Постанова № 66704970, 15.05.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2017 р. № 820/7081/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Кравець О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості, третя особа - Міністерство соціальної політики України, про визнання бездіяльності, визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Харківського міського центру зайнятості у наданні йому повної інформації щодо фактичного місцезнаходження роботодавця ХОБЄФ "Хесед-ІІІааре Тіква";

- визнати дії Харківського міського центру зайнятості у приховуванні від нього інформації про фактичне місцезнаходження роботодавця ХОБЄФ "Хесед-Шааре Тіква" незаконними;

- зобов'язати Харківський міський центр зайнятості при видачі йому направлень на працевлаштування обов'язково вказувати фактичне місцезнаходження роботодавця.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що під час здійснення чергового прийому 25.11.2016 року Харківським міським центром зайнятості ОСОБА_1 було видано направлення на працевлаштування №20391611080054002 від 25.11.2016 до ХОБЄФ "Хесед-Шааре Тіква" на посаду фахівець із соціальної роботи та після здійснення телефонного дзвінка роботодавцю повідомлено, що приходити на співбесіду потрібно з наступного понеділка, тобто 28.11.2016. Під час виїзду 28.11.2016 року та 29.11.2016 року за адресою вказаною в направленні №20391611080054002, а саме: 61125, Червонозаводський, пл. Руднєва, 7, ОСОБА_1 роботодавця знайдено не було. Позивачем було запитано про знаходження за адресою єврейського центру ХОБЄФ "Хесед-Шааре Тіква" у магазинах та у дворах за вказаною адресою, однак встановити місцезнаходження роботодавця не вдалося. У зв'язку з відсутністю у позивача міського телефону та недостатності коштів на рахунку мобільного телефону, здійснити телефонний дзвінок на міські номери телефонів роботодавця 28.11.2016 та 29.11.2016 не вдалося. Однак після поповнення рахунку мобільного номеру телефону, ОСОБА_1 у телефонній розмові було повідомлено роботодавцем, що вакансія вже зайнята, а отже відсутня необхідність прибуття до роботодавця, а адреса видана Харківським міським центром зайнятості є юридичної адресою єврейського центру, за якою вони фактично не знаходяться. На думку позивача, відповідачем було навмисно невидано йому повну інформацію місцезнаходження роботодавця, а отже дії Харківського міського центру зайнятості щодо приховування від ОСОБА_1 інформації про фактичне місцезнаходження роботодавця ХОБЄФ "Хесед-Шааре Тіква" є незаконними.

Представник відповідача у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову заперечував та зазначив, що під час здійснення прийому ОСОБА_1 у Харківському міському центрі зайнятості 25.11.2016 за згодою позивача було виготовлено направлення на працевлаштування в установу ХОБЄФ "Хесед-Шааре Тіква" на посаду фахівець із соціальної роботи. При цьому фахівцем було виконано всі обхідні дії та проведено необхідне інструктування позивача з приводу працевлаштування за виданим направленням, а також наголошено на необхідності самостійного здійснення телефонного дзвінка роботодавця задля узгодження часу та місця прибуття позивача. Однак ОСОБА_1 не було прийнято всіх необхідних заходів для працевлаштування за виданим направленням. Таким чином позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи Міністерства соціальної політики України у наданих до суду письмових поясненнях зазначено, що зі змісту позовної заяви та норм діючого законодавства вбачається відсутність факту офіційної відмови роботодавця відповідно до вимог чинного законодавства та відсутність порушення Харківським міським центром зайнятості прав та інтересів позивача, а отже позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач та представник позивача в судове засідання прибули, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, має диплом спеціаліста ХНУ ім. В.Н. Каразіна зі спеціальності "Соціологія" та здобув кваліфікацію соціолога, викладача соціологічних дисциплін, а також диплом бакалавра ХНУВС за напрямом підготовки "Право".

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований Харківським міським центром зайнятості як такий, що шукає роботу та відповідно до наказу від 25.11.2014 № НТ 141125 йому поновлено статус безробітного.

Відповідно до довідки КЗОЗ Харківська міська поліклініка № 20 від 30.01.2015 № 256 вбачається, що за висновком ВКК по роду хвороби ОСОБА_1, останньому не рекомендується праця, пов'язана з підійманням вантажу більш ніж 5 кг, тривалим прибуванням на ногах, переохолодженням, психоемоційним навантаженням.

Згідно ст.43 Конституції України, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи; вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа; працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про зайнятість населення", кожен має право на професійну орієнтацію, яке забезпечується шляхом надання комплексу профорієнтаційних послуг з вибору або зміни професії, виду діяльності та інших профорієнтаційних послуг.

Згідно зі ст. 32 цього Закону, професійна орієнтація населення - комплекс взаємопов'язаних економічних, соціальних, медичних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на активізацію процесу професійного самовизначення та реалізацію здатності до праці особи, виявлення її здібностей, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір або зміну професії та виду трудової діяльності. Професійна орієнтація населення здійснюється навчальними закладами, закладами охорони здоров'я, реабілітаційними установами, медико-соціальними експертними комісіями, територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, центрами професійної орієнтації населення, молодіжними центрами праці, військкоматами, установами виконання покарань, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, що надають послуги з професійної орієнтації.

Статтею 33 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що професійна орієнтація осіб, які звернулися до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснюється шляхом: 1) професійного інформування, що полягає у наданні відомостей про трудову діяльність та її роль у професійному самовизначенні особи, інформації про стан ринку праці, зміст та перспективи розвитку сучасних професій і вимоги до особи, форми та умови оволодіння професіями, можливості професійно-кваліфікаційного і кар'єрного зростання, що сприятиме формуванню професійних інтересів, намірів та мотивації особи щодо обрання або зміни виду трудової діяльності, професії, кваліфікації, роботи; 2) професійного консультування, спрямованого на оптимізацію професійного самовизначення особи на основі виявлення її індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвих ситуацій, професійних інтересів, нахилів, стану здоров'я та з урахуванням потреби ринку праці;3) проведення професійного відбору, що полягає у встановленні відповідності особи вимогам, які визначені для конкретних видів професійної діяльності та посад. Порядок надання послуг з професійної орієнтації осіб затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціальної політики.

Статус безробітного надається особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч. 2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення").

Згідно ч. 2 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення", зареєстровані безробітні зобов'язані: самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Відповідно до п.3 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу під час проведення реєстрації працівник центру зайнятості заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного (прізвище, ім'я та по батькові, зареєстроване місце проживання чи перебування, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності згідно із частиною першою статті 4 Закону України "Про зайнятість населення", підстава для припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально. Форма персональної картки та додатки до неї затверджуються Мінсоцполітики.

Обробка персональних даних безробітних здійснюється центром зайнятості відповідно до закону.

Судом встановлено, що під час прийому ОСОБА_1 25.11.2016 провідним фахівцем Харківського міського центру зайнятості за згодою позивача було виготовлене направлення на працевлаштування в установу ХОБЄФ "Хесед-Шааре Тіква" на посаду фахівець із соціальної роботи.

Відповідно п. 1.4 розділу 1 Рекомендацій щодо обслуговування населення та роботодавців фахівцями служби зайнятості, затвердженого директором Державного центру зайнятості 18.08.2014р., у випадку підбору підходящої роботи провідний фахівець центру зайнятості з'ясовує у представника роботодавця (в телефонному режимі), чи є підібрана вакансія актуальною, та узгоджує з представником роботодавця можливість співбесіди з клієнтом. У разі згоди представника роботодавця на співбесіду з претендентом на вакансію, заповнює та видає направлення на працевлаштування за затвердженою формою.

Фахівцем центру зайнятості було здійснено телефонний дзвінок до роботодавця для уточнення актуальності вакансії та отримано згоду на розгляд кандидатури ОСОБА_1 25.11.2016.

Як вказано представником відповідача під час судового розгляду справи фахівцем відповідача було рекомендовано ОСОБА_1 після закінчення прийому самостійно узгодити час та місце зустрічі з роботодавцем, а також додатково зателефонувати до установи та після узгодження з роботодавцем надати конкретну адресу місця зустрічі. Однак, як зазначено представником відповідача, ОСОБА_1 вказав, що не перебуває у жодних відносинах з роботодавцем та наполягав на відвідуванні роботодавця 29.11.2016 року у зручний для нього час. З врахуванням позиції ОСОБА_1 на звороті направлення відповідачем було прописано графік роботи та міський телефон відповідальної особи установи (а.с. 58).

При цьому як вказано представником відповідача фахівцем Харківського міського центру зайнятості під час прийому та після виписки направлення на працевлаштування ОСОБА_1 було роз'яснено, що наданий у направленні контактний телефон установи не є мобільним.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи з пояснень позивача, під час виїзду 28.11.2016 року та 29.11.2016 року за адресою вказаною в направленні №20391611080054002, а саме: 61125, Червонозаводський, м-н Героїв Небесної Сотні, 7 роботодавця знайдено не було. Позивачем було вчинено дії направлені на встановлення місцезнаходження роботодавця ОБЄФ "Хесед-Шааре Тіква" за адресою вказаною у направленні, а саме запитано продавців у магазинах та у дворах за вказаною адресою. Однак встановити місцезнаходження роботодавця не вдалося.

У зв'язку з відсутністю у позивача міського телефону та недостатності коштів на рахунку мобільного телефону, здійснити телефонний дзвінок на міські номери телефонів роботодавця 28.11.2016 та 29.11.2016 позивачу не вдалося.

При цьому як повідомлено суду позивачем після поповнення рахунку мобільного номеру телефону, ОСОБА_1 у телефонній розмові було повідомлено роботодавцем, що вакансія вже зайнята, а отже відсутня необхідність прибуття до роботодавця, а адреса видана Харківським міським центром зайнятості є юридичної адресою єврейського центру, за якою вони фактично не знаходяться. За таких обставин позивачу необхідно звернутись до Харківського міського центру зайнятості.

У зв'язку з зазначеними обставинами позивачем направлено 02.12.2016 року на ім'я директора Харківського міського центру зайнятості скаргу із долученням оригіналу направлення №20391611080054002 від 25.11.2016 без позначки роботодавця, що робоче місце зайняте, оскільки у телефонній розмові фактичну адресу установи ОСОБА_1 не було повідомлено, а самостійно позивачем не знайдено (а.с.8).

Листом від 14.12.2016 №С-43-25 "Про розгляд звернення", в якому повідомлено позивача, що під час розгляду скарги міським центром зайнятості було зателефоновано за контактним телефоном, наведеним у направленні на працевлаштування, посадова особа установи повідомила, що 29.11.2016 до установи дійсно був попередній дзвінок з приводу вакансії та абонента було проінформовано, що в цей день вже вирішено питання прийому фахівця та вакансія заповнена. Після такого повідомлення ОСОБА_1 узгоджувалось час і місце зустрічі для відмітки направлення. При зазначених обставинах було також з'ясовано, що переважна більшість переговорів з претендентами проводиться за адресою: вул. Тобольська, 46, м. Харків (а.с. 9).

Вказаним листом також повідомлено позивача, що міським центром зайнятості з'ясовано, що роботодавцем відмовлено у працевлаштуванні з незалежних позивача причин і це не несе для нього наслідків.

Відповідно до приписів п. 5 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу у разі наявності пропозиції підходящої роботи у день подання заяви про надання статусу безробітного особі за попереднім узгодженням з роботодавцем видається направлення на працевлаштування за формою, затвердженою Мінсоцполітики. Особа зобов'язана подати протягом семи календарних днів з дня отримання такого направлення центру зайнятості письмову відповідь роботодавця про працевлаштування або відмову у працевлаштуванні.

Суд зазначає, що форма направлення на працевлаштування затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України від 17.08.2015 року №848 "Про затвердження форм Персональної картки та додатків до неї, заяви про надання (поновлення) статусу безробітного та направлення на працевлаштування".

З огляду та дослідження наявної в матеріалах копії направлення на працевлаштування №20391611080054002 від 25.11.2016 на вільне робоче місце видане відповідачем ОСОБА_1, встановлено, що графі роботодавця зазначено: "26067409 Благодійна організація "Харківський єврейський благодійний фонд Хесед-Шаар Тіква", 61125, Червонозаводський, пл. Руднєва,7, тел. (057)766-15-70".

При цьому у вимогах до даного рядка направлення на працевлаштування відповідно до затвердженої форми вказано на необхідність зазначення коду за ЄДРПОУ, найменування підприємства, установи, організації, прізвища фізичної особи - підприємця, місцезнаходження, телефону.

Під час судового розгляду справи встановлено, що Харківським обласним благодійним єврейським фондом "Хесед-Шааре Тиква" подано до Харківського міського центру зайнятості звітність інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН при цьому в графі "Місцезнаходження/місце проживання" зазначено юридична адреса: 61050, м. Харків, пл. Руднєва, 7; фізична адреса: 61072, м. Харків, вул. Тобольська, 46.

Суд зазначає, що за затвердженою формою направлення на працевлаштування не передбачено зазначення фахівцем центру зайнятості виключно юридичної адреси або фактичної адреси роботодавця, натомість фахівцем центру зайнятості зазначена саме вона.

Суд враховує надані представником відповідача пояснення, а саме посилання на здійснення повідомлення ОСОБА_1 під час чергового прийому на необхідність самостійного узгодження дати та місця зустрічі з роботодавцем за допомогою міського телефону, а також посилання на наявність безкоштовного телефону, який знаходиться в приміщенні міського центру зайнятості, однак зазначає, що діяльність центру зайнятості у відповідності до норм діючого законодавства направлена на сприяння у працевлаштуванні безробітних, але з врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин не можливо вважати, що під час видання направлення на працевлаштування №20391611080054002 від 25.11.2016 відповідачем було вчинено достатніх та необхідних дій.

Слід вказати, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Отже з врахуванням встановленого, суд приходить до висновку про відсутність в даному випадку бездіяльності Харківського міського центру зайнятості у наданні ОСОБА_1 повної інформації щодо фактичного місцезнаходження роботодавця ХОБЄФ "Хесед-ІІІааре Тіква".

При цьому з врахуванням встановлених під час судового розгляду обставин суд приходить до висновку, що у даному випадку Харківським міським центром зайнятості допущено протиправні дії щодо не надання ОСОБА_1 інформації фактичного місцезнаходження роботодавця ХОБЄФ "Хесед-Шааре Тіква".

Щодо позовних вимог позивача про визнання дії Харківського міського центру зайнятості у приховуванні від нього інформації про фактичне місцезнаходження роботодавця ХОБЄФ "Хесед-Шааре Тіква" незаконними, суд зазначає наступне.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що під час видачі ОСОБА_1 направлення на працевлаштування №20391611080054002 від 25.11.2016 посадовою особою відповідача не зазначено та не повідомлено позивача про існування фактичної адреси та фактичного місцезнаходження роботодавця ХОБЄФ "Хесед-ІІІааре Тіква", в наслідок чого позивач був позбавлений можливості прибуття до роботодавця на зустріч.

При цьому сторонами не надано до суду доказів звернення позивача до відповідача з приводу фактичного місцезнаходження роботодавця, а отже суд приходить до висновку про відсутність у діях відповідача ознак приховування від позивача інформації про фактичне місцезнаходження роботодавця.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язаня Харківського міського центру зайнятості при видачі йому направлень на працевлаштування обов'язково вказувати фактичне місцезнаходження роботодавця, суд зазначає наступне.

Форма направлення на працевлаштування затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України від 17.08.2015 року №848 "Про затвердження форм Персональної картки та додатків до неї, заяви про надання (поновлення) статусу безробітного та направлення на працевлаштування".

При цьому направлення на працевлаштування відповідно до приписів п. 5 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу видаються у разі наявності пропозиції підходящої роботи особі за попереднім узгодженням з роботодавцем.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.

Як вбачається зі змісту заявлених позовних вимог, позивач просить суд зобов'язати відповідача при видачі йому направлень на працевлаштування обов'язково вказувати фактичне місцезнаходження роботодавця, тобто фактично просить захистити свої права на майбутнє.

Суд зазначає, що дана позовна вимога фактично стосується дій відповідача, які можуть бути вчинені в майбутньому не відповідає змісту законодавства. Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в даній частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При зазначених обставинах, суд вважає позовні ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості, третя особа - Міністерство соціальної політики України, про визнання бездіяльності, визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості, третя особа - Міністерство соціальної політики України, про визнання бездіяльності, визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Харківського міського центру зайнятості щодо не надання ОСОБА_1 інформації фактичного місцезнаходження роботодавця ХОБЄФ "Хесед-ІІІааре Тіква".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 22 травня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников