Рішення № 66684766, 18.05.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/47/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2017 Справа № 908/562/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Мультівак Україна (07354, Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, пров. 1-го Травня, 30)

До відповідача: Публічного акціонерного товариства Мелітопольський мясокомбінат (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175)

про стягнення 151 386,79 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 14.03.2017

Від відповідача: не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

21.03.2017 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Мультівак Україна до Публічного акціонерного товариства Мелітопольський мясокомбінат про стягнення 151 386,79 грн.

Ухвалою суду від 21.03.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №908/562/17, справі присвоєно номер провадження 5/47/17, розгляд якої призначено на 24.04.2017. Розгляд справи відкладався. У судовому засіданні 18.05.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Суду надано наступні пояснення: 18.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мультівак Україна» та Відкритим акціонерним товариством «Мелітопольський мясокомбінат» (ПАТ «Мелітопольський мясокомбінат» є правонаступником майнових прав та обовязків ВАТ «Мелітопольський мясокомбінат» відповідно до п. 2 Статуту ПАТ «Мелітопольський мясокомбінат», затвердженого протоколом загальними зборами акціонерів № 30 від 28.04.2016) було укладено договір поставки № 12/2011. Позивач поставив відповідачу, а відповідач отримав товар на суму 134 396,83 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями. Відповідач здійснив часткову оплату товару. Позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 132 511,12 грн. та пеню, нараховану відповідно до п. 7.3. договору, у розмірі 18 875,67 грн. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у судове засідання 18.05.2017 не зявився. Від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності належним чином уповноваженого представника відповідача. Клопотання судом задоволено. Також, у вказаному клопотанні відповідач зазначив, що визнає суму основного боргу у розмірі 132 511,12 грн. у повному обсязі, заперечення щодо розрахунків пені у розмірі 18875,67 грн. у відповідача відсутні. Також, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення строком на 3 місяці рівними частинами, починаючи з травня 2017.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають право брати участь у господарських засіданнях. Оскільки зміст норми не передбачає обовязку сторін брати участь в судових засіданнях, незявлення повноважних представників сторін в судові засідання є реалізацією процесуального права сторони.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на положення ст. 69 ГПК України, відповідно до якої спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Позовна заява надійшла до господарського суду Запорізької області 21.03.2017, тобто кінцевий строк розгляду справи 22.05.2017.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення ЄСПЛ у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі Шульга проти України від 02.12.2010).

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мультівак Україна» (далі - постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Мелітопольський мясокомбінат» (далі покупець, ПАТ «Мелітопольський мясокомбінат» є правонаступником майнових прав та обовязків ВАТ «Мелітопольський мясокомбінат» відповідно до п. 2 Статуту ПАТ «Мелітопольський мясокомбінат», затвердженого протоколом загальними зборами акціонерів № 30 від 28.04.2016) було укладено договір поставки № 12/2011 (далі договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до п.п. 1.1., 2.2. якого постачальник зобовязується поставити і передати у власність у зумовлені строки (строк) покупцеві пакувальні матеріали (далі - товар), визначений у видаткових накладних, які вважаються невідємною частиною договору, а покупець зобовязується прийняти товар та здійснити оплату за нього у повному обсязі на умовах цього договору. Кількість та асортимент товару, що підлягають поставці в рамках окремої партії, визначаються в видаткових накладних, які мають бути підписані уповноваженими представниками сторін.

Пунктами 3.1., 3.2. договору передбачено, що ціни товарів визначаються в видаткових накладних. Загальна вартість договору складає сума вартостей партій товару поставлених постачальником за договором.

Відповідно до п.п. 5.1. 5.3. договору розрахунки здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в пункті 13. Оплата здійснюється на пілставі рахунку-фактури, виставленого постачальником для сплати. Покупець сплачує 100 % від загальної вартості товару, визначеного у видатковій накладній, не пізніше 7 календарних днів з дати поставки.

Згідно із п. 7.3. договору у випадку порушення строків оплати, встановлених п. 5.3. цього договору за вимогою постачальника покупець сплачує йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, що нараховується на суму заборгованості за кожен день прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла на момент прострочення.

Пунктами 12.1. 12.4. договору передбачено, що договір набирає сили з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін. Договір діє до 31.12.2012. Якщо на момент закінчення дії даного договору є невиконані взаємні зобовязання, які виникли в період терміну дії даного договору, договір продовжує діяти до повного виконання взятих сторонами зобовязань і проведення остаточних розрахунків. Якщо за 15 днів до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не попередить про його закінчення, то він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

Позивач поставив відповідачу, а відповідач отримав товар на суму 134 396,83 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями, які містяться в матеріалах справи (І т. а.с. 31 - 45). Відповідач здійснив часткову оплату товару, що підтверджується матеріалами справи (І т. а.с. 46 - 60).

25.10.2016 на адресу відповідача позивачем було направлено претензію № 122 від 21.10.2016 на загальну суму 138 342,67 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 25.10.2016 та фіскальним чеком № 0774 від 25.10.2016 (І т. а.с. 61 - 67). Відповіді на вказану претензію позивач не отримав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На день розгляду справи, заборгованість відповідача за поставлений товар складає 132 511,12 грн., яка підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає стягненню у повному обсязі.

Згідно із п. 7.3. договору у випадку порушення строків оплати, встановлених п. 5.3. цього договору за вимогою постачальника покупець сплачує йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, що нараховується на суму заборгованості за кожен день прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла на момент прострочення.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Факт порушення відповідачем строку поставки продукції підтверджується матеріалами справи.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 18 875,67 грн. за період з 21.07.2016 по 25.02.2017. Розрахунки позивача перевірені судом за допомогою КП «Законодавство» є вірними, відповідають вимогам чинного законодавства, пеня у розмірі 18 875,67 грн. підлягає стягненню у повному обсязі.

Відповідач контррозрахунку сум пені суду не надав. У клопотанні про розгляд справи за відсутності представника відповідача вх. № 08-06/11618 від 10.05.2017 відповідач зазначив, що заперечення до розрахунків пені у відповідача відсутні.

Судом розглянуто клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду строком на 3 місяці, починаючи з травня 2017. Вказане клопотання відповідача обґрунтовано наступним: контрагентами ПАТ Мелітопольський мясокомбінат за договорами поставки є юридичні особи та фізичні особи підприємці, які перебувають на території АРК. Загальна сума не отриманих коштів за здійсненою поставкою зазначеним контрагентам складає 770527,85 грн., що підтверджується довідкою № 210-10 від 19.04.2017 (І т. а.с. 89). Також, рішеннями господарських судів у справах №908/5669/15 від 15.12.2015, №7/5009/3625/11 від 22.06.2012, №5023/3571/11 від 29.06.2011, № 9/210 від 04.03.2010 на користь відповідача стягнуто заборгованість з контрагентів. Проте, на даний час, рішення суду є не виконаними та грошові кошти відповідачем не отримані. Крім того, рішеннями господарських судів №908/3371/16 від 30.01.2017, №908/3104/16 від 07.02.2017, №908/236/17 від 09.03.2017, № 908/131/17 від 22.03.2017, №908/2277/16 від 23.03.2017 стягнуто з відповідача заборгованість. Стягнення суми боргу за рішенням без розстрочки його виконання зумовить неможливість погасити заборгованість за іншими платежами, податками та зборами, спричинить звільнення працівників.

Позивач проти задоволення вказаного клопотання заперечує в повному обсязі.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невідємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобовязання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У звязку з тим, що розстрочення виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права допустимі межі надання такого розстрочення.

Відповідно до пункту 10 Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження № 14 при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Пунктом 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Однак, суд не приймає надані докази, як належні та допустимі докази скрутного матеріального становища відповідача, оскільки суду не надано податкову звітність щодо результатів фінансово діяльності за 2016 рік та за І квартал 2017. Крім того, відповідач протягом тривалого часу - з 22.07.2016, не виконував своїх зобовязань щодо оплати отриманого товару. Всі перелічені відповідачем обставини стосуються господарської діяльності підприємства відповідача і не свідчить про наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливими виконання судового рішення.

На підставі вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суду та звертає увагу відповідача на те, що він не позбавлений права повторно звернутися із клопотанням про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України на стадії виконання рішення.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів сплати суми боргу в повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський мясокомбінат» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175, п/р26009962491366 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, код ЄДРПОУ 00443513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мультівак Україна (07354, Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, пров. 1-го Травня, 30, п/р 26004707742730 в АТ «ОСОБА_2 Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 37640186) суму основного боргу у розмірі 132 511 (сто тридцять дві тисячі пятсот одинадцять) грн. 12 коп., пеню у розмірі 18 875 (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят пять) грн. 67 коп., судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 81 коп. Видати наказ.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 23.05.2017.