Ухвала суду № 66685121, 22.05.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"22" травня 2017 р.

Справа № 5017/640/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія"

до відповідача Державного підприємства "Одеський морський торгівельний порт"

про стягнення 591660,86 грн.

Суддя Оборотова О.Ю.

СУТЬ СПОРУ: розглядається в порядку ст. 121-2 ГПК України.

22.03.2017р. до канцелярії господарського суду Одеської області надійшла скарга за вх.№ 2-1621/17 по справі № 5017/640/2012 на постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Розглянувши матеріали скарги, господарський суд Одеської області частково задовольняє скаргу в порядку ст.121- 2 ГПК України з огляду на таке.

Відповідно до ст. 82 Закону України „Про виконавче провадження” рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувана, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 28 січня 2015 року по справі № 924/205/13-г

Господарським судом Одеської області не встановлено факту належного вчинення державною виконавчою службою в межах виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення. Відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням. Друк документів, відправка поштової кореспонденції та користування ЄДРВП відноситься лише до організації виконавчих дій.

Що стосується витрат що пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, заявником не надано належних та допустимих доказів того, що дане відшкодування є неправомірним. Крім цього, Верховний суд України в зазначеній постанові надав правову оцінку саме стягненню виконавчого збору, витрати що пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій нараховуються у випадку пропущення строку на добровільне виконання рішення, що власне і має місце в даній справі.

За таких обставин, проаналізувавши правові норми в аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, щодо визнання безпідставним нарахування суми виконавчого збору та частково задовольняє скаргу Державного підприємства "Одеський морський торгівельний порт" в порядку ст. 121-2 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Державного підприємства "Одеський морський торгівельний порт" в порядку ст.1212 ГПК України – задовольнити частково.

2. Визнати недійсною постанову Приморського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Міністерства юстиції України про стягнення з Державного підприємства "Одеський морський торгівельний порт" виконавчого збору від 22.06.2016р. в рамках виконавчого провадження №51429679.

3. В решті вимог - відмовити

Суддя Оборотова О.Ю.