Рішення № 666919, 22.05.2007, Господарський суд Чернігівської області

22.05.07

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, просп. Миру,20, тел. 7-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

15 травня 2007р. справа №14/124

За позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Будмаш”, вул.Переяславська,59, м.Прилуки

Про стягнення 48210грн. 01коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність ІНФОРМАЦІЯ_1.

Від відповідача: Тузман Я.М., голова правління, Дробот І.С. юрисконсульт, дов. №46д-328 від 14.05.07р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача пені за користування чужими грошовими коштами в сумі 26679,99грн. за період з 19.05.05р. по 24.05.06р., інфляції в сумі 16491,21грн. за період з 19.05.05р. по 27.11.06р. та 3% річних в сумі 5038,81грн. за період з 19.05.05р. по 13.12.06р. за несвоєчасне виконання умов угоди купівлі-продажу ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України представник позивача в судовому засіданні надав уточнений розрахунок пені, індексу інфляції та 3% річних, згідно з яким позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 5001,34грн., інфляційні в сумі 16482,14грн., пеню в сумі 607,31грн. з урахуванням ч.1 ст.258, ст.261, 267 ЦК України.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позов ІНФОРМАЦІЯ_3., в якому заперечував проти стягнення пені в сумі 26679,99грн. за прострочення платежів в період з травня 2005р. по жовтень 2005р. у зв'язку зі спливом позовної давності відповідно до п.1 ст.258, ст.261, ст.267 ЦК України. Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти стягнення штрафних санкцій, посилаючись на проведення податковою ряд перевірок та на несвоєчасне відшкодування з бюджету ПДВ з вини позивача, а також не заперечували проти позовних вимог в частині стягнення інфляції та 3% річних.

Представник відповідача в судовому засіданні надав клопотання ІНФОРМАЦІЯ_4, в якому просив в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 26679,99грн. застосувати спеціальну позовну давність в один рік відповідно до ч.2 ст.258 та ст.261 ЦК України, яке прийняте судом.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Суд приймає поданий представником позивача уточнений розрахунок пені, інфляції та 3% річних та розцінює його, як зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних на суму 37,47грн., в частині стягнення інфляції на суму 9,07грн., в частині стягнення штрафних санкцій на суму 26072,68грн., оскільки це не суперечить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси.

ІНФОРМАЦІЯ_2 між сторонами було укладено угоду купівлі-продажу ІНФОРМАЦІЯ_2 Відповідно до п.1.1. угоди постачальник (позивач у справі) бере на себе обов'язки доставити покупцю (відповідачу по справі) товар згідно з товарними накладними, які є невід'ємною частиною угоди, а покупець бере на себе обов'язки прийняти товар та сплатити вартість товару у порядку та згідно з умовами угоди.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечують уповноважені представники сторін, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за період квітень 2005р. -жовтень 2005р. на загальну суму 599018,20грн. по накладним: ІНФОРМАЦІЯ_5. В підтвердження отримання товару відповідачем до матеріалів справи подані копії накладних, прибуткових ордерів, податкових накладних, а позивачем подано копії накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.2. угоди покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару від постачальника.

При досліджені поданих сторонами документів, приймаючи до уваги дати виписки накладних та довіреностей на отримання цінностей, суд дійшов висновку, що відповідачем отримано товар по накладній ІНФОРМАЦІЯ_5.

Подані позивачем копії виписок банку, а відповідачем - платіжні доручення, підтверджують проведення останнім за період з червня 2005р. по грудень 2006р. повної оплати отриманого товару на суму 599018,20грн., однак з порушенням строку оплати, визначеного сторонами в угоді купівлі-продажу ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України -штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч.4 ст.231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті п.5.2. угоди сторони передбачили, що у разі невиконання обов'язків оплати за даною угодою, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.

Дослідивши умови угоди, суд дійшов висновку, що сторони у п.5.2 передбачили відповідальність з боку відповідача у вигляді пені за невиконання обов'язків по оплаті, яка є різновидом штрафних санкцій, а не відсотками за користування чужими грошовими коштами. Текст угоди від ІНФОРМАЦІЯ_2 не містить умов відповідальності відповідача за користування чужими грошовими коштами.

Як свідчить текст позовної заяви, позивач здійснив нарахування пені посилаючись на п.5.2 угоди і за дні прострочки оплати відповідачем отриманого товару (невиконання обов'язків оплати).

Відповідач у відзиві на позов ІНФОРМАЦІЯ_3. заперечував проти стягнення пені в сумі 26679,99грн. за прострочення платежів в період з травня 2005р. по жовтень 2005р. у зв'язку зі спливом позовної давності відповідно до п.1 ст.258, ст.261, ст.267 ЦК України, та згідно поданого клопотання від 14.05.07р. просив застосувати спеціальну позовну давність в один рік у відповідності до ч.2 ст. 258 та ст.261 ЦК України.

Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

За ст. 256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відносно стягнення неустойки (штрафу, пені) цей термін обмежено в один рік (ч.2 ст. 258 ЦК України).

Згідно приписів частини 5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, у випадку невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару, перебіг строку позовної давності для звернення позивача до суду із стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені) починається з наступного дня спливу тридцяти календарних днів, наданих відповідачу по п.4.2. угоди для оплати отриманого товару, відповідно до кожної накладної.

Про порушення свого права позивач дізнався після спливу строку встановленого п.4.2 угоди відповідно до кожної накладної на отримання відповідачем товару, перелік яких наведено в рішенні.

Звертаючись 24.04.2007р. до суду з позовом, оформленим відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про стягнення з відповідача пені у сумі 26679,99грн. за період з 19.05.05р. по 24.05.06р. позивач річний строк позовної давності пропустив в частині стягнення пені нарахованої до 24.04.06р.

Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позивачем не наведено поважних причин пропущення позовної давності стосовно стягнення пені передбаченої п.5.2 угоди від ІНФОРМАЦІЯ_2

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені нарахованої за період з 19.05.2005р. по 23.04.2006р. і підстави для його поновлення відсутні.

Враховуючи, що позивач зменшив свої позовні вимоги і зменшення прийнято судом, а тому суд розглядає позовні вимоги позивача з урахуванням поданого уточненого розрахунку пені, інфляційних та трьох відсотків річних.

У відповідності до остаточних вимог позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 607,31грн. нараховану за період з 24.04.06р. по 24.05.06р. за допущену прострочку оплати товару отриманого відповідачем по накладним ІНФОРМАЦІЯ_6

Дослідивши поданий позивачем уточнений розрахунок пені суд доходить висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за проострочку оплати товару за період з 24.04.06р. по 24.05.06р. підлягає задоволенню в сумі 607,31грн.

При визначенні періоду прострочки оплати відповідачем отриманого товару, позивачем допущені помилки при визначенні дат фактичного отримання відповідачем товару, а також відповідно і при визначенні періодів нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції.

При подачі уточненого розрахунку трьох процентів річних, індексу інфляційних і визначенні остаточних вимог щодо їх стягнення, позивачем були враховані допущені помилки у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 5001,34грн. за період з 23.05.05р. по 13.12.06р., та інфляційні у сумі 16482,14грн. за період з 23.05.05р. по 30.11.06р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 5001,34грн., в частині стягнення інфляції - у сумі 16376,22грн. у зв'язку з допущеною позивачем арифметичною помилкою. За таких обставин, в решті позову в частині стягнення інфляції слід відмовити.

Відповідно до ст. 22 ч. 5 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно з ст. 78 ч. 5 цього Кодексу у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідач не заперечував проти нарахування інфляції та 3% річних.

З огляду на вищевикладені обставини та матеріали справи, визнання відповідачем позову приймається судом в тій частині, яка не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Заперечення відповідача в судовому засіданні проти стягнення штрафних санкцій з посиланням на проведення податковою ряд перевірок та на несвоєчасне відшкодування з бюджету ПДВ з вини позивача, судом не приймаються у зв'язку з необґрунтованістю заявлених заперечень, та недоведеністю вини позивача і причинного зв'язку між несвоєчасною оплатою відповідачем отриманого товару, проведеними податковою перевірок та невідшкодуванням ПДВ з бюджету.

Оскільки, відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар розрахувався не своєчасно, та враховуючи прийняте судом зменшення позивачем розміру позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення пені в сумі 607,31грн., в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 5001,34грн., в частині стягнення інфляції в сумі 16376,22грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасною оплатою отриманого товару та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача відшкодування позивачу сплаченого державного мита у сумі 219,85грн. та 53,81грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись 256, 258, 261, 267, 525, 526, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.193, 216, 217, 223, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Будмаш” (вул.Переяславська,59, м. Прилуки, р/р 260007002 в ЧОД АППБ „Аваль” м. Чернігова МФО 353348 код 00240307) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в Кременчуцькому ТВБВ філії „Полтавська дирекція” АТ „Індустріально-експортний банк” МФО НОМЕР_2; р/р НОМЕР_3 в АКБ „Форум” МФО НОМЕР_4, код НОМЕР_5) 607грн.31коп. пені, 5001грн.34кор. три проценти річних, 16376грн.22коп. інфляції, 219грн.85коп. державного мита, 53грн.81коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набранням рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

Рішення підписано 21.05.2007р.

Суддя Н.Ю.Книш