Постанова № 66704734, 21.04.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2017 року № 810/105/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Тролейбусне управління" до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради "Тролейбусне управління" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.04.2016 №0001131302/904 та від 17.11.2016 №00035851302/1676.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог закону щодо сплати єдиного соціального внеску є необґрунтованими, а тому оскаржувані рішення є протиправними. Позивач зазначив, що ним своєчасно та в повному обсязі здійснено сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що податковим органом було проведено перевірку своєчасності сплати позивачем узгоджених податкових зобов’язань з єдиного соціального внеску та встановлено несвоєчасну сплату ним єдиного внеску, у зв’язку з чим були прийняті оскаржувані рішення, згідно з якими до позивача застосовані штрафні санкції та нараховано пеню. Відповідач вважає, що оскаржувані рішення прийняті ним у відповідності до вимог чинного законодавства.

У судове засідання сторони не з'явились. Разом з цим, через канцелярію суду надійшли клопотання представників сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради "Тролейбусне управління" зареєстроване як юридична особа та як платник податків перебуває на податковому обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

У квітні 2016 року Білоцерківською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.04.2016 №0001131302/904, згідно з яким позивачу за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.02.2014 по 21.04.2016 нараховано штраф у розмірі 740359,54 грн., що становить 20 % своєчасно несплаченої суми, та пеню у розмірі 204148,61 грн.

Також, у листопаді 2016 року Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.11.2016 №0035851302/1676, згідно з яким позивачу за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.05.2016 по 16.11.2016 нараховано штраф у розмірі 56036,97 грн., що становить 20 % своєчасно несплаченої суми, та пеню у розмірі 73353,67 грн.

Вважаючи оскаржувані рішення неправомірними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Починаючи з 11.08.2013 набрали чинності положення ч. 5, ч. 7 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до яких сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

При цьому, абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" днем сплати єдиного внеску вважається, зокрема:

1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Згідно з положеннями частини 11 цієї статті Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

В силу вимог ч. 3 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Частинами 10 та 13 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Згідно з п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній до 01.01.2015) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Аналогічна норма закріплена в Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція №445).

У відповідності до п. 7.1 Інструкції №445 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Згідно п.п.7.2.2 Інструкції №445, відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, фіскальні органи застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року та надалі, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.

Отже, з вище зазначених приписів вбачається, що відповідальність у вигляді штрафу, відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", застосовується у разі якщо платник податків протягом строків, визначених цим Законом, не сплачує єдиний внесок, сума якого є узгодженою та строк сплати якого настав.

При цьому, слід враховувати, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Суд погоджується з відповідачем, що у позивача з лютого 2014 року були наявні випадки несвоєчасної сплати єдиного внеску.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що в рішенні від 29.04.2016 №0001131302/904 відповідачем в порушення вимог Інструкції №445 штраф у розмірі 20 відсотків застосовано до всієї заборгованості за період з 21.02.2014 по 21.04.2016, яка існувала на момент набрання чинності змін до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", тоді як з аналізу цієї статті випливає, що для розрахунку береться заборгованість, яка виникла після 01 січня 2015 року, а не вся заборгованість, що існувала на 01 січня 2015 року та була погашена пізніше.

Враховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, відповідальність, яка встановлена Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (розмір штрафних санкцій), пізніше, не може бути застосована до спірних правовідносин.

З огляду на викладене суд вважає, що при прийнятті рішення від 29.04.2016 №0001131302/904 відповідач діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування цього рішення підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 17.11.2016 №00035851302/1676, суд виходить з наступного.

Як було встановлено судом, Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.11.2016 №0035851302/1676, згідно з яким позивачу за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.05.2016 по 16.11.2016 нараховано штраф у розмірі 56036,97 грн., що становить 20 % своєчасно несплаченої суми, та пеню у розмірі 73353,67 грн.

З розрахунку штрафної санкції до вказаного рішення вбачається, що податковим органом, зокрема, нараховано штраф та пеню за несвоєчасну сплату заборгованості по рішенню про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.04.2016 №0001131302/904.

Згідно пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Разом з тим, згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, законодавцем чітко визначено момент узгодження грошових зобов'язань самостійно визначених контролюючими органами у разі їх судового оскарження, а саме - набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи те, що позивач не погодився із рішенням відповідача від 29.04.2016 №0001131302/904, згідно з яким позивачу за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.02.2014 по 21.04.2016 нараховано штраф у розмірі 740359,54 грн., що становить 20 % своєчасно несплаченої суми, та пеню у розмірі 204148,61 грн., та оскаржив його в судовому порядку, вказана сума грошового зобов’язання не є узгодженою, а відтак на вказану суму не може бути нараховано штраф та пеню за несвоєчасну сплату боргу по вказаному рішенню.

Отже, з наведеного слідує, що визначена відповідачем сума грошового зобов’язання була неузгодженою.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення від 17.11.2016 №0035851302/1676 прийнято відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню.

При цьому, слід зазначити, що суд не наділений повноваженнями замість податкового органу проводити перевірку показників бухгалтерської та податкової звітності суб’єктів господарської діяльності та в ході судового розгляду фактично проводити перевірку. Такі функції належать виключно відповідачу як суб’єкту владних повноважень та фіскальному органу.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вєстберга таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Під час розгляду справи відповідач не довів, що оскаржувані рішення є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та чинним законодавством України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69-71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.04.2016 № 0001131302/904 та від 17.11.2016 № 00035851302/1676.

Стягнути на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Тролейбусне управління" (код ЄДРПОУ 13705191) судові витрати у сумі 16108 (шістнадцять тисяч сто вісім) грн. 48 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень - Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39468482).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.