Постанова № 66711999, 17.05.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року Справа № 903/602/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 у справі № 903/602/16 Господарського суду Волинської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерная компанія "Нафтогаз України" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" простягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники :- позивачаЄфременко О.О.- відповідачаБогдан С.В.

В С Т А Н О В И В

В серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут", в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача 50186, 40 грн. - пені, 6620, 83 грн. - інфляційних втрат, 3408, 59 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 15-707-РО.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.10.2016 (суддя Вороняк А.С.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 (головуючий Розізнана І.В., судді: Мельник О.В., Грязнов В.В.) вказане рішення суду скасовано в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 3364,96 грн. 3% річних, 992, 91 грн. інфляційних втрат та 33162, 51 грн. пені. Прийнято нове рішення, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3364, 96 грн. 3% річних, 992, 91 грн. інфляційних втрат та 33162, 51 грн. пені. В решті рішення господарського суду Волинської області від 24.10.2016 залишено без змін. Здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

25.04.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" подано письмові пояснення до касаційної скарги, які залучено до матеріалів справи та враховано судом.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не скористалось своїм правом передбаченим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу не надало. Проте в силу приписів згаданої норми відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 23.06.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" укладено договір на купівлі-продажу природного газу №15-707-РО (а.с. 9).

Відповідно до пункту 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, а покупець прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Відповідно до пункту 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно пункту 3.4 Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Згідно з пунктом 6.2 договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП, та зараховується як оплата за газ. За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка із спеціальним режимом використання продавця.

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу, покупець не здійснив повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов`язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за яким сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В подальшому, сторонами укладались Додаткові угоди №1 від 15.10.2015, №2 від 28.10.2015 та №3 від 04.11.2015, зокрема, щодо ціни газу та кінцевого споживача газу.

На виконання умов договору, позивач за період з липня по грудень 2015 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 621863, 83 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу від 31.07.2015 на суму 15075,72 грн., від 31.08.2015 на суму 18307,08 грн., від 30.09.2015 на суму 22362,12 грн., від 31.10.2015 на суму 106238,88 грн., від 30.11.2015 на суму 157507,13 грн., від 30.11.2015 на суму 19245,85 грн., від 31.12.2015р. на суму 283127,05 грн. (18-24).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач, за отриманий природний газ розрахувався з позивачем повністю на загальну суму 621863, 83 грн., що підтверджується довідками про операції та сальдо (а.с. 29-30).

Таким чином, відповідачем були виконані взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу за Договором № 15-707-РО.

Як встановлено Рівненським апеляційним господарським судом, предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 50186, 40 грн. пені, 6620, 83 грн. інфляційних втрат, 3408, 59 грн. 3% річних з підстав неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати вартості отриманого природного газу у строки обумовлені п. п. 1.1., 6.1. Договору.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Отже, умовами п. 6.1 договору, які узгоджуються з приписами ст. 692 ЦК України, встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ. Такий обов`язок покупця не ставиться в залежність від дати оформлення відповідного акта приймання-передачі природного газу та не містить будь-яких застережень щодо відліку 20-денного строку оплати з дня підписання позивачем акта приймання-передачі чи з дня одержання підписаного акта покупцем, а відповідно прострочення грошового зобов`язання покупця за цим договором не пов`язане з моментом підписання акта приймання-передачі.

Окрім того, акт приймання-передачі відповідно до умов договору, лише фіксує остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, який визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця (п. 4.1. договору). Обов`язок по складанню акта приймання-передачі природного газу лежить саме на покупцеві (п. 3.4. договору). Враховуючи, що умовами договору сторонами погоджено кількість природного газу, яка передається покупцю по місяцях кварталу, визначена його ціна та вартість, тому, на думку апеляційного суду, відповідач мав усі фактичні дані щодо обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з позивачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що несвоєчасне підписання та повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу, які за своєю природою є лише документальним оформленням юридичного факту - факту здійснення приймання-передачі природного газу, не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а тому наявність чи відсутність актів не звільняє відповідача від обов`язку сплатити вартість фактично отриманого природного газу, у строки передбачені договором.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Як встановлено апеляційним господарським судом, суми заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних обчислені позивачем з 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, що суперечить вимогами чинного законодавства.

Проте, за умовами Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, суд апеляційної інстанції вважає, що він являється таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 21 числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу.

Згідно перерахунку, здійсненого судом апеляційної інстанції на підставі статті 625 ЦК України, з урахуванням оплат здійснених відповідачем сума 3% річних за зобов'язаннями липня 2015 року складає 85,50 грн.; за зобов'язаннями серпня 2015 року - 57,18 грн.; за зобов'язаннями вересня 2015 року - 14,70 грн.; за зобов'язаннями жовтня 2015 року - 867,30 грн.; за зобов'язаннями листопада 2015 року - 1176,74 грн.; за зобов'язаннями грудня 2015 року - 1163,54 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про обґрунтованість вимог позивача щодо часткового стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3364,96 грн.

Стосовно доводів скаржника в частині неправомірного стягнення суми інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Колегія суддів погоджується з висновком перевірки правильності нарахування інфляційних втрат, здійснених судом апеляційної інстанції, їх сума за зобов'язаннями липня 2015 року складає 146, 25 грн.; за зобов'язаннями жовтня 2015 року складає 1101, 77 грн.; за зобов'язаннями листопада 2015 року складає 877, 40 грн.; за зобов'язаннями грудня 2015 року інфляції не було, а існувала дефляція в розмірі 1132, 51 грн.

Крім того, апеляційним господарським судом вірно зазначено, що в розрахунок інфляційних втрат мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), тобто, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 992, 91 грн. (146,25 грн.+1101,77 грн.+ 877,40 грн.-1132,51 грн.) є обґрунтованою.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач нарахував пеню в загальній сумі 50186,40 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками проведеної перевірки правильності розрахунку пені, та обґрунтованістю вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 33162,51 грн. за період з 21.01.2016 по 10.03.2016 виходячи з наступного.

З приписів статті 611 ЦК Ураїни вбачається, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2. Договору, у разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу, покупець не здійснив повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов`язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за яким сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається зі змісту п. 7.2. Договору, сторони погодили підставу для нарахування пені - наявність заборгованості станом на 20 число місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору, та визначили суму, на яку нараховується пеня, якою є сума боргу станом на дату закінчення строку дії договору. При цьому, нарахування пені здійснюватиметься у порядку, передбаченому п. 6.1. договору.

Розділом ХІ договору сторони передбачили, що договір діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Як встановлено апеляційним господарським судом, відповідач не здійснив повної оплати поставленого природного газу до 20.01.2016, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, про наявність підстав для нарахування пені у позивача виникло з 21.01.2016, яке здійснюється на суму заборгованість в розмірі 551703,56 грн., що існувала станом на дату закінчення строку дії договору та до 10.03.2016.

Колегія суддів вважає зазначені висновки достатньо обґрунтованими та такими, що зроблені у відповідності до вимог діючого законодавства.

Інші доводи викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судом апеляційної інстанції дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 у справі № 903/602/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

В. О. Швець