Постанова № 66712146, 24.05.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 року Справа № 915/1811/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Малетича М.М.,

Плюшка І.А.

за участю представників:

ПАТ "Державний ощадний банк України" - Чвалюка А.В.,

ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" - Дяченка В.С.,

Міністерства енергетики та вугільної промисловості України - Притули Г.Ю.,

ПАТ "Одеська ТЕЦ" - не з'явився,

ПАТ "Центренерго" - не з'явився,

ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" - не з'явився,

ПАТ "Шахтоуправління "Донбас" - не з'явився,

НАК "Енергетична компанія України" - не з'явився,

ПАТ "Дністровська ГАЕС" - не з'явився,

Фонду державного майна України - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (яке з 13.04.2017 змінило тип товариства з Публічного на Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль")

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2017

та на рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2016

у справі № 915/1811/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1) Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ",

2) Публічного акціонерного товариства "Центренерго",

3) Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль",

4) Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Донбас",

5) Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України",

6) Публічного акціонерного товариства "Дністровська ГАЕС",

7) Фонду державного майна України

про стягнення 1 062 866,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" про стягнення заборгованості за договором про відкриття рахунку в цінних паперах на ім'я держави № 050519 від 10.10.2012 у розмірі 1 043 204,42 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.11.2015 залучено до участі у справі в якості іншого відповідача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ПАТ "Одеська ТЕЦ", ПАТ "Центренерго", ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль", ПАТ "Шахтоуправління "Донбас", НАК "Енергетична компанія України", ПАТ "Дністровська ГАЕС", та передано справу за виключною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2016 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Фонд державного майна України.

У лютому 2016 року позивачем подано до господарського суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути солідарно з ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість у розмірі 1 062 866,19 грн. за надані послуги на підставі договору про відкриття рахунку в цінних паперах на ім'я держави № 050519 від 10.10.2012 за період з жовтня місяця 2012 року по грудень місяць 2015 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2016 (колегія суддів у складі: суддя Смирнова Ю.М. - головуючий, судді Бондарчук В.В., Курдельчук І.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 (колегія суддів у складі: суддя Смірнова Л.Г. - головуючий, судді Дідиченко М.А., Кропивна Л.В.), позов до ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" 1 062 866,19 грн. заборгованості. В задоволенні позовних вимог до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України відмовлено. Приймаючи такі рішення, господарські суди виходили з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт невиконання ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" обов'язку щодо повної оплати послуг за договором про відкриття рахунку в цінних паперах на ім'я держави № 050519 від 10.10.2012. Водночас, відмовляючи в позові до іншого відповідача, господарські суди зазначили про те, що при укладенні договору про відкриття рахунку в цінних паперах № 050519 від 10.10.2012 обов'язок оплати послуг зберігача (позивача) був делегований Міністерством енергетики та вугільної промисловості України ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль", у зв'язку з чим у господарського суду відсутні підстави для солідарного стягнення заборгованості за договором з двох відповідачів.

У касаційній скарзі ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 24.03.2016, постанову господарського апеляційного суду від 19.01.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування касаційної скарги касатор стверджує, що рішення господарських судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням та неправильним застосування норм процесуального та матеріального права, а саме ст.ст. 4, 42, 47, 33, 34, 36, 43, 82, 84, 85 ГПК України, ст.ст. 3, 6, 11, 12, 13, 14, 16, 194-197, 203, 213-215, 316-319, 322, 326, 511, 528, 628, 630, 636, 637 ЦК України, ст. 20 ГК України, вимог Законів України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів України" та "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", рішень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1589 від 20.10.2010 та № 1412 від 06.08.2013, ст.ст. 8, 13, 41, 55, 124, 129 Конституції України.

Так, касатор стверджує, що господарські суди під час прийняття судових рішень врахували лише позицію позивача та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. На думку відповідача, господарськими судами залишено поза увагою положення щодо недійсності договору про відкриття рахунку в цінних паперах на ім'я держави № 050519 від 10.10.2012, оскільки юридичне закріплення засади свободи договору не є беззастережним, а передбачає, що при здійсненні волевиявлення на укладення договору відповідні суб'єкти не можуть діяти всупереч положенням чинного законодавства України. Крім того, касатор зазначив про те, що часткова оплата послуг з боку відповідача не є свідченням визнання ним спірного договору.

24.05.2017 до Вищого господарського суду України надійшла інформація від відповідача-1 про те, що товариство з 13.04.2017 змінило тип товариства з публічного на приватне. У цьому зв'язку товариством додано до листа копію витягу з протоколу річних загальних зборів від 13.04.2017, копію витягу зі Статуту ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль", копію виписки з ЄДР стосовно ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль".

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з п. 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за приписом статті 25 ГПК України у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (ст. 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України враховує вказану інформацію.

У запереченнях на касаційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" та Міністерство енергетики та вугільної промисловості України просять рішення господарського суду першої інстанції від 24.03.2016 та постанову господарського апеляційного суду від 19.01.2017 залишити без змін і відмовити у задоволенні скарги. На думку позивача та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України відповідно до умов укладеного сторонами договору про відкриття рахунку в цінних паперах на ім'я держави № 050519 від 10.10.2012 саме на ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" покладено зобов'язання щодо сплати наданих зберігачем послуг.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 10.10.2012 державою Україна від імені якого діє Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (депонент), Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (зберігач) та Публічним акціонерним товариством "Миколаївська теплоелектроцентраль" було укладено договір про відкриття рахунку в цінних паперах на ім'я держави № 050519 (далі - договір), за умовами якого депонент доручає, а зберігач зобов'язується надавати депоненту послуги щодо відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, зберігання належних депоненту цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком на нижчевикладених умовах відповідно до законодавства та внутрішніх документів зберігача, та на підставі розпоряджень суб'єкта управління об'єктами державної власності, який відповідно до законодавства виконує функції з управління відповідними цінними паперами та який у зберігача набуває статусу керуючого рахунком у цінних паперах депонента в межах його повноважень (п. 1.1);

- оплата послуг зберігача здійснюється ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" відповідно до цього договору та затверджених зберігачем тарифів, які не повинні перевищувати максимального розміру тарифів, встановленого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України, і є його невід'ємною частиною. Розрахунок вартості послуг зберігача за кожним керуючим рахунком здійснюється ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" щодо належних депоненту цінних паперів, якими управляє керуючий рахунком (п. 1.2 договору);

- ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" зобов'язане оплачувати послуги зберігача згідно з умовами і строками, передбаченими цим договором (п.п. а п. 2.5), не пізніше 25 числа місяця, що слідує за звітнім, сторони підписують акт про надані послуги зберігача. Сторони домовились, що звітним місяцем за цим договором є кожний календарний місяць протягом строку дії цього договору (п. 6 розділу ІІ);

- оплата послуг зберігача здійснюється ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" щомісячно до 10-го числа місяця, наступного за звітнім на підставі тарифів, розрахункових документів зберігача та виписки з рахунку депонента у зберігача на останній день звітного місяця (п. 3.1 договору);

- відповідно до свідоцтва про відкриття рахунку у цінних паперах № 8185 від 10.10.2012 позивачем було відкрито рахунок депоненту - Держава України, керуючим за яким визначено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України;

- 10.09.2015 сторонами укладено договір про внесення змін до договору про відкриття рахунку в цінних паперах № 050519 від 10.10.2012, відповідно до умов якого сторони домовились, що у випадку наявності простроченої заборгованості товариства з оплати послуг за цим договором зберігач здійснює операції щодо тих цінних паперів, які обліковуються на рахунку за окремими емітентами цінних паперів виключно у випадку сплати товариством заборгованості за послуги, що надавалися зберігачем по обслуговуванню такої частини цінних паперів, щодо інших цінних паперів, за якими наявна прострочена заборгованість товариства перед зберігачем, облікові операції не здійснюються;

- у період з жовтня місяця 2012 року по грудень місяць 2015 року позивачем були надані за укладеним між сторонами договором послуги щодо відкриття, ведення рахунку в цінних паперах, зберігання цінних паперів, обслуговування цінних паперів загальною вартістю 1 081 317,81 грн., що підтверджується відповідними виписками про стан рахунку в цінних паперах за цей же період;

- на підтвердження надання відповідних послуг депоненту та ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" позивачем направлялися акти-рахунки за відповідний звітній місяць засобами поштового зв'язку у наступному за звітним місяці, а їх отримання підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень, копії яких долучені до матеріалів справи;

- відповідачі акти-розрахунки, які були надіслані позивачем за період з жовтня місяця 2012 року по грудень місяць 2015 року на загальну суму 1 081 317,81 грн. не підписали, однак належних та допустимих доказів звернення до позивача з будь-якими запереченнями щодо кількості та якості наданих послуг суду не надали;

- за період з жовтня місяця 2012 року по грудень місяць 2015 року позивачу було сплачено за надані послуги за договором на загальну суму у розмірі 18 451,62 грн.

З огляду на встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини, Вищий господарський суд України погоджується з висновками господарських судів про задоволення позовних вимог, які заявлені позивачем до ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль", та з відмовою у задоволенні позову до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України у зв'язку з відсутністю підстав для солідарного стягнення заборгованості з обох відповідачів з огляду на наступне:

З урахуванням приписів ст.ст. 901, 903 ЦК України, господарські суди дійшли правильного висновку про те, що укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 179 ГК України, в редакції, чинній на дату укладення спірного договору, передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" в редакції, яка була чинною станом на дату укладення договору, діяльність, пов'язана із зберіганням цінних паперів та обліком прав власності на них, здійснюється на підставі договору про відкриття рахунку у цінних паперах, який укладається власником цінних паперів з обраним ним зберігачем. Договори про відкриття рахунку у цінних паперах повинні відповідати вимогам типових договорів, затверджених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У договорі про відкриття рахунку у цінних паперах визначаються умови ведення рахунку власника цінних паперів, порядок проведення операцій емітента, порядок надання облікової та фінансової інформації зберігачем, а також умови оплати його послуг тощо. Для обліку цінних паперів, депонованих власником згідно з договором про відкриття рахунку у цінних паперах, зберігач відкриває на його ім'я рахунок у цінних паперах, на якому обліковуються права власності на цінні папери, що належать депоненту, а також обмеження щодо цих цінних паперів депонента.

Розділом 1 рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20.10.2010 № 1589 "Про затвердження типового договору про відкриття рахунку в цінних паперах на ім'я держави" (станом на дату укладення договору) було визначено предмет даного договору, а саме: депонент доручає, а зберігач зобов'язується надавати депоненту послуги щодо відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, зберігання належних депоненту цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком на нижчевикладених умовах відповідно до законодавства та внутрішніх документів зберігача та на підставі розпоряджень суб'єкта(ів) управління об'єктами державної власності, який(і) відповідно до законодавства виконує(ють) функції з управління відповідними цінними паперами та який(і) у зберігача набуває(ють) статусу керуючого(их) рахунком у цінних паперах депонента в межах його (їх) повноважень (далі - керуючий рахунком). Оплата послуг зберігача здійснюється керуючим рахунком відповідно до цього договору та затверджених тарифів зберігача, які не повинні перевищувати максимального розміру тарифів, встановленого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України, і є його невід'ємною частиною. Розрахунок вартості послуг зберігача за кожним керуючим рахунком здійснюється щодо належних депоненту цінних паперів, якими управляє керуючий рахунком. Зміни до тарифів зберігача набирають чинності для сторін після внесення відповідних змін до цього договору.

Господарськими судами враховано вказані вимоги закону і правильно зазначено про те, що договір про відкриття рахунку в цінних паперах на ім'я держави передбачає всі умови типового договору, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20.10.2010 № 1589, однак в цьому договорі окремо визначено товариство, в даному випадку ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль", яке взяло на себе зобов'язання оплачувати послуги зберігача цінних паперів щодо належних депоненту (керуючий рахунком) цінних паперів, і ця обставина не є підставою для визнання цього договору недійсним в цілому або окремої його частини на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки у даному випадку має місце деталізація та конкретизація умов типового договору. Зокрема, державою в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України було делеговано ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" обов'язок оплати послуг позивача (зберігача) за договором, що узгоджується з вимогами ч. 4 ст. 179 ГК України.

Нормою п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч.ч. 2, 3 ст. 6 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договір підписаний сторонами без будь-яких зауважень, змін до договору сторонами в установленому законом порядку не вносилося, в матеріалах справи відсутні докази визнання його недійсним у судовому порядку, тобто на час укладення цього договору умови договору відповідали дійсній волі сторін, у зв'язку з чим у ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" відсутні підстави не виконувати взяті на себе зобов'язання з оплати відповідних послуг.

Ствердженням ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" про те, що після укладення договору про відкриття рахунку в цінних паперах на ім'я держави № 050519 від 10.10.2012 коло емітентів збільшилося, у зв'язку з чим він має оплачувати послуги, які позивач надав не лише йому, а й іншим емітентам - третім особам №№ 1-6, господарськими судами надано відповідну оцінку і правильно зазначено, що п. 1.2 договору передбачено, що розрахунок вартості послуг зберігача за кожним керуючим рахунком здійснюється ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" щодо належних депоненту цінних паперів, якими управляє керуючий рахунком, тоді як доказів, які б підтверджували внесення змін до договору в частині порядку оплати цих послуг сторонами не надано.

Щодо заперечень ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" у касаційній скарзі про те, що оплату за договором здійснювали й інші особи, зокрема за платіжним дорученням від 16.12.2015 на суму 2 395,92 грн., то цій обставині господарські суди також дали оцінку і встановили, що за умовами укладеного сторонами договору від 10.09.2015 про внесення змін до договору про відкриття рахунку в цінних паперах № 050519 від 10.10.2012 сторони узгодили, що у випадку наявності простроченої заборгованості ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" з оплати послуг за цим договором, зберігач (позивач) здійснює операції щодо тих цінних паперів, які обліковуються на рахунку за окремими емітентами цінних паперів виключно у випадку сплати ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" заборгованості за послуги, що надавалися зберігачем (позивачем) по обслуговуванню такої частини цінних паперів, щодо інших цінних паперів, за якими наявна прострочена заборгованість ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" перед зберігачем (позивачем) облікові операції не здійснюються, у зв'язку з чим окремими емітентами цінних паперів здійснювалась оплата за операції зберігача (позивача) з метою їх фактичного проведення, а суми цих оплат були вирахувані позивачем із суми боргу за надані послуги.

З урахуванням викладеного, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення відповідної суми заборгованості за надані позивачем послуги з ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль".

Вищий господарський суд України також погоджується з висновком обох судових інстанцій про відмову у задоволенні позову до іншого відповідача у справі, оскільки, з урахуванням вимог ст.ст. 509, 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, тоді як в даному випадку ні умовами укладеного сторонами договору, ні вимогами закону не передбачено солідарного обов'язку Міністерства енергетики та вугільної промисловості України нести солідарний обов'язок щодо оплати наданих позивачем послуг.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, підстави для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"(яке з 13.04.2017 змінило тип товариства з Публічного на Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль") залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2016 у справі № 915/1811/15 залишити без змін.

Головуючий суддя:В. Картере Судді: М. Малетич І. Плюшко