Ухвала суду № 66707252, 23.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2017 року м. Київ К/800/22773/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Веденяпіна О.А.

Приходько І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року та постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року по справі №807/2772/13-а за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2013 року №0007881502/291/15-02/03344326/875 та №0007891502/290/15-02/03344326/874.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.07.2013 року податковим органом проведено перевірку дотримання строків сплати (перерахування) податків позивачем по сплаті податку на додану вартість за період рішення ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №23 від 29.03.2013 року, податкового повідомлення-рішення №0000212341 від 21.01.2013 року, за результатами якої складено акт №274/15-02 від 15.07.2013 року «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки».

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, а саме - порушено строки сплати (перерахування) ПДВ за період рішення ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №23 від 29.03.2013 року, податкового повідомлення-рішення №0000212341 від 21.01.2013 року. На підставі даного акту відповідачем було прийнято та надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення від 29.07.2013 року №0007881502/291/15-02/03344326/875 та №0007891502/290/15-02/03344326/874, які містять вимогу сплатити суми штрафних санкцій відповідно 24939,64 грн. та 2211,36 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Встановлено, що КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» в судовому порядку оскаржило дії ДПІ в м. Ужгороді щодо проведення вищевказаної перевірки 15 липня 2013 року та оскаржило наказ Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 04.07.2013 року №44 «Про проведення перевірки суб'єкта господарювання».

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року по справі №807/2585/13-а було відмовлено в задоволенні позову. 29.09.2014 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду по справі №876/12722/14 було скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року по справі №807/2585/13-а та задоволено наступні позовні вимоги:

- визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Ужгороді по проведенню 15.07.2013 року документальної невиїзної перевірки суб'єкта господарювання КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» щодо дотримання строків сплати (перерахування) ПДВ;

- визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ у м. Ужгороді від 04.07.2013 року №44 «Про проведення перевірки суб'єкта господарювання».

Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено недотримання відповідачем обов'язкових умов для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, що стало підставою для висновків про неправомірність прийняття податковим органом наказу, на підставі якого її було проведено, та наявності підстав для його скасування, а також визнано неправомірними дії податкового органу по проведенню такої перевірки. Таким чином, відсутні правові наслідки вказаної податкової перевірки, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд вважає, що має місце неправомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у зв'язку із визнанням протиправним наказу на проведення перевірки, за результатами якої були винесені ці податкові повідомлення-рішення.

Дана правова позиція узгоджується з правовим висновком з цього питання, який сформульований Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14, а в силу вимог ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року та постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року по справі №807/2772/13-а залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Веденяпін О.А. підпис Приходько І.В.