Постанова № 66712004, 17.05.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2017 року Справа № 904/404/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Білошкап О.В.

Катеринчук Л.Й.

За участю представників: ТОВ «СМАРТІНВЕСТ ГРУП» - Дробота Д.М., ТОВ «ТСА-СТІЛ ГРУП» - Сокола О.Ю., ПАТ «Дельта Банк» - Коновал Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» - Кадирова В.В.

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2016 по справі №904/404/15 за заявою Дочірнього підприємства «Будівельне управління «СТАЛЬМОНТАЖ-104» Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальконструкція-10» про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСА-СТІЛ ГРУП»,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2015 порушено провадження по справі № 904/404/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСА-СТІЛ ГРУП», м. Павлоград, вул. Промислова, 1/1, код ЄДРПОУ 35113476 за заявою Дочірнього підприємства «Будівельне управління «СТАЛЬМОНТАЖ-104» Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальконструкція-10», м. Дніпродзержинськ, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника .

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2015 по справі № 904/404/15 залишено без змін.

Доповідач - суддя Ткаченко Н.Г.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2015 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 по справі

№904/404/15 залишено без змін.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСА-СТІЛ ГРУП » визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру до 21.01.17, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Проскуріна Д.О.

Офіційне оприлюднення оголошення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСА-СТІЛ ГРУП» банкрутом на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі інтернет, відбулось 10.03.2016 за №29092.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області суду від 17.05.2016 ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСА-СТІЛ ГРУП» призначено арбітражного керуючого Штельманчука М.С.

У січні 2016 ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» - Кадирова В.В. звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою від 30.12.2015 №18.5/809 з грошовими вимогами до божника на загальну суму 375 023 111,89 грн. та 2 436,00 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2016 у задоволені заяви ПАТ «Дельта Банк» про визнання грошових вимог у сумі 375 023 111,89 грн. та 2 436,00 грн. судового збору відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2016 залишено без змін.

У касаційній скарзі та додаткових поясненнях до касаційної скарги ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2016 по справі № 904/404/15 посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, постановивши нове рішення, яким задовольнити заяву ПАТ «Дельта Банк» та визнати грошові вимоги до боржника у повному обсязі.

У відзивах кредитор - ТОВ «СМАРТІНВЕСТ ГРУП», з урахуванням доповнень до відзиву та ліквідатор банкрута проти касаційної скарги заперечують та просять оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.02.2017 дана справа була передана на розгляд колегії суддів: Удовиченко О.С. /головуючий, доповідач/, Куровський С.В., Погребняк В.Я.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.02.2017 прийнято касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» - Кадирова В.В. на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2016 по справі №904/404/15 до прийнято до провадження та справу призначено до розгляду на 22.02.2017 на 14 -00.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.02.2017 розгляд справи відкладено на 01.03.2017 на 14-30.

01.03.2017 розгляд справи не відбувся у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю судді- доповідача Удовиченка О.С.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.03.2017 розгляд справи призначено на 22.03.2017 на 14-30.

22.03.2017 розгляд справи не відбувся у зв"язку із відсутністю судді Удовиченка О.С./ відпустка, відповідно наказу № 51-в від 09.03.2017/.

На підставі розпорядження Вищого господарського суду України № 08.03-04/1077 від 22.03.2017, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку із відпусткою судді Удовиченка О.С., здійснено повторний автоматизований розподіл справи №904/404/15 між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2017 визначено колегію суддів для розгляду справи №904/404/15 у складі: головуючого судді - Ткаченко Н.Г. (доповідач), суддів- Білошкап О.В., Катеринчук Л.Й.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.03.2017 справа №904/404/15 прийнята до провадження колегією суддів: головуючого судді - Ткаченко Н.Г. (доповідач), суддів: Білошкап О.В., Катеринчук Л.Й. та призначенню до розгляду на 25.04.2017 на 11-20.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.04.2017 продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд на 16.05.2017 на 11-30.

В судовому засіданні ВГСУ 16.05.2017 по справі було оголошено перерву до 17.05.2017 до 14-15.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Провадження по даній справі про банкрутство здійснюється за Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній після 19.01.2013.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «кредитор» - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; «конкурсні кредитори» - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; «грошове зобов'язання» - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Виходячи із системного аналізу положень ст.ст. 1, 10, 23, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», завдання господарського суду полягає не у вирішенні майнового спору по суті, а у визнанні наявності у кредитора грошових вимог до боржника, які підтверджені належними та допустимими доказами, господарський суд зобов'язаний перевірити обґрунтованість підстав виникнення грошових вимог, а також їх розмір.

Звертаючись до суду із заявою про грошові вимоги до боржника ПАТ «Дельта Банк» посилався на те, що Постановою Національного банку України №150 від 02.03.2015 АТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, Виконавчою дирекцією Фонду гарантувань вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», а в подальшому виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 08.04.2015 №71 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк», згідно з яким внесено зміни до рішення від 02.03.2015 №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк», тимчасову адміністрацію запроваджено строком на шість місяців, а відповідно до ч. 2, 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року - дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Також у заяві банк посилався на те , що 11.03.2015 на підставі наказу № 67 у АТ «Дельта Банк» було створено комісію з перевірки правочинів та (інших договорів) за кредитними операціями і за результатом проведеної перевірки, протоколом № 83 від 03.12.2015 було, Договір про відступлення права вимоги від 15.08.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований у реєстрі за №1060, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Надбання», віднесено до нікчемних на підставі п. 1, 2, 3 та 7 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до умов вищенаведеного договору ТОВ «Фінансова компанія «Надбання» придбало право вимоги належного виконання зобов'язань ТОВ «ТСА-СТІЛ-ГРУП», за наступними договорами: Кредитний договір №05/57/2007-КЛТ від 11.12.2007:

- Заборгованість за кредитом 9 000 000,00 доларів США, що за курсом НБУ на дату кладення Договору становило 117 825 174.00 гривень;

- Заборгованість за відсотками - 1 139 999,89 доларів США, що за курсом НБУ на лату укладення Договору становило 14 924 520,60 гривень;

Кредитний договір №05/57/2007-КЛТ від 11.12.2007:

- Заборгованість за кредитом 75 298 075,68 гривень;

- Заборгованість за відсотками - 15 338 274,82 гривень;

Іпотечний договір №05/02/1/2012 від 13.04.2012;

Договір застави №05/08/33/2010-КЛТ від 29.04.2011., а саме на загальну заборгованість за кредитними договорами у сумі 223 386 045,10 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

Відповідно до п.1.4 Договору про відступлення права вимоги від 15.08.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1060, ціна відступлення права вимоги становить 94 868 132,95 гривень, що складає 42%, а отже здійснено відчуження активів за цінами, нижчими або вищими від звичайних, що прямо зазначено у п. 3 ч. 3. ст. 83 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» оскільки внаслідок укладення такого Договору: ПАТ «Дельта Банк» безоплатно відмовився від власних майнових вимог (п. 1 ч. 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»);

ПАТ «Дельта Банк» до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п. 2 ч. 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»);

здійснено відчуження активів за цінами, нижчими або вищими від звичайних (п. 3 ч. 3. ст. 83 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»);

окремому кредитору було передано майно (майнові права банку), через що кредитором було отримано переваги, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Таким чином, зазначений вище Договір про відступлення права вимоги від 15.08.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований у реєстрі за №1060, було віднесено до нікчемних і 08.12.2015 грошові кошти у розмірі 94 868 132,85 грн. були повернуті на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Надбання», а за наслідками нікчемності правочину ПАТ «Дельта Банк» була поновлена кредиторська заборгованість банкрута за Кредитними договорами від 11.12.2007 №05/57/2007-КЛТ та №05/08/2010-КЛТ від 01.11.2010 і здійснено внутрішньогосподарську операцію по переведенню коштів ТОВ «Фінансова компанія «Надбання».

Відтак, банк посилався на те, що грошові вимоги ПАТ «Дельта Банк» обґрунтовуються неналежним виконанням банкрутом умов Кредитного договору від 11.12.2007 №05/57/2007-КЛТ та №05/08/2010-КЛТ від 01.11.2010, право вимоги за якими ПАТ «Дельта Банк» набув у зв'язку із віднесенням Договору про відступлення права вимоги від 15.08.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований у реєстрі за №1060 до нікчемних, що оформлено протоколом №83 від 03.12.2015.

Відмовляючи у задоволені заявлених ПАТ «Дельта Банк» грошових вимог до банкрута ухвалою від 13.10.2016, яка залишена без змін постановою апеляційної інстанції від 04.12.2016 суди попередніх інстанцій виходили з того, що договір відступлення права вимоги від 15.08.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований у реєстрі за №1060 не є, а ні безоплатним відчуженням, а ні прийняттям зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, а ні відмовою від власних майнових вимог, оскільки зазначений Договір є оплатним і в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати первісному кредитору майнову компенсацію замість отриманого права вимоги.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Відтак, перевіряючи, у відповідності до ч.1, ст.111-7 ГПК України, додержання судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень, норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Щодо посилань ПАТ «Дельта Банк» на вимоги Постанови Правління Національного банку України від 12.06.2014 за №348/БТ, згідно якої ПАТ «Дельта Банк» було зобов'язано здійснювати операції за сумами, що перевищують 10 000,00 грн. за погодженням з представниками Національного банку України, а також про наявність застави Національного банку України варто зазначити таке.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст.ст. 2, 80, 91, 92 ЦК України).

При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на вимоги статті 237 ЦК України утворює право відношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи немає юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому, частиною 4 ст. 92 ЦК України передбачено, якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, закон вимагає, що виконавчий орган товариства має діяти добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов'язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Однак, закон враховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина 3 статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (ст.ст. 203, 241 ЦК України).

Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки як зазначено вище у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України).

Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це, а тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Дані висновки кореспондуються із правовою позицією Верховного Суду України викладених в постановах від 16.09.2015 по справі №3-486гс15 та від 27.04.2016 по справі №6-62цс16.

Крім того, як вбачається із наведеної Постанови Правління Національного банку України, зазначена Постанова має гриф: «Банківська таємниця», а отже вона не могла бути у відкритому доступі, а ПАТ «Дельта Банк» не було надано доказів того, що ТОВ «ФК «Надбання» було обізнаним про наявність даної Постанови під час укладання спірного Договору відступлення права вимоги від 15.08.2014. та за замістом касаційної скарги не вбачається, що такі докази були надані ПАТ «Дельта Банк» судам попередніх інстанцій, які були залишені ними без уваги.

Також, матеріалами справи не підтверджується наявність відомостей із Державних реєстрів щодо права застави на користь третіх осіб, а саме Національного банку України, крім записів здійснених на користь ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «ФК «Надбання» та ТОВ «Смартінвест Груп»..

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що посилання ПАТ «Дельта Банк» на зазначені обставини може слугувати окремою підставою для визнання недійсним договору, як оспорюваного правочину, в іншому позовному провадженні, тобто як самостійного позову про визнання недійсним правочину, що в даному випадку не кореспондується із предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанції, а саме , встановлення у відповідності до ст.ст. 1, 10, 23, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підстав, що обґрунтовують наявність права грошової вимоги ПАТ «Дельта Банк» до банкрута.

При цьому, не може бути прийнято Вищим господарським судом України до уваги посилання ПАТ «Дельта Банк» про звернення до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про визнання спірного Договору відступлення права вимоги від 15.08.2014 недійсним, оскільки як вбачається із матеріалів справи, на момент винесення оскаржуваних судових рішень, зазначена заява розглянута судом не була , не було прийнято судового рішення та яке б набрало законної сили про визнання такого договору недійсним, а наявність рішення суду про визнання спірного договору недійсним, за наявності підстав і у передбачений законом спосіб, можуть слугувати підставою для звернення із заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

Як вбачається із матеріалів справи, судами попередніх інстанцій, за результатом дослідження доказів у справі, зокрема, меморіального ордеру №66447380 від 08.12.2015 було надано їм правову оцінку, у тому числі щодо відомостей меморіального ордеру №66447380 від 08.12.2015.

Так, як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, за змістом меморіального ордеру №66447380 від 08.12.2015 грошові кошти перераховані банкрутом, а не ПАТ «Дельта Банк», про що обґрунтовано зазначено судом першої та апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 13.10.2016 та оскаржуваній постанові від 14.12.2016.

Разом з тим, у випадку, якщо ПАТ «Дельта Банк» вважає Договір відступлення права вимоги від 15.08.2014 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстровано за №1060 нікчемним і як наслідок себе кредитором банкрута, то ПАТ «Дельта Банк» зобов"язаний повернути отримані кошти за відступлене право вимоги новому кредитору, оскільки в протилежному випадку це презведе до подвійної сплати на користь ПАТ «Дельта Банк» грошових коштів - один раз як плата за відступлене ним право вимоги і другий раз - у вигляді визнання його кредиторських вимог.

Таким чином, судами попередніх інстанцій було встановлено, що грошові кошти у розмірі 94 868 132,95 грн., що були отримані ПАТ «Дельта Банк» від ТОВ «ФК «Надбання» як платіж за відступлене ним право вимоги за Договором відступлення права вимоги від 15.08.2014 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстровано за №1060 не було повернуто новому кредитору і заходів щодо повернення цих коштів ПАТ «Дельта Банк» не вжито.

Дані висновки судів попередніх інстанцій ПАТ «Дельта Банк» не спростовано.

При цьому, посилаючись на факт повернення грошових коштів до ТОВ «ФК «Надбання» з боку ПАТ «Дельта Банк», останнім не надано обґрунтувань правомірності такого повернення з огляду на те, що ТОВ «ФК «Надбання» припинено з 17.09.2015, тобто припинення відбулось за три місяці до формування ПАТ «Дельта Банк» меморіального ордеру №66447380 від 08.12.2015.

Відмовляючи у задоволені заявлених ПАТ «Дельта Банк» грошових вимог до банкрута, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Договір відступлення права вимоги від 15.08.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований у реєстрі за №1060, не є а ні безоплатним відчуженням, а ні прийняттям зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, а ні відмовою від власних майнових вимог, оскільки зазначений Договір є оплатним і в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати первісному кредитору майнову компенсацію замість отриманого права вимоги.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, щодо підстав відхилення посилань ПАТ «Дельта Банк» на витяг із Протоколу №83 від 03.12.2015 про нікчемність спірного Договору відступлення права вимоги від 15.08.2014, відповідно до Протоколу №83 від 03.12.2015, як на підставу для визнання кредиторських вимог Банку.

Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судами попередніх інстанцій, 02.03.2015 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно із яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно.

08.04.2015 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №71 «Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» та тимчасову адміністрацію у ПАТ «Дельта Банк» запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 до 02.09.2015 включно.

03.08.2015 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 147 від «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» до 02 жовтня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. до 02 жовтня 2015 року включно.

02.10.2015 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» і розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року включно.

Отже, судами попередніх інстанцій було встановлено та правомірно зазначено, що з 05.10.2015 ПАТ «Дельта Банк» перебуває у ліквідаційній процедурі.

Разом з тим, ПАТ «Дельта Банк», як на підставу обгрунтованості кредиторських вимог до банкрута, у своїй заяві та поданих скаргах зазначає про прийняття з боку ПАТ «Дельта Банк» рішення про нікчемність Договору відступлення права вимоги від 15.08.2014 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстровано за №1060, що оформленого Протоколом №83 від 03.12.2015, копія витягу із якого міститься у матеріалах справи.

Відповідно ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» унормовано, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня впровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Таким чином, уповноважена особа Фонду наділена правом заявляти про нікчемність правочинів (договорів) протягом дії тимчасової адміністрації, яка була запроваджена в ПАТ «Дельта Банк» відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 № 51 з 03.03.2015.

За змістом ч. 2 ст. 38 та ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавець розмежовує поняття «перевірки правочинів», яка має здійснюватись Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації, та повідомлення про нікчемність цих правочинів, що може бути здійснено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як під час тимчасової адміністрації так і під час ліквідації неплатоспроможного банку.

Відповідно до п.1.18 ст.1 Розділу ІІІ Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» від 05.07.2012 №2, яким встановлено порядок прийняття рішень та вчинення дій Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення з ринку банку, який визнаний неплатоспроможним рішенням Національного банку України, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію зобов'язана: протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Дельта Банк» не надано доказів, які б свідчили про проведення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» перевірки спірного Договору відступлення права вимоги від 15.08.2014 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстровано за №1060 та про прийняття рішення про його нікчемність протягом дії тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк», яку запроваджено з 03.03.2015 по 02.10.2015.

Посилання ПАТ «Дельта Банк» на те, що факт нікчемності спірних правочинів був виявлений саме під час дії тимчасової адміністрації не були доведені позивачем, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, при цьому судами попередніх інстанцій було досліджено і надано належну правову оцінку доказам, що подавались сторонами на підтвердження відповідних обставин.

Таким чином, оскільки Договір відступлення права вимоги від 15.08.2014 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстровано за №1060 був визнаний нікчемним під час процедури ліквідації ПAT «Дельта Банк», зазначене є істотним порушенням вимог ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та свідчить про вихід, з боку Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПAT «Дельта Банк», за межі наданих їй повноважень, а отже судами попередніх інстанцій правомірно не взято до уваги посилання ПАТ «Дельта Банк» на дані обставини, як на підставу для визнання грошових вимог у справі про банкрутство ТОВ «ТСА-СТІЛ ГРУП».

Разом з тим, колегія суддів не може в повному обсязі погодитись із висновками судів попередніх інстанцій , в межах повного та всебічного дослідження всіх обставин, що можуть свідчити про нікчемність Договору відступлення права вимоги від 15.08.2014 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстровано за №1060.

Так, ч. 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), а у випадку наявності спору щодо нікчемності правочину, суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує або спростовує його недійсність/дійсність в силу закону у зв'язку з її оспоренням та не визнанням іншими особами.

Разом з цим, перевіряючи правильність застосування судоми попередніх інстанцій норм матеріального права при досліджені обставин, що свідчать про нікчемність правочинів з огляду на приписи ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 1); банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п. 2); банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (п.3); банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» (п. 5); банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7).

У своїй заяві та поданої касаційної скарги ПАТ «Дельта Банк» посилається на наявність обставин, що свідчать про нікчемність Договору відступлення права вимоги від 15.08.2014 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстровано за №1060 за положеннями п.1, 2, 3 та 7 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередньої інстанції щодо відсутності підстав, які свідчать про нікчемність Договору відступлення права вимоги від 15.08.2014 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстровано за №1060 відповідно до п.1 (банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог), п. 3 (банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору), п. 7 (банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку) ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Разом з тим, перевіряючи обставини, що викладені у п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим) судами попередніх інстанцій не повно встановлені всі фактичні обставини, які необхідні для правильного вирішення справи і їм не надана належна оцінка.

Так, судами попередніх інстанцій не встановлено чи здійснювалось кредитування боржника безпосередньо ПАТ «Дельта Банк» та чи надавав ПАТ «Дельта Банк» власні грошові кошти в позику Боржнику.

Тобто, судами належним чином не перевірено наявність прямого причинного зв'язку між банкрутством банку та укладенням договору про відступлення права вимоги від 15.08.2015 і що саме укладення цього правочину призвело до банкрутства банку, про що стверджує банк (т. 2 а. с. 52).

Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ «Дельта Банк» було придбано у ПАТ «Кредитпромбанк» право вимоги за кредитними договорами на загальну суму 2 868 115 813,48 грн., в тому числі і заборгованість банкрута - ТОВ «ТСА-СТІЛ ГРУП». (що є підставою грошових вимог), згідно додатку до Договору при цьому, судами попередніх інстанцій не досліджено за яку суму було придбано ПАТ «Дельта Банк» заборгованість саме ТОВ «ТСА-СТІЛ ГРУП» , за якою ціною дане право вимоги було уступлено Банком та чи призвело зазначене до його неплатоспроможності.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не в повному обсязі досліджено питання чи дійсно ПАТ «Дельта Банк», до дня визнання його неплатоспроможним, взято на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим саме у зв'язку із укладанням Договору відступлення права вимоги від 15.08.2014 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстровано за №1060.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій не повно з'ясовані всі обставин , які мають значення для справи..

Відповідно до ч.2 ст. 111 -7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 та ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2016 по справі № 904/404/15 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Під час нового розгляду справи суду належить врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, зокрема, щодо наявності або відсутності обставин (фактів), що свідчать про надання ПАТ «Дельта Банк», власних грошових коштів боржнику - ТОВ «ТСА-СТІЛ ГРУП» у позику, наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, а саме, чи є укладання Договору відступлення права вимоги від 15.08.2014 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстровано за №1060 таким зобов'язанням, яке ПАТ «Дельта Банк» взяв на себе до дня визнання його неплатоспроможним, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим і що саме укладення цього правочину призвело до неплатоспроможності ПАТ «Дельта Банк», а також надати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обгрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117- 1119, 11110 -11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» - Кадирова В.В. задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2016 по справі №904/404/15 скасувати.

Справу № 904/404/15 направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Білошкап О.В.

Катеринчук Л.Й.