Ухвала суду № 66706384, 22.05.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/4004/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Кухтея Р.В., Обрізка І,М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11.11.2016 за позовом ОСОБА_2 до Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд з адміністративним позовом до Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області з вимогами про визнання протиправними дії відповідача та зобов'язання його виплатити неодержане підвищення до пенсії починаючи з 01.08.2013 по 30.07.2016 та надалі виплачувати підвищення до пенсії як реабілітованому громадянину, виходячи з розміру 25 % мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11.11.2016 позов було задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії як члену сім'ї політично репресованого, згодом реабілітованого і якого було примусово переселено в розмірі, передбаченому п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 11.02.2016 з врахуванням виплачених сум та зобов'язано відповідача проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 11.02.2016 з врахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат. В решті позовні вимоги залишено без розгляду.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, Кам'янка-Бузьке ОУПФУ подало апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» встановлено, що з 01.09.2008 громадянам, які є членами сімей осіб, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії підвищення проводиться в розмірі 43,52 грн. При цьому, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до його положень. Тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПФУ та отримує підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», як особа, що є членом сім'ї репресованої і згодом реабілітованої і яку було примусово переселено.

Довідкою управління внутрішніх справ Львівської області № 4/5-13428-Б від 11.10.1991 підтверджується, що позивач реабілітована згідно Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Згідно посвідчення НОМЕР_1, виданого 25.08.1998 Кам'янка-Бузьким осередком Львівської спілки політв'язнів України, ОСОБА_2 являється політично-депортованою.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підвищення до пенсії, яке виплачується відповідачу в обсягах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008, звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу. При цьому, суд застосував положення ст.99 КАС України в частині строків звернення до суду та визначив дату, з якої слід проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», дія якого поширюється на осіб, необґрунтовано засуджених судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.

Статтею 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» встановлено, що реабілітованими є, зокрема, особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Згідно зі ст.6 цього Закону, реабілітованим громадянам відповідно до статті 1, час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Аналогічні норми закріплені в ст.58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначені пенсії підвищуються : громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на перерахунок пенсії з 10.02.2016.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачам здійснює Пенсійний фонд України в особі Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірного підвищення правильно покладено на відповідача у справі.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому п. "г" ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» розмірі колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого п. "г" ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Згідно ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 200 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11.11.2016 у справі № 446/1550/16-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В. П. Сапіга судді І. М. Обрізко Р. В. Кухтей

Повний текс виготовлено 23.05.2017р.