Рішення № 66685845, 17.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа №761/299/14-ц Головуючий в 1 інстанції - Савицький О.А. апеляційне провадження № 22-ц/796/79/201 Доповідач - Заришняк Г.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Желепи О.В.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 травня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ «Платинум Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Шевченківської РДА м. Києва про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову зазначало, що 27.12.2006 року між ПАТ «Платинум Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останнім було надано кредит в розмірі 180 000,00 доларів США строком на 120 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом у порядку та розмірах, визначених договором.

З метою забезпечення виконання відповідачами зобов'язань за вказаним кредитним договором, 27.12.2016 року між сторонами був укладений договір іпотеки, згідно умов якого відповідачі передали в іпотеку позивачу трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 74,4 кв.м., яка належить їм на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу.

Оскільки відповідачі свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконували, у них утворилась заборгованість перед Банком, яка станом на 17.12.2013 року складає 799 270, 36 грн. Позивач просив задовольнити позов шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 74,4 кв.м. та житловою площею 51,4 кв.м., яка належить на праві спільної часткової власності відповідачам на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27 грудня 2006р. за реєстровими номерами 5217, 5218 та зареєстрованого в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 29 грудня 1994р. у реєстровій книзі № д.481-198 за №5419, шляхом реалізації з публічних торгів за ціною, яка встановлюється на рівні цін, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості відповідачів перед позивачем за договором про іпотечний кредит № 1.06120998 від 27 грудня 2006 р. в сумі 799 270,36 грн. з яких: сума заборгованості за кредитом складає - 96 099,91 доларів США, що еквівалентно в гривнях на день проведення розрахунку заборгованості за курсом НБУ - 768 126,58 грн.; сума заборгованості за відсотками - 3786,56 доларів США, що за курсом НБУ складає 30 265,97 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за період з 29 січня 2013р. по 17 грудня 2013р. - 877,81 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 441,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 травня 2016 року позов задоволено.

В рахунок стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Платинум Банк» за кредитним договором № 1.06120998 від 27.12.2006 року у розмірі 799 270 грн. 36 коп., з яких заборгованість за кредитом в розмірі 96 099 доларів США 91 цент, що за курсом НБУ станом на 17.12.2013 року, тобто на день проведення розрахунку, становить 768 126 грн.58 коп., заборгованість за відсотками - 3786 доларів США 56 центів, що за курсом НБУ станом на 17.12.2013 року, тобто на день проведення розрахунку становить 30 265 грн. 97 коп., пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків - 877 грн. 81 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю. від 27.12.2006 року за реєстровим № 5217, 5218, шляхом реалізації з публічних торгів за ціною, яка встановлюється на рівні цін, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, діючий в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позові.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідачки ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Представник Служби у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації визнав апеляційну скаргу ОСОБА_2

Представник позивача та відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 27.12.2006 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», та відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які є солідарними позичальниками, було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачам надано кредит в сумі 180 000,00 доларів США на строк користування 120 місяців зі сплатою 10,5% річних.

При цьому згідно п. 1.2 кредитного договору, кредит було надано відповідачам для придбання у власність нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Судом встановлено, що Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, що підтверджується заявою про видачу готівки № 5762938 від 27.12.2006 року та випискою по особовому рахунку НОМЕР_1.

Проте відповідачами після отримання кредитних коштів не виконано зобов'язань, визначених Кредитним договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно умов п. 7.1. кредитного договору у разі прострочення сплати процентів за користування кредитом та/або частини суми кредиту, відповідачі зобов'язані сплатити позивачу пеню в розмірі 1% від простроченої суми нарахованих процентів та/або несплаченої частини суми кредиту за кожен день прострочення, але не більш за подвійну ставку НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня. Зазначена пеня сплачується додатково до суми прострочених нарахованих процентів.

У зв'язку з порушенням відповідачами своїх зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка станом на 17.12.2013 року складає: за кредитом - 96 099,91 доларів США, що за курсом НБУ становить 768 126,58 грн.; сума заборгованості за відсотками - 3 786,56 доларів США, що за курсом НБУ складає 30265,97 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за період з 29 січня 2013р. по 17 грудня 2013р. становить 877,81 грн., що підтверджується наданими позивачем розрахунками (т.1, а.с. 14-23).

Даний розрахунок заборгованості сумнівів у колегії суддів не викликає, оскільки в судовому засіданні не оспорений.

Окрім того, судом встановлено, що в якості забезпечення виконання відповідачами зобов'язань, передбачених вказаним кредитним договором, 27.12.2006 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», та відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3, було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого предметом іпотеки є трикімнатна квартира АДРЕСА_1

Відповідно до вимог ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або належного виконання боржником основного зобов'язання iпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог iпотекодержателя.

Встановивши у справі невиконання відповідачами зобов'язання, забезпеченого іпотекою, суд прийшов до правильного висновку про те, що вимога позивача з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення наявної заборгованості за договором кредиту є обгрунтованою та відповідає приписам чинного законодавства України.

Відповідають вимогам закону й висновк суду про те, що відповідно до положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року № 1304-VІІ, на вказаний предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 не може бути примусово звернуто стягнення в період дії такого мораторію, у зв'язку з чим рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочено до втрати чинності зазначеного Закону.

Разом з тим, суд не в повній мірі врахував положення ст.ст.38, 39 Закону України «Про іпотеку», зокрема щодо визначення вартості предмета іпотеки.

Відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: зокрема, опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Окрім того, статтею 38 цього Закону передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, у частині 6 визначено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Як видно з Висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 10.02.2017 р. за №8748, ринкова вартість квартири АДРЕСА_3, станом і в цінах на момент проведення дослідження складає 2 200 000 грн. ( т.3 а.с. 29-44).

Згідно з правовими висновками, викладеним Верховним Судом України у постановах від 13 травня 2015 року (справа № 6-63цс15), від 13 травня 2015 року (№ 6-53цс15), від 16 вересня 2015 року (№ 6-495цс15 та 6-1193цс 15), від 08 червня 2016 р. (6-1239 цс), від 05 жовтня 2016 р. (№ 6-1582цс16), які в силу ст.360-7 ЦПК України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні судами таких норм права, відповідно до положень частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» в разі звернення стягнення на предмет іпотеки початкова продажна ціна іпотечного майна, з якої починаються торги, встановлюється рішенням суду. Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то викладаючи резолютивну частину рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен обов'язково врахувати вимоги зазначеної норми, тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Посилання суду в резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України «Про іпотеку».

З огляду на викладене колегія суддів вважає необхідним рішення суду змінити, зазначивши в резолютивній частині рішення початкову ціну реалізації предмета іпотеки - 2 200 000 грн., замість висновків суду щодо реалізації з публічних торгів за ціною, яка встановлюється на рівні цін, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішенням суду порушуються права неповнолітнього сина відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, не заслуговують на увагу.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 44 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди Іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про іпотеку»іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При цьому ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку», не містять норм, які б зменшували або обмежували право членів сім'ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

Як видно зі справи, договір іпотеки між сторонами був укладений 27.12.2006р., разом з тим неповнолітній син ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та зареєстрований в АДРЕСА_1 01.11.2012 р., тобто після укладення договору іпотеки (т.1 а.с.165). Неповнолітній ОСОБА_6 мав і не має права власності на вказану квартиру, він набув права користування житлом, - зазначеною квартирою, як член сім'ї власника відповідно до статті 405 ЦК України, статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», та зберігає це право протягом часу перебування квартири в іпотеці. Отже ухвалення даного судового рішення не призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження існуючого права неповнолітнього сина відповідачки ОСОБА_2 на користування житлом.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на правильність постановленого рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2,задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 травня 2016 року змінити.

Замість висновку суду щодо реалізації предмета іпотеки за ціною, яка встановлюється на рівні цін, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, зазначити: «За початковою ціною реалізації предмета іпотеки в сумі 2 200 000 грн.»

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: