Ухвала суду № 66712766, 10.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

10.05.2017№ 916/1575/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта»

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

про стягнення 64 277,41 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - відповідач) про стягнення 29 505,23 грн. страхового відшкодування, 19 961,70 грн. пені, 13 580,96 грн. інфляційних втрат та 1 229,52 грн. річних.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказував на те, що 15.07.2014 року протиправними діями застрахованої відповідачем особи в результаті дорожньо-транспортної пригоди на території належної позивачу автомобільної мийки за адресою Одеська область, Овідіопольський район, автодорога Одеса - Білгород-Дністровський - Монаши, 10 км. завдано матеріальної шкоди на суму 39 800,00 грн. 16.01.2015 року відповідачем було сплачено на користь позивача 10 294,77 грн. страхового відшкодування, тоді як залишок в сумі 29 505,23 грн. залишився не оплаченим. У зв'язку з цим, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.08.2016 на підставі статей 15, 17 Господарського процесуального кодексу України справу № 916/1575/16 передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016, позов задоволено частково; стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта" страхове відшкодування в розмірі 29 005 грн. 23 коп., 3 % річних в розмірі 1 208 грн. 68 коп., інфляційних втрат в розмірі 13 393 грн. 17 коп., та відшкодування судового збору в сумі 934 грн. 84 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2017 вищевказані судові рішення скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Скасовуючи попередні судові рішення та направляючи справу № 916/1575/16 на новий розгляд Вищий господарський суд України зазначив, що відхиляючи звіт як належний та допустимий доказ, господарські суди вказали на те, що показники, на підставі яких була визначена заподіяна шкода розраховані оцінювачем на підставі доданих до звіту локального кошторису на будівельні роботи на суму 13 626,07 грн., зведеної розрахункової відомості об'єкта, загальної відомості ресурсів, договірної ціни на суму 16 562,29 грн., які долучені оцінювачем до звіту, але у звіті не міститься посилань на підставі чого вони складені, які показники в них застосовані та на підставі чого, вказані документи не засвідчені жодним підписом та печаткою. Проте повністю погодитися з такими висновками неможливо, адже сам висновок є невід'ємною частиною звіту про оцінку майна і саме він засвідчений підписами директора суб'єкта оціночної діяльності і оцінювача та печаткою ТОВ "Експертум-АВЕ". Вказані вище додатки зазначені у змісті звіту і не засвідчені підписами і печаткою, як і решта сторінок звіту.

Також, Вищий господарський України вказав, що відхиляючи вказаний звіт як доказ суди не вказали яким конкретно вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не відповідає вказаний звіт і чим спростовуються наведені в ньому дані. При цьому у вказаних додатках стовпці "обгрунтування" заповнені оцінювачем з посиланням на шифр норми. При необхідності роз'яснення вказаної інформації суд не позбавлений можливості витребувати від оцінювача відповідні пояснення.

Крім того, касаційна інстанція вказала на те, що при вирішенні спору, суди застосували норми матеріального права, які не підлягають застосуванню при вирішенні цього спору. Зокрема, місцевий господарський суд послався на ст. 1191 ЦК України, яка регулює право зворотної вимоги до винної особи, хоча позивач не є особою, яка відшкодувала шкоду, а потерпілим з вини страхувальника, а також на п.38.1.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає випадки звернення страховика з регресними позовами, адже в даному випадку право на відшкодування шкоди у ТОВ "Дельта " виникло не в силу регресу, як зазначив у рішенні суд, а в силу спричинення йому шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована відповідачем. Також безпідставним є посилання суду господарських судів на ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якою визначено порядок відшкодування страховиком шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження транспортного засобу, а в спірному випадку були пошкоджені гаражні ворота, тобто інше майно, щодо якого порядок відшкодування шкоди визначений у ст. 31 вказаного Закону.

Не погодився Вищий господарський суд України і з висновками судів про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені з тих підстав, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні зобов'язання, які б були забезпечені неустойкою у вигляді пені, а Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено стягнення неустойки (пені), адже п.36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування (саме такою особою є позивач), сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. В даному випадку визначальним є не наявність чи відсутність договірних відносин, а наявність у особи права на таке відшкодування.

За таких обставин, Вищий господарський суд України зазначив, що при новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати розмір відшкодування шкоди, оціненої відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, правомірність відмови у виплаті страхового відшкодування з урахуванням ПДВ, в залежності від встановленого визначити розмір заборгованості і час прострочення виплати страхового відшкодування та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва від 10.03.2017 № 05-23/788 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 916/1575/16, Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справу № 916/1575/16 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2017 суддею Літвіновою М.Є. прийнято справу № 916/1575/16 до свого провадження, її розгляд призначено на 03.04.2017 року.

29.03.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи, проведення якої позивач просить суд доручити Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр експертиз та бізнесу «Капітал-Інвест» (код ЄДРПОУ 32623983).

Обґрунтовуючи заявлене клопотання про призначення у справі судової експертизи позивач вказує на необхідність визначення розміру шкоди, пов'язаної із пошкодженням належного йому майна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В судове засідання 03.04.2017 року представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 03.04.2017 року суд відклав розгляд поданого позивачем клопотання про призначення у справі судової експертизи до встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 24.04.2017 року.

24.04.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 10.05.2017 року.

05.05.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи, проведення якої позивач просить доручити судовому експерту Чорній Юлії Петрівні (Свідоцтво № 1351 від 29.05.2009 року).

Зміну особи, якій має бути доручено проведення судової експертизи, позивач обґрунтовує тим, що судовий експерт ТОВ «Центр експертиз та бізнесу «Капітал-Інвест» на даний час перебуває за межами України з метою лікування, тоді як термін перебування означеного судового експерта поза межами України достовірно не відомий та залежить від стану його здоров'я та ефективності лікувально-профілактичних заходів, а іншого представника у ТОВ «Центр експертиз та бізнесу «Капітал-Інвест» у м. Одеса немає.

Представники сторін в судове засідання 10.05.2017 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні 10.05.2017 року судом розглянуто клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи та вирішено задовольнити їх, виходячи з наступного.

Так, згідно зі ст. 82 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, згідно з положеннями ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має створювати сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, в тому числі й шляхом витребування доказів на підставі поданого стороною або прокурором клопотання (ст. 38 ГПК України).

Також, за змістом системного аналізу приписів ст. ст. 43, 104 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов'язок всебічно та повно з'ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, згідно з п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, є підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов'язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності.

Також, відповідно до п. 62 Додатку до Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 р. на 1098 засіданні заступників міністрів, - судді повинні розглядати кожну справу з належною ретельністю та впродовж розумного строку.

Частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

При цьому, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, компетенцією національних судів є вирішення того, чи необхідно звертатися за зовнішньою порадою (неофіційний переклад; оригінальний текст: «the Court recalls that it is within the competence of a court to decide whether or not to seek outside advice»)(див. рішення Суду у справі Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013).

Як на тому наголошено в пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом заявленого позову є вимоги позивача до відповідача про стягнення 29 505, 23 грн. страхового відшкодування, 19 961, 70 грн. пені, 13 580, 96 грн. інфляційних втрат та 1 229, 52 грн. річних.

Вказані вимоги мотивовані тим, що 15.07.2014 року протиправними діями застрахованої відповідачем особи в результаті дорожньо-транспортної пригоди на території належної позивачу автомобільної мийки за адресою Одеська область, Овідіопольський район, автодорога Одеса - Білгород-Дністровський - Монаши, 10 км. завдано матеріальної шкоди на суму 39 800, 00 грн. 16.01.2015 року відповідачем було сплачено на користь позивача 10 294, 77 грн. страхового відшкодування, тоді як залишок в сумі 29 505, 23 грн. залишився не оплаченим.

Розмір страхового відшкодування позивачем розраховано на підставі Рахунку № 3650 від 11.11.2014 на суму 39 800, 00 грн. та Акту здачі-приймання виконаної роботи від 11.11.2014.

Проте, відповідач з визначеною позивачем сумою страхового відшкодування не погодився та зазначив, що відповідно до Звіту (вих. 10320/0115 від 13.01.2015) про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завданого майну, позивача, загальна вартість матеріального збитку становить 12 953, 72 грн., а тому розмір страхового відшкодування становить 10 294, 77 грн. = 12 953, 77 грн. (вартість матеріального збитку по звіту) - 20% (непідтверджений податок на додану вартість) - 500, 00 грн. (франшизи).

Обставини щодо фактичного розміру збитків, спричинених шляхом пошкодження належного позивачу майна, внаслідок ДТП, що відбулась 15.07.2014 року, входять до предмету доказування у даній справі, а тому повинні бути досліджені господарським судом з метою винесення обґрунтованого та законного рішення.

Для з'ясування вказаних обставин є необхідним застосування відповідних методів та методик дослідження, що не може бути зроблено господарським судом самостійно без залучення відповідних фахівців та проведення судової експертизи.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, виходячи з того, що під час розгляду справи № 916/1575/16 виникло питання стосовно дійсного розміру шкоди, що була заподіяна пошкодженням належного позивачу майна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд дійшов висновку про необхідність призначення у даній справі судової експертизи.

При цьому, судом враховано викладені у постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2017 вказівки щодо більш ретельно з'ясування розміру відшкодування шкоди, оціненої відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

В даному випадку, за висновком суду має бути призначено не оціночно-будівельну експертизу, як просить позивач, а судову будівельно-технічну експертизу, одним з основних завдань якої є визначення вартості будівельних робіт, пов'язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо, тоді як основними завданнями оціночно-будівельної експертизи є визначення різних видів вартості поліпшень земельних ділянок (будівель та їх частин, споруд, передавальних пристроїв тощо); визначення відповідності виконаної оцінки нерухомого майна (поліпшень земельної ділянки) вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам (п.п. 5.1., 5.2. розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5).

Відповідно до частин 2, 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено, що господарський суд, зокрема, витребує у сторін пропозиції стосовно таких установ та/або судових експертів, у тому числі тих, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але може враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу». Особа, яка проводить судову експертизу користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» з урахуванням вимог частини третьої статті 41 ГПК господарський суд доручає проведення судових експертиз установам та особам, зазначеним у статтях 7, 9 і 10 Закону.

Згідно з частиною другою статті 10 Закону судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта.

За загальним правилом доручати проведення судової експертизи можливо лише тим особам, яких атестовано відповідно до Закону і включено до Державного реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладено на Міністерство юстиції України (стаття 9 Закону).

Експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ та на професійній основі здійснюють судово-експертну діяльність, забезпечують проведення експертиз та досліджень відповідно до вимог Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року № 3505/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 року за № 1431/20169 (п. 1.12. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5).

Пунктом 1 Розділу ІІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) передбачено, що обов'язковою умовою здійснення судово-експертної діяльності судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих установах, є наявність свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Міністерством юстиції України на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, яким надається право на проведення конкретних видів експертиз.

За даними електронного ресурсу Реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України (інформаційний ресурс http://rase.minjust.gov.ua/page/649) судом встановлено, що серед атестованих судових експертів за спеціальністю - 10. Інженерно-технічна експертиза (10.6 Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів; 10.10 Визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд) з діючим свідоцтвом значиться судовий експерт Чорна Юлія Петрівна (Свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта № 1351 від 29.05.2009, термін дії якого рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України № 30 від 19.02.2016 продовжено до 19.02.2019 року).

За таких обставин, проведення експертизи в даному випадку суд вирішив доручити судовому експерту Чорній Юлії Петрівні.

Відповідно до роз'яснень, які надав Пленум Вищого господарського суду України в п. 23 своєї постанови від 23.03.2012 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», відповідно до частини третьої і четвертої статті 15 Закону витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України, зокрема, у господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

У застосуванні відповідних законодавчих приписів господарським судам рекомендується виходити з такого.

Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Оскільки саме на позивача покладено тягар доказування розміру завданих йому збитків внаслідок пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди майна, на даному етапі провадження у справі суд покладає судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, на позивача.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 41, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Призначити у справі № 916/1575/16 судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

- Який розмір завданої матеріальної шкоди майну, що знаходиться за адресою: вул. 10 км автодороги Одеса - Білгород-Дністровський - Монаши, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, за участю транспортного засобу «Volvo F 12», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка мала місце 15.07.2014 року?

2. Проведення експертизи у встановлений законом строк доручити судовому експерту Чорній Юлії Петрівні (АДРЕСА_1; Свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта № 1351 від 29.05.2009, термін дії якого рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України № 30 від 19.02.2016 продовжено до 19.02.2019 року).

3. Попередити експерта, який буде здійснювати судову експертизу, про кримінальну відповідальність згідно з ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

4. Зобов'язати сторони надати на вимогу експерта оригінали всіх, необхідних для проведення експертизи, документів.

5. Оплату витрат по проведенню судової експертизи на даному етапі провадження у справі покласти на позивача і запропонувати йому вирішити питання з експертною установою щодо сплати, в т.ч. шляхом попередньої оплати, сум за проведення судової експертизи.

6. Зобов'язати сторони повідомити господарський суд міста Києва про закінчення експертизи.

Суддя М.Є. Літвінова