Ухвала суду № 66707362, 23.05.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/6152/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ-ІНЖИНІРИНГ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КМ-ІНЖИНІРИНГ» звернулось до суду з позовом в якому заявлено вимоги Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000911403 та № 0000901403 від 10 листопада 2016 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року частково задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки позивача контролюючим органом обґрунтовано встановлено численні порушення норм податкового законодавства під час здійснення ним господарської діяльності.

Так, під час перевірки податковим органом виявлено, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Лірен Груп» не підтверджені належними доказами, а вже надані підприємством первинні бухгалтерські документи складені з порушенням норм чинного законодавства та жодним чином не спростовують висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства.

Більш того, у вказаного контрагента відсутня ліцензія на здійснення будівельної діяльності, а також відсутні необхідні умови для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом, у період з 11 жовтня 2016 року по 20 жовтня 2016 року, проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ-Інжиніринг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2016 року, внаслідок якої складений акт від 27 жовтня 2016 року № 5431/15-53-14-03/39648145.

Вказаним актом встановлено наступні порушення: п. 198.5 ст. 198 ПК України, внаслідок чого товариством занижено значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у липні 2015 року, на суму 666 666,00 грн.; п. 201.10 ст. 201 ПК України внаслідок чого товариством порушено термін реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних на 7 календарних днів за датою виникнення податкових зобов'язань, у сумі 166 666,00 грн.

За наслідком виявлених порушень ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000911403 від 10 листопада 2016 року, яким до ТОВ «КМ-Інжиніринг» застосовано штраф, у розмірі 16 666,67 грн.; № 0000901403 від 10 листопада 2016 року, яким ТОВ «КМ- Інжиніринг» збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість, у сумі 666 666,00 грн., а також застосовано штрафні санкції, у сумі 166 667,00 грн.

Не погоджуючись з отриманими податковими повідомленнями-рішеннями товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, зроблено висновок щодо часткового задоволення та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000901403 від 10 листопада 2016 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, так як таке рішення прийняте з порушенням положень податкового законодавства, з чим погоджується судова колегія, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п. 54.5 ст. 54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності;

Згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Судовою колегією встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності отриманого позивачем податкового повідомлення-рішення № 0000901403 від 10 листопада 2016 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.

В даному випадку, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог, в частині скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000911403 від 10 листопада 2016 року.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

При цьому, в межах поданої податковим органом апеляційної скарги не оскаржується вищевказаний висновок суду першої інстанції, а тому судом апеляційної інстанції переглядається рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог.

В свою чергу, колегія суддів вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000901403 від 10 листопада 2016 року, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників ПДВ з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що на формування спірних податкових зобов'язань позивача у перевіряємому періоді, вплинули його господарські операції з контрагентом ТОВ «Лірен Груп».

Колегія суддів вважає, що необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції є встановлення факту придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Із зібраних матеріалів у справі вбачається, що 21 липня 2015 року позивачем ТОВ «КМ-Інжиніринг» (в особі замовника) укладено договір № 21/07-15 із ТОВ «Лірен Груп» (в особі підрядника), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати електромонтажні роботи у приміщенні міської лікарні швидкої допомоги, за адресою: м. Одеса, вул. Малиновського, 61-А, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (т. І а.с. 72 -74).

З метою підтвердження факту виконання умов вказаного договору судом зібрано наступні докази: погодження договірної ціни, локальні кошториси, підсумкову відомість ресурсів, платіжні доручення, податкові накладні, довідка про вартість виконаних робіт форми КБ-3 (т. І а.с 75 - т. ІІ а.с. 117).

Крім того, 27 липня 2015 року між позивачем ТОВ «КМ-Інжиніринг» (в особі покупця) укладено договір № 87/07-15 із ТОВ «Лірен Груп» (в особі постачальника), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити будівельні матеріали, а покупець зобов'язується їх прийняти та оплатити.

З метою підтвердження факту виконання умов вказаного договору судом зібрано наступні докази: податкові накладні, видаткові накладні та банківські документу, що підтверджують оплату отриманого товару.

За наслідком проведених господарських операцій суми податку на додану вартість внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагенту.

В даному випадку, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В свою чергу, із зібраних доказів вбачається, що факт отримання товариством будівельних матеріалів та робіт підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства та які вказують на товарність проведеної операції, а саме наявність операції, їх оплата, що узгоджується з метою діяльності товариства.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у справах з приводу оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до відповідальності, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати оскаржуване рішення або відмовити у цьому.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В даному випадку, обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваних податкових-повідомлень рішень покладається на податковий орган, як на суб'єкта владних повноважень, що заперечує проти задоволення адміністративного позову.

При цьому, висновки про нереальність господарських операцій з поставки товарів та надання послуг мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

Так, з акту перевірки податкового органу вбачається, що фактичною підставою для нарахування товариству податкових зобов'язань за результатом проведених спірних господарських правовідносин став факт виявлення відсутності певних основних засобів у контрагентів позивача.

Колегія суддів вважає, що відсутність у підприємств-контрагентів певних основних засобів та великої кількості працівників не може свідчити про фіктивність проведених господарських операцій, за наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію та розкривають її зміст.

При цьому, контрагенти позивача не позбавлені права залучати до проведення робіт тимчасово найманих працівників, орендувати приміщення та інші основні засоби.

Більш того, податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, який повинен довести правомірність своїх рішень, не надано до суду жодного доказу, що підтверджує відсутність основних засобів у контрагента ТОВ «Лірне Груп», а також не надано доказів проведення перевірки вказаного контрагента у перевіряємому періоді по взаємовідносинам з позивачем.

В свою чергу, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку обов'язку донарахування йому певних податкових зобов'язання від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема його контрагентами.

При цьому, будь-які недоліки в наданих позивачем первинних бухгалтерських документах, при їхній наявності та в сукупності з іншими доказами, які підтверджують факт отримання товарів та робіт, не є підставою для нарахування йому податкових зобов'язань.

Внаслідок чого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень норм податкового законодавства з боку позивача у вказаних правовідносинах, а як наслідок вважає протиправним оскаржуване податкове-повідомлення рішення.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло