Ухвала суду № 66709166, 24.05.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/4216/16-ц Головуючий у 1-й інст. Шульга О. М.

Категорія 27 Доповідач Трояновська Г. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.М., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2017 року,

в с т а н о в и л а:

В серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 18814,79грн. заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що 09.01.2014року між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8155-OWNCASH строком дії до 06.01.2017 року, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 9891 грн. 00 коп. Однак з квітня 2014 року відповідач припинила виконувати свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 23.08.2016 року утворилася заборгованість в сумі 18814,79грн., з яких: кредит - 9418,44грн., відсотки - 2066,76грн., комісія - 5109грн.; пеня - 2220грн., яку позивач проси стягнути.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2017 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором №8155-OWNCASH від 09.01.2014 року станом на 23.08.2016р. в сумі 18814,79грн. і 1378грн. судового збору.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Зазначає, що суд не надав їй можливості подати зустрічний позов та ухвалив рішення. Вважає, що суд порушив правила підсудності, не врахував, що позивачем сплачено судовий збір не в повному обсязі, неправильно визначив заборгованість за кредитом, порушив вимоги ст.ст. 257, 258 ЦК України щодо строків позовної давності, окрім того суд порушив вимоги ст.224 ЦПК України і не ухвалив заочного рішення, що позбавило її можливості надати докази та переглянути заочне рішення судом першої інстанції.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач після отримання кредиту виконувала взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредиту неналежним чином, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи 09.01.2014 року між ПАТ „Кредобанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8155-OWNCASH, за умовами якого позичальнику надано грошові кошти у розмірі 9891 грн. на строк до 06.01.2017 року, зі сплатою 9,99% річних за користування кредитом /4-5/. До кредитного договору додано Графік платежів, яким передбачено погашення кредиту ануїтетними платежами в розмірі 515,94 грн. щомісячно, останній платіж - 547,84грн. /а.с.6/.

ОСОБА_1 отримала суму, передбачену кредитним договором, 09.01.2014 року, що стверджується меморіальними ордерами №620743 та №620972 /а.с.10, 11/.

Пунктом 5.8 Договору передбачено право банку вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісії та інших належних до сплати платежів у випадках невиконання позичальником зобов'язань, передбачених договором.

Кредитний договір № 8155-OWNCASH від 09.01.2014 року в установленому законом порядку недійсним не визнаний та є чинним.

У зв"язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору (невнесення чергових платежів згідно з графіком погашення кредиту з квітня 2014 року), станом на 23.08.2016 виникла заборгованість, загальний розмір якої становить 18814, 79 гривень з яких : неповернута сума кредиту - 9418, 44 гривні, прострочені відсотки - 2066, 76 гривень, прострочена суми комісії за адміністрування кредиту -5109, 46 гривень, пеня - 2220, 13 гривень /а.с. 12-13/.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий позивачем, не викликає сумнівів.

Встановивши такі обставини, суд першої інстанції на підставі правильно застосованих норм матеріального права, а саме положень ст. 526,610-611,629,1054 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, щодо неправильності розрахунку не підтверджені належними та допустимими доказами як того вимагає ст.ст.58,59 ЦПК України. Так, відповідач стверджує, що вона сплатила 12.02.2014 та 12.03.2014 по 520 грн. на погашення кредиту згідно квитанцій №4132640 та №7185580 відповідно. Проте позивач не заперечує цих обставин, а саме сплати за цей період 1040грн., які були розподілені на погашення заборгованості за кредитом, на погашення відсотків та на сплату комісії за адміністрування кредиту. Наведене підтверджується розрахунком /а.с.12-13/.

Доводи в апеляційній скарзі про погашення позичальником кредиту у квітні, травні та червні 2014 року по 520грн. щомісячно не підтверджені доказами, а тому є безпідставними. Посилання відповідача на те, що за цей період банк не надав на її прохання квитанцій, мотивуючи зайнятістю працівників, є безпідставним, оскільки існує загальна процедура банківських операцій, яка передбачає отримання клієнтом квитанції банку при внесенні коштів у касу банку. А тому при погашенні кредиту таким шляхом ОСОБА_1 повинна була отримати квитанції банку або оскаржити дії його працівника у випадку відмови у видачі відповідних квитанцій.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом вимог ст.ст. 257, 258 ЦК України щодо строків позовної давності є безпідставним з огляду на те, що відповідач не зверталась до суду із заявою про застосування строків позовної. Проте, якби й така заява була, то вона не підлягала б до задоволення, оскільки такі строки не пропущені, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції . Так, відповідачем здійснено останній платіж у березні 2014 року, а з позовом до суду Банк звернувся у серпні 2016 року, що свідчить про те, що строк загальної позовної давності не пропущено. Щодо позовної давності для стягнення неустойки ( штрафу, пені) за кредитним договором, суд навів детальні обґрунтування у рішенні, які є правильними і такими, що узгоджуються з матеріалами справи.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення правил підсудності є безпідставні, оскільки позовна заява прийнята судом відповідно до положень ч.1 ст.109 ЦПК України ( за місцем проживання відповідача, зазначеним в договорі та паспорті).

Доводи відповідача, що позивачем неправильно сплачено судовий збір також є безпідставними, оскільки сума позову становить 18 814,79грн., то судовий збір складає 1378грн. (ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»), що й сплачено позивачем.

Посилання відповідача, що з неї не підлягають стягненню судові витрати, не ґрунтується на законі. Як інвалід ІІ групи вона звільнена від сплати судового збору на користь держави, проте закон не містить пільг щодо відшкодування судових витрат, понесених стороною.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі наданих сторонами та досліджених у судовому засіданні доказів, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог і заперечень.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді