Рішення № 66712574, 17.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2017Справа №910/6709/17

За позовом Державного підприємства «Дніпровський проектний інститут»

До Національного центра управління та випробувань космічних засобів

Про стягнення 10 200,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Буденко Ю.Ф.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Дніпровський проектний інститут» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного центра управління та випробувань космічних засобів (далі - відповідач) про стягнення 10 200,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.17. порушено провадження у справі № 910/6709/17 та призначено її до розгляду на 17.05.17.

В судовому засіданні 17.05.17. позивачем підтримано свої позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання 17.05.17. не з'явився, проте, 16.05.17. через відділ діловодства суду подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві, та в якому викладено клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника відповідача.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/6709/17.

В судовому засіданні 17.05.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.13. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № 1000/10/139/1Р на здійснення авторського нагляду (далі - Договір) за умовами якого (п. 1.1) Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе здійснення авторського нагляду за капітальним ремонтом технічної споруди № 141 НЦУВКЗ м. Євпаторія.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 7.1 з дати його підписання і діє до завершення будівництва.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Обсяги виконання робіт визначені розрахунком вартості, що є невід'ємною частиною Договору (п. 3.1 Договору), та згідно з яким та у відповідності до п. 4.1 Договору загальна вартість за Договором встановлена 10 200,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору Виконавець подає Замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт, підписаних уповноваженими особами сторін та табель-довідку ведення авторського нагляду.

Між сторонами було підписано та скріплено печатками без зауважень чи заперечень Акт № 203-13 від 16.12.13. здачі-приймання виконаних робіт згідно з Договором на суму 10 200,00 грн.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Замовника за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання позивачем прийнятих за Договором зобов'язань з надання послуг.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлений позивачем акт приймання-передачі робіт є належним доказом виконання послуг для відповідача за Договором, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань на загальну суму 10 200,00 грн. в межах Договору здійснено належним чином.

Згідно з положеннями п. 4.2 Договору розрахунки Виконавцю за виконані роботи проводяться Замовником згідно акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаних уповноваженими особами сторін та табеля-довідки ведення авторського нагляду на основі записів в журналі авторського нагляду. Оплата здійснюється Замовником по акту, підписаному уповноваженими особами сторін при виконанні роботи з авторського нагляду та табелів виходу на об'єкт для нагляду, після надходження коштів від Гензамовника.

Оскільки оплата від відповідача за виконані роботи з авторського нагляду позивачу не надійшла, Виконавець звернувся до Замовника з претензією № Иг-Ю/50 від 14.02.17., в якій вимагав сплатити наявну заборгованість за Договором в сумі 10 200,00 грн. Вказана претензія направлена відповідачу 15.02.17. та отримана останнім 20.02.17. згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

З врахуванням умов Договору, наданого до матеріалів справи акту приймання-передачі по Договору, направленої претензії, строк оплати грошових кошів на суму 10 200,00 грн. є таким, що настав.

Проте, відповідач позивачу грошові кошти за Договором в сумі 10 200,00 грн. не оплатив, що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем доведено належним чином, а відповідачем не спростовано факту існування у останнього заборгованості за надані послуги в розмірі 10 200,00 грн.

Стосовно доводів відповідача, викладених в письмовому відзиві на позовну заяву, суд відзначає, що відсутність бюджетних коштів чи затримки фінансування за рахунок бюджетних коштів, не є підставою для звільнення від відповідальності чи обов'язку оплатити виконані роботи.

При цьому судом враховано, що за змістом статті 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно ч.2 статті 528 Цивільного кодексу України, у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Отже, відповідальним за виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт залишається відповідач та факт неотримання коштів від гензамовника не являється підставою для відмови від виконання зобов'язань за Договором на здійснення авторського нагляду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду жодного доказу, яким би підтверджувалась неможливість виконання ним грошового зобов'язання добровільно. Також в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували відсутність бюджетного призначення на оплату Договору; вжиття заходів відповідачем щодо закладення коштів у кошторисах на наступні роки на здійснення плати за Договором; відмову органу Казначейства України у здійсненні реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань відповідача за Договором та у здійсненні платежу за дорученням відповідача.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак не оплатив їх повної вартості, грошові кошти в розмірі 10 200,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національного центра управління та випробувань космічних засобів (01010, м. Київ, вул. Московська, б. 8; ідентифікаційний код 24507442) на користь Державного підприємства «Дніпровський проектний інститут» (49008, м. Дніпро, вул. Театральна, б. 6; ідентифікаційний код 14313369) 10 200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. - основного боргу, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.05.17.

Суддя Т.М. Ващенко