Рішення № 66702316, 15.05.2017, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/526/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 року Золочівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Пилип'яка П. В.

при секретарі Мацайло О.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Золочеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики (борговою розпискою) в сумі 135596 грн. (суму еквівалентну 5000 доларів США).

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11 жовтня 2011 року ОСОБА_1 та відповідач уклали договір позики коштів, за яким він передав відповідачу 12 (дванадцять) тисяч доларів США, яку відповідач зобовязався повернути до 10 лютого 2012 року. Стверджує, що в підтвердження отримання від позивача коштів, відповідач 11.10.2011 року власноручно написав розписку. Однак у зазначений термін відповідач боргу не повернув. Всього станом на серпень 2016 року відповідач добровільно повернув позивачу 7000 доларів США із позичених 11.10.2011 року 12000 доларів США. Вважає, що відповідач виконав свої зобовязання перед ним частково. Крім того, просить поновити строк позовної давності для звернення до суду, оскільки відповідач протягом 2012-2016 року вчиняв дії, що свідчать про визнання ним боргу за розпискою від 11.10.2011 року, повернув 7000 доларів США із позичених 12000 доларів США, що, в свою чергу, дає підстави вважати перерваним перебіг строку позовної давності для звернення до суду.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач заперечив проти позову. Зазначив, що ОСОБА_1 надав кошти в борг не йому, а його рідному братові ОСОБА_5, не в м.Золочів, а в Росії у м.Москва, не в доларах США, а в російських рублях. Також повідомив суду про те, що спочатку була написана боргова розписка його братом, ОСОБА_5. Позивач забрав паспорт відповідача як гарантію повернення братом йому коштів, а оскаржувана розписка була написана згодом відповідачем під тиском ОСОБА_1, який погрожував розправою. В правоохоронні органи відповідач не звертався, оскільки був наляканий. Зазначив, що позичені кошти позивачу повертав рідний брат відповідача ОСОБА_5 через банківські перекази, через матір ОСОБА_6 у сумі 150 тис. російських рублів, через брата ОСОБА_7 в сумі 45 тис. російських рублів. Оскільки, жодних коштів у позивача в борг не брав тому не вважає. що має повертати кошти позивачу. Крім того, просить застосувати строки позовної давності в порядку ст.267 ЦК України.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, оцінивши зібрані докази по справі, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до розписки, складеної 11 жовтня 2011 року, ОСОБА_3 позичив та зобов'язувався повернути ОСОБА_1 кошти у сумі 12000 доларів США у строк до 10 лютого 2012 року.

Згідно пояснень, наданих у судовому засіданні свідком ОСОБА_8, яка є сестрою позивача, позивач звернувся до неї за порадою, як писати розписку. При цьому на той момент кошти позивачем вже були позичені відповідачу. Про факт позики, а також про часткове повернення боргу свідку відомо лише зі слів позивача.

З пояснень свідка ОСОБА_9 вбачається, що позивач, який є її чоловіком, передав 12000 доларів США у борг брату відповідача ОСОБА_5 у Росії (м.Москва), а боргова розписка була складена в м.Золочеві. Гроші повертав ОСОБА_5 через свою матір, брата ОСОБА_7, а також шляхом банківських переказів.

Свідок ОСОБА_6, яка є матірю відповідача, у судовому засіданні пояснила, що на прохання сина ОСОБА_10 у серпні 2011 року здійснила передачу коштів в сумі 150 тисяч російських рублів дружині позивача. Також стверджувала, що син ОСОБА_11 нічого не винен позивачу, написав розписку під тиском.

Свідок ОСОБА_7, який є братом відповідача, у судовому засіданні пояснив, що був присутнім під час написання своїм братом ОСОБА_5 боргової розписки у м.Москва, зазначив, що все це відбувалось під тиском та залякуванням позивача та невідомої йому особи. Підтвердив, що позивачем було відібрано у відповідача паспорт як гарантія повернення боргу братом ОСОБА_5 Також, зазначив, що брат ОСОБА_5 брав кошти у позивача в російських рублях, а не в доларах США, які станом на сьогоднішній день повернув. ОСОБА_12 жодних коштів у позивача в борг не брав. Грошові кошти в сумі 45000 рос. рублів ОСОБА_1 17.11.2011 повертав він, а не його брат ОСОБА_12.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання.

У відповідності до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015року у справі № 6-1967цс15 зроблено висновок, що письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, необхідно виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Факт отримання позичальником (відповідачем по справі) коштів від ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, що ствердили і свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_6 під час дачі пояснень.

Крім того, не заслуговує на увагу твердження позивача про часткове повернення боргу саме відповідачем, оскільки таке у судовому засіданні спростовано.

Не знайшло свого підтвердження і вказане позивачем місце вчинення договору позики м.Золочів, позаяк допитані у судовому засіданні свідки (як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача) підтвердили, що кошти в борг позивач надавав в Росії у м.Москва.

Не можуть братись судом до уваги покази позивача щодо строків та сум часткового повернення боргу, оскільки згідно наявних у матеріалах справи позовної заяви та заперечень позивача, а також показів свідків, позивач змінює свої покази, чим ставить їх під сумнів щодо обєктивності.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, дослідивши правову природу боргової розписки від 11.10.2011 року, суд приходить до висновку, що договору позики сторонами укладено не було.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215, 223 ЦПК України, ст.ст. 524, 526, 527 530, 533, 1046, 1047,1051 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення рішення, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подання в 10- денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя ОСОБА_13