Постанова № 66705119, 23.05.2017, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2017 р. Справа №818/511/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелети С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Мороз Т.М.,

представника позивача ОСОБА_1, представника 3-ї особи Мачула А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за позовом ОСОБА_3 до Липоводолинської районної державної адміністрації, 3-тя особа Головне управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Липоводолинської районної державної адміністрації Сумської області (далі - відповідач, Липоводолинська РДА), третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду по суті клопотання від 07.06.2016 року про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання від 07.06.2016 року про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на земельну ділянку розміром 2.99 умовних кадастрових гектара, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай). Для виділення вказаної земельної ділянки в натурі позивач звертався до Липоводолинської РДА та просив ухвалити відповідне рішення. В ході розробки технічної документації, підрядна організація повідомила ОСОБА_3 про неможливість виконання робіт із землеустрою в зв'язку з відсутністю дозволу на розробку проекту землеустрою. В зв'язку з цим позивач неодноразово звертався до Липоводолинської РДА, в тому числі із заявою від 07.06.2016 року. Однак в задоволенні вказаної заяви ОСОБА_3 було відмовлено та роз'яснено, що питання передачі земельних ділянок у власність відносяться до компетенції ГУ Держгеокадастру. В свою чергу ГУ Держгеокадастру надало ОСОБА_3 відповідні роз'яснення та зазначило, що оскільки позивач є власником земельної ділянки, яка не виділена в натурі, йому необхідно звернутись до Липоводолинської РДА із заявою про виділення земельного паю в натурі. Оскільки жоден уповноважений орган не прийняв рішення з приводу виділення земельного паю в натурі, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідач позовні вимоги не визнав, в письмовому відзиві, поданому до суду зазначив, що розпорядженням голови Липоводолинської РДА від 06.12.2010 року № 601 позивачу вже було надано дозвіл на проведення землевпорядних робіт по виділенню часток (паїв) та розроблення технічної документації. В подальшому позивач звернувся до ДП "Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", яке здійснило весь комплекс тополого-геодезичних робіт на земельних ділянках (9 паїв). Після цього позивачу необхідно було підготувати пакет документів для затвердження технічної документації та в подальшому отримати державний акт про право власності на землю, однак він цього не зробив. З 01.01.2013 року до Земельного кодексу України внесено зміни, відповідно до яких розпорядником земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів є Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин. Оскільки земельна ділянка, на яку позивач має сертифікат, знаходиться за межами населеного пункту, для затвердження технічної документації ОСОБА_3 необхідно звернутись до ГУ Держгеокадастру.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити. Додатково зазначив, що розпорядження голови Липоводолинської РДА від 06.12.2010 року № 601 не має жодного відношення до реалізації права позивача на виділення земельної ділянки (паю) в натурі та не могло призвести до настання юридичних наслідків, оскільки складено без урахування норм, що регулюють порядок виділення земельної частки (паю) в натурі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник ГУ Держгеокадастру в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечувала та зазначила, що для виділення паю в натурі, позивачу необхідно звернутись до Липоводолинської РДА, яка має ухвалити рішення про виділення земельної ділянки (паю) в натурі.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд частково задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що відповідно до сертифікату на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданого Липоводолинською РДА, ОСОБА_3 належить право на земельну частку (пай) розміром 2,99 умовних кадастрових гектара без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с.11).

Рішенням від 12.11.2010 року Семенівська сільська рада погодила місце розташування земельних ділянок (9 паїв), в тому числі земельної ділянки позивача, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва взамін сертифікатів (а.с.12).

Розпорядженням голови Липоводолинської РДА від 06.12.2010 року № 601 надано дозвіл на проведення землевпорядних робіт по виділенню земельних часток (паїв) в натурі і виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам-власникам земельних сертифікатів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах КСП "Червоний Лан" на території Семенівської сільської ради (а.с.16).

07.06.2016 року позивач звернувся до Липоводолинської РДА із заявою про ухвалення рішення про виділення земельної ділянки в натурі (а.с.24).

У відповідь на заяву, позивач отримав листа Липоводолинської РДА від 10.06.2017 року № 127, яким питання виділення земельної ділянки не було вирішено відповідачем, однак позивачу було роз'яснено, що з 01.01.2013 року розпорядником земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту є ГУ Держгеокадастру у Сумській області (а.с.25).

Листом від 10.01.2017 року № 31-18-0.6-370/2-17 ГУ Держгеокадастру у Сумській області повідомило ОСОБА_3 про те, що для виділення земельного паю в натурі йому необхідно звернутись до Липоводолинської РДА (а.с.26).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає настпуне.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначаються Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Згідно з абз. 1 ст. 1 вказаного Закону право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією (стаття 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)").

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

При цьому, стаття 122 Земельного кодексу України, на яку посилається відповідач, обґрунтовуючи свою позицію по справі, а саме її 4 частина передбачає, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Однак Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" є спеціальним законом по відношенню до норм Земельного кодексу України, оскільки регулює саме порядок виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам особам, чиє право на землю посвідчено відповідними сертифікатами.

Оскільки ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) належить відповідно до сертифікату серії НОМЕР_2, виданого як члену колективного сільськогосподарського підприємства, питання виділення паю натурі повинно регулюватись спеціальним законом - Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

В зв'язку з цим, відповідно до ст. 3 вказаного Закону, рішення про виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості) повинно бути прийняте Липоводолинською РДА.

Після звернення позивача із заявою від 07.06.2016 року таке рішення Липоводолинською РДА не приймалось, що унеможливлює подальшу реалізацію позивачем свого права на виділення земельного паю в натурі та його подальше використання.

Крім того, слід зазначити, що посилання відповідача на факт прийняття розпорядження голови Липоводолинської РДА від 06.12.2010 року № 601, як підставу для відмови, не приймається судом до уваги, оскільки у відповіді від 10.06.2016 року № 127 такі посилання відсутні, а відмова ґрунтується виключно на відсутності компетенції Липоводолинської РДА у розгляді таких заяв.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 в частині зобов'язання Липоводолиснької РДА повторно розглянути клопотання від 07.06.2016 року про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог стосовно визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду по суті клопотання від 07.06.2016 року про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), оскільки листом від 10.06.2017 року № 127 ОСОБА_3 було надано відповідь із змістом якої позивач не погоджується.

Тобто суд не вбачає допущення з боку Липоводолиснької РДА бездіяльності при розгляді клопотання від 07.06.2016 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Липоводолинської районної державної адміністрації, судовий збір пропорційно до задоволених вимог в сумі 320,00 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Липоводолинської районної державної адміністрації, 3-тя особа Головне управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Липоводолинську районну державну адміністрацію повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 07.06.2016 р. зареєстровану за №127 від 07.06.2016р.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Липоводолинської районної державної адміністрації (смт. Дипова Долина, вул. Полтавська, 32, і.к. 04058097) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1 і.к. НОМЕР_1) 320 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 25.05.2017 року.

Суддя С.М. Гелета