Рішення № 66713509, 24.05.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 року Справа № 915/324/17

м. Миколаїв

позивач: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Миколаївгаз (54003, м. Миколаїв, вул. Чигрина (Погранична), 159), код 05410263

відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїв (54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-а), код 08029523

про: стягнення 173 944 грн. 78 коп.

суддя В.Д. Фролов

ПРИСУТНІ:

від позивача - ОСОБА_1 довіреність №04/1312 від 30.12.2016

від відповідача - ОСОБА_2 довіреність №337 від 06.12.2016

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Миколаївгаз (надалі-позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв (надалі-відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 173 944 грн. 78 коп., з яких: 158 500 грн. 73 коп. основний борг, 10 943 грн. 06 коп. пеня, 1 172 грн. 47 коп. 3% річних, 3 328 грн. 52 коп. сума яка перевищує суму боргу з урахуванням індексу інфляції, обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 258, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України.

24 травня 2017 року від позивача до суду надійшла заява №1617 від 24.05.2017 про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 184 012 грн. 83 коп., з яких: 158 500 грн. 73 коп. основний борг, 16 171 грн. 42 коп. пеня, 1 732 грн. 65 коп. 3% річних, 7 608 грн. 04 коп. сума яка перевищує суму боргу з урахуванням індексу інфляції.

Заява позивача №1617 від 24.05.2017 про збільшення розміру позовних вимог є заявою про зміну предмета позову. Оскільки, позивач подав дану заяву до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про необхідність прийняття поданої заяви до розгляду. Враховуючи, що позивач скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, до прийняття рішенні, справа розглядається з урахуванням вказаної заяви.

Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у позовній заяві з урахуванням заяви №1617 від 24.05.2017.

16 березня 2017 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначає, що з дана заборгованість виникла у зязку з тим, що не було можливості оплатити дану заборгованість та тим, що не вистачило коштів передбачених розрахунковою вартістю за кошторисом на 2016р., яка фактично є ціною договору. Акт надання послуг №МКП00019487 за грудень 2016 року, був складений 31 грудня 2016 року, після закриття рахунків, відкритих у поточному бюджетному періоді для виконання бюджету згідно п.1 ст. 57 Бюджетного кодексу України, а відтак відповідач не зміг здійснити остаточний розрахунок. Враховуючи, що відповідач є державною установою, вказаний природний газ закуповувався позивачем не для власних потреб, а для потреб військової частини, тобто для потреб особового складу Збройних Сил України представник відповідача просить суд зменшити розмір пені.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та оцінивши всі подані у справу докази, суд встановив:

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015 року затверджено Кодекс газорозподільних систем, який набрав чинності 27.11.2015 року.

Відповідно до п. 1, 2 глави 1 розділу 6 Кодексу ГРС субєкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений обєкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до п. 1, 3, 4, 7 глави 3 розділу 6 Кодексу ГРС договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, обєкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобовязані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх обєкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Оператор ГРМ зобовязаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та розяснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

01.01.2016 року споживачем Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаїв подано до оператора ГРМ Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Миколаївгаз заяву приєднання № 0942080ТEJSB016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим). Відповідно до заяви відповідач приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2498 (арк. 12-17).

Відповідно до п. 1.1 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2498, цей типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір) є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Відповідно до п. 1.3 Типового договору цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу

Відповідно до п. 12.1 Типового договору цей договір укладено на невизначений строк.

Відповідно до п. 2.1 Типового договору за даним договором оператор ГРМ зобовязується надати споживачу послуги з розподілу природного газу, а споживач зобовязується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Відповідно до п. 6.3 Типового договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.4 Типового договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ.

Оплата вартості послуг з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 05 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу на підставі рахунка оператора ГРМ.

Відповідно до п. 6.6 Типового договору надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

З 01.10.2016 року Постановою НКРЕКП від 27.09.2016 року № 1630 для позивача встановлено тариф на послуги розподілу природного газу - в розмірі 854, 64 грн. за 1000 м3 (без урахування ПДВ).

Позивачем на виконання умов договору передано, а відповідачем прийнято у грудні 2016 року природний газ на загальну суму 357 058 грн. 33 коп., що підтверджується підписаними сторонами акту приймання передачі природного газу №МКП00019487 від 31.12.2016 (арк. 18), який відповідач частково оплатив.

Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків за період 2016 року станом на 17 січня 2017 року у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в сумі 158 500 грн. 73 коп. Даний акт підписаний сторонам та скріплений їх печатками (а.с.41).

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобовязання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Посилання відповідача на неналежне бюджетне фінансування суд вважає безпідставним.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Враховуючи викладене, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача основного боргу у сумі 158 500 грн. 73 коп. є обґрунтованими, матеріалами справи підтвердженими, відповідачем не заперечений, а тому підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Так, Позивачем нараховану Відповідачу за спірний 171 грн. 42 коп. пені, 1 732 грн. 65 коп. 3% річних, 7 608 грн. 04 коп. сума яка перевищує суму боргу з урахуванням індексу інфляції.

Вимоги про стягнення 1 732 грн. 65 коп. 3% річних, 7 608 грн. 04 коп. суми яка перевищує суму боргу з урахуванням індексу інфляції підтверджено розрахунком позивача, обґрунтовані належним чином, а тому підлягають задоволенню.

Щодо нарахованої пені слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до 8.2 Типового договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГКУ, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Крім того, ч. 2 зазначеної статті передбачає, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Керуючись зазначеним, суд вважає за можливе зменшити розмір пені нарахованої Позивачем Відповідачу до 10 000 грн. 00 коп.

Враховуючи зазначене, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. Про деякі питання практики застосування розділу VІ ГПК України у разі коли господарський суд на підставі п. 3 ст. 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, повязані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплачені позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв (54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-а, код 08029523) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Миколаївгаз (54003, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159, код 05410263), заборгованості в сумі 177 841 (сто сімдесят сім тисяч вісімсот сорок одна) грн. 42 коп., з яких: 158 500 (сто пятдесят вісім тисяч пятсот) грн. 73 коп. основний борг, 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. пеня, 1 732 (одна тисяча сімсот тридцять дві) грн. 65 коп. 3% річних, 7 608 (сім тисяч шістсот вісім) грн. 04 коп. сума яка перевищує суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 2 609 (дві тисячі шістсот девять) грн. 17 коп.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Д. Фролов