Вирок № 66687280, 23.05.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.05.2017 Справа №607/12198/16-к

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

при секретарі с/з Ліщинському О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015210000000510 від 29 грудня 2015 року про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тернопіль, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, непрацюючого, зареєстрованого АДРЕСА_1 та жителя АДРЕСА_2, несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора Левчук А.О.

потерпілої ОСОБА_3

представника потерпілої адвоката Дрозда В.П.

захисника Дзюба П.П.

обвинуваченого ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

28 грудня 2015 року біля 22.00 год., обвинувачений ОСОБА_2, керував технічно справним автомобілем «ОРЕL Соmbо», р.н. НОМЕР_1 та рухався, без пасажирів та вантажу, по вул. Микулинецька в смт. Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільської області, правою смугою руху транспортного потоку в напрямку від міста Теребовля до міста Тернопіль.

Рухаючись у вказаному напрямку, обвинувачений ОСОБА_2 в порушення вимог пунктів: 1.5 ч.1, 1.10 (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», «безпечна швидкість», «темна пора доби», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, неправильно вибрав оптимальний безпечний швидкісний режим, не був уважним, належно не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не ураховував дорожні умови та дорожню обстановку і не обрав такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним і в такий спосіб своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу життю і здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Під час руху обвинувачений ОСОБА_2, наближався до будинку №39, вищевказаної вулиці та мав об'єктивну можливість завчасно виявити пішохода ОСОБА_6, який рухався в темпі повільної ходьби, в попутному напрямку відносно руху автомобіля «ОРЕL Соmbо».

У порушення п. 1.10 (в частині визначення поняття «перешкода для руху», і виконання його вимог) та 12.1, 12.2, Правил дорожнього руху України, обвинувачений ОСОБА_2 не обрав таку безпечну швидкість руху у межах видимості напрямку руху, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб.

Так, виявивши перешкоду для руху в межах смуги руху, обвинувачений ОСОБА_2 негайно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного об'їзду перешкоди, хоча мав таку можливість, а продовжував рух.

Унаслідок порушення вищезазначених вимог Правил дорожнього руху України, обвинувачений ОСОБА_2, поставив себе в такі умови, що позбавив себе технічної можливості уникнення наїзду керованим ним автомобілем, та правою передньою (боковою) частиною скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляду: відкритої черепно-мозкової травми у вигляді чисельних переломів кістки склепіння основи та лицевого черепу, часткового руйнування головного мозку, крововиливів у його речовину та під мозкові оболонки; закритої травми грудної клітки у вигляді переломів лівої ключиці, правого поперечного паростка 1-го грудного хребця, 1-го і 2-го правих та 2-9-го лівих ребер; рану лівої половини чола і спинки носа, садно чола, губи, лівих зап'ястя і кістки, коліна, лівої підколінної м'якоті, крововиливу та тріщину слизової оболонки верхньої губи, синці лівої лопаткової ділянки, лівих ліктя, зап'ястя, кисті і стегна, проекції крила лівої клубової кістки, крововиливу у м'які тканини в ділянці крила лівої здухової кістки з поширенням на верхньо-зовнішній квадрат лівої сідниці.

29 грудня 2015 року ОСОБА_6, внаслідок отриманих в результаті вищевказаної ДТП травм, помер в КЗ ТОР «Тернопільська університетська лікарня».

Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди із смертельним наслідком обвинувачений ОСОБА_2, в порушення вимог п. п. 2.10 (а, б, в, г, д, е) ПДР України, негайно не зупинив керований автомобіль ««OPEL Combo», на місці ДТП, не увімкнув аварійну сигналізацію і не встановив знак аварійної зупинки, не вжив можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілому ОСОБА_6, не викликав карету швидкої медичної допомоги чи не звернувся за допомогою до присутніх, не повідомив про вчинення ДТП підрозділ поліції, не вжив всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, а залишив місце дорожньо-транспортної пригоди поїхавши на пошкодженому автомобілі «OPEL Combo».

Порушення обвинуваченим ОСОБА_2 вище перелічених вимог пунктів Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті потерпілого ОСОБА_6

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, щиро розкаявся та в судовому засіданні вказав, що 28 грудня 2015 року біля 22.00 год. він керував автомобілем «ОРЕL Соmbо», р.н. НОМЕР_1 та рухався зі швидкістю 60 км/год, по вул. Микулинецька в смт. Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільської області, правою смугою руху транспортного потоку в напрямку від міста Теребовля до міста Тернопіль. В цей час була темна пора доби та погані погодні умови. Не будучи уважним, належно не стежачи за дорожньою обстановкою він перед свої автомобілем побачив тінь людини та відчув удар. Зрозумівши, що він збив пішохода, він розгубившись, втік з місця вчинення правопорушення. На наступний день він з'явився у поліцію, та як з мережі Інтернет дізнався про наслідки вчиненої ним ДТП, а саме спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6, внаслідок чого той помер. Просить суд врахувати його визнання вини, щире каяття, повне відшкодування шкоди потерпілій, а саме матері ОСОБА_6, суворо його не карати, не позбавляти волі та не позбавляти права керування транспортними засобами.

Обвинувачений ОСОБА_2, визнавши свою винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його вік, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, зокрема до обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення, повне відшкодування завданого збитку, думку потерпілої, яка просить обвинуваченого суворо не карати, не позбавляти волі та не позбавляти права керувати транспортними засобами. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого суд не вбачає.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання у межах санкції частини статті обвинувачення, а саме у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.Однак, з врахуванням обставин вчинення правопорушення, особи винного, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, думки потерпілої, суд вважає що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без його ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе застосувати ст.75 КК України, звільнивши його від відбування основного виду покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк.

Також суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 у період дії іспитового строку на нього слід покласти передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України обов'язки, які на думку суду будуть необхідні і достатні для його виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують покарання.

У ході судового розгляду кримінального провадження потерпілою ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_2 та ПрАТ УПСК заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 896391 грн. Однак у ході судового розгляду кримінального провадження обвинуваченим повністю відшкодовано заявлений позов та потерпілою подано заяву про залишення пред'явленого позову без розгляду. За вказаних обставин, суд вважає, що позовна заява потерпілої ОСОБА_3 підлягає залишенню без розгляду.

Окрім цього під час досудового розслідування кримінального провадження прокурором в інтересах держави в особі фінансового управління Тернопільської обласної ради до обвинуваченого ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину на суму 317 грн. Однак у ході судового розгляду кримінального провадження обвинуваченим повністю добровільно сплачено понесені витрати на лікування потерпілого ОСОБА_6 у КЗ ТОР «Тернопільська університетська лікарня». За вказаних обставин, суд вважає, що у зв'язку з повним відшкодуванням коштів затрачених закладом охорони здоров'я на лікування потерплого від злочину позов підлягає залишенню без розгляду.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення авто-технічної експертизи № 5-49/16 від 29.02.2016 року в сумі 537, 60 грн., а також судової автотехнічної експертизи № 5-487/16 від 29.09.2016 року в сумі 1100, 50 грн., транспортно - трасологічної експертизи № 5-48/16 від 02.03.2016 року в сумі 880, 40 грн. і, а всього на зальну суму 2518, 50 грн., які суд вважає слід стягнути з ОСОБА_2 в користь держави, оскільки вони виникли у зв'язку із проведенням експертиз в межах даного кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_2 та ПрАТ УПСК про відшкодування матеріальної шкоди на суму 896391 грн. - залишити без розгляду.

Цивільний позов прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами та підтримання державного обвинувачення прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі фінансового управління Тернопільської обласної ради до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 317 грн. - залишити без розгляду.

Процесуальні витрати за проведення авто-технічної експертизи № 5-49/16 від 29.02.2016 року в сумі 537, 60 грн., а також судової автотехнічної експертизи № 5-487/16 від 29.09.2016 року в сумі 1100, 50 грн., транспортно - трасологічної експертизи № 5-48/16 від 02.03.2016 року в сумі 880, 40 грн. і, а всього на зальну суму 2518, 50 грн. ( дві тисячі п'ятсот вісімнадцять гривень п'ятдесят копійок) стягнути із ОСОБА_2 в користь держави (УК у м. Тернополі, м. Тернопіль, 24060300, р/р31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддяС. В. Кунцьо