Рішення № 66712309, 31.01.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.01.2017р. Справа №905/982/16 Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Шилової О.М.,

суддів Паляниці Ю.О., Сажневої М.В.

при секретарі судового засідання Кащеєві А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовомПублічного акціонерного товариства Часівоярський вогнетривкий комбінат, м.Часів Яр Бахмутського району Донецької області

до Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго, м.Краматорськ Донецької області

про:- стягнення з відповідача 330197,42грн. основного боргу, 39396,23грн. пені, 12808,82грн. 3% річних, 92980,76грн. інфляційних,

- визнання правочину про зарахування зустрічних вимог №53/ис-632 від 08.02.2016р. недійсним

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов.№12/6-49 від 17.12.2016р.,

ОСОБА_2 за дов.№12/6-1 від 03.01.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_3 за дов.№271216-17/9.2.1п від 27.12.2016р.

У судових засіданнях оголошувались

перерви з 19.04.2016р. до 11.05.2016р.,

з 14.07.2016р. до 08.09.2016р.,

з 08.09.2016р. до 04.10.2016р.,

з 04.10.2016р. до 26.12.2016р.,

з 19.01.2017р. до 31.01.2017р.

згідно зі ст.77 ГПК України.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

31.01.2017р. з 12-22год. до 12-27год.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Часівоярський вогнетривкий комбінат, м.Бахмут, м.Часів Яр Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго, м.Краматорськ Донецької області про стягнення 306903,69грн. основного боргу, 31316,80грн. пені, 4997,05грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: Договір про спільне використання технологічних мереж №Е-369/13 від 16.09.2013р. з Додатком №5 в редакції від 21.11.2013р. та в редакції від 23.02.2015р. і Додатковою угодою №1 від 29.12.2014р.; Акти прийому-здачі наданих послуг з передачі електричної енергії в процесі спільного використання технологічних електричних мереж від 31.01.2014р., 28.02.2014р., 31.03.2014р., 30.04.2014р., 31.05.2014р., 01.07.2014р., 31.07.2014р., 31.08.2014р., 30.09.2014р., 31.10.2014р., 30.11.2014р., 31.12.2014р., 31.01.2015р., 28.02.2015р., 31.03.2015р., 30.04.2015р., 31.05.2015р., 30.06.2015р., 31.07.2015р., 31.08.2015р., 30.09.2015р., 31.10.2015р., 30.11.2015р., 31.12.2015р.; щомісячні Акти про обсяги переданої електричної енергії у 2014 та 2015 роках; рахунки-фактури №1/85 від 31.01.2014р., №1/210 від 28.02.2014р., №1/322 від 31.03.2014р., №1/452 від 30.04.2014р., №1/568 від 31.05.2014р., №1/677 від 30.06.2014р., №1/729 від 31.07.2014р., №1/872 від 31.08.2014р., №1/986 від 30.09.2014р., №1/1082 від 31.10.2014р., №1/1217 від 30.11.2014р., №1/1385 від 31.12.2014р., №1/65 від 31.01.2015р., №1/84 від 28.02.2015р., №1/61 від 31.03.2015р., №1/21 від 30.04.2015р., №1/21 від 31.05.2015р., №1/58 від 30.06.2015р., №1/64 від 31.07.2015р., №1/63 від 31.08.2015р., №1/65 від 30.09.2015р., №1/56 від 31.10.2015р., №1/62 від 30.11.2015р., №1/68 від 31.12.2015р. тощо.

В позові викладено розрахунок основного боргу, до позову додано розрахунок заявлених до стягнення сум (т.1, а.с.4-5, 111-112).

22.03.2016р. судом зроблено Спеціальний витяг №21797814 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго (т.1, а.с.150-152). Зі Спеціального витягу вбачається, що відповідач перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; місцезнаходження відповідача: 84302, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Островського, буд.8.

Протягом розгляду справи позивач надав суду:

1) пояснення №12/2-126 від 18.04.2016р. по суті спору з додатками (т.1, а.с.156-161);

2) з поясненнями вх.№14814/16 від 11.05.2016р. з урахуванням відзиву на позовну заяву зокрема, докази вручення відповідачу рахунків за січень червень 2015 року (т.1, а.с.175-189);

3) заяву №12/2-54 від 14.07.2016р. про уточнення позовних вимог (фактично про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову) з розрахунком позовних вимог станом на 14.07.2016р. (т.1, а.с.199-242), в якій просив суд: стягнути з відповідача 330197,42грн. основного боргу, 39396,23грн. пені, 12808,82грн. 3% річних, 92980,76грн. інфляційних, а також визнати правочин про зарахування зустрічних вимог №53/ис-632 від 08.02.2016р. недійсним. До заяви №12/2-54 від 14.07.2016р. додав копії первинних документів, що стосуються правовідносин сторін за Договором №Е-369/13 від 16.09.2013р. у 2016 році. Ухвалою від 19.01.2017р. збільшення розміру позовних вимог та зміна предмету позову прийняті новим складом суду до початку розгляду спору по суті (т.2, а.с.177);

4) з клопотанням №12/2-54 від 30.08.2016р. докази отримання позивачем заяви про залік зустрічних однорідних вимог лише 05.05.2016р.; докази доплати судового збору у звязку зі збільшенням позовних вимог та зміною предмету позову; докази направлення відповідачу листа №12/2-157 від 27.05.2016р. із запереченням на заяву про залік однорідних вимог (т.2, а.с.7-33);

5) заперечення №12/2-54 від 24.10.2016р. на відзив відповідача на заяву про збільшення позовних вимог (т.2, а.с.152-154);

6) з супровідним листом б/н від 19.01.2017р. копії документів на підтвердження свого правового статусу станом на 16.12.2016р.; заяву б/н від 19.01.2017р. про зменшення позовних вимог (т.2, а.с.169-175);

7) заперечення на додаткові пояснення та клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій (з додатками) (т.2, а.с.194-202);

8) заяву б/н від 30.01.2017р. про зменшення позовних вимог з додатками (т.2, а.с.203-208), в якій зазначив про сплату відповідачем 22884,89грн. платіжним дорученням №2116574780 від 29.07.2016р. та зарахування позивачем вказаної суми в рахунок оплати боргу за червень 2016 року. На підставі викладеного просив стягнути з відповідача 307312,53грн. основного боргу, 39396,23грн. пені, 12808,82грн. 3% річних, 92980,76грн. інфляційних та визнати правочин про зарахування зустрічних вимог №53/ис-632 від 08.02.2016р. недійсним.

Повноваження представника позивача на зменшення позовних вимог судом перевірені (т.2, а.с.171 зворотний бік, 175), а також встановлено, що таке зменшення не порушує прав і охоронюваних законом інтересів позивача або інших осіб. З огляду на викладене суд приймає зменшення позовних вимог та розглядає справу виходячи з вимог, викладених в заяві б/н від 30.01.2017р.

Таким чином, предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення 307312,53грн. основного боргу, 39396,23грн. пені, 12808,82грн. 3% річних, 92980,76грн. інфляційних, а також про визнання правочину про зарахування зустрічних вимог №53/ис-632 від 08.02.2016р. недійсним.

Протягом розгляду справи відповідач надав суду:

1) відзив вх.№1326/04 від 04.05.2016р., в якому, зокрема, просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені (т.1, а.с.166-167);

2) клопотання б/н від 11.05.2016р. про призначення колегіального розгляду справи №905/982/16 (т.1, а.с.168);

3) з додатковим відзивом б/н від 11.05.2016р. копію заяви №53/ис-632 від 08.02.2016р. про залік зустрічних однорідних вимог (т.1, а.с.169-174);

4) відзив вх.№26044/16 від 08.09.2016р. на заяву про уточнення позовних вимог (з доданими на обґрунтування заліку копіями рахунків на сплату пені та річних, договору про постачання електричної енергії з додатками та додатковими угодами, актів приймання-передачі електроенергії, довіреності на особу, що підписала залік тощо) (т.2, а.с.34-97);

5) з клопотанням б/н від 04.10.2016р. зокрема, копії виписок банку та довідок про заплановане споживання позивачем електричної енергії на період березень липень 2014 року (т.2, а.с.105-150);

6) клопотання б/н від 18.01.2017р. про зменшення пені на 100% (т.2, а.с.163-164);

7) додаткові пояснення б/н від 18.01.2017р. про безпідставність вимог про стягнення боргу за січень грудень 2015 року і нарахованих на нього річних, пені та інфляційних (т.2, а.с.165);

8) з клопотанням б/н від 30.01.2017р. документи на часткове підтвердження викладеного у клопотанні про зменшення пені (т.2, а.с.179-193).

Ухвалою суду від 19.04.2016р. за клопотанням відповідача вх.№12686/16 від 19.04.2016р. строк розгляду спору був продовжений на 15 днів в порядку ст.69 ГПК України (т.1, а.с.155, 165).

Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши документи, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, керуючись законом, суд

ВСТАНОВИВ:

16.09.2013р. між Публічним акціонерним товариством Часівоярський вогнетривкий комбінат (Власник мереж, позивач) та Публічним акціонерним товариством ДТЕК Донецькобленерго (Користувач, відповідач) був укладений Договір про спільне використання технологічних мереж №Е-369/13 (далі Договір, т.1, а.с.10), за умовами якого Власник мереж зобов'язався забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача або інших субєктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги (п.1.1. Договору).

За п.2.4. Договору Власник мереж зобовязався щомісяця до другого дня розрахункового періоду надавати Користувачу рахунок на оплату послуг за спільне використання технологічних електричних мереж, два примірника Акта прийому-здачі наданих послуг (додаток №10) та два примірника Акта про обсяги переданої електричної енергії (додаток №11), оформлених Власником мереж.

Пунктом 3.1. Договору передбачене право Власника мереж на отримання від Користувача плати за спільне використання технологічних електричних мереж, визначеної відповідно до ОСОБА_1 обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої Постановою НКРЕ від 12.06.2008р. №691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008р. за №732/15423.

Згідно з п.4.1. Договору Користувач зобовязався здійснювати оплату за використання електричних мереж Власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж Власника мереж здійснюється згідно з додатком «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж».

Розрахунковим вважається період з 02 числа розрахункового місяця до такого самого числа наступного місяця (п.7.1. Договору).

Відповідно до п.7.3. оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого Власником мереж рахунка та оформленого Акта прийому-здачі наданих послуг у десятиденний термін з дати отримання рахунка. У відповідності до ч.1 ст.212 Цивільного кодексу України зобовязання Користувача здійснювати відшкодування частини витрат з утримання технологічних електричних мереж спільного використання за Договором виникають з моменту включення НКРЕ України вказаних витрат до тарифу на передачу електричної енергії, який затверджений постановою НКРЕ України, та після підписання сторонами всіх додатків, оговорених у п.10.5. Договору.

Згідно з п.8.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених пунктом 4.1. Договору, з порушенням терміну, визначеного відповідним додатком до Договору, Користувач сплачує Власнику електричних мереж пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Договір укладається на строк до 31.12.2015р., набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від Договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством. У разі переходу права власності на технологічні мережі до іншої особи Договір втрачає чинність (п.10.4. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 29.12.2014р. т.1, а.с.12).

Відомості про існування заяви будь-якої зі сторін про відмову від Договору, перегляд його умов або розірвання у матеріалах справи відсутні.

Згідно з п.5 Додатку №5 до Договору «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» в редакції від 21.11.2013р. (т.1, а.с.11) сторони прийняли до розрахунків у 2014 році щомісячну суму у розмірі 18053,34грн. (без ПДВ), визначену за даними кошторису, затвердженого Донецьким територіальним управлінням НКРЕ 25.09.2013р. на підставі даних за 2012 рік (додаток №8 «Кошторис обґрунтованих річних витрат Власника мереж на утримання технологічних електричних мереж спільного використання»), виходячи з викладеного у цьому ж пункті Додатку №5 розрахунку.

Пунктами 1.2. та 1.3. Додаткової угоди №1 від 29.12.2014р. (т.1, а.с.12) Договір доповнено Додатком №5 від 23.02.2015р. та прийнято викладений у ньому «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж». Всі інші умови, викладені у Додатку №5 від 21.11.2013р., що стосуються порядку обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж до Договору, визнано такими, що втратили чинність.

Договір також доповнено Додатком №8 «Кошторис витрат Власника мереж на утримання електричних мереж спільного використання для відшкодування у 2015 році (на базі 2013 року)», погодженим Донецьким ТП НКРЕ України 29.12.2014р. (п.1.6. Додаткової угоди №1).

Відповідно до п.2.1. Додаткової угоди №1 вона є невідємною частиною Договору.

Додаткова угода №1 підписана Користувачем (відповідачем) 23.02.2015р.

Відповідно до п.5. Додатку №5 до Договору «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» в редакції від 23.02.2015р. (т.1, а.с.13) сторони прийняли до розрахунків у 2015 році щомісячну суму у розмірі 21609,07грн. (без ПДВ), визначену за даними кошторису, затвердженого Донецьким територіальним представництвом НКРЕ 29.12.2014р. на підставі даних за 2013 рік (додаток №8 «Кошторис обґрунтованих річних витрат Власника мереж на утримання технологічних електричних мереж спільного використання»), виходячи з викладеного у цьому ж пункті Додатку №5 розрахунку.

Пунктом 1 Додаткової угоди №2 від 31.12.2015р. (т.1, а.с.208) Договір доповнено, зокрема, Додатками №5_2016 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» та №8_2016 «Кошторис витрат Власника мереж на утримання технологічних електричних мереж спільного використання для відшкодування у 2016 році (на базі факту 2014 року)», погодженим відділом НКРЕ у Донецькій області 30.09.2015р.

Відповідно до п.3. Додаткової угоди №2 зобовязання Користувача здійснювати оплату з утримання технологічних електричних мереж спільного використання згідно «Кошторису витрат Власника мереж на утримання технологічних електричних мереж (без ПДВ) за 2014 рік» у 2016 році виникають з моменту включення НКРЕ України вказаних витрат до тарифу на передачу електричної енергії Користувача та здійснюються щомісячно у порядку, встановленому Договором та «Порядком обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», викладеним у Додатку №5_2016.

Додаткова угода №2 та додатки, зазначені в п.1, набирають чинності з дня підписання Додаткової угоди та діють до 31.12.2016р. (п.4 Додаткової угоди №2).

Відповідно до п.5. Додатку №5_2016 від 05.10.2015р. «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» до Договору (т.1, а.с.209-210) сторони прийняли до розрахунків у 2016 році щомісячну суму у розмірі 19070,74грн. (без ПДВ), визначену за даними кошторису, затвердженого Донецьким територіальним представництвом НКРЕ 30.09.2015р. на підставі даних за 2014 рік (додаток №8 «Кошторис обґрунтованих річних витрат Власника мереж на утримання технологічних електричних мереж спільного використання»), виходячи з викладеного у цьому ж пункті Додатку №5_2016 розрахунку.

Договір, Додаток №5 в редакції від 21.11.2013р. та в редакції від 23.02.2015р., Додаток №5_2016 від 05.10.2015р. та Додаткові угоди №1 і №2 до нього підписані без зауважень представниками обох сторін та скріплені їхніми печатками.

Позивач належним чином виконав свої зобовязання за Договором: у січні 2014 року червні 2016 року забезпечив транзит електричної енергії відповідача, на підтвердження чого надав суду: Акти прийому-здачі наданих послуг з передачі електричної енергії в процесі спільного використання технологічних електричних мереж від 31.01.2014р., 28.02.2014р., 31.03.2014р., 30.04.2014р., 31.05.2014р., 01.07.2014р., 31.07.2014р., 31.08.2014р., 30.09.2014р., 31.10.2014р., 30.11.2014р., 31.12.2014р., 31.01.2015р., 28.02.2015р., 31.03.2015р., 30.04.2015р., 31.05.2015р., 30.06.2015р., 31.07.2015р., 31.08.2015р., 30.09.2015р., 31.10.2015р., 30.11.2015р., 31.12.2015р., 31.01.2016р., 29.02.2016р., 31.03.2016р., 30.04.2016р., 31.05.2016р., 30.06.2016р.; щомісячні Акти про обсяги переданої електричної енергії у 2014 та 2015 роках, а також у першому півріччі 2016 року, підписані сторонами та скріплені їхніми печатками; рахунки на оплату наданих послуг. Всі наведені документи були отримані позивачем, про що свідчать відповідні відмітки на супровідних листах.

Відповідач свого обовязку з повної та своєчасної оплати вартості послуг у встановлений п.7.3. Договору строк не виконав, чим порушив умови Договору, вимоги ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу (далі ЦК) України та ст.193 Господарського кодексу (далі ГК) України.

Так, вартість послуг за січень квітень, червень грудень 2014 року Користувач сплатив із простроченням, а борг за січень квітень, червень та частково за травень 2016 року погасив під час розгляду даної справи, у звязку з чим позовна вимога про стягнення основного боргу була зменшена позивачем до 307312,53грн. (заява б/н від 30.01.2017р. т.2, а.с.203-204), вказане зменшення прийняте судом; заборгованість за січень грудень 2015 року та травень (частково) 2016 року залишилась несплаченою.

Заявлену до стягнення суму основної заборгованості суд визнає такою, що відповідає умовам Договору, а також первинним документам, що містяться у справі.

З урахуванням викладеного суд визнає вимогу позивача про стягнення 307312,53грн. основного боргу за період січень грудень 2015 року та травень червень 2016 року обґрунтованою, документально доведеною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за п.п.4.1., 7.3. Договору зобовязань, позивач просить суд стягнути з відповідача 39396,23грн. пені, нарахованої на заборгованість за послуги, отримані у лютому 2015 року червні 2016 року за загальний період 14.03.2015р. 14.07.2016р. (розрахунок позовних вимог станом на 14.07.2016р. т.1, а.с.202-205).

За результатами здійсненої перевірки розрахунку пені судом встановлено, що її нарахування здійснене позивачем відповідно до умов Договору, приписів ч.6 ст.232 ГК України, п.1 ч.2 ст.258 ЦК України (у звязку з чим заявлений відповідачем спеціальний строк позовної давності застосуванню не підлягає) та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, але розрахунок містить арифметичні помилки. Крім того, позивачем невірно визначено початкову дату прострочення оплати заборгованості за червень 2015 року (11.07.2015р. замість 12.07.2015р.).

З огляду на викладене на підставі приписів ст.ст.6, 549, 627 ЦК України, ст.ст.216-218, 230 ГК України, п.8.2.1. Договору позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 39338,88грн., що нарахована на заборгованість з оплати послуг:

- за лютий 2015 року в сумі 3846,99грн. за період 14.03.2015р. 11.09.2015р.;

- за березень 2015 року в сумі 3722,65грн. за період 13.04.2015р. 11.10.2015р.;

- за квітень 2015 року в сумі 3540,79грн. за період 15.05.2015р. 12.11.2015р.;

- за травень 2015 року в сумі 3375,97грн. за період 13.06.2015р. 11.12.2015р.;

- за червень 2015 року в сумі 3195,19грн. за період 12.07.2015р. 08.01.2016р.;

- за липень 2015 року в сумі 3017,29грн. за період 15.08.2015р. 12.02.2016р.;

- за серпень 2015 року в сумі 2885,33грн. за період 13.09.2015р. 12.03.2016р.;

- за вересень 2015 року в сумі 2841,42грн. за період 13.10.2015р. 11.04.2016р.;

- за жовтень 2015 року в сумі 2795,47грн. за період 13.11.2015р. 12.05.2016р.;

- за листопад 2015 року в сумі 2719,08грн. за період 13.12.2015р. 11.06.2016р.;

- за грудень 2015 року в сумі 2601,24грн. за період 15.01.2016р. 14.07.2016р.

- за січень 2016 року в сумі 1752,32грн. за період 13.02.2016р. 30.06.2016р.;

- за лютий 2016 року в сумі 1353,40грн. за період 13.03.2016р. 30.06.2016р.;

- за березень 2016 року в сумі 899,45грн. за період 15.04.2016р. 30.06.2016р.;

- за квітень 2016 року в сумі 529,91грн. за період 15.05.2016р. 30.06.2016р.;

- за травень 2016 року в сумі 221,11грн. за період 11.06.2016р. 14.07.2016р.

- за червень 2016 року в сумі 41,27грн. за період 11. 14.07.2016р.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача б/н від 18.01.2017р. про зменшення пені на 100% (т.2, а.с.163-164), враховуючи викладене у запереченні позивача (т.2. а.с.195-196), необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, а також те, що присуджений до стягнення розмір пені не є надмірно великим порівняно із сумами рахунків, прострочення оплати яких було допущене відповідачем (Договором передбачене нарахування пені в розмірі лише однієї облікової ставки НБУ). Крім того, відповідачем підтверджена документально лише частина викладених у поданому клопотанні обставин.

На підставі приписів ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 12808,82грн. 3% річних, нарахованих за несвоєчасну сплату заборгованості за послуги, отримані у січні квітні, червні грудні 2014 року та січні 2015 року червні 2016 року, а також 92980,76грн. інфляційних, нарахованих за несвоєчасну сплату заборгованості за послуги, отримані у березні, квітні, червні грудні 2014 року та січні 2015 року березні 2016 року.

Судом перевірено розрахунки вказаних сум та встановлено:

1) розрахунок 3% річних (т.1, а.с.202-205) містить помилку у визначенні кількості днів прострочення оплати заборгованості за червень 2015 року (вказано 428 днів замість 369). Крім того, позивачем невірно визначені початкові дати прострочення оплат заборгованості за лютий 2014 року (10.03.2014р. замість 11.03.2014р.) та червень 2015 року (11.07.2015р. замість 12.07.2015р.). З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягає сума 3% річних у загальному розмірі 12676,46грн., нарахована на заборгованість з оплати послуг:

- за січень 2014 року в сумі 3,56грн. за період 16.02.2014р. 17.02.2014р.;

- за лютий 2014 року в сумі 1,78грн. за період 11.03.2014р.;

- за березень 2014 року в сумі 65,88грн. за період 13.04.2014р. 19.05.2014р.;

- за квітень 2014 року в сумі 19,58грн. за період 09.05.2014р. 19.05.2014р.;

- за червень 2014 року в сумі 53,41грн. за період 13.07.2014р. 11.08.2014р.;

- за липень 2014 року в сумі 137,10грн. за період 12.08.2014р. 27.10.2014р.;

- за серпень 2014 року в сумі 83,68грн. за період 11.09.2014р. 27.10.2014р.;

- за вересень 2014 року в сумі 568грн. за період 12.10.2014р. 26.08.2015р.;

- за жовтень 2014 року в сумі 785,24грн. за період 14.11.2014р. 28.01.2016р.;

- за листопад 2014 року в сумі 733,60грн. за період 13.12.2014р. 28.01.2016р.;

- за грудень 2014 року в сумі 673,06грн. за період 16.01.2015р. 28.01.2016р.;

- за січень 2015 року в сумі 920,57грн. за період 14.02.2015р. 14.07.2016р.;

- за лютий 2015 року в сумі 1042,21грн. за період 14.03.2015р. 14.07.2016р.;

- за березень 2015 року в сумі 978,27грн. за період 13.04.2015р. 14.07.2016р.;

- за квітень 2015 року в сумі 910,07грн. за період 15.05.2015р. 14.07.2016р.;

- за травень 2015 року в сумі 848,26грн. за період 13.06.2015р. 14.07.2016р.;

- за червень 2015 року в сумі 785,31грн. за період 12.07.2015р. 14.07.2016р.;

- за липень 2015 року в сумі 713,99грн. за період 15.08.2015р. 14.07.2016р.;

- за серпень 2015 року в сумі 652,18грн. за період 13.09.2015р. 14.07.2016р.;

- за вересень 2015 року в сумі 588,24грн. за період 13.10.2015р. 14.07.2016р.;

- за жовтень 2015 року в сумі 522,17грн. за період 13.11.2015р. 14.07.2016р.;

- за листопад 2015 року в сумі 458,23грн. за період 13.12.2015р. 14.07.2016р.;

- за грудень 2015 року в сумі 386,84грн. за період 15.01.2016р. 14.07.2016р.

- за січень 2016 року в сумі 260,74грн. за період 13.02.2016р. 30.06.2016р.;

- за лютий 2016 року в сумі 206,40грн. за період 13.03.2016р. 30.06.2016р.;

- за березень 2016 року в сумі 144,44грн. за період 15.04.2016р. 30.06.2016р.;

- за квітень 2016 року в сумі 88,16грн. за період 15.05.2016р. 30.06.2016р.;

- за травень 2016 року в сумі 37,99грн. за період 11.06.2016р. 14.07.2016р.;

- за червень 2016 року в сумі 7,50грн. за період 11. 14.07.2016р.

2) Здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань (т.1, а.с.206-207) частково суперечить суті та призначенню інституту індексації простроченої заборгованості з огляду на таке.

Позивачем здійснене нарахування інфляційних за періоди прострочення виконання, які не дорівнюють повному календарному місяцю (на заборгованість за кожний місяць надання послуг з транзиту електричної енергії інфляційні нараховані, починаючи з наступного за ним місяця, в якому прострочення виконання виникало не з 01 числа; крім того, інфляційні нараховані за місяці, протягом яких відбулась повна оплата заборгованості), в той час як індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншими за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які мала місце дефляція (абз.3 п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р.).

Таким чином, суд відмовляє у стягненні інфляційних, нарахованих на заборгованість: за березень 2014 року за періоди квітень та травень 2014 року; за квітень 2014 року за період травень 2014 року; за червень 2014 року за період липень 2014 року; за липень 2014 року за періоди серпень та жовтень 2014 року; за серпень 2014 року за періоди вересень та жовтень 2014 року; за вересень 2014 року за періоди жовтень 2014 року та серпень 2015 року; за жовтень 2014 року за періоди листопад 2014 року та січень 2016 року; за листопад 2014 року за періоди грудень 2014 року та січень 2016 року; за грудень 2014 року за періоди січень 2015 року та січень 2016 року; за січень 2015 року за період лютий 2015 року; за лютий 2015 року за період березень 2015 року; за березень 2015 року за період квітень 2015 року; за квітень 2015 року за період травень 2015 року; за травень 2015 року за період червень 2015 року; за червень 2015 року за період липень 2015 року; за липень 2015 року за період серпень 2015 року; за серпень 2015 року за період вересень 2015 року; за вересень 2015 року за період жовтень 2015 року; за жовтень 2015 року за період листопад 2015 року; за листопад 2015 року за період грудень 2015 року; за грудень 2015 року за період січень 2016 року; за січень 2016 року за період лютий 2016 року; за лютий 2016 року за період березень 2016 року; за березень 2016 року за період квітень 2016 року.

Крім того, оскільки до червня 2016 року включно знецінення коштів позивача, які є простроченою заборгованістю за березень 2016 року, не відбулось через наявність дефляційних процесів, інфляційні за період травень червень 2016 року на борг за березень 2016 року нарахуванню та стягненню не підлягають.

З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягають інфляційні у загальному розмірі 73452,08грн., нараховані на заборгованість з оплати послуг:

- за липень 2014 року в сумі 628,26грн. за період вересень 2014 року;

- за вересень 2014 року в сумі 10009,90грн. за період листопад 2014 року липень 2015 року;

- за жовтень 2014 року в сумі 10314,75грн. за період грудень 2014 року грудень 2015 року;

- за листопад 2014 року в сумі 9383,33грн. за період січень грудень 2015 року;

- за грудень 2014 року в сумі 8449,80грн. за період лютий грудень 2015 року;

- за січень 2015 року в сумі 8349,32грн. за період березень 2015 року червень 2016 року;

- за лютий 2015 року в сумі 6492,09грн. за період квітень 2015 року червень 2016 року;

- за березень 2015 року в сумі 2510,33грн. за період травень 2015 року червень 2016 року;

- за квітень 2015 року в сумі 1898,09грн. за період червень 2015 року червень 2016 року;

- за травень 2015 року в сумі 1787,22грн. за період липень 2015 року червень 2016 року;

- за червень 2015 року в сумі 2067,20грн. за період серпень 2015 року червень 2016 року;

- за липень 2015 року в сумі 2292,99грн. за період вересень 2015 року червень 2016 року;

- за серпень 2015 року в сумі 1658,43грн. за період жовтень 2015 року червень 2016 року;

- за вересень 2015 року в сумі 2021,82грн. за період листопад 2015 року червень 2016 року;

- за жовтень 2015 року в сумі 1473,73грн. за період грудень 2015 року червень 2016 року;

- за листопад 2015 року в сумі 1283,23грн. за період січень червень 2016 року;

- за грудень 2015 року в сумі 1040,49грн. за період лютий червень 2016 року;

- за січень 2016 року в сумі 1013,86грн. за період березень червень 2016 року;

- за лютий 2016 року в сумі 777,24грн. за період квітень червень 2016 року.

Позивач також просив суд визнати недійсним правочин про зарахування зустрічних вимог №53/ис-632 від 08.02.2016р.

Так, в додатковому відзиві б/н від 11.05.2016р. (т.1, а.с.169) відповідач заперечив проти позовних вимог, посилаючись на відсутність основної заборгованості за січень грудень 2015 року в сумі 307312,53грн. у звязку з проведенням заліку зустрічних однорідних вимог на підставі заяви №53/ис-632 від 08.02.2016р. (далі Заява про залік, т.1, а.с.172-173).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Одним із способів припинення зобов'язань у цивільному та господарському праві є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або не встановлений, або визначений моментом предявлення вимоги (ч.1 ст.601 ЦК України, ч.3 ст.203 ГК України).

Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог (одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні); однорідність вимог (гроші, однорідні речі); дійсність вимог (настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або якщо термін виконання не вказаний взагалі, тобто виконання можна вимагати в будь-який момент); ясність вимог (відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання). Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів, тощо).

Зарахування є одностороннім правочином; за наявності всіх наведених у ч.1 ст.601 ЦК України, ч.3 ст.203 ГК України умов згоди іншої сторони для зарахування не потрібно.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК України). При цьому в силу положень ст.204 ЦК України правочин про зарахування зустрічних вимог є правомірним, якщо він не визнаний судом недійсним, або якщо його недійсність прямо не встановлена законом.

За приписом п.4 ч.1 ст.602 ЦК України зарахування зустрічних вимог не допускається у разі спливу позовної давності. При цьому названа норма не вказує на необхідність заявлення іншою стороною про застування позовної давності у таких правовідносинах.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Можливість визнання судом дійсним нікчемного заліку зустрічних вимог ЦК України не передбачена.

Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абз.1 ч.1); правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін (ч.4). Частина перша ст.236 ЦК України встановлює, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Позивач стверджує про отримання Заяви про залік 05.05.2016р. (т.1, а.с.200, 239; т.2, а.с.7-29, 153). Факт вручення/надіслання позивачу Заяви про залік до 05.05.2016р. відповідачем жодним чином не підтверджений.

На підтвердження суми зустрічної вимоги відповідачем надано до матеріалів справи копії рахунків на сплату пені та 3% річних, виставлених у період з 30.03.2012р. до 31.08.2015р. (т.2, а.с.37-44). Факт вручення переважної більшості вказаних рахунків позивачу відповідачем не доведений. При цьому за переважною більшістю рахунків на сплату пені сплив спеціальний строк позовної давності, який має відліковуватись з дати вручення/надіслання Заяви про залік іншій стороні (оскільки правочин про залік може вважатися вчиненим лише з дати повідомлення іншої сторони про здійснення заліку). Крім того, переважна більшість сум пені та річних, які увійшли до заліку, нарахована за прострочення оплат рахунків на передплату, що Договором про постачання електричної енергії №7 від 20.02.2003р., наданими суду додатками та додатковими угодами до нього (т.2, а.с.45-47, 53-54, 61) не передбачено, а правомірність такого нарахування відповідачем не обґрунтована та не доведена.

Враховуючи викладене, в даному випадку зарахування зустрічних вимог є неможливим, оскільки відповідачем не доведено дійсність та безспірність його вимог, наведених в оспорюваному позивачем заліку.

Невідповідність заліку приписам ч.1 ст.601, п.4 ч.1 ст.602 ЦК України та ч.3 ст.203 ГК України свідчить про нікчемність вказаного одностороннього правочину. З огляду на викладене та приписи ч.2 ст.215 ЦК України суд відмовляє Публічному акціонерному товариству Часівоярський вогнетривкий комбінат у задоволенні позовної вимоги про визнання правочину про зарахування зустрічних вимог №53/ис-632 від 08.02.2016р. недійсним, а також не приймає вказаний залік до уваги під час розгляду даного спору.

Викладені у відзиві вх.№26044/16 від 08.09.2016р. (т.2, а.с.34-36) заперечення щодо необхідності повернення заяви про уточнення позовних вимог (фактично про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову) позивачу без розгляду суд не приймає до уваги з огляду на таке.

Збільшення розміру позовних вимог за рахунок збільшення періодів нарахування первісно заявлених до стягнення сум не є поданням нового позову. Зазначене підтверджується встановленням частиною четвертою ст.22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі тобто включити до позову навіть період існування заборгованості, яка виникла під час розгляду справи в суді першої інстанції, щоб уникнути необхідності повторного звернення до суду.

Збільшення розміру позовних вимог та зміна предмету позову прийняті новим складом суду до початку розгляду спору по суті після отримання доказів сплати судового збору (ухвала від 19.01.2017р. т.2, а.с.177).

Не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин (абз.7 п.3.12. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р.).

Відповідно до ст.58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Отже, позивач наділений правом об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, тобто кілька способів захисту порушеного права. При цьому дозволяється об'єднувати вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги. Подавши заяву про уточнення позовних вимог, позивач об'єднав різні позовні вимоги водночас, всі вони виникли з виконання одного Договору, що свідчить про спільність як підстав виникнення позовних вимог, так і доказів, поданих на їх підтвердження. (Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 26.12.2012р.у справі №5006/17/46-63/2012.)

Таким чином, оскільки додатково заявлені вимоги про стягнення інфляційних та про визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних вимог ґрунтуються перш за все на Договорі про спільне використання технологічних мереж №Е-369/13 від 16.09.2013р., їх заявлення не є одночасною зміною предмету і підстав позову.

Суд не приймає до уваги викладені у додаткових поясненнях б/н від 18.01.2017р. (т.2, а.с.165) заперечення відповідача про безпідставність вимог про стягнення боргу за січень грудень 2015 року і нарахованих на нього річних, пені та інфляційних як такі, що спростовуються наявним у матеріалах справи листуванням сторін Договору з приводу продовження його дії на 2015 рік та визначення розміру плати за спільне використання технологічних електричних мереж (т.2, а.с.197-202). Вказане листування свідчить про необґрунтоване та безпідставне затягування відповідачем передбаченої нормативними документами процедури узгодження кошторису витрат позивача на утримання технологічних електричних мереж спільного користування.

Суд також зауважує, що в п.5. підписаного відповідачем без зауважень та скріпленого його печаткою Додатку №5 до Договору «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» (т.1, а.с.13) сторони дійшли згоди прийняти до розрахунків у 2015 році щомісячну суму у розмірі 21609,07грн. без ПДВ, що свідчить про взяття відповідачем на себе обовязку із щомісячної сплати узгодженої суми в обумовлений Договором строк.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів абз.3 ч.1 ст.49 Господарського процесуального Кодексу України.

При цьому суд зазначає, що з урахуванням заяв позивача №12/2-54 від 14.07.2016р. про уточнення позовних вимог (фактично про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову) з розрахунком позовних вимог станом на 14.07.2016р. (т.1, а.с.199-201, 202-207) та б/н від 30.01.2017р. про зменшення позовних вимог (т.2, а.с.203-204) за майнові вимоги в загальній сумі 452498,34грн. та немайнову вимогу про визнання правочину недійсним підлягав сплаті судовий збір у загальному розмірі 8165,48грн. (6787,48грн. та 1378,00грн. відповідно).

Позивач сплатив 5148,26грн. судового збору за подання позову (платіжне доручення №456 від 19.02.2016р. т.1, а.с.9), а також 1982,49грн. і 1378грн. судового збору за подання заяви про уточнення позовних вимог (платіжні доручення №3480 та №3481 від 09.08.2016р. т.2, а.с.30, 31), а всього 8508,75грн.

Отже, переплачена позивачем сума судового збору в розмірі 343,27грн. може бути повернена ухвалою суду на підставі відповідного клопотання позивача згідно з приписами п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону України №192-VIII від 12.02.2015р.).

Відповідно до ч.2 ст.129 Конституції України та на підставі ст.ст.6, 202, 204, 215, 216, 236, 258, 525, 526, 530, 549, 599, 601, 602, 625, 627 Цивільного кодексу України; ст.193, 203, 216-218, 230, 232 Господарського кодексу України; п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону України №192-VIII від 12.02.2015р.); ст.ст.4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 58, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Часівоярський вогнетривкий комбінат, м.Часів Яр Бахмутського району Донецької області до Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго, м.Краматорськ Донецької області про стягнення 307312,53грн. основного боргу, 39396,23грн. пені, 12808,82грн. 3% річних, 92980,76грн. інфляційних та визнання правочину про зарахування зустрічних вимог №53/ис-632 від 08.02.2016р. недійсним задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго (84302, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Островського, буд.8; ідентифікаційний код 00131268) на користь Публічного акціонерного товариства Часівоярський вогнетривкий комбінат (84551, Донецька область, Бахмутський район, м.Часів Яр, вул.Комсомольська, 1; ідентифікаційний код 00191773; р/р №26001053610589 в ПАТ «КБ ПриватБанк», МФО 335548) 307312,53грн. основного боргу, 39338,88грн. пені, 12676,46грн. 3% річних, 73452,08грн. інфляційних, 6491,55грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 31.01.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.02.2017р.

Головуючий суддя О.М. Шилова

Суддя Ю.О.Паляниця

Суддя М.В. Сажнева

Надр. 3 прим.:

1 до справи,

2 сторонам