЧ-01112-14/02-д від 01.11.2014 року правами, в тому числі і на твори: "Runaway" виконавця Galantis та „We don`t talk anymore виконавця Charlie Puth.

Із матеріалів справи слідує, що 07.12.2015р. Приватною організацією „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами видано ОСОБА_2 доручення №07/12/15/21 на виконання представницьких функцій щодо, зокрема, виявлення незаконного використання творів з репертуару організації та здійснення фіксації і вжиття заходів для усунення таких порушень.

23.08.2016р. гр. ОСОБА_2 як представником приватної організації „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами відповідно до виданого доручення від 07.12.2015р. №07/12/15/21 було складено акт №15/08/2016 року фіксації фактів (контрольного прослуховування) прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, про те, що у закладі харчування - кафе „Пельмені і вареники у м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 45, в якому здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1, шляхом відеозапису та запису на диктофон зафіксовано факт публічного виконання музичних творів, у тому числі музичних творів - "Runaway" виконавця Galantis та „We don`t talk anymore виконавця Charlie Puth.

На підтвердження вказаного позивачем також долучено касовий чек від 23.08.2016р., виданий ФОП ОСОБА_1, закусочна, вул. Проскурівська, 45 у м. Хмельницький. При цьому, як вбачається із акту, підстави використання музичних творів невідомі.

Враховуючи вищевикладене, приватна організація „Організація колективного управління авторським та суміжними правами як представник позивача в даному спорі звернулась з позовом до суду та просить стягнути із відповідача 64 000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується таке:

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст.440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Із матеріалів справи слідує, що позивачу - ТОВ „Ворнер Мьюзік Україна належать права на використання музичних творів - "Runaway" виконавця Galantis та „We don`t talk anymore виконавця Charlie Puth на території України. В свою чергу, ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" передано на підставі договору №АВ-24-12-14/01 від 24.01.2014р. право на управління майновими авторськими правами, в тому числі на вказані музичні твори приватній організації „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами.

Судом враховується, що за приписами статей 48 і 49 Закону України „Про авторське право і суміжні права можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.

За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами, організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону України „Про авторське право і суміжні права, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Названі організації, діючи в межах наданих їм суб'єктами авторського та/або суміжних прав повноважень чи на підставі статей 42, 43 Закону України „Про авторське право і суміжні права, звертаються до господарського суду з позовами на захист прав таких суб'єктів без подання їх довіреностей на право представництва у суді в кожному окремому випадку (п.49 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності).

Враховуючи вищевикладене, умови договору №АВ-24-12-14/01 від 24.01.2014 року на право на управління майновими авторськими правами, суд приходить до висновку, що в даному випадку приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" наділена правом звернення до суду із позовом про стягнення компенсації за незаконне використання твору в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю „Ворнер Мьюзік Україна.

Як передбачено ст.1 Закону України „Про авторське право і суміжні права, виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.15 Закону України „Про авторське право і суміжні права передбачено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Як зазначено в п.41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності, використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Актом фіксації №15/08/2016 від 23.08.2016р., складеним уповноваженим представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами, відеозаписом на відеокамеру та аудіо записом на диктофон встановлено, що у приміщенні кафе „Пельмені і вареники, розташованому за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 45, в якому здійснює господарську діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1, публічно виконувались музичні твори, у тому числі музичні твори - "Runaway" виконавця Galantis та „We don`t talk anymore виконавця Charlie Puth.

Згідно положень ст.1 Закону України „Про авторське право і суміжні права публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях.

Публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Відповідно до п.3 ст.426 ЦК України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Пунктом 29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності зазначено, що враховуючи приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У процесі розгляду справи судом здійснено дослідження наданих доказів (протокол огляду речового доказу від 04.05.2017р. по справі №924/290/17), зокрема відеозапису фіксації факту порушення відповідачем авторських прав, з приводу чого судом встановлено, що такий запис проводився у приміщенні кафе „Пельмені і вареники, розташованому за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 45, та у якому звучали музичні твори „Runaway виконавця Galantis та „We don`t talk anymore виконавця Charlie Puth для фонового озвучення приміщення закладу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт публічного виконання вказаних вище музичних творів у приміщенні кафе „Пельмені і вареники, у якому підприємницьку діяльність здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_1 При цьому будь-яких доказів на підтвердження надання дозволу особою, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано.

Статтею 50 Закону України Про авторське право і суміжні права встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України Про авторське право і суміжні права, за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п.г ч.1 ст.52 Закону України Про авторське право і суміжні права, при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом г ч.2 ст.52 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом г ч.2 ст.52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п.51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності, компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

В абз.9 ч.2 ст.52 України Про авторське право і суміжні права зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пп.г ч.2 ст.52 Закону № 3792-XII межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Таким чином, з огляду на розмір заявлених позовних вимог і встановленого законом мінімального розміру компенсаційних заходів, спрямованих на захист майнових прав суб'єктів авторського права, за наявності встановленого порушення стягненню підлягає сума у розмірі не менше 10 мінімальних заробітних плат (аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 3-994гс15).

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення із відповідача 64 000,00 грн. компенсації (10 мінімальних заробітних плат за кожний факт порушення - фактично вчинено 2 порушення).

Так, у відповідності до ст.8 Закону України Про державний бюджет України на 2017 рік з 1 січня 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 3 200,00 грн. на місяць.

За таких обставин, враховуючи факт неправомірного використання відповідачем музичних творів „Runaway виконавця Galantis та „We don`t talk anymore виконавця Charlie Puth, вимоги позивача про зобов'язання сплатити компенсацію за порушення майнових прав суб'єкта авторського права в сумі 64 000,00 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький про стягнення 64000,00 грн. задовольнити.

Стягнути із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький (29000, вул. Лісогринівецька, буд.16/1, кв.88, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю „Ворнер Мьюзік Україна, м. Київ (02002, вул. Є.Сверстюка, б.23, оф.916, код ЄДРПОУ 37396151) 64 000,00 грн. (шістдесят чотири тисячі гривень 00 коп.) компенсації та судовий збір в розмірі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.).

Видати наказ.

Повне рішення складено 25.05.2017р.

СуддяВ.В. Магера

Віддрук. 2 прим.:

1 - до справи,

2 - відповідачу, (29000, м.Хмельницький, вул. Лісогренівецька, вуд. 16/1, кв.88) - рекоменд. кореспонд.