Ухвала суду № 66694467, 25.05.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/806/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Чхайло О. В.Номер провадження 22-ц/788/891/17 Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю. Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Бойка В. Б. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 15 березня 2017 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансових послуг,

в с т а н о в и л а :

03 червня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що згідно з укладеним договом № б/н від 21 травня 2007 року ОСОБА_3 отримала кредит у банку у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 11700 грн.

При укладанні договору сторони керувались положеннями ч. 1 ст. 634 ЦК України щодо договору приєднання.

Посилаючись на положення ст. ст. 509, 526, 527, 530, 610, 629, 1050, 1054 ЦК України, позивач зазначав, що банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, а відповідач, всупереч вказаним нормам матеріального права та умовам договору, не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, зобов'язання за вказаним договором не виконала, а тому станом на 11 травня 2016 року заборгованість склала 26979,97 грн., яку банк просив стягнути з ОСОБА_3

10 серпня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона є користувачем карток/рахунків № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, виданих їй ПАТ КБ «ПриватБанк».

06 червня 2015 року з картки/рахунку № НОМЕР_4 було здійснено декілька несанкціонованих транзакцій на суму 13798 грн. через мережу Internet, про що вона дізналася при здійсненні покупок в магазині. Перевіривши стан рахунку на картках у банкоматі, вона побачила, що всі кошти з обох рахунків зникли, хоча ніяких повідомлень у вигляді смс на фінансовий номер для підтвердження даних фінансових операцій не надходило. Вона одразу ж звернулася на гарячу лінію ПАТ КБ «ПриватБанк» із відповідною заявою щодо несанкціонованої транзакції, на що оператор їй повідомив, що операцію з карткою вчинили «шахраї» і її звернення буде розглядатися службою безпеки банку, про що її повідомлять протягом двох місяців.

08 червня 2015 року вона письмово звернулась з відповідною заявою до керуючого Лебединським відділенням №1 ПАТ КБ «ПриватБанк», але їй надійшла відповідь, що нею порушені Умови і правила надання банківських послуг та рекомендовано звернутися до правоохоронних органів.

08 червня 2015 року слідчим СВ Лебединського МВ УМВС України в Сумській області зареєстрована її заява про кримінальне правопорушення, згідно з якою, з її банківської картки при невідомих обставинах зникли грошові кошти на загальну суму 13798 грн.

У зв'язку з бездіяльністю банку щодо відміни несанкціонованих транзакцій, вона вдруге звернулась до відповідача, але до цього часу відповідь не отримала.

Просила визнати дії ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині невиконання банківських послуг при користуванні платіжною карткою № НОМЕР_4 неправомірними; визнати транзакції щодо переказу 06 червня 2015 року коштів в сумі 13798 грн. з кредитної картки нечинними та зобов'язати відповідача повернути їй кошти в сумі 13798 грн., а також нараховані на суму боргу відсотки, штрафні санкції і пеню, шляхом відновлення їх на картковому рахунку.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 15 березня 2017 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено.

Вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано дії ПАТ КБ «Приватбанк» щодо проведення списання з карткового рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_3, грошових коштів у розмірі 11692,85 грн., як кредитних коштів банку, неправомірними.

Зобов'язано ПАТ КБ «Приватбанк» повернути на картковий рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_3, грошові кошти у розмірі 11692,85 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк», розташованого в м. Дніпро по вул. Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570 судовий збір за зустрічним позовом ОСОБА_3 в частині немайнових вимог у розмірі 800 грн. та в частині майнових вимог у розмірі 1355,20 грн. на користь Державної судової адміністрації України.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов банку задовольнити та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

При цьому зазначає, що ОСОБА_3 не було надано жодних доказів щодо несанкціонованого зняття коштів. Тобто, звернення до ПАТ КБ «ПриватБанк» та до правоохоронних органів з відповідними заявами не є належним доказом по справі. Адже тільки після результату розгляду цих заяв та прийняття відповідних рішень уповноваженими органами можна говорити про те, що відбулося правопорушення.

Крім того, як вбачається з мотивувальної частини рішення, з карток знімались саме кредитні кошти. Відповідач визнає, що вона знімала та використовувала кошти та не визнає, що частину коштів знімала саме вона. Отже, навіть виходячи з цього, суд першої інстанції повинен був стягнути з неї заборгованість за кредитним договором за винятком тих коштів, які, як стверджує відповідач, знімала саме вона.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3, яка заперечувала проти скарги та вважала рішення суду правильним, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 21 травня 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений договір про надання банківських послуг, що складається з заяви і умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк».

Підписанням заяви від 21 травня 2007 року ОСОБА_3 приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг та отримала від ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 11700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок НОМЕР_5

ОСОБА_3 має інший картковий рахунок № НОМЕР_6, яка є Карткою для виплат, на яку вона отримує цільові надходження у вигляді заробітної плати.

06 червня 2015 року з картки ОСОБА_3 № НОМЕР_6, на яку попередньо перераховані з картки № НОМЕР_7 кошти в розмірі 11692,85 грн., було здійснено списання через мережу Інтернет коштів на загальну суму 13798 грн.

08 червня 2015 року ОСОБА_3 звернулася з письмовою заявою до Лебединського відділення №1 ПАТ КБ «ПриватБанк» та до Лебединського МВ УМВС України в Сумській області з приводу того, що 06 червня 2015 року без її відома у програмі Приват-24 були зняті кошти в сумі близько 13700 грн. з її банківської картки (а.с. 65).

Згідно з повідомленням про прийняття і реєстрацію заяви 08 червня 2015 року, слідчим СВ Лебединського МВ УМВС України в Сумській області внесено відомості до ЄРДР № 12015200090000431 по факту зникнення 06 червня 2015 року з банківської картки ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 13798 грн. та розпочато досудове розслідування (а.с. 69).

11 червня 2015 року ОСОБА_3 вдруге звернулась до Лебединського відділення №1 ПАТ КБ «ПриватБанк» з заявою про незаконне зняття коштів з її картки та просила надати письмову відповідь з приводу цього (а.с. 66).

24 червня 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надіслав на адресу ОСОБА_3 відповідь про те, що з приводу несанкціонованого зняття коштів з її картки їй необхідно звернутися до правоохоронних органів (а.с. 67).

Згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг, які діють в ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 53 - 80), клієнт зобов'язаний:

1.1.2.1.13. Інформувати банк, а також правоохоронні органи про факт втрати картки, стікера PayPass, ПІНа, SIM-картки мобільного телефону або отримання повідомлення про їх незаконне використання. У разі настання вищезазначених випадків необхідно звернутися до відділення банку або за телефонами 3700 (безкоштовно) по Україні, НОМЕР_1 (для дзвінків з-за кордону).

1.1.2.1.13.1. У випадку заперечення власником картки операцій, здійснених з використанням карток, стікеру PayPass або інформації, нанесеної на картці, власник картки зобов'язаний протягом тридцяти днів з моменту утримання грошових коштів з рахунку звернутися в Банк і заявити про операції, що оскаржуються, і про причини заперечування, подати письмову заяву (у разі якщо вирішення питання передбачає таку необхідність).

1.1.3.1.7. У разі виникнення овердрафта або одержання усного або письмового повідомлення власника або довіреної особи, переданого у порядку, передбаченому Умовами та правилами, про втрату/крадіжку картки або про можливість несанкціонованого використання картки третіми особами забезпечити призупинення розрахунків з використанням картки.

2.1.1.10.10. Клієнт дає свою згоду на те, що за замовчуванням при видачі Картки банк блокує можливість використання Картки в мережі Інтернет, а також при здійсненні ризикових операцій у країні і за кордоном.

2.1.1.10.11. Клієнт може отримати можливість здійснення операцій електронної комерції та мото-операцій, як в рахунок використання власних коштів, так і в рахунок використання кредитних коштів, розміщених на кредитній картці. При подачі Клієнтом заявки в системі Приват-24» на розблокування Карткового рахунку банк приймає рішення про зміну режиму використання Картки.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 9 розділу VІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 5 листопада 2014 року № 705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН- коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Суд послався на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не надало суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача за первісним позовом, не довело, що ОСОБА_3, як володілець та користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду, або іншої інформації, що дало змогу ініціювати платіжні операції.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до вимог ст. ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб'єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів.

Відповідно до ст. 37-1 вище вказаного Закону, для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев'яносто календарних днів.

Пунктом 8 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ № 705 від 05 грудня 2014 року визначено, що емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувач, окрім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Пунктами 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 визначено, що банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якою користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Встановивши зазначені обставини справи та здійснивши аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що банком порушено законодавство про захист прав споживачів, положення договору про надання банківських послуг, приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, що свідчить про порушення прав ОСОБА_3 як споживача фінансових послуг. Несанкціонована транзакція щодо переказу коштів з кредитної карти ОСОБА_3 не відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, суперечить ч. 3 ст. 203 ЦК України, яка встановлює, що волевиявлення учасника правочину має бути спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд при цьому вірно послався на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, згідно з якою, не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, відсутні підстави для висновку про його вину як підставу цивільно-правової відповідальності.

Також суд прийняв до уваги те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не було вчинено жодних дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин списання коштів з карткового рахунку позивача за зустрічним позовом, не встановлено, у який спосіб відбулося списання (термінал, телефон, комп'ютер), з використанням яких ресурсів відбулося списання, чи відбулося списання з повідомленням про це на певний номер телефону та на який саме, чи операцію з перерахунку коштів було здійснено з використанням особистих даних позивача та інше.

У зв'язку з тим, що кредитні кошти банку у розмірі 11692,85 грн. були списані з рахунку ОСОБА_3 внаслідок недозволеної платіжної операції, суд дійшов правильного висновку про відсутність її вини як підстави цивільно-правової відповідальності перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за невиконання грошового зобов'язання, а тому у задоволенні позову банку про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовив обгрунтовано.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були повно та всебічно встановлені обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 15 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді -