Ухвала суду № 66701063, 23.05.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/361/2017(м)

265/2063/17

Головуючий у 1-й інстанції Костромітіна О.О.

Суддя-доповідач Гаврилова Г.Л.

Категорія 53

УХВАЛА

Іменем України

23 травня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

суддів - Зайцевої С.А., Пономарьової О.М.

за участю секретаря - Гаркуша О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 квітня 2017 року

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 квітня 2017 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Азовзагальмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні закрито. Роз'яснено позивачці право на звернення із позовом до Господарського суду міста Києва, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство ПАТ «Азовзагальмаш».

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду, представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій ,посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 квітня 2017 року та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянта зазначає,що для визначення підсудності розгляду справи має бути враховане місце знаходження відповідача. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача є виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу,який він здійснює за місцем знаходження філії за адресою - місто Маріуполь, площа Машинобудівельників, 1,отже, враховуючи приписи ст. до ч.2 ст. 109, ч.7 ст. 110 ЦПК України та ст.93 ЦК України, позовна заява подається до суду за місцем знаходження відповідача.

Крім того, посилається на данні з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, згідно яких відсутні відомості про знаходження ПАТ «Азовзагальмаш» у стані банкрутства чи припинення, отже вважає, що у суду не було підстав закривати провадження у справі,із посиланням на порушення правил підсудності.

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивачки, яка про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. (а.с.56-57).

Заслухавши суддю - доповідача, доводи представника позивачки ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляції та просив її задовольнити, доводи представника відповідача ОСОБА_4,який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, виходив з того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 квітня 2016 року порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Азовзагальмаш», а тому даний суд вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника в порядку господарського судочинства.

З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися, оскільки вони відповідають обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 21 березня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Азовзагальмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування вимог посилалася на те, що 12 листопада 2015 року Іллічівським судом міста Маріуполя Донецької області було ухвалено рішення, яким стягнуто з ПАТ «Азовзагальмаш» на її користь заборгованість по заробітній платі станом по серпень 2015 року у сумі 17153,53 грн., компенсацію, яка нараховується при втраті частини доходу у зв'язку із порушенням строків їх виплати в сумі 556,09 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 4756,83 грн., моральну шкоду 300,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 292,32 грн. Оскільки станом на час звернення позивачкою до суду першої інстанції зазначене рішення Іллічівського суду міста Маріуполя Донецької області 12 листопада 2015 року не було виконано відповідачем, просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за затримку проведення розрахунку при звільненні за період з 13 листопада 2015 року по час постановлення рішення судом.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 квітня 2016 року(інформація оприлюднена на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за № 30700 від 21 квітня 2016 року) порушено провадження у справі № 910/3262/16 про банкрутство ПАТ «Азовзагальмаш». Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та розпочато процедуру розпорядження майном товариства.( а.с. 59-62,63-64)

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 апеляційну скаргу ПАТ "Азовгальмаш" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 20.04.2016 у справі №910/3262/16 без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду щодо закриття провадження у справі, апелянт посилається на порушення судом правил підсудності, а саме - вимог ч.2.ст. 109,ч.7ст.110 ЦПК України, та вважає, що даний спір відноситься до юрисдикції суду за місцем знаходження відповідача (місто Маріуполь,площа Машинобудівельників,1).

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".( п.24)

Відповідно до положень статті 4 1 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», N 2343-XII.

Згідно з пунктами 2, 7 частини першої статті 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частиною дев'ятою статті 16 ГПК (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону N 2343-XII, відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про стягнення заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,тощо.

Системний аналіз положень Закону N 2343-XII дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону N 2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому усі майнові спори до боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство можуть бути розглянуті господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство .

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону N 2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи, що у даному випадку суд першої інстанції не наділений повноваженнями розглядати вимоги ОСОБА_2 у порядку цивільного провадження, оскільки усі майнові питання розглядаються господарським судом,який порушив справу про банкрутство боржника, судова колегія погоджується з висновком суду щодо закриття провадження у справі, а доводи апеляції щодо порушення судом правил підсудності є такими, що не відповідають вимогам закону.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, громадських формувань та Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство відсутні відомості щодо відповідача про знаходження у стані банкрутства чи припинення.

Так, відповідно п. 10 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Таке оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна, граничний строк подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника.

21 квітня 2016 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України здійснено офіційне оприлюднення про банкрутство Публічного акціонерного товариства « Азовзагальмаш» ( а.с. 63-64)

Отже, оскільки відповідно до статті 10 та 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» всі справи щодо вимог до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, розглядаються саме з моменту порушення такої справи господарським судом, то саме з часу відкриття провадження даному суду підсудні усі справи у майнових спорах до відповідача, до яких відносяться і вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

При цьому колегія суддів зауважує , що ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 березня 2017 року даним судом прийнято заяву ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення заробітної плати до розгляду в межах справи № 910/3262/16. ( а.с. 65-66)

Відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства через порушення стосовно відповідача справи про банкрутство.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді Гаврилова Г.Л.

Зайцева С.А.

Пономарьова О.М.