Ухвала суду № 66710534, 24.05.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,

секретар судового засідання - Пиляй І.С.,

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Рівненського міського суду від 02 березня 2017 року в справі за скаргою Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", боржник у виконавчому провадженні - ОСОБА_3, на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Рівненського міського суду від 02 березня 2017 року скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_3, про оскарження бездіяльності державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - задоволено частково.

Визнано бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитра Євгеновича незаконною.

Поновлено виконавче провадження № 44469997 з виконання виконавчого листа Рівненського міського суду Рівненської області №569/4982/13-ц від 29.07.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 13 477 547,69 грн та 3 441,00 судових витрат.

В іншій частині скарги - відмовлено.

У поданій на вказану ухвалу апеляційній скарзі боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_3 покликався на її незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказував, що на його думку державний виконавець діяв у відповідності до Законів України зупиняючи виконавче провадження щодо ОСОБА_3 Постанова державного виконавця про зупинення виконавчого провадження від 28.09.2016 року ніким не скасована та неоспорена, навіть стягувач не ставить під сумнів її законність.

Звертав увагу на те, що згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ за №6 від 07.02.2014 року при розгляді скарги суд не має права зобов'язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем. Наведене також узгоджується із загальним правилом, за яким суд не має права перебирати на себе повноваження інших органів влади та їх посадових осіб, тому суд категорично не може ухвалити рішення про поновлення виконавчого провадження, оскільки це питання відноситься до виключної компетенції державного виконавця.

Звертав увагу на те, що скаржник вже звертався із скаргою на такі ж дії державного виконавця до начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Крайчинського С.С. і як наслідок постановою останнього 29.09.2016 року було відмовлено в задоволенні такої скарги.

З цих підстав просив ухвалу Рівненського міського суду від 02 березня 2017 року скасувати і постановити нову ухвалу, якою повністю відмовити в задоволенні скарги на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

ОСОБА_3 у встановленому законом порядку, завчасно був повідомлений про час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явився і причин неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.

Представник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник банку стягувача ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу місцевого суду залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.383 ЦПК України, стягувач вважаючи, що під час виконання рішення суду порушено його права звернувся до суду з вимогою про визнання бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитра Євгеновича незаконною.

ПАТ «Кредобанк» покликався на те, що на виконанні у відділі примусового виконання рішення рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 44469997 з примусового виконання виконавчого листа Рівненського міського суду Рівненської області №569/4982/13-ц від 29.07.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 13 477 547,69 грн., 3 441,00 судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення строків передбачених ст.30 Закону України «Про виконавче провадження», більш як за два роки, держвиконавцем Нідченком Д.Є. 26.08.2014 року було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 28.09.2016 року винесена постанова про розшук майна боржника, а саме транспортного засобу ГАЗ 21, 1969 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, що належить боржнику ОСОБА_3. та було зупинено виконавче провадження до закінчення розшуку нерухомого майна.

Численні заяви стягувача щодо вчинення державним виконавцем передбачених законом дій направлених на реальне виконання рішення суду залишились без належного реагування.

Оскільки оскаржувана бездіяльність була вчинена держвиконавцем під час дії попередньої редакції Закону України «Про виконавче провадження», то вирішуючи скаргу місцевий суд обґрунтовано застосовував ті норми.

Згідно п. 4 ст. 38 названого Закону, при винесенні постанови про зупинення провадження, вбачається, що виконавче провадження може бути зупинено у разі оголошення розшуку боржника - фізичної особи, транспортних засобів та розшук дитини.

В даному випадку зупинення провадження є правом виконавця, однак відповідно до ч.1 ст.11 Закону, його обов'язком є вжиття передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Скориставшись формальним приводом оголошення в розшук транспортного засобу, передбаченим ст. 40 Закону, державний виконавець зупинив виконавче провадження, без достатніх на те підстав, оскільки навіть в разі розшуку та реалізації авто його вартість є мізерною порівняно з розміром стягуваної суми заборгованості та не задовольнить вимоги стягувача в будь-якому разі, тому державний виконавець завідомо порушив права стягувача та фактично ухилився від свого прямого обов'язку примусового виконання рішення.

З огляду на вищевикладене та підтримку представником Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України апеляційної скарги боржника, який кілька років не виконує рішення суду, слід зазначити, що це суперечить закону та покладеним ним завдань і обов'язків на державну виконавчу службу.

За таких обставин ухвала місцевого суду постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись ст.387 ЦПК України , колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Рівненського міського суду від 02 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: