Рішення № 66713831, 16.05.2017, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року Справа № 923/301/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., при секретарі Мальцевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Першого заступника керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі

позивача-1: Херсонської обласної державної адміністрації

позивача-2: Генічеської районної державної адміністрації

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Щасливцевська сільська рада Генічеського району Херсонської області

про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості в сумі 95870,95 грн.

за участю прокурора прокуратури Херсонської області Хамідової Е.Ф. (посвідчення № 040721 від 22.01.2016р.)

представників сторін:

від позивача-1: Бєлашева М.В. (посвідчення № 402), головний спеціаліст, довіреність від 31.01.2017р.

від позивача-2: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

третя особа: не з'явився

Перший заступник керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі позивача - 1 Херсонської обласної державної адміністрації та позивача - 2 Генічеської районної державної адміністрації до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Київ про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості в сумі 95870,95 грн.

Ухвалою суду від 12.04.2017р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.05.2017р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - Щасливцевську сільську раду Генічеського району Херсонської області, зобов'язано учасників провадження надати додаткові докази і пояснення.

04.05.2017р. прокурором надано докази доплати судового збору.

11.05.2017р. позивачем-1 Херсонською обласною державною адміністрацією надано письмове пояснення по суті заявленого прокурором позову.

15.05.2017р. від третьої особи на електронну пошту господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника Щасливцевської сільської ради. Позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі.

В судове засідання прокурор та представник позивача-1 з'явились.

Позивач-2 явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Ухвала про порушення провадження у справі від 12.04.2017р., направлена відповідачеві за адресою, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (що підтверджено витягом з ЄДР, отриманим на запит суду), повернулась до суду з відміткою поштового відділення - "За закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В силу положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на наведене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та його відзиву на позов, в порядку статті 75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Прокурор позовні вимоги підтримала та просить суд їх задовольнити.

Представник позивача-1 позов прокурора підтримала в повному обсязі і просить його задовольнити.

У зв'язку із неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву справу розглянуто за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача-1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів громадян і держави в суді у випадках, передбачених законом. Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № З-рп/99 у справі №1-1/99 від 08.04.1999р. прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.

За приписами частини другої статті 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

За приписами ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В даному випадку, як зазначає прокурор, необхідність захисту інтересів держави обумовлено тим, що Генічеською районною державною адміністрацією Херсонської області, яка є стороною (орендодавцем) договору оренди земельної ділянки, протягом тривалого часу не вживаються заходи щодо припинення правовідносин за спірним договором оренди та повернення земельної ділянки, що свідчить про невиконання обов'язку щодо захисту майнових інтересів держави.

У зв'язку з наведеним прокурор звернувся до суду з позовом для представництва інтересів держави в особі Генічеської районної державної адміністрації, яка є стороною за спірним договором оренди земельної ділянки, а також Херсонської обласної державної адміністрації, яка, відповідно до приписів ст.122 Земельного Кодексу України, є розпорядником земельних ділянок державної власності, розташованих за межами населених пунктів.

З огляду на викладене вище, виходячи з предмету та підстав позову, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості звернення прокурора з даним позовом до суду.

У судовому засіданні прокурор підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд розірвати укладений між Генічеською районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки; вилучити у відповідача спірну земельну ділянку та повернути її Херсонській обласній державній адміністрації; стягнути з відповідача 95870,95 грн. заборгованості з орендної плати за землю.

Представник Херсонської обласної державної адміністрації позовні вимоги прокурора підтримала та просить суд їх задовольнити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Щасливцевська сільська рада листом від 15.05.2017р. №09/02.01-116 підтримали позовні вимоги прокурора у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, 09.04.2008р. між Генічеською районною державною адміністрацією Херсонської області (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, м.Київ (Орендар) було укладено договір оренди землі, зареєстрований у Генічеському реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії ДП "Центру ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.04.2008р. за №4АА002202-040872000012 (а.с.17-19).

За умовами договору в оренду було передано в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 5,0000 га, із земель запасу, рекреаційного призначення, розташованої на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області для розміщення пансіонату.

Згідно п.8 договір укладено на 49 років.

У п.9 договору сторони дійшли згоди про розмір орендної плати.

24.12.2009р. між сторонами було укладено Угоду про внесення змін до договору оренди землі від 10.04.2008р. (а.с.25).

Так відповідно до Угоди сторони, у зв'язку зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008р., відповідно до Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998р., на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 22.10.2009р. №16/196-ПД-09 домовились про наступне: внести зміни до договору оренди землі від 10.04.2008р., виклавши абзац перший пункту 9 в новій редакції: орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та трикратному розмірі земельного податку, але не більше ніж 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 25155,96 грн. за 5,0 га на рік.

Угоду зареєстровано в Генічеському реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.03.2010р. за №4АА002202-041072000011.

Відповідно до абзацу 2 п.9, п. 11 договору орендна плата вноситься орендарем на рахунок Щасливцевської сільської ради, щомісячно рівними частками протягом дії договору.

14.04.2008р. згідно акта про передачу та прийом земельної ділянки в натурі, земельна ділянка передана Генічеською райдержадміністрацією відповідачеві (а.с.19-зворот).

Як слідує з матеріалів справи, а саме листів Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області від 07.03.2017р. №375/8/21-10-13-131 та від 17.03.2017р. №467/10/21-10-13 (а.с.24, 30), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не подані податкові декларації з плати за землю за 2015-2017 роки. Протягом 2015-2017 років орендна плата за використання земельної ділянки площею 5,0 га відповідно до договору оренди землі №4аа002202-040872000012 від 10.04.2008р. не надходила. Сума орендної плати, яку необхідно сплатити ФОП ОСОБА_2, станом на 01.03.2017р. складає 95870,95 грн., в тому числі за 2015 рік - 39404,42 грн., 2016 рік - 56466,53 грн.

Згідно ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Відповідно до ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством , що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ст. 96 цього Кодексу землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст.15 Закону України "Про оренду землі" умови щодо орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а також щодо використання та цільового призначення земельної ділянки є істотними умовами договору.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги про:

- розірвання договору оренди землі, укладеного 10.04.2008р. між Генічеською районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2;

- вилучення у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 земельної ділянки площею 5,0 га та повернення її Херсонській обласній державній адміністрації з підстав несплати відповідачем орендних платежів;

- стягнення з відповідача 95870,95 грн. заборгованості з орендної плати за земельну ділянку.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення правовідношення, зокрема, шляхом розірвання договору.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Відносини з оренди земельної ділянки регулюються, зокрема, Законом України "Про оренду землі".

За приписами статті 1 вказаного Закону орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Поняття договору оренди землі визначено статтею 13 цього ж Закону, за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 24, 25 Закону України "Про оренду землі" передбачені права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема орендодавець має право вимагати від орендаря: своєчасного внесення орендної плати, орендар в свою чергу має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

За приписами статті 31 названого Закону договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання унормований статтею 32 Закону України "Про оренду землі", а саме на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" визначені наслідки розірвання договору оренди землі, а саме у разі розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність або відсутність заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Як вже зазначалось, в пункті 11 договору визначено періодичність внесення орендної плати - щомісячно рівними частками протягом дії договору.

Приписами ст.21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Розділу XIII Податкового кодексу України.

Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011р. регулюється Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Згідно п.п. 287.1, 287.3 ст. 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Разом з тим, як вже зазначалось, з матеріалів справи (листів Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області від 07.03.2017р. №375/8/21-10-13-131 та від 17.03.2017р. №467/10/21-10-13) вбачається, що відповідач свої зобов'язання в частині своєчасного внесення плати за землю не виконував, орендну плату за землю протягом 2015-2017 років не сплачував, у зв'язку з чим станом на 01.03.2017р. за ним обліковується борг в сумі 95870,95 грн.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За умовами п.27 договору оренди землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ст. 652 ЦК України).

Таким чином, законодавством передбачена можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та у випадках, встановлених договором. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом "д" ст. 141 Земельного кодексу України встановлено, що систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 36 договору оренди землі дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню.

Умова про внесення орендної плати, передбачена п.п. 9-11 договору оренди, належить до істотних умов договору оренди в розумінні ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 284 ГК України. Дотримання зазначеної умови є обов'язковим для відповідача згідно зі ст. 629 ЦК України, а її порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору.

Відповідно до п.5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке.

Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відповідно до п. 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року № 6, розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Наявні в матеріалах справи листи Генічеської ОДПІ від 07.03.2017р. №375/8/21-10-13-131 та від 17.03.2017р. №467/10/21-10-13 свідчать, що відповідач тривалий час не виконував свої зобов'язання за договором оренди землі щодо сплати орендної плати, утворивши станом на 01.03.2017р. заборгованість за період 2015 - 2016 р.р. в сумі 95870 грн. 95 коп.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Факт тривалого і систематичного порушення відповідачем грошових зобов'язань із здійснення орендних платежів є доведеним належним чином. Всупереч положенням договору оренди землі заборгованість по орендній платі за 2015-2016 роки відповідачем не погашено, доказів на спростування викладеного у позові прокурора до суду не подано, що свідчить про наявність правових підстав для дострокового розірвання договору оренди землі.

За наведених обставин, позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.20 договору оренди після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Законодавство у сфері орендних відносин також пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом повернення об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. Так відповідно до ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

У зв'язку з чим суд констатує, що вимога про вилучення у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 земельної ділянки площею 5,0 га та повернення її Херсонській обласній державній адміністрації (яка, відповідно до приписів ст.122 Земельного Кодексу України, є розпорядником земельних ділянок державної власності, розташованих за межами населених пунктів) є обґрунтованою, а тому також підлягає задоволенню.

Суд також вважає обґрунтованою та документально доведеною вимогу прокурора про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 95870 грн. 95 коп., а тому ухвалює про її задоволення.

В частині розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами пункту 1 частини першої статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Відповідно до частини другої статті 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин судові витрати, в порядку статті 49 ГПК України, суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати укладений між Генічеською районною державною адміністрацією Херсонської області (код ЄДРПОУ 04060045, 75500, м.Генічеськ Херсонської області, вул.Леніна, 5) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 02140, АДРЕСА_1) договір оренди земельної ділянки із земель запасу рекреаційного призначення, розташованої на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області для розміщення пансіонату площею 5,000 га., кадастровий номер 6522186500:11:010:0361, зареєстрований 10.04.2008р. за №4АА002202-040872000012.

3. Вилучити у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 02140, АДРЕСА_1) із користування земельну ділянку площею 5,000 га, вартістю 421182,29 грн., кадастровий номер 6522186500:11:010:0361, яка розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області та повернути її Херсонській обласній державній адміністрації (код ЄДРПОУ 00022645, 73000, м.Херсон, площа Свободи, 1).

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 02140, АДРЕСА_1) на користь Щасливцевської сільської ради (код ЄДРПОУ 26186462, 75580, с.Щасливцеве, Генічеського району Херсонської області, вул.Миру, 26; рахунок №33215815700128, код прибутку 13050500, код отримувача 24103822, МФО 852010, банк отримувача ГУДК СУ у Херсонській області, отримувач ДК СУ у Генічеському району) - 95870 (дев'яносто п'ять тисяч вісімсот сімдесят грн.) 95 коп. заборгованості з орендної плати за земельну ділянку площею 5,000 га, кадастровий номер 6522186500:11:010:0361, яка розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 02140, АДРЕСА_1) на користь прокуратури Херсонської області (р/р 35210003002291, ЄДРПОУ 04851120, МФО 820172, банк отримувач: Державна казначейська служба) - 4800 (чотири тисячі вісімсот грн. ) 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України - 24.05.17р.

Суддя М.Б. Сулімовська