Постанова № 66694944, 25.05.2017, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4114/17

Провадження № 2-а/750/687/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2017 року м.Чернігова

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі

головуючого судді Карапута Л.В.,

з участю: секретаря судового засідання - Карацюба М.М., представника позивача - Пуценко Т.В., представника відповідача - Данілевського О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

25.04.2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання дій відповідача неправомірними щодо списання з нього коштів в сумі 62984 грн 80 коп. та стягнення вказаних коштів у судовому порядку.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем порушено процедуру виконання рішення про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження та не накладено арешт на кошти боржника. Також зазначає, що відповідач не мав права звертати стягнення на його кошти, оскільки звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом забороняється законом. Позивач вважає, що у відповідача не було правових підстав для стягнення витрат виконавчого провадження й з тих підстав, що відповідно до статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Стверджує, що рахунок № 25607300037163 призначений для акумуляції страхових внесків і на нього поширюється заборона нецільового використання коштів, встановлена статтею 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У судовому засіданні представник позивача пред'явлений позов підтримала і наполягала на задоволенні.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти задоволення позову та просив відмовити в його задоволенні.

Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.

12.04.2017 року відповідачем, на підставі платіжної вимоги списано з рахунку № 25607300037163 відкритому в Чернігівській філії АТ «Державний ощадний банк України» кошти в розмірі 62984 грн. 80 коп. в рахунок погашення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження за виконавчими провадженнями №52616569, №53152068, №52615652, №52612740, №53191676, № 53175722, №53191668, № 53191685, № 53069108, №53191670.

Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною третьої статті 27 Закону встановлено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає можливості накладення арешту на майно чи кошти боржника при виконанні рішень немайнового характеру.

Рішення про стягнення виконавчого збору виконується в межах виконавчого провадження, при цьому Закон не містить норм, які передбачають необхідність відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору в межах основного виконавчого провадження, а тому відповідачем не порушено процедуру стягнення виконавчого збору, встановлену Законом.

В силу положень частини другої статті 6 Закону, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Отже, примусове виконання рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ органами казначейства, можливо лише за умови, що вказані органи здійснюють казначейське обслуговування коштів боржника, при цьому кошти, на які звертається стягнення, є бюджетними.

Як випливає з пояснень позивача і підтверджується платіжним дорученням рахунок № 25607300037163, з якого відповідачем списано кошти, обслуговується в Чернігівській філії АТ «Державний ощадний банк України». На цьому рахунку зберігаються кошти, які не включаються до складу Державного бюджету України, а тому органи казначейства України не уповноважені виконувати рішення про списання коштів з цього рахунку, в зв'язку з цим на спірні правовідносини не поширюється дія статті 6 Закону.

Додатково слід зазначити, що відповідач 17.11.2016 року письмово звертався до позивача з вимогою надати інформацію про те, з якого саме рахунку можливо списання коштів виконавчого збору. Втім, позивач відмовився надавати вказану інформацію, посилаючись на те, що стягнення цих коштів не належить до компетенції відповідача. Таким чином, позивач як боржник по виконавчому провадженню свідомо відмовився від співпраці з відповідачем і, в такій спосіб, вчинив умисні дії, спрямовані на перешкоджання виконанню рішення про стягнення виконавчого збору.

Разом з тим, постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчими провадженнями №52616569, №53152068, №52615652, №52612740, №53191676, № 53175722, №53191668, № 53191685, № 53069108, №53191670 в частині стягнення виконавчого збору боржником - Чернігівським об»єднаним управлінням Пенсійного фонду України не оскаржувались.

Наведені позивачем в адміністративному позові доводи і надані докази свідчать про безпідставність заявлених вимог, а тому даний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 158 - 163, 181, 186 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні позову Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення в порядку, встановленому статтею 186 КАС України.

Суддя Л.В. Карапута