Постанова № 66705530, 24.05.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24 травня 2017 року 09:40 № 826/7546/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шрамко Ю.Т., суддів Вєкуа Н.Г., Костенка Д.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича, третя особа - ОСОБА_3, про визнання протиправними дій, скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов ОСОБА_1, (далі - позивач, ОСОБА_1), до Міністерства юстиції України, (далі - відповідач-1, Мін'юст), Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича, (далі - відповідач-2, Міністр), третя особа - ОСОБА_3, (далі - третя особа, ОСОБА_3.), про:

- визнання протиправними дій Мін'юсту з розгляду скарги адвоката Тарасуна Володимира Григоровича в інтересах ОСОБА_3 від 15.02.2016 р., зареєстрованої в Мін'юсті 17.02.2016 р. за №5221-0-33-16, (далі - скарга №5221-0-33-16);

- скасування наказу Міністра юстиції України від 21.04.2016 р. №1184/5 "Про задоволення скарги Тарасуна В.Г. в інтересах ОСОБА_3 від 15 лютого 2016 року", (далі - наказ №1184/5).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що при розгляді скарги №5221-0-33-16 відповідачами 1, 2 порушені вимоги п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-IV, (далі - Закон №1952-IV), та п.п. 3, 9, пп. 2 п. 14 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1128, (далі - Порядок №1128), що призвело до протиправного висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, (далі - Комісія), та, як наслідок, прийняття Міністром протиправного наказу №1184/5.

Відповідачі 1, 2 позовні вимоги не визнали, просили у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки, при розгляді скарги №5221-0-33-16 та прийнятті наказу №1184/5, відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник третьої особи проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову з підстав необґрунтованості, незаконності та безпідставності позовних вимог.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

15 лютого 2016 року адвокат Тарасун Володимир Григорович в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Мін'юсту зі скаргою №5221-0-33-16, в якій просив скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, (далі - приватний нотаріус Кошель І.А.), про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.01.2016 р. на ОСОБА_1, індексний номер 27844518 від 18.01.2016 р. 10:45:37, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна НОМЕР_2.

За результатами розгляду скарги №5221-0-33-16 Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації 20 травня 2016 року складено висновок від 01 квітня 2016 року, згідно з яким рекомендувалось задовольнити скаргу - скасувати рішення приватного нотаріуса Кошель І.А. від 18.01.2016 р. №27844518 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування запису про право власності НОМЕР_3, оскільки вказане рішення приватного нотаріуса було прийнято з порушенням вимог законодавства у сфері державної реєстрації, а саме, на порушення вимог закону приватним нотаріусом Кошель І.А. не було належним чином перевірено відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться в Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах, оскільки нею 18 січня 2016 року було проведено державну реєстрацію переходу права власності від ОСОБА_6, як попереднього власника, до правонабувача ОСОБА_1 на підставі оскаржуваного рішення за відсутності запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6, який на момент такої дії було скасовано 14 січня 2016 року.

На підставі вказаного вище висновку Комісії, Мін'юстом 21.04.2016 року прийнято наказ №1184/5, відповідно до якого, скаргу №5221-0-33-16 задоволено, скасовано рішення приватного нотаріуса Кошель І.А. від 18.01.2016 р. №27844518 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вирішено внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування запису про право власності НОМЕР_3.

У контексті вище викладеного суд зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV, (далі - Закон №1952-IV), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2, ст. 4, ч. 1 ст. 6, ч.ч. 1, 3 ст. 10 Закону №1952-IV (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації прав підлягають:

1) право власності;

2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону;

3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва;

4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Державний реєстратор, зокрема:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;

7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі.

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Разом з тим, згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону №1952-IV, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Тобто, на час виникнення та існування спірних правовідносин, нормами чинного законодавства Мін'юст був уповноважений на розгляд скарг на рішення нотаріуса, як державного реєстратора, про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 37 Закону №1952-IV, скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника в результаті прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі подання скарги на рішення про державну реєстрацію прав); 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що:

- рішення приватного нотаріуса Кошель І.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.01.2016 р. №27844518 жодним чином не порушує прав та інтересів ОСОБА_3;

- скаргу №5221-0-33-16 розглянуто Комісією без виклику (повідомлення) позивача;

- позивача не було належним чином повідомлено про результати розгляду скарги №5221-0-33-16.

Так, судом встановлено, що рішенням приватного нотаріуса Кошель І.А. від 18.01.2016 р. №27844518 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на 1/2 частину нежитлової будівлі в літ "В" по АДРЕСА_1 в м. Києві, загальною площею 50 кв.м.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що 15 листопада 2014 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, як продавцем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу торгівельного павільйону №17/11-14, за умовами якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв павільйон, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 47 кв.м.

Враховуючи вищезазначене, суд не погоджується із доводами позивача відносно того, що рішення приватного нотаріуса Кошель І.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.01.2016 р. №27844518 жодним чином не вплинуло права та інтереси ОСОБА_3

Згідно з ч. 9 ст. 37 Закону №1952-IV, Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

А саме, процедуру розгляду відповідно до норм Закону №1952-IV скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами, визначено Порядком №1128.

Зокрема, згідно з п.п. 2, 3, 9-11 Порядку №1128, для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Така скарга у день її надходження реєструється суб'єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах.

Відсутність у скарзі обов'язкових відомостей, передбачених Законами, не є підставою для відмови у її реєстрації.

Під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє скаржнику (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкту оскарження та іншим заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) рекомендованою телеграмою; 2) телефонограмою; 3) факсимільним повідомленням; 4) засобами електронної пошти.

Копії скарги та доданих до неї документів надаються суб'єкту оскарження та заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що розгляд скарги №5221-0-33-16 проводився 10 березня 2016 року та 01 квітня 2016 року. При цьому, позивачем до позовної заяви додано копії надісланих йому повідомлень Мін'юсту від 01.03.2016 р. №5/5221-0-33-16/19-К та від 31.03.2016 р. №5221-0-33-16/19К/2 про розгляд скарги у вказані дати.

З матеріалів справи вбачається, що 10 березня 2016 року позивачем подано Комісії власні заперечення проти скарги №5221-0-33-16, що вказує на те, що ОСОБА_1 був повідомлений про призначення розгляду даної скарги на цю дату.

Разом з тим, як стверджував позивач та не спростовано відповідачами, згідно відмітки поштового відділення на конверті, повідомлення Мін'юсту від 31.03.2016 р. №5221-0-33-16/19К/2 про розгляд скарги 01 квітня 2016 року надіслано ОСОБА_1 05 квітня 2016 року, тобто з порушенням вимог Порядку №1128.

Крім того, відповідно до п.п. 12, 17 Порядку №1128, за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Копії рішення, прийнятого за результатом розгляду скарги, засвідчені в установленому законодавством порядку, надсилаються скаржнику, суб'єкту оскарження, заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, іншому суб'єкту, про якого йдеться у рішенні, протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

З матеріалів справи вбачається, що копія наказу №1184/5 від 21.04.2016 р., згідно відмітки поштового відділення на конверті, надіслана Мін'юстом позивачу 11.05.2016 р. разом із супровідним листом від 05.05.2016 р. №15703/5221-0-33-16/19, тобто із порушенням встановленого Порядком №1128 строку.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про протиправність дій Мін'юсту під час розгляду скарги №5221-0-33-16 в частині несвоєчасного повідомлення позивача про розгляд вказаної скарги 01 квітня 2016 року та в частині несвоєчасного надіслання позивачу копії наказу №1184/5 від 21.04.2016 р. .

При цьому, виходячи з того, що позивачем під час розгляду скарги №5221-0-33-16 подавались до Мін'юсту власні письмові заперечення на вказану скаргу разом із доказами на їх обґрунтування, а також не зазначено жодних інших обставин та доказів в обґрунтування таких заперечень, які позивач у зв'язку із несвоєчасним повідомленням про дату розгляду скарги, був позбавлений можливості подати, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу №1184/5.

Також, суд зазначає, що факт несвоєчасного надіслання відповідачем-1 позивачу копії наказу №1184/5 не є належним та достатнім доказом протиправності вказаного наказу.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем не зазначено, а судом не встановлено інших підстав, з яких би вбачалась протиправність дій Мін'юсту з розгляду скарги №5221-0-33-16 та/або протиправність наказу №1184/5.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича, третя особа - ОСОБА_3, про визнання протиправними дій, скасування наказу є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України під час розгляду скарги адвоката Тарасуна Володимира Григоровича в інтересах ОСОБА_3 від 15 лютого 2016 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 лютого 2016 року за №5221-0-33-16, в частині несвоєчасного повідомлення ОСОБА_1 про призначення розгляду вказаної скарги на 01 квітня 2016 року та в частині несвоєчасного надіслання ОСОБА_1 копії наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги Тарасуна В.Г. в інтересах ОСОБА_3 від 15 лютого 2016 року" від 21 квітня 2016 року №1184/5.

3. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

4. Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) частину сплаченого ним судового збору у розмірі 275,00 грн. (двісті сімдесят п'ять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622).

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко

Суддя Н.Г. Вєкуа

Суддя Д.А. Костенко