Ухвала суду № 66708946, 24.05.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/15510/16-ц Головуючий у 1-й інст. Слюсарчук Н. Ф.

Категорія 34 Доповідач Трояновська Г. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доБогунського відділу Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Житомирській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, третя особа - ОСОБА_2, провідшкодування матеріальної та моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в кінцевій редакції якого просила стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень на її користь 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 5341, 09 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідно до вироку суду, 31.03.2015 Корольовським районним судом м. Житомира було видано виконавчий лист № 296/2631/14-к про стягнення з ОСОБА_2 на її користь 2180 грн. заподіяної матеріальної шкоди. Відповідно до постанови державного виконавця Богунського ВДВС Житомирського МУЮ від 06.08.2015 року вищевказаний виконавчий лист було повернуто стягувачеві, оскільки згідно довідок з реєстраційних установ у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

В подальшому, ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 13.01.2016 задоволено її скаргу на бездіяльність державного виконавця, визнано дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу з примусового виконання виконавчого листа № 296/2631/14-к, виданого 31.03.2015 незаконними та зобовязано відновити виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди зазначала, що внаслідок вказаних дій виконавчої служби вона перенесла емоційний стрес, викликаний негативними переживаннями, тривогою, порушеннями сну, неприємними сновидіннями, емоційною напругою, нервозністю, дратівливістю, обуренням, була змушена купувати ліки, проходити курс лікування, а також мала складнощі з оплатою за навчання.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльностіорганів державної влади, їх посадовихчи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень, на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди суму 3000 грн., а також сплачений судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в частині стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у цій частині у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було враховано у повному обсязі всіх обставин, що спричинили їй моральні страждання. Вказує, що судом при ухваленні рішення не дотримано вимог цивільного законодавства та розяснень, викладених у Постановах Верхового Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», «Про судове рішення у цивільній справі».

Розглянувши справу в межах, визначенихст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність державного виконавця при виконанні вироку суду в частині стягнення матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1, є доведеною та призвела до порушення її прав і завдала моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновками суду з таких підстав.

Відповідно до положеньст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа (ч. 2ст. 30 Закону України"Про виконавче провадження").

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 06.04.2015 у Богунському відділі ДВС Житомирського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Житомирській області знаходився на виконанні виконавчий лист № 296/2631/14-к, виданий 31.03.2015 Корольовським районним судом м. Житомира на підставі вироку цього ж суду (а.с. 7, 15), про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2180 грн. заподіяної матеріальної шкоди. Судове рішення не виконано, жодної суми стягнення за виконавчим листом не здійснено.

Постановою головного державного виконавця Богунського ВДВС Житомирського МУЮ від 06.08.2015, стягувачу ОСОБА_1 повернуто виконавчий лист № 296/2631/14-к з тих підстав, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (а.с. 8).

13.01.2016 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця. Визнано дії державного виконавця Богунського ВДВС Житомирського МУЮ щодо повернення виконавчого документу у виконавчому провадженні № 47115820 з примусового виконання виконавчого листа № 296/2631/14-к, виданого 31.03.2015 незаконними та зобовязано відновити виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа /а.с.11-14/.

Відтак, неправомірність дій державного виконавця про стягнення коштів на користь ОСОБА_1 за виконавчим листом № 296/2631/14-к встановлена судовим рішенням.

23.03.2016 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, а 04.05.2016 про закінчення виконавчого провадження у звязку з тим, що ОСОБА_2 відбуває покарання у Бердичівській виправній колонії № 70 (а.с. 20-22).

Однак, із відповіді Департаменту ДВС МЮУ від 07.09.2016 року видно, що ОСОБА_2 у Бердичівській ВК № 70 покарання не відбуває та не відбував (а.с. 20-22).

Наведене підтверджує те, що виконавець, вчиняючи виконавчі дії, належним чином не перевіряє інформацію щодо можливого місця перебування чи працевлаштування боржника, що є наслідком невиконання рішення суду.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що бездіяльність державного виконавця є протиправною у контексті ст.ст. 11та 30 Закону України "Про виконавче провадження".

Така бездіяльність відповідача є порушенням прав позивача на мирне володіння своїм майном (ст. 1 Протоколу ПершогоКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції.

Частиною другоюстатті 1167 ЦК Українивизначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 статті передбачає наявність інших випадків передбачених законом.

Положеннями ст. 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу"шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Правильно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту неправомірної бездіяльності державного виконавця та заподіяння позивачу моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував розяснення викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», на що є посилання в апеляційній скарзі, та обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди у 3000грн.

При цьому суд врахував характер та обсяг страждань позивача, їх тривалість, можливість відновлення попереднього стану, ступінь вини відповідача та співмірність визначеного розміру моральної шкоди до суми стягнення за виконавчим листом. Визначений розмір відшкодування моральної шкоди відповідає принципу розумності, виваженості та справедливості, про що йдеться у п.9 наведеної постанови Пленуму Верховного Суду України.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують.

Відповіднодо ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі наданих сторонами та досліджених у судовому засіданні доказів, повно і всебічно зясувавши обставини, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог і заперечень.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді