Вирок № 66697712, 24.05.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/1885/17

провадження № 1-кп/415/383/17

ВИРОК

Іменем України

"24" травня 2017 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Полякова Д.В.

захисника Стародубцевої Л.О.

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження № 12017130240000531 від 14.03.2017 року у відношенні

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Якимівка Якимівського району Запорізької області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, вдівця, інвалідом не являється, не працюючого, зареєстрованого як фізична особа підприємець, раніше судимого: 23 липня 1992 року Якимівським районним судом Запорізької області за ст. 140 ч. 2 КК України (1960р.) до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 46-1 КК України (1960р.) виконання вироку відстрочено терміном на 1 рік; 06 липня 1993 року Якимівським районним судом Запорізької області за ст. 140 ч. 2, ст. 140 ч.3, ст. 42 КК України (1960р.) до 4 років позбавлення волі; 14 червня 2000 року Якимівським районним судом Запорізької області за ст. 140 ч. 2, ст. 140 ч.3, ст. 42 КК України (1960р.) до 3 років позбавлення волі, звільнений 09 вересня 2002 року; 29 вересня 2003 року Якимівським районним судом Запорізької області за ст. 185 ч.3, ст. 185 ч.2, 70 КК України (2001р.) до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 17 листопада 2005 року умовно-достроково на 8 місяців 10 днів; 16 серпня 2006 року Якимівським районним судом Запорізької області за ст. 185 ч. 3, ст. 71 КК України (2001р.) до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 16 вересня 2009 року; 23 грудня 2011 року Якимівським районним судом Запорізької області за ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 3, ст. 187 ч. 3,69, ст.70 КК України (2001р.) до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 12 серпня 2016 року по відбуттю строку покарання, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2017 року, приблизно о 23 годині 00 хвилин, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, через незачинену хвіртку проник на подвір'я будинку АДРЕСА_2, де через незачинені двері проник до літньої кухні, звідки повторно, таємно викрав велосипед марки «Десна» вартістю 1412 гривень, шліфувальну машинку марки «Інтерскол» вартістю 603 гривні, електром'ясорубку марки «Ельва» вартістю 428 гривень, які належать потерпілому ОСОБА_3, чим завдав останньому майнової шкоди, згідно висновків судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/236-59е від 28.03.2017 року на загальну суму 2443 гривні.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України визнав повністю та пояснив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Дійсно 12 березня 2017 року приблизно о 23 години 00 хвилин він через незачинену хвіртку зайшов у двір будинку АДРЕСА_2 після чого зайшов у літню кухню, розташовану на подвір'ї даного будинку, двері якої також не було зачинено, звідки таємно викрав велосипед «Десна», шліфувальну машинку та електричну м'ясорубку. Викрадено майно відвіз до ОСОБА_4, за адресою АДРЕСА_3, якої вдома не було, де і залишився ночувати. Вранці ОСОБА_4, побачивши його, вигнала його, а майно залишилося в будинку останньої. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив пробачити його та суворо не наказувати, надати шанс на виправлення без реального позбавлення волі. Йому відомо, що викрадене майно було повернуто потерпілому співробітниками поліції. Відповідаючи на питання суду зазначив, що злочин вчинив у зв'язку з важким майновим становищем, почувши, що у дворі потерпілого гучно грає музика він вирішив зайти до двору, щоб попросити у нього продуктів харчування, оскільки декілька днів йому нічого було їсти. Майно викрав також з метою обміняти його на продукти харчування або продати, щоб на отримані кошти поїхати додому до Запорізької області. Просив також врахувати, що він з 2006 року, не дивлячись на те, що перебував в місцях позбавлення волі, був зареєстрований як приватний підприємець, має неповнолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, який на даний час знаходиться за кордоном, також у нього є мати похилого віку.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2, його вина у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення за вищевикладених обставин, повністю доведена та підтверджується усією сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що у вечорі 12 березня 2017 року він знаходився за місцем свого проживання АДРЕСА_4. Дійсно у дворі грало радіо, хвіртка у двір зачинена на замок не була, однак була закрита на щеколду. У нього в дворі є літня кухня, яку також в той вечір він не зачиняв. Після 23 години він вийшов у двір, виключив радіо та пішов відпочивати до будинку. Наступного дня, перебуваючи на роботі, йому подзвонив його кум - ОСОБА_6, який повідомив, що його велосипед, шліфувальна машинка та електром'ясорубка знаходиться у нього в будинку в квартирі його померлої матері, у якій ніхто останнім часом не проживає. Повернувшись додому він дійсно виявив, що з літньої кухні, розташованої на повір'ї його будинку, було викрадено велосипед марки «Десна», шліфувальну машинку марки «Інтерскол» та електричну м'ясорубку марки «Ельва». В цей же день біля кладовища він зустрів обвинуваченого ОСОБА_2, якого знав як співмешканця однієї з жительок їх району, який і раніше був помічений у вчинені крадіжок, та запитав у нього чи не він викрав його майно, на що останній не заперечував, після чого він звернувся до співробітників поліції, які через деякий час повернули йому викрадене майно. На даний час він майнових претензій до обвинуваченого не має, покарання просив призначити на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_7 допитана в судовому засіданні пояснила, що вона проживає разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3, в будинку на два господаря, який складається з двох квартир, в одній з яких ніхто не проживає. 13 березня 2017 року у нічній час вона знаходилась за місцем свого проживання, коли у вікно постукав обвинувачений та запропонував їй придбати у нього електричну м'ясорубку, на що вона відмовила йому та прогнала останнього. Через декілька хвилин почула у сусідній квартирі який шум, а вранці до неї знову прийшов обвинувачений та став вимагати щоб вона повернула йому якісь речі, на що вона вигнала обвинуваченого та наказала не повертатися. А коли з роботи повернувся її чоловік, вона розповіла останньому про те що сталося, після чого чоловік пішов у сусідню квартиру, в якій раніше проживала його матір, де виявив - велосипед, шліфувальну машинку та електричну м'ясорубку.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_2 знає як співмешканця жительки його району, яка веде аморальний спосіб життя. 13 березня 2017 року вранці він повернувся додому за адресою: АДРЕСА_3, де його дружина ОСОБА_7 повідомила про те, що в ночі приходив обвинувачений, який пропонував їй придбати у нього електричну м'ясорубку, на що вона відмовила йому та прогнала, а через деякий час чула шум у сусідній квартирі, в якій раніше проживала його матір та яка не зачиняється на замок. Після чого він вирішив зайти у сусідню квартиру, де виявив велосипед, який належав його куму - ОСОБА_3, електричну м'ясорубку та шліфувальну машинку. Він відразу подзвонив потерпілому та повідомив про те, що сталося.

Крім того вина обвинуваченого підтверджується іншими дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

- протоколом огляду місця події від 14.03.2017 року з фототаблицею до нього, проведеного з 12-55 до 13-35, в присутності понятих, за участю потерпілого ОСОБА_3, під час якого було оглянуто будинок (літня кухня), який належить потерпілому ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_5, з якого 12 березня 2017 року було викрадено майно останнього (а.с.10-12);

- протоколом огляду місця події від 14.03.2017 року з фототаблицею до нього, проведеного з 13-40 до 14-30, в присутності понятих, за участю ОСОБА_6, під час якого було оглянуто будинок за адресою: АДРЕСА_6, який належить ОСОБА_6, під час огляду виявлено та вилучено: велосипед синього кольору з написом на рамі «Десна», електром'ясорубка марки «Ельва» в корпусі білого кольору, болгарка «Інтерскол» (а.с.19-21);

- висновком товарознавчої експертизи від 28.03.2017 року № 19/113/9-3/236-59е, проведеної на підстави постанови слідчого від 16 березня 2017 року (а.с. 29), згідно якого ринкова вартість велосипеда марки «Десна», шліфувальної машинки марки «Інтерскол» та електром'ясорубки марки «Ельва» на момент скоєння кримінального правопорушення з урахуванням вільного ціноутворення на території України може складати: 2443,00 (дві тисячі чотириста сорок три грн.00 коп.) (а.с. 31-36);

- протоколом пред'явлення речей для впізнання від 29.03.2017 року, з якого вбачається, що в присутності понятих потерпілий ОСОБА_3 серед пред'явлених для впізнання речей, а саме: електром'ясорубок, які були розміщені на столі, під номером 2 впізнав належну йому електром'ясорубку марки «Ельва», яка була викрадена у нього 12.03.2017 року (а.с. 40-42);

- протоколом пред'явлення речей для впізнання від 29.03.2017 року, з якого вбачається, що в присутності понятих потерпілий ОСОБА_3 серед пред'явлених для впізнання речей, а саме: болгарок, які були розміщені на столі, під номером 4 впізнав належну йому болгарку марки «Інтерскол», яка була викрадена у нього 12.03.2017 року (а.с.43-45);

- протоколом пред'явлення речей для впізнання від 29.03.2017 року, з якого вбачається, що в присутності понятих потерпілий ОСОБА_3 серед пред'явлених для впізнання речей, а саме: велосипедів, під номером 3 впізнав належний йому велосипед «Десна», який було викрадено у нього 12.03.2017 року (а.с. 46-48).

Висновок експерта, вищевказані протоколи слідчих дій, що здійснені з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства України, покази потерпілого, свідків та самого обвинуваченого, суд визнає належними, допустимими та достовірними доказами.

Будь яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.

Всі перераховані вище докази у своїй сукупності повністю підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, так як є послідовними, узгоджуються один з одним, відповідають фактичним обставинам справи, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об'єктивність та правдивість.

Таким чином, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку, суд прийшов до висновку що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у інше приміщення, знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні, а його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, інвалідом не являється, вдівець, раніше судимий (а.с.54-55), у побуті характеризується задовільно (а.с.74), під диспансерним наглядом у лікаря психіатра не перебуває, на обліку у лікаря нарколога не числиться (а.с.69,71), з 2006 року зареєстрований як фізична особа - підприємець (а.с.72);

- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та визнання вини.

Суд не визнає у якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого відшкодування потерпілому ОСОБА_3 завданої злочином шкоди, оскільки повернення останньому викраденого майна відбулось не в результаті добровільних дій обвинуваченого, спрямованих на відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням майнової шкоди, а в ході проведення відповідних слідчих дій.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого суд не вбачає.

Суд не визнає у якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого рецидив злочинів, зазначену в обвинувальному акті, оскільки відповідно до п. 19 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», якщо рецидив злочинів утворює одночасно їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК України як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, яка його обтяжує.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вимог ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який, маючи незняті та непогашені судимості за вчинення умисних корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробив та знову через нетривалий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі вчинив аналогічний умисний злочин проти власності, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а тому, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе лише із застосуванням покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі.

При цьому, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, наявності обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого та відсутністю обставин, що його обтяжують, беручи до уваги щире каяття обвинуваченого та повне визнання вини останнім, поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження, який, зробивши для себе належні висновки, дав критичну оцінку своїм злочинним діям та вибачався перед потерпілим, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не настало, враховуючи думку потерпілого, який не маючи майнових претензій до обвинуваченого у зв'язку з поверненням викраденого майна щодо призначення покарання обвинуваченому посилався на розсуд суду, враховуючи задовільну побутову характеристику ОСОБА_2, а також те, що останній має неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, а його матір є особою похилого віку, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 мінімальну міру покарання у виді позбавлення волі, передбачену санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням суд не вбачає.

Запобіжний захід - у вигляді тримання під вартою, обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 30.03.2017 року (а.с.88-89) до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 слід обчислювати з моменту ухвалення вироку, тобто з 24 травня 2017 року.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 за даним вироком покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, тобто з моменту взяття під варту - з 30.03.2017 року (а.с.88-89) до дня ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавленні волі.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим не пред'явлений, що не позбавляє права останнього відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. ст.122, 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням в рамках даного кримінального провадження судової товарознавчої експертизи, що згідно довідки НДЕКЦ складає 660 грн. 30 коп. (а.с.37), підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази :

- компактний складаний велосипед марки «Десна» синього кольору, шліфувальна машинка марки «Інтерскол» у корпусі магнієвого сплаву чорного кольору, електром'ясорубка марки «Ельва» у корпусі білого кольору, які згідно розписки потерпілого ОСОБА_3 знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3 (а.с.50) - підлягає поверненню власнику - потерпілому ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, залишити попередній, - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 24 травня 2017 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 за даним вироком покарання строк попереднього ув'язнення з моменту взяття під варту - з 30.03.2017 року до дня ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавленні волі.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів за проведення судової товарознавчої експертизи від 28.03.2017 року № 19/113/9-3/236-59е у сумі 660 (шістсот шістдесят) грн. 30 копійок (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази:

- компактний складаний велосипед марки «Десна» синього кольору, шліфувальну машинку марки «Інтерскол» у корпусі магнієвого сплаву чорного кольору, електром'ясорубка марки «Ельва» у корпусі білого кольору, які згідно розписки потерпілого ОСОБА_3 знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3 - повернути власнику - потерпілому ОСОБА_3

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з дня отримання ним копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова