Постанова № 66685643, 18.05.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2017 р. Справа №922/205/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Ільїн О.В.,

при секретарі Пляс Л.Ф.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 за дорученням №1048 від 22.03.2017 року, ОСОБА_2 за дорученням №29 від 03.01.2017 року;

відповідача ОСОБА_3 за дорученням від 06.03.2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект», м.Харків, (вх.№1054Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2017 року у справі №922/205/17,

за позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ,

до Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект», м.Харків,

про стягнення 328547,58 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» 250587,00 грн. пені та 77960,58 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язань за укладеним між сторонами договором на виконання проектної роботи №41-15 від 12.08.2015 року, а саме, за порушення строків виконання робіт (п. 3.1 договору), відповідальність за прострочення виконання яких передбачена умовами зазначеного договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.03.2017 року у справі №922/205/17 (суддя Байбак О.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 125293,50 грн. пені, 38980,29 грн. штрафу, 4928,21 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2017 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Крім того, апелянт просить суд відшкодувати йому суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що відповідно до ч.1 ст. 888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобовязаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Проте, договір №41-15 від 12.08.2015 року та додатки до нього не містять інформації стосовно технічних характеристик, креслень обладнання, заміна якого передбачалась. На думку відповідача прострочення у виконанні робіт мало місце через те, що позивач вчасно не надав йому необхідних вихідних даних на проектування, надання яких передбачено пунктом 3 Порядку розроблення проектної документації на будівництво обєктів, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 року №45. Габарити, креслення та інша технічна інформація на шунтуючий реактор була надана позивачем лише 23.08.2016 року.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що оскаржуване рішення прийняте при повному та всебічному зясуванні обставин справи, що воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства, просить рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2017 року у справі №922/205/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Вказує на те, що укладений між сторонами договір не містить обов'язку позивача, як замовника, надати відповідачу, як проектувальнику, відповідні вихідні дані, та взагалі не конкретизовано яку саме технічну документацію повинен передати позивач відповідачу. Відповідач, всупереч вимог ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України не надав суду доказів того, що він не міг виконати передбачені договором роботи згідно з додатком №1 до договору (завдання на проектування), який містить відповідні технічні дані. Крім того, відповідач, укладаючи договір на відповідних умовах усвідомлював значення своїх дій, а відповідно усвідомлював той факт що він бере на себе зобов'язання виконати відповідні роботи на підставі документів, що є додатками до договору, та несе відповідні ризики пов'язані з прострочення виконання робіт.

10.05.2017 року відповідач подав через канцелярію суду клопотання про призначення по справі судової експертизи для розяснення питання можливості виконання проектних робіт за договором №41-15 від 12.08.2015 року без габаритних розмірів та маси шунтуючого реактора РОМ-110000/750У1. На вирішення експерта відповідач просить поставити такі питання: Які дані повинні бути надані проектувальнику для виконання проектних робіт?; Які дані фактично були надані?; Чи в достатньому обсязі вони були надані Проектувальнику для виконання проектувальних робіт на момент підписання договору №41-15 від 12.08.2015 року?; Чи вплинула заміна типу шунтуючого реактора з РОДЦ 110000/750 на РОМ-110000/750У1 на проектну документацію загалом? Чи потребувала часу на коригування?; Чи можливо було виконати проектувальні роботи заміни шунтуючого реактора без надання проектувальних габаритів нового шунтуючого реактора, що планувався до встановлення?

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» зазначено, що відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас згідно з ч.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Розглянувши клопотання відповідача, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач ставить перед експертами правові питання щодо правової оцінки дій сторін, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

За таких обставин, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідач про призначення по справі судової експертизи у звязку з необґрунтованістю, оскільки всі суттєві обставини, необхідні для повного та всебічного розгляду справи можливо встановити під час розгляду апеляційної скарги по даній справі.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 12.08.2015 року між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (замовник, позивач у справі) та Державним проектно-вишукувальним та науково-дослідним інститутом «Укренергомережпроект» (проектувальник, відповідач у справі) укладено договір на виконання проектної роботи №41-15.

Відповідно до п. 1.1. договору проектувальник зобовязався відповідно до завдання на проектування «Розробка проектної документації на заміну Р-1 ф.В, РОДЦ 110000/750 на ПС 750 кВ Західноукраїнська інв. № новий», яке є додатком до договору (далі - завдання на проектування), інших умов договору щодо обсягів, порядку та строків, якості та згідно вимог чинного законодавства України розробити, оформити проектну документацію, замовити проведення державною експертною організацією державної експертизи проектної документації та здійснювати супровід її проведення для отримання позитивного відгуку експерта (далі - експертний звіт) і передати у власність замовника розроблену проектну документацію з експертним звітом (далі - проектна робота), а замовних зобовязався прийняти та оплатити проектувальнику проектну роботу на умовах договору.

Згідно з п.2.2. договору, його ціна складає 556861,20 грн. в т.ч. 20% ПДВ-92810,20 грн.

У п. 2.5.2 договору сторони визначили, що оплата за фактично виконану роботу (остаточна оплата) проводиться замовником згідно з підписаним обома сторонами актом приймання-передачі виконаних робіт з відстрочкою платежу на строк до 20 банківських днів з дати підписання сторонами акту та після реєстрації податкової накладної.

Відповідно до п.3.1 договору строк виконання проектної роботи - з дати укладення договору по 29.12.2015 року.

Згідно з абз. 1 п. 3.2 договору, проектувальник виконує проектну роботу, визначену у розділі першому договору, керуючись завданням на проектування, кошторисом на проектні роботи, чинним законодавством України, яким регламентуються питання розробки та оформлення проектної документації, зокрема ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», затв. наказом Мінрегіону України від 04.06.2014 року №163.

Відповідно до п.3.3 договору, у разі виникнення у замовника необхідності в конкретизації (коригуванні) завдання на проектування (без збільшення ціни договору), замовник повідомляє про це проектувальника. Проектувальник зобов'язаний протягом трьох робочих днів узгодити всі питання із замовником, повязані з такими коригуваннями завдання на проектування, зокрема строки виконання.

Згідно з п. 3.7.1 - 3.7.4 договору, проектувальник зобовязаний разом з актом приймання виконаної проектної роботи, який складається ним відповідно до вимог щодо складання первинних документів, надати замовнику:

- проектну документацію, оформлену згідно з вимогами чинного законодавства України, завдання на проектування, в тому числі її електронну версію, яка повинна бути повністю автентичною друкованій версії;

- експертний звіт з позитивним відгуком державної експертної організації за результатами проведеної державної експертизи проектної документації;

- акт приймання-передачі проектної документації;

- підтверджуючі документи щодо інших витрат (згідно з пунктом 2.5. договору; за наявності таких витрат).

Відповідно до п. 3.8 договору, у разі ненадання проектувальником разом з актом приймання виконаної проектної роботи документів, зазначених у підпунктах 3.7.1. - 3.7.4. договору, або будь-якого з них, замовник не розглядає цей акт до їх отримання, про що письмово повідомляє проектувальника.

У п. 3.14 договору сторони визначили, що проектна робота є прийнятою замовником з дати підписання ним акту приймання виконаної проектної роботи.

Відповідно до п. 3.16 договору, дія гарантійних строків на виконану за договором проектну роботу визначається згідно з статтею 891 Цивільного кодексу України та не залежить від строку дії договору.

Пунктом 4.2.1 договору визначено, що у разі порушення встановленого умовами договору строку виконання зобовязань проектувальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5% ціни прострочених зобов'язань, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 14% від вказаної ціни.

20.05.2016 року між Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (замовник) та Державним проектно-вишукувальним та Науково-дослідним інститутом «Укренергомережпроект» (проектувальник) підписано додаткову угоду №4 до договору від 12.08.2015 року №41-15, якою, зокрема :

- п.2.2 договору доповнено словами: « - вартість проектних робіт стадія «Проект» та проведення державної експертизи з отриманням експертного звіту (з позитивним відгуком) становить 222744,48 грн. в тому числі ПДВ (20%) 37124,08 грн.; вартість проектних робіт стадії «Робоча документація» становить 334116,76 грн., в тому числі ПДВ (20%) 55686,12 грн.;

- п. 3.1 договору викладено у такій редакції: « 3.1. Проектувальник виконує роботу протягом 2015-2016 р. стадіями, а саме: І стадія «Проект» та проведення експертизи строк виконання 15.06.2016 року; ІІ стадія - стадія «Робоча документація» - строк виконання до 30.06.2016 року».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договір на виконання проектної роботи №41-15 від 12.08.2015 року, оскільки в порушення строків І стадію «Проект» виконав 26.08.2016 року, а II стадію «Робоча документація» виконав 10.10.2016 року, що підтверджується відповідними актами.

З цих підстав позивач просить стягнути з відповідача 250587,00 грн. пені та 77960,58 грн. штрафу за договором на виконання проектної роботи №41-15 від 12.08.2015 року.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду на проведення проектних робіт за яким відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.ч 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України зазначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 851 Цивільного кодексу України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

За змістом п. 3.1 договору у редакції додаткової угоди від 20.05.2016 року відповідач виконує роботи у 2 етапи: І етап - до 15.06.2016 року, а ІІ етап - до 30.06.2016 року.

Умовами п. п. 3.7, 2.5.2. договору передбачалось, що виконані роботи засвідчуються підписаним обома сторонами актом приймання-передачі виконаних робіт.

Разом з тим, з актів приймання виконаної проектної роботи від 26.08.2016 року №№36/06-16, 36/06-16-1, 36/06-16-2 вбачається, що І стадію «Проект» відповідач виконав 26.08.2016 року, з акту приймання виконаної проектної роботи від 10.10.2016 року №53/09-16 вбачається, що II стадію «Робоча документація» відповідач виконав повністю лише 10.10.2016 року.

Відповідач стверджує, що прострочення у виконанні робіт виникло з вини позивача, який вчасно не надав йому необхідних вихідних даних на проектування, надання яких передбачено Пунктом 3 порядку розроблення проектної документації на будівництво обєктів, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 року №45.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У той час, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що прострочка у виконанні робіт сталася з вини позивача.

Так, згідно з п. 1.1. договору відповідач, як проектувальник зобов'язався виконати роботи відповідно до завдання на проектування «Розробка проектної документації на заміну Р-1 ф.В, РОДЦ 110000/750 на ПС 750 кВ Західноукраїнська інв. № новий», яке є додатком №1 до договору (завдання на проектування).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що додаток №1 до договору містить відповідні технічні дані. При цьому, відповідач, всупереч вимогам ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України не надав суду доказів того, що він не міг виконати передбачені договором роботи згідно з цим додатком.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідач, укладаючи з ДП «НЕК «Укренерго» договір на відповідних умовах, усвідомлював значення своїх дій, а відповідно усвідомлював той факт що він бере на себе зобов'язання виконати відповідні роботи на підставі документів, що є додатками до договору, та несе відповідні ризики пов'язані з прострочення виконання робіт.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що 12.05.2016 року між позивачем, відповідачем та іншими виконавцями відбулася виробнича нарада з питань отримання та передачі виконавцям технічної документації щодо трансформаторів, заміна яких передбачалася на підстанціях підприємства, хід якої зафіксовано протоколом наради від 12.05.2016 року. На зазначеній нараді прийнято рішення про надання необхідної на вимогу відповідача технічної інформації щодо виконання проектувальних робіт. Також на вказані нараді додатково узгоджено, що строк виконання відповідачем робіт за зазначеним договором 15.06.2016 року.

Крім того, слід зазначити, що ІІ етап робіт відповідач повинен був виконати до 30.06.2016 року, проте листи запити щодо надання технічної документації №12-530/321 та №12-500/8ф направлялись на адресу позивача 02.08.2016 року та 22.08.2016 року, тобто взагалі після закінчення передбаченого договором строку виконання робіт.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідач не довів відсутність своєї вини в простроченні зобовязання з виконання робіт за договором.

Пунктом 4.2.1 договору визначено, що у разі порушення встановленого умовами договору строку виконання зобовязань проектувальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5% ціни прострочених зобов'язань, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 14% від вказаної ціни.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 250587,00 грн. (в т.ч. 80187,84 грн. за прострочення виконання І стадії «Проект» за період з 16.06.2016 року по 26.08.2016 року; та 170399,16 грн. за прострочення виконання ІІ стадії «Проект» за період з 01.07.2016 року по 10.10.2016 року) та штраф у розмірі 77960,58 грн.

Перевіривши наданий розрахунок, колегія суддів вважає, що він відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства.

При цьому колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано з власної ініціативи зменшив розмір пені та штрафу, які підлягають стягненню.

Так, відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року, зокрема зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобовязань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобовязання.

З матеріалів справи вбачається, що загальна вартість виконаних робіт за договором на виконання проектної роботи №41-15 становить 556861,24 грн. Проте, штрафні санкції які підлягають оплаті відповідачем за прострочення виконання зобовязань за договором в межах даної справи становлять 250587,00 грн. пені та 77960,58 грн. штрафу, тобто майже 60% вартості виконаних робіт.

Вказане свідчить про те, що штрафні санкції є надмірно великими в порівнянні з сумою договору. Сплата штрафних санкцій у всьому розмірі суттєво порушує майнові інтереси відповідача, оскільки таким чином відповідач в порівнянні з позивачем буде фактично поставлений в невигідне становище щодо виконання умов договору, так які він значною мірою буде позбавлений того, на що розраховував при укладанні договору.

Крім того, згідно з довідкою №08-10/49 від 13.02.2017 року про фінансовий стан ДВПВ НДІ «УкрЕМП» (відповідача), як інститут, засновано на державній власності згідно із наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 29.01.1996 року №17 «Про перетворення відкритого акціонерного товариства «Укренергомережпроект» та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Джерелом формування ОСОБА_4 є майно, передане в користуванню Уповноваженим органом управління - Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та доходи, отримані в результаті реалізації продукції, виконання проектно-вишукувальних робіт. Джерела бюджетного фінансування ОСОБА_4 з боку Держави та за рахунок кредитних чи сторонніх інвестиційних проектів відсутні. Станом на 14.02.2017 на рахунках ОСОБА_4 обліковується 383 000,00 грн., з яких понад 305 000,00 грн. перебувають під арештом за процедурою примусового стягнення перед кредиторами ОСОБА_4, що становить майже 80% всіх коштів. Крім того, ОСОБА_4, як юридична особа, відповідальна перед кредиторами ОСОБА_5 філії ОСОБА_4, яка перебуває в стадії ліквідації. Станом на 14.02.2017 року заборгованість перед бюджетами різних рівнів та фондами, а також перед скороченими працівниками структурного підрозділу ОСОБА_4 без права юридичної особи - ОСОБА_5 філії, становить 1292,00 тис. грн., з них 960,9 тис. грн. заборгованість із заробітної плати перед працівниками, скороченими в травні 2016 року. За результатом діяльності в 2016 році ОСОБА_4 отримано збиток в розмірі 368 тис. грн. Діяльність філій інституту в звітному періоді була збитковою, що вплинуло на загальний показник збиткової діяльності інституту в цілому.

Ситуація, яка склалася в галузі в даний час, обумовила суттєве погіршення фінансових умов роботи ОСОБА_4. ОСОБА_4 самотужки намагається забезпечити надходження коштів шляхом пошуку обсягів робіт за основними напрямками діяльності. Однак, в умовах сьогодення, ОСОБА_4 має суттєві труднощі ведення господарської діяльності в першу чергу через відсутність обсягів робіт за рахунок державного замовлення, а також відсутністю можливості більш гнучкої позиції із ціноутворення перед підприємствами-конкурентами приватної форми власності.

За змістом ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства України, а водночас і цивільного судочинства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо можливості у відповідності до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити на 50% розмір пені та штрафу та задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 125293,50 грн. та штрафу у розмірі 38980,29 грн.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та обєктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи відповідача про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2017 року у справі №922/205/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2017 року у справі №922/205/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складена 23 травня 2017 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Ільїн О.В.