Ухвала суду № 66706271, 23.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14331/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Ганечко О.М. Коротких А.Ю.

при секретарі Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервус Сістемз Інтегрейшн» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання наказу незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про: визнання наказу від 04 лютого 2015 року № 241 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сервус Сістемз Інтегрейшн» протиправним; визнання протиправними дій по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сервус Сістемз Інтегрейшн» за період з 01 серпня 2014 року по 30 вересня 2014 року; скасування податкових повідомлень-рішень від 11 березня 2015 року № 0001562205 та № 0001552205.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, звернулась до суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на здійснені порушення судом першої інстанції вимог матеріального права та неповне з'ясування судом обставин справи, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві 04 лютого 2015 року прийнято наказ № 241 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сервус Сістемз Інтегрейшн» з питань дотримання податкового та валютного законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «І.К.С. Ко ЛТД» за період з 01 серпня 2014 року по 30 вересня 2014 року.

На підставі зазначеного наказу, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сервус Сістемз Інтегрейшн» по взаємовідносинам з ТОВ «І.К.С. Ко ЛТД» за період з 01 серпня 2014 року по 30 вересня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Сервус Сістемз Інтегрейшн»:

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 20 337,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 181 403,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 16 лютого 2015 року №172/26-54-22-05/31089403 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 березня 2015 року:

№ 0001562205, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 226 750,00 грн., у тому числі: 181 400,00 грн. - сума основного зобов'язання, 45350,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0001552205, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвестицій у розмірі 25 421,00 грн., у тому числі: 20337,00 грн. - сума основного зобов'язання, 5084,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач вважаючи наказ на перевірку від 04 лютого 2015 року № 241, дії з проведення такої перевірки та податкові повідомлення-рішення винесені за результатом перевірки протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять документів, які б підтверджували існування підстав, передбачених п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України для винесення спірного наказу від 04 лютого 2015 року, а тому такий наказ є протиправним. В свою чергу невиконання вимог п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України призводить до визнання як перевірки незаконною так і її правових наслідків, таких як, прийнятих за результатом такої перевірки податкових повідомлень-рішень від 11 березня 2015 року № 0001562205 та № 0001552205.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з п. 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України - органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

П. 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього кодексу документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, який був підставою для проведення перевірки у цій справі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями суб'єкта перевірки та документальними підтвердженнями. Відповідно, перевірка може бути призначена якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені.

Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді.

У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Згідно п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З матеріалів справи встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка позивача здійснена контролюючим органом на підставі наказу від 04 лютого 2015 року № 241 (який був вручений генеральному директору ТОВ «Сервус Сістемз Інтегрейшн» під розписку) та направлення на проведення перевірки від 04 лютого 2015 року № 205/26-54-22-05 (яке було надано на ознайомлення).

Разом з тим, відповідачем на порушення приписів ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів направлення на адресу ТОВ «Сервус Сістемз Інтегрейшн» письмового запиту та доказів не надання останнім пояснень та їх документального підтвердження на такий запит.

Також, відповідачем не обґрунтовано підстави прийняття оскаржуваного наказу від 04 лютого 2015 року.

Згідно з позицією Верховного Суду України, викладенею в постановах від 27 січня 2015 року №21-425а14 та від 16 лютого 2016 року №21-2749а15, аналізованими нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання вимог п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Також, у зазначених постановах Верховного Суду України вказано, що у платника є право оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього незалежно від виду такої.

Наведена позиція Верховного Суду України стосується і виїзних перевірок.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять документів, які б підтверджували існування підстав, передбачених п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України для винесення спірного наказу від 04 лютого 2015 року, а тому такий наказ підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невиконання податковим органом вимог п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України призводить до визнання як перевірки незаконною так і її правових наслідків, таких як, прийнятих за результатом такої перевірки податкових повідомлень-рішень від 11 березня 2015 року №0001562205 та №0001552205.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру),

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Отже, висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток за III-IV квартали 2014 року ґрунтуються на припущеннях та за відсутності ґрунтовного аналізу здійснених господарських операціях між позивачем та його контрагентом - ТОВ «І.К.С. Ко ЛТД».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням вищевикладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права та підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, в порядку передбаченому ст. ст. 88, 94 КАС України колегія суддів зазначає.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року задоволено клопотання апелянта та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на оскаржувану постанову до моменту постановляння рішення по справі.

Враховуючи те, що рішення у справі ухвалено не на користь апелянта, судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 5439 грн. 59 коп. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись ст. 41, ч. 4 ст. 196, ст. ст. 94, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2017 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на користь Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України, р/р 31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 5439 (п'ять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 59 (п'ятдесят дев'ять) коп.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

Повний текст ухвали виготовлено 25 травня 2017 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Ганечко О.М.