Рішення № 66689068, 23.05.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/4954/16-ц 22-ц/774/675/К/17

Справа № 215/4954/16-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц/774/675/К/17 ОСОБА_1

Категорія № 26 (ІІІ) Доповідач Бондар Я.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар: Борщ А.А.

за участю: представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 січня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - ОСОБА_6 «ПівнГЗК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період тривалої роботи водієм автотранспортних засобів в карєрі на ОСОБА_6 «ПівнГЗК» підпадав під дію впливу шкідливих факторів на виробництві у зв'язку із чим, отримав професійне захворювання та втратив професійну працездатність у розмірі 65 %, йому встановлено 3 групу інвалідності. Через професійне захворювання позивач постійно зазнає моральні та фізичні страждання, тому просить суд стягнути з відповідача у відшкодування заподіяної моральної шкоди 835200 грн. у звязку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 січня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 «ПівнГЗК» на користь позивача 45000 грн. моральної шкоди без стягнення податків та обовязкових платежів, а також - на користь держави 551 грн. 20 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач вважає рішення таким, що порушує норми матеріального та процесуального права, тому ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди, просить зменшити її розмір.

На думку представника ОСОБА_6 «ПівнГЗК», позивачем не доведено факту спричинення моральної шкоди та протиправність діянь відповідача, тому висновки суду в цій частині ґрунтуються на припущеннях. Судом не враховано, що позивач був обізнаний про шкідливі умови виробництва, та сам обрав роботу протягом тривалого періоду у шкідливих факторах. Також представник відповідача вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості є завищеним.

Представник ОСОБА_6 «ПівнГЗК» зазначає, що позивачем не доведено факту спричинення йому моральної шкоди висновками відповідних медичних установ.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці позивач ОСОБА_2 з 15.11.1983 року по 31.03.1993 року, та з 05.11.2001 р. по 06.10.2016 р. працював на ОСОБА_6 водієм автотранспортних засобів в карєрі (а.с.27-32).

Згідно медичного висновку № 799 від 02.06.2016 р. лікарсько-експертної комісії українського науково-дослідного інституту промислової медицини м. Кривого Рогу позивачу встановлено наступні захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з синдромом церебрально-периферичної ангіодистонії з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, у поєднанні з полірадикулонейропатією С5, С6, С7,L5,S1, білатерально з вираженими статико-динамічними порушеннями, з двобічним плечолопатковим періарторозом (ПФС другого ст.), деформуючим артрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ першого-другого ст.), стійкий больовий синдром. Хронічний (пиловий) бронхіт, ЛН першого ст., нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху).(а.с.11-12)

Згідно акта від 21.07.2016 р. розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, причиною професійного захворювання у позивача стала робота протягом 14 років 7 місяців 1 дня в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, а саме: підвищених параметрів загальної вібрації, аерозолю переважно фіброгенної дії та шуму. Рівень загальної транспортної вібрації перевищує нормативний на 2 дБ, вміст пилу з вмістом кристалічного діоксину кремнію від 10% до 70 % в повітрі робочої зони в 2,2 рази перевищує ГДК. Умови праці водія великовантажного автомобіля в карєрі відносяться за рівнем вібрації до 3 класу 1 ступеня шкідливості, за важкістю праці до 3 класу 2 ступеню шкідливості, за рівнем шуму до 3 класу 1 ступеню шкідливості. (а.с.18-22)

Відповідно до п.19 акту осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативи встановити не можливо, через тривалий час роботи ОСОБА_2 в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурних підрозділів та керівників служб(а.с. 18-22).

Як убачається з висновку МСЕК від 06.10.2016 р. позивачу первинно було встановлено 65 % втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи, з наступним переоглядом 01.09.2017 р. (а.с. 23).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що у зв'язку із отриманим професійним захворюванням та встановленням ступеню втрати професійної працездатності, йому спричинено моральну шкоду, яку має компенсувати відповідач, як такий, що не забезпечив йому безпечних та нешкідливих умов праці, у зв'язку з чим він отримав професійне захворювання.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України та виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача спричинену моральну шкоду у зв'язку з отриманим на виробництві професійним захворюванням, з урахуванням часу роботи позивача на підприємстві та дією шкідливих факторів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як видно з акту розслідування причин виникнення у ОСОБА_2 хронічного професійного захворювання від 21.07.2016 року, встановлено тривала робота в умовах гранично - допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, підвищених параметрів загальної вібрації, аерозолю переважно фіброгенної дії та шуму. Встановлена вина роботодавця в пошкодженні здоровя працівника, рекомендовано згідно п.18 акту посадовим особам ОСОБА_6 «ПівнГЗК» вдосконалювати заходи по зменшенню рівня впливу шкідливих виробничих факторів (а.с. 18-22).

Статтею 153 КЗпП України, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Виходячи з викладеного, доводи ОСОБА_6 «ПівнГЗК» про відсутність обов'язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, колегія суддів до уваги не приймає. Обов'язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця ОСОБА_6 «ПівнГЗК».

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що позивач свідомо обрав роботу протягом тривалого часу із шкідливими умовами та фактором виробничого процесу, оскільки ці обставини не виключають законодавчо закріпленого обов'язку роботодавця, забезпечити безпечні умови виробничого середовища.

Враховуючи викладене й те, що право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я професійним захворюванням позивача пов'язано з виконанням трудових обов'язків, виникло у позивача з 06.10.2016 року, тобто з моменту встановлення йому вперше стійкої втрати професійної працездатності , питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці».

Також, спростовуються й доводи відповідача ОСОБА_6 «ПівнГЗК» щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди, у зв'язку із професійним захворюванням, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль. Позивач відчуває постійний біль в суглобах, у шийному та попереково-крижовому відділах хребта, зниження слуху на обидва вуха, частий головний біль, запаморочення при зміні положення тіла, порушення сну. Він не має можливості вести активне життя, виконувати побутові справи по дому, відчуває загальну слабкість.

Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. Суд не врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.

За таких обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем професійного захворювання, і пов'язані з ним фізичні і моральні страждання позивача, інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає за необхідне змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з ОСОБА_6 «ПівнГЗК» на користь позивача з 45000 грн. до 35000 грн.

В іншій частині рішення суду повинно бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 січня 2017 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_4 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2, зменшивши цей розмір з 45000 грн. до 35000 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Я.М. Бондар

Судді: А.П. Барильська

ОСОБА_7