Рішення № 66713171, 24.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2017Справа №910/6336/17

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 49 893,69 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача: Іваненко І.П. - представник за довіреністю №91/2016/07/27-2 від 27.07.16

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 24.05.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 49 893,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що представниками Публічного акціонерного товариства "Київенерго" було зафіксовано порушення Правил користування електричною енергією Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а саме - самовільне підключення струмоприймачів павільйонна до електричної мережі енергопостачальника ПАТ «Київенерго» за адресою: АДРЕСА_2, про що було складено акт порушення ПКЕЕ № 43098 від 31.12.2015 року.

Комісією з розгляду актів порушень ПКЕЕ прийнято рішення провести нарахування за актом № 43098 від 31.12.2015 року, згідно з п. 2.6 та за формулою п. 2.7. Методики визначення обсягу вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 року № 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 року за № 782/12656 (зі змінами та доповненнями), за період з 01.01.2015 по 31.12.2015. - дата усунення порушення, Режим роботи: 12 годин на добу, 7 днів на тиждень.

За розрахунком комісії вартість електроенергії, спожитої без обліку (договору) за вказаний період становить 66 848,29 грн.

За доводами позивача, відповідачем рішення комісії з розгляду актів порушень у судовому порядку не оскаржено, частково сплачено виставлений рахунок позивача на суму 16 954,60 грн. В іншій частині рахунок не оплачений, у зв'язку з чим у відповідача існує борг перед позивачем у сумі 49 839,69 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.04.2017 року порушено провадження у справі № 910/6336/17 за вказаною позовною заявою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 24.05.2017

У судове засідання 24.05.2017 з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення від відповідача не надходило.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву, при цьому суд виходив за наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач в судове засідання не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи уповноваженими представниками публічного акціонерного товариства "Київенерго" було зафіксовано порушення Правил користування електричною енергією з боку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, а саме - самовільне підключення струмоприймачів до електричних мережі публічного акціонерного товариства «Київенерго» за адресою АДРЕСА_2 («парк кафе»), про що було складено акт порушення ПКЕЕ № 43098 від 31.12.2015 року.

Відтак, споживання електричної енергії за вищезазначеною адресою відбулось фактично без дозволу публічного акціонерного товариства "Київенерго".

У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до п. 6.41. ст. 6 зазначених Правил користування електричною енергією, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень ПКЕЕ.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" правопорушеннями в електроенергетиці, зокрема, крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку, що тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

На підставі актів уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків (п. 6.42. ПКЕЕ).

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до вищезазначених вимог ПКЕЕ 04.02.2015 відбулось засідання комісії, за участю споживача, що супроводжувалось веденням протоколу №273.

Комісією з розгляду актів порушень ПКЕЕ прийнято рішення провести нарахування за актом про порушення № 43098 від 31.12.2015 р., згідно з п. 2.6 та за формулою Методики визначення обсягу вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 року № 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 року за № 782/12656 (із змінами та доповненнями), за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 р., потужність самовільного підключення 8,81 кВт. Режим роботи: 12 годин на добу, 7 днів на тиждень К=1.

Згідно з розрахунку комісії всього підлягає до сплати за недораховану електроенергію 66 848,29 грн.

Відповідно до п. 6.43 ПКЕЕ, споживач зобов'язаний оплатити розрахункові документи за недораховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

У відповідності до складеного акта, позивач провів засідання комісії щодо їх розгляду, що оформлено відповідним протоколом та видав та направив відповідачу розрахункові документи для оплати заборгованості за споживання електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПКЕЕ.

У матеріалах справи відсутні докази оскарження у судовому порядку Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 рішення комісії з розгляду актів порушень.

В той же час, матеріалами справи підтверджується факт часткової оплати заборгованості з боку відповідача у сумі 16 954,60 грн.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки, публічне акціонерне товариство "Київенерго" виявило без договірне споживання електричної енергії Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а останнім не надано будь-яких доказів щодо оскарження рішення комісії з розгляду актів порушень та не сплачено виставлений рахунок, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02068, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) нарахування за недораховану електроенергію, внаслідок порушення ПКЕЕ у сумі 49 893 (сорок дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто три) грн 69 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.05.2017.

Суддя Пукшин Л.Г.