Ухвала суду № 66702193, 24.05.2017, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 24.05.2017

Справа № 334/2274/17

Провадження № 2/334/1996/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

24 травня 2017 року

Суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Гнатюк О.М., розглянувши в приміщенні Ленінського районного суду м. Запоріжжя заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про застосування наслідків неукладених договорів та скасування записів про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про застосування наслідків неукладених договорів та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про право власності №12487261 на 7/20 частини нежитлового приміщення №18 за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний (Леніна), 224 за ОСОБА_3, та запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про право власності №17784269 на 7/20 частини нежитлового приміщення №18 за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний (Леніна), 224 за ОСОБА_4.

Ухвалою від 21.04.2017 року у вказаній цивільній справі відкрито провадження.

Ухвалою від 21.04.2017 року судом розглянуто заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідачів та відмовлено в її задоволені.

Вказана ухвала Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21.04.2017 року про відмову в забезпеченні позову була оскаржена до апеляційного суду.

24.05.2017 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову у цій справі шляхом накладення заборони на відчуження майна відповідачів, а саме:

-на 7/20 частини нежитлового приміщення №18 за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний (Леніна), 224, що належить відповідачу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на підставі договору дарування від 11 грудня 2015 року;

-на 7/20 частини нежитлового приміщення №18 за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний (Леніна), 224, що належить відповідачу ОСОБА_4, ІПН НОМЕР_2, на підставі договору дарування від 2 грудня 2016 року.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що він не згоден з ухвалою суду від 21.04.2017 року про відмову в забезпеченні позову, тому повторно звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження майна.

На думку позивача рішення суду від 21.04.2017 року про відмову в забезпеченні позову викликало втрату найважливішого елементу інституту забезпечення позову, а саме несподіванки для відповідача, та надає можливості останнім для безперешкодного відчуження предмету спору.

У випадку задоволення позовних вимог судове рішення буде підставою для вчинення відповідних дій органом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

У випадку, якщо відповідачі дізнаються про цей позов, то вони неминуче приймуть міри щодо подальшого відчуження нерухомого майна третім особам (добросовісним набувачам) з метою ухилення від виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 3.02.2016 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 766836 грн. компенсації вартості частки у праві спільної часткової власності.

У такому випадку виконання рішення суду про скасування державної реєстрації права власності не може бути виконано.

Про те, що відповідачі відчужать спірне майно, свідчить їх поведінка при розгляді цивільної справи №333/5375/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення компенсації вартості частки у праві спільної часткової власності. Предметом розгляду було нежитлове приміщення №18 за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний (Леніна), 224. З метою виведення цього приміщення з майна, на яке буде звернуто стягнення на виконання рішення суду, ОСОБА_2І, за договором дарування відчужила 7/20 частини цього приміщення своїй доньці ОСОБА_3

Під час здійснення виконавчого провадження, коли спірне нежитлове приміщення було оцінено, на нього накладений арешт та заборона відчуження, складений акт про арешт і передано на відповідальне зберігання ОСОБА_2, коли все майно боржника було передано до державного підприємства СЕТАМ для його реалізації на прилюдних торгах, відповідач відчужила 7/20 частини цього спірного нежитлового приміщення своєму синові ОСОБА_4 за договором дарування.

В цих відчуженнях не було іншої необхідності ніж ухилення від виконання рішення суду про стягнення компенсації вартості частки у спільній частковій власності.

Суд, оглянувши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Згідно із ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Як вбачається із матеріалів заяви позивач просить забезпечити цивільний позов про скасування записів про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, тобто позовні вимоги немайнового характеру, шляхом накладення заборони відчуження майна, що належить відповідачам.

Посилаючись в цивільному позові на положення ч. 1 ст. 1212 ЦК України і стверджуючи, що відповідачі безпідставно набули право власності на частки нежитлового приміщення, в той же час позовна заява не містить вимог щодо повернення майна потерпілій особі (власнику) або позивачу.

Нерухоме майно, щодо якого позивач просить накласти заборону на відчуження, не є спірним у вказаній цивільній справі, оскільки позивачем не оспорюється право власності відповідачів на майно, не ставляться вимоги про визнання права власності на нерухоме майно за позивачем або визнання недійсними правочинів щодо вказаного майна.

Цивільний позов ОСОБА_1 містить вимогу скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про право власності №12487261 на 7/20 частини нежитлового приміщення №18 за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний (Леніна) 224 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 772642923101) за ОСОБА_3; скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про право власності № 17784269 на 7/20 частини нежитлового приміщення №18 за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний (Леніна) 224 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 772642923101) за ОСОБА_4.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 буде скасований запис (реєстрація) про право власності, а не саме право власності відповідачів на майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

На думку суду, викладені у заяві підстави для накладення заборони на відчуження не є такими, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі у випадку задоволення позову, оскільки тоді відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» орган, уповноважений державною на проведення державної реєстрації, буде зобовязаний на підставі рішення суду внести запис до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав власності на вказане майно.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 151 - 153, 209, 210, 293, 294 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про застосування наслідків неукладених договорів та скасування записів про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Ухвалу суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя О.М. Гнатюк