Ухвала суду № 66685931, 23.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

23 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Махлай Л.Д., Кравець В.А.,

секретаря: Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2,

на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року про відмову в забезпеченні позову

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна, про визнання права спільної сумісної власності на квартиру та визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що в жовтні 2014 року з позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» (далі - ПАТ «Укргазпромбанк», Банк) про виселення їй стало відомо про те, що між ПАТ «Укргазпромбанк» та її чоловіком ОСОБА_3 17.08.2009 укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

Позивачка, посилаючись на те, що внаслідок капітального ремонту проведеного під час шлюбу з ОСОБА_3, істотно збільшилась вартість квартири, придбаної чоловіком до шлюбу, яку останній передав в іпотеку, просила визнати вищевказану квартиру такою, що належить їй та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності з 01 липня 2005 року, а також посилаючись на те, що вона своєї згоди на укладення іпотечного договору не надавала, просила визнати договір іпотеки, укладений 17.08.2009 між ВАТ «Укргазпромбанк» та ОСОБА_3 недійсним.

14 лютого 2017 року позивачка звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідач ПАТ «Укргазпромбанк» продав спірну квартиру третій особі, що може унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначила, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Судом не застосовано положення ст. 151 ЦПК України та не взято до уваги, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову суд безпідставно застосував положення ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки спірна квартира вибула із володіння Банку та належить на праві власності іншій особі.

За вказаних обставин просила ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на квартиру.

Представник позивача - ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, з підстав викладених в ній та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач ПАТ «Укргазпромбанк», належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа - ПНК МНО Паракуда І.В., належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Частина 2 статті 151 ЦПК України зобов'язує позивача обґрунтовувати заяву про забезпечення позову, а ч. 5 ст. 153, ст. 210 ЦПК України зобов'язує суд мотивувати свій висновок.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 6 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі - Постанова) розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також слід зазначити, що згідно роз'яснень, викладених в абзаці 3 пункту 7 Постанови ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК України і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Суд першої інстанції у відповідності до вимог, передбачених ч. 5 ст. 153, ст. 210 ЦПК України мотивував своє судове рішення та дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що оскільки спірна квартира вибула із власності ПАТ «Укргазпромбанк», то судом безпідставно застосовано положення ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Однак таке порушення суду першої інстанції не призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 статті 152 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться в нього або в інших осіб.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначала, що квартира вибула із володіння відповідача ПАТ «Укргазпромбанк». Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_6, яка не є особою, що бере участь у справі.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції питання щодо забезпечення позову вирішено з дотриманням норм процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі таких висновків суду не спростовують та не є підставою для скасування ухвали, що оскаржується.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі викладеного та керуючись ст. 218, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, - відхилити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді:

Справа № 752/7723/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6250/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Новак А.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.