Рішення № 66712964, 23.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2017Справа №910/3742/17

За позовом Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» в особі Центральної філії

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Етер»

Про стягнення 37 784,72 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Ізюмська І.В.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» в особі Центральної філії (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Етер» (далі - відповідач) про стягнення 35 951,12 грн., з яких: 29 337,60 грн. - основного боргу, 3 839,69 грн. - пені, 561,42 грн. - 3% річних, 2 212,41 грн. - інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не сплачено грошові кошти за Договором № 22969500 від 01.04.15., що зумовило виникнення заборгованості, нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат та звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.17. порушено провадження у справі № 910/3742/17 та призначено її до розгляду на 10.04.17.

03.04.17. позивачем через відділ діловодства суду було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» просить суд стягнути з відповідача на свою користь 37 784,72 грн., з яких: 31 171,20 грн. - основного боргу, 3 839,69 грн. - пені, 2 212,41 грн. - інфляційних втрат та 561,42 грн. - 3% річних. Вказану заяву було прийнято судом.

За результатами судового засідання 10.04.17. розгляд справи було відкладено на 11.05.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.17. витребувано від позивача докази в порядку ст. 65 ГПК України, продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи № 910/3742/17 на 23.05.17.

В судовому засіданні 23.05.17. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 23.05.17. втретє не з'явився, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/3742/17.

В судовому засіданні 23.05.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.15. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № 22969500 на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) предметом Договору є проведення Виконавцем робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ), згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ Замовника.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 6.1 і становить один календарний рік, набирає чинності з дати його підписання (01.04.15.). Договір вважається продовженим на кожний наступний період тривалістю один календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну його дії не надішле іншій стороні письмове повідомлення про свій намір припинити його дію надалі (п. 6.2 Договору).

Доказів припинення Договору матеріали справи не містять, а тому суд дійшов висновку, що Договір було продовжено автоматично.

Відповідно до п. 2.1 Договору Виконавець зобов'язався протягом всього терміну дії Договору проводити заходи щодо забезпечення ЕМС РЕЗ, які використовує Замовник, згідно з дозволами на експлуатацію РЕЗ.

Згідно з п. 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 03.07.15., яка поширює свою дію на правовідносини між сторонами з 03.07.15.) ціна виконаних робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпечення ЕМС РЕЗ, визначається на підставі затверджених у встановленому порядку «Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», пов'язаних з користуванням радіочастотним ресурсом України та вимірюванням параметрів телекомунікаційних мереж», затверджених у встановленому порядку, за один календарний місяць, залежить від кількості РЕЗ щодо яких проводилися роботи і не включає ПДВ. Податок на додану вартість нараховується згідно законодавства України. Розрахунок ціни робіт наведений в додатку.

Відповідний додаток підписаний сторонами та скріплений їх печатками. В означеному додатку сторонами погоджено, що сума щомісячної оплати становить 1 833,60 грн.

Спір у справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором по оплаті виконаних робіт за жовтень 2015 року-лютий 2017 року.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Виконання робіт підтверджується відповідним Актом виконаних робіт підписаним обома сторонами (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору, Виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за проведені роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу Замовника до кінця місяця, протягом якого виконувались роботи.

Згідно з п. 3.4 Договору розрахунки між Виконавцем і Замовником за роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ проводяться шляхом перерахування суми, що вказана в платіжному документі, на розрахунковий рахунок Виконавця, не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, у якому виставлений (оформлений) рахунок.

У відповідності до матеріалів справи судом встановлено:

- акт № 150318604 та рахунок за жовтень 2015 року на суму 1 833,60 грн. було направлено позивачем відповідачу, однак, останнім не підписано, позивачу не повернуто і не оплачено;

- акт № 150318719 та рахунок за листопад 2015 року на суму 1 833,60 грн. було направлено позивачем відповідачу, однак, останнім не підписано, позивачу не повернуто і не оплачено;

- акт № 15-3-20044 та рахунок за грудень 2015 року на суму 1 833,60 грн. було направлено позивачем відповідачу, однак, останнім не підписано, позивачу не повернуто і не оплачено;

- акт № 16-03-433 та рахунок за січень 2016 року на суму 1 833,60 грн. було направлено позивачем відповідачу, однак, останнім не підписано, позивачу не повернуто і не оплачено;

- акт № 16-03-951 та рахунок за лютий 2016 року на суму 1 833,60 грн. було направлено позивачем відповідачу, однак, останнім не підписано, позивачу не повернуто і не оплачено;

- акт № 16-03-1506 та рахунок за березень 2016 року на суму 1 833,60 грн. було направлено позивачем відповідачу, однак, останнім не підписано, позивачу не повернуто і не оплачено;

- акт № 16-03-1941 та рахунок за квітень 2016 року на суму 1 833,60 грн. було направлено позивачем відповідачу, однак, останнім не підписано, позивачу не повернуто і не оплачено;

- акт № 16-03-2216 та рахунок за травень 2016 року на суму 1 833,60 грн. було направлено позивачем відповідачу, однак, останнім не підписано, позивачу не повернуто і не оплачено;

- акт № 16-03-2688 та рахунок за червень 2016 року на суму 1 833,60 грн. було направлено позивачем відповідачу, останнім підписано, повернуто позивачу, однак не оплачено;

- акт № 16-03-3323 та рахунок за липень 2016 року на суму 1 833,60 грн. було направлено позивачем відповідачу, однак, останнім не підписано, позивачу не повернуто і не оплачено;

- акт № 16-03-3470 та рахунок за серпень 2016 року на суму 1 833,60 грн. було направлено позивачем відповідачу, останнім підписано, повернуто позивачу, однак не оплачено;

- акт № 16-03-4209 та рахунок за вересень 2016 року на суму 1 833,60 грн. було направлено позивачем відповідачу, однак, останнім не підписано, позивачу не повернуто і не оплачено;

- акт № 160319263 та рахунок за жовтень 2016 року на суму 1 833,60 грн. було направлено позивачем відповідачу, однак, останнім не підписано, позивачу не повернуто і не оплачено;

- акт № 160319907 та рахунок за листопад 2016 року на суму 1 833,60 грн. було направлено позивачем відповідачу, однак, останнім не підписано, позивачу не повернуто і не оплачено;

- акт № 160320539 та рахунок за грудень 2016 року на суму 1 833,60 грн. було направлено позивачем відповідачу, однак, останнім не підписано, позивачу не повернуто і не оплачено;

- акт № 17-03-377 та рахунок за січень 2017 року на суму 1 833,60 грн. було направлено позивачем відповідачу, однак, останнім не підписано, позивачу не повернуто і не оплачено;

- акт № 17-03-822 та рахунок за лютий 2017 року на суму 1 833,60 грн. було направлено позивачем відповідачу, однак, останнім не підписано, позивачу не повернуто і не оплачено.

При цьому, судом враховано, що за своєю правовою природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати та ніяким чином не засвідчує обсяг виконаних робіт. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 вказаного нормативно-правового акту, яка передбачає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Платіжні реквізити Виконавця зазначені розділі 7 Договору, а щомісячна вартість робіт узгоджена контрагентами у відповідному додатку до Договору.

Крім того, суд відзначає, що жодних заперечень з приводу виконаних позивачем робіт відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Замовника за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Виконавцем прийнятих за Договором зобов'язань з виконання робіт.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем акти виконаних робіт є належними доказами виконання робіт за Договором для відповідача, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з виконання робіт за Договором на загальну суму 31 171,20 грн. за спірний період в межах Договору здійснено належним чином.

Таким чином, строк оплати виконаних робіт за Договором на суму 31 171,20 грн. за період жовтень 2015 року-лютий 2017 року є таким, що настав.

Оплати виконаних робіт за Договором за вказаний період на суму 31 171,20 грн. відповідач не здійснив.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем доведено належним чином, а відповідачем не спростовано факту існування у останнього заборгованості за виконані роботи.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним роботи, однак не оплатив їх повної вартості, грошові кошти в розмірі на суму 31 171,20 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на все викладене вище позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам позивач на підставі п. 4.2, п. 4.3 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 839,69 грн. пені.

Пунктами 4.2, 4.3 Договору сторони погодили, що за порушення грошових зобов'язань Замовник сплачує Виконавцю суму простроченого платежу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня за кожен день прострочення. Пеня нараховується на суму простроченого платежу, починаючи з 26 числа місяця, наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок до повної сплати Замовником суми боргу, але не більше ніж за 180 днів з моменту, коли зобов'язання мало бути виконане.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання та на підставі викладеного вище здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 414,82 грн. пені. Пеню в розмірі 424,87 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 561,42 грн. - 3% річних, 2 212,41 грн. - інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду, розмір 3% річних становить 491,20 грн., розмір інфляційних втрат становить 1 963,09 грн. 3% річних в розмірі 70,22 грн. та інфляційні втрати в розмірі 249,32 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Відповідачем не надано контррозрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Етер» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, б. 5/1, літера А; ідентифікаційний код 22969500) на користь Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (03179, м. Київ, проспект Перемоги, 15 км; ідентифікаційний код 01181765) в особі Центральної філії (49064, м. Дніпро, проспект Сергія Нігояна, б. 41; ідентифікаційний код 21908235) 31 171 (тридцять одну тисячу сто сімдесят одну) грн. 20 коп. - основного боргу, 3 414 (три тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 82 коп. - пені, 1 963 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят три) грн. 09 коп. - інфляційних втрат, 491 (чотириста дев'яносто одну) грн. 20 коп. - 3% річних, 1 568 (одну тисячу п'ятсот шістдесят вісім) грн. 48 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.05.17.

Суддя Т.М. Ващенко