Ухвала суду № 66684316, 16.05.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/14039/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/789/496/17 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бершадської Г.В.

суддів - Гірський Б. О., Ткач О. І.,

з участю секретаря Бріль В.Л.,

апелянта ОСОБА_1 та представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 березня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, котра представляє власні інтереси та інтереси ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Кузьмович Наталії Василівни про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про стягнення коштів, як з солідарних боржників, в сумі 100 000 доларів США, що еквівалентно 2 602 010 грн, згідно розписки від 13.08.2013 року, як до спадкоємців гр. ОСОБА_3, котрий помер у 2015 році.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути заборгованість за договором позики в сумі 100000 доларів США, що еквівалентно 2 690 000,00 гривень, згідно офіційного курсу НБУ станом на 15.03.2017 року, в частках пропорційно вартості одержаного в спадщину після смерті ОСОБА_3, майна, а саме:

з ОСОБА_1 29 220 доларів США, що еквівалентно 786 018 грн;

з ОСОБА_3, в особі законного представника ОСОБА_1, 16 760 доларів США, що еквівалентно 450 844 грн;

з ОСОБА_2, в особі законного представника ОСОБА_1, 54 020 доларів США, що еквівалентно 1 453 13 8 грн;

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17 березня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики, який оформлений розпискою від 10.08.2013 року, в сумі 100000 доларів США, що еквівалентно 2 690 000,00 гривень, згідно офіційного курсу НБУ станом на 15.03.2017 року, в частках пропорційно вартості одержаного в спадщину після смерті ОСОБА_3, майна, а саме:

з ОСОБА_1 29 220 доларів США, що еквівалентно 786 018,00 гривень пропорційно вартості одержаного у спадщину майна: земельної ділянки, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Шпиколоської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, земельної ділянки, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Шпиколоської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, земельної ділянки, площею 0,6869 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_4, яка розташована на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, іменні акції ПАТ «Дубрик» в простій без документарній формі в кількості 2 499 968 штук, вартістю 499 993,60 грн., грошові кошти в ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме: 23.01.2015 року депозит, договір - SAMDNWFD0070460152000, рахунок НОМЕР_3, поточна сума станом на 24.07.2016 року - 1259,66 грн.; 23.01.2014 року депозит, договір SAMDN85000740284617, рахунок НОМЕР_6, поточна сума станом па 24.07.2016 року - 1547,30 грн.; 21.03.2014 року картковий рахунок - НОМЕР_7, залишок - 128,57 грн., 23.01.2014 року картковий рахунок - НОМЕР_11, залишок - 8,28 грн. 16.07.2014 року картковий рахунок НОМЕР_5, залишок - 0,73 дол. США, 21.03.2014 року картковий рахунок НОМЕР_8, залишок - 0,71 гри., 18.01.2014 року кредитний картковий рахунок - НОМЕР_10, особисті кошти 0,03 грн., рахунок «Бонус плюс» НОМЕР_9 відсотки за вкладом, загалом вартістю 2 352 955,20 гривень;

з ОСОБА_3, в особі законного представника ОСОБА_1, 16 760 доларів США, що еквівалентно 450 844 грн пропорційно вартості одержаного у спадщину майна: 1/2 частка житлового будинку за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 222,2 кв. м. вартістю 1 350 000,00 гривень;

з ОСОБА_2, в особі законного представника ОСОБА_1, 54 020 доларів США, що еквівалентно 1 453 138 гривень пропорційно вартості одержаного у спадщину майна: 1/2 частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 222,2 кв. м., домоволодіння за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, Смиковецька сільська рада, АДРЕСА_3, загальною площею 311,4 кв.м., земельної ділянки, площею 0,10 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_12, яка розташована на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, загалом вартістю 4 350 000,00 гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1, в своїх інтересах і інтересах своїх дітей, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Апелянт посилається на те, що рішення суду є необґрунтованим, не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, винесене за невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного встановлення обставин справи. Вказала, що розписка від 10 серпня 2013 року не ідентифікує сторін договору. Вважає, що кредитор у встановлений строк належним чином не пред'явив своїх вимог до спадкоємців, відсутній опис вкладення у листі. Суд не з'ясував обсяг спадкового майна та його дійсну вартість, безпідставно не взяв до уваги документи, які підтверджують погашення нею інших боргів спадкодавця. Зазначила, що вона з дітьми успадкувала майна на 1 889 138,18 грн, а боргів сплатила на значно більшу суму - 2 507 021 грн.

ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, додатково пояснила, що з претензією про повернення боргу чоловіка ОСОБА_4 до неї не звертався і про цей борг вона не знала. Почерк на розписці схожий на почерк чоловіка. З позовом про визнання недійсним договору позики та з клопотанням про проведення грошової оцінки спадкового майна не зверталась, оскільки вважала, що такий позов при таких доказах не може бути задоволений, хоча адвокат повідомляла про необхідність призначення експертизи. З метою збереження майна батька для дітей, повертала борги чоловіка як поручителя, іпотекодавця та згідно розписок. Відмовляється повертати кошти позивачу, оскільки розписка викликає в неї сумніви і в даний час вона оскаржує договір позики та тому що повернула інші борги чоловіка на суму більше вартості спадкового майна.

Представник позивача апеляційної скарги не визнала та пояснила, що ОСОБА_4 належним чином, засобами кур'єрської доставки в квітні 2016 року пред'явив спадкоємцям вимогу про погашення боргу та зустрічався з ОСОБА_1 Оскільки остання не бажала повертати борг, звернувся до суду. Відповідач повертала борги свого чоловіка, які не підтверджувались розписками та борги за аналогічними розписками і безпідставно не бажає повертати борг позивачу. На її думку відповідач вибирала кредиторів так, щоб унеможливити повернення боргу позивачу.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник у встановлений законом шестимісячний строк пред'явив вимоги до спадкоємців майна ОСОБА_3 про борги спадкодавця ОСОБА_3, тому спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора пропорційно вартості успадкованого ними майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Згідно із ст. 1282 цього Кодексу спадкоємці зобов?язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов?язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов?язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.08.2013 року гр. ОСОБА_3 позичив у позивача ОСОБА_4 100 000 доларів США на термін до 01.05.2014 року про що склав розписку (а.с. 36).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Зобов'язання ОСОБА_3 про повернення позичених згідно розписки від 10.08.2013 року, коштів в сумі 100 000 доларів США, залишилися невиконаними.

Спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину ОСОБА_3 є діти спадкодавця - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дружина спадкодавця - ОСОБА_1, яка подала заяву про прийняття спадщини 20.02.2016 року за №09/05-2016.

Спадкоємцями було заявлено про наступне спадкове майно:

грошові кошти в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", а саме: 23.01.2015р. депозит, договір -SAMDNWFD0070460152000, рахунок - НОМЕР_3, поточна сума станом на 24.07.2016 р -1259,66 грн.; 23.01.2014р. депозит, договір - SAMDN85000740284617, рахунок - НОМЕР_6, поточна сума станом на 24.07.2016 р - 1547,30 грн.; 21.03.2014р. картковий рахунок -НОМЕР_7, залишок - 128,57 грн.; 23.07.2014р. картковий рахунок - НОМЕР_11, залишок - 8,28 грн.; 16.07.2014р. картковий рахунок - НОМЕР_5, залишок - 0,73 дол. США; 21.03.2014р. картковий рахунок -НОМЕР_8, залишок - 0,71 грн.; 18.01.2014р. кредитний картковий рахунок -НОМЕР_10, особисті кошти - 0.03 грн.; на рахунку «Бонус плюс» НОМЕР_9 відсотки за вкладом.

прості іменні акції ПАТ «Дубрик» в кількості 2499968 штук, вартістю 499993,60 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто три) гривні 60 коп.;

земельна ділянка, площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Шпиколоської сільської ради Кременецького району Тернопільської області;

земельна ділянка, площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Шпиколоської сільської ради Кременецького району Тернопільської області;

земельна ділянка, площею 0,6869 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_4, яка розташована на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області;

земельна ділянка, площею 0,10 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_12яка розташована на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області;

домоволодіння за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, Смиковецька сільська рада, АДРЕСА_3 (чотирнадцять);

домоволодіння, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 27-38).

З дозволу органу опіки і піклування, відповідно до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 07 вересня 2016 року №738 «Про надання неповнолітній та малолітній дитині дозволу на укладання договору про поділ спадкового майна», спадкоємці провели поділ спадкового майна, уклавши Договір про поділ спадкового майна, який посвідчив приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Кузьмович Н.В., за яким:

1. у власність ОСОБА_3 переходить:

1/2 частка домоволодіння, житлового будинку за адресою АДРЕСА_2.

2. у власність ОСОБА_2 переходить:

- 1/2 частка житлового будинку, що в АДРЕСА_2,

- домоволодіння за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, Смиковецька сільська рада, АДРЕСА_3,

- земельна ділянка, площею 0,10 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_12, яка розташована на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області,

3. у власність ОСОБА_1 переходить:

- дві земельні ділянки площею по 2 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які розташовані на території Шпиколоської сільської ради Кременецького району Тернопільської області;

- земельна ділянка, площею 0,6869 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_4, яка розташована на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області;

- іменні акції ПАТ «Дубрик» в простій без документарній формі в кількості 2 499 968 штук, вартістю 499 993,60 грн.;

грошові кошти в ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме: 23.01.2015 року депозит, договір -SAMDNWFD0070460152000, рахунок НОМЕР_3, поточна сума станом на 24.07.2016 року - 1259,66 грн.; 23.01.2014 року депозит, договір SAMDN85000740284617, рахунок НОМЕР_6, поточна сума станом на 24.07.2016 року - 1547,30 грн.; 21.03.2014 року картковий рахунок - НОМЕР_7, залишок - 128,57 грн., 23.01.2014 року картковий рахунок - НОМЕР_11, залишок - 8,28 грн., 16.07.2014 року картковий рахунок НОМЕР_5, залишок - 0,73 дол. США, 21.03.2014 року картковий рахунок НОМЕР_8, залишок - 0,71 грн., 18.01.2014 року кредитний картковий рахунок - НОМЕР_10, особисті кошти 0,03 грн., рахунок «Бонус плюс» НОМЕР_9 відсотки за вкладом (а.с. 32).

На підставі договору про поділ спадкового майна приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Кузьмович Н.В. 17 вересня 2016 року видано свідоцтва про право на спадщину за законом, в яких вартість кожного окремо успадкованого майна оцінена в 1 коп. (а.с. 61-67).

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 4 та 6 квітня 2016 року службою кур'єрської доставки Профі Україна (PRF) та EXSPRESS MAIL направляв спадкоємцям на адресу: АДРЕСА_1 вимоги-претензії про повернення боргу (а.с. 78,79).

Повідомлення спадкоємцям неповнолітньому ОСОБА_2 та малолітньому ОСОБА_3 у відповідності до ст 29 ЦК України направлялись за місцем проживання та реєстрації їх матері ОСОБА_1 та за фактичним місцем їх проживання.

Колегія погоджується з висновком суду про те, що ОСОБА_4 у встановлений законом строк пред'явив свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, направивши їм існуючими засобами зв'язку - службою кур'єрської доставки претензію (вимогу) про повернення боргу..

Та обставина, що претензії не були вручені у зв'язку з відсутністю адресата не має правового значення для вирішення спору.

Посилання апелянта на відсутність опису вкладення за наявності вказівки у квитанціях "претензія-вимога про повернення боргу" не спростовує висновку суду про належне дотримання позивачем порядку пред'явлення вимоги спадкоємцям. Крім цього, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_4 Інших грошових вимог їй не пред'являв.

Таким чином, судом вірно встановлено, що 10 серпня 2013 року ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_4 100 000 дол США та після його смерті до спадкоємців перейшов обов'язок з повернення боргу в межах вартості успадкованого майна.

У нотаріально посвідченому договорі про поділ спадкового майна після смерті ОСОБА_3 відповідачі визначили спадкову масу кожного із спадкоємців.

Доводи апелянта про виключення із складу спадщини житлового будинку загальною площею 311, 4 кв.м., житловою площею 150 кв.м. що розташований в с.Смиківці по вул. АДРЕСА_3 та 0,68 га земельної ділянки, яка знаходиться в с.Смиківці Тернопільського району не заслуговують уваги суду, оскільки права на таке нерухоме майно є зареєстрованими в державному реєстрі права власності на нерухоме майно і про його спадкування заявляла ОСОБА_1

Згідно відомостей з Реєстру власності на нерухоме майно, вищевказаний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_13, яке видано згідно рішення Смиківської сільської ради №45 від 23 квітня 2010 року. Вартість житлового будинку вказана - 573 040 грн. Дане домоволодіння ОСОБА_3, як поручитель, у 2010 році передавав в іпотеку, що підтверджується відомостями з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відомостями з державного реєстру іпотек (а.с. 57, 58), довідкою ПАТ "КредіАгрікольБанк" (а.с. 77) та поясненнями відповідачки, яка, з її слів, як спадкоємець іпотечного майна, погашала борг іншої особи-позичальника.

Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за законом земельна ділянка площею 0,68 га належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом 14 липня 2011 року, Державного Акту серії НОМЕР_14, який видано Держкомземом у Тернопільському районі 23 червня 2011 року з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3, цільове призначення земельної ділянки - "під житлову забудову одно- та двоповерхову".

Відповідач ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції пояснила, що її чоловік займався будівництвом будинків. В с.Смиківці збудував більше 36 будинків. Спірна земельна ділянка розміром 0,68 га є суміжною з земельною ділянкою, на якій розташовані вищезгадані житлові будинки та відноситься до земель загального користування - дорога.

Однак, стверджуючи про відсутність вказаного майна, ОСОБА_1 не зверталась із заявами про скасування державної реєстрації прав на спірне майно і оформила її на своє ім'я, як спадкове майно.

Крім цього, вона в суді першої та апеляційної інстанції заявляла, що житловий будинок та земельна ділянка в с.Смиківці є спільною сумісною власністю подружжя, 1/2 частина якого належить їй, як дружині.

Таким чином, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акції ПАТ "Дубрик", земельні ділянки площею 0,68 га і 0,10 га та домоволодіння, що в с.Смиківці входять до складу спадщини, оскільки такий статус вказаного майна визначила ОСОБА_1, заявивши про його спадкування.

Відповідач не заявляла про свої права як подружжя на його частину та, оформляючи спадщину, уклала договір про поділ спадкового майна, дійсність якого презюмується.

Відповідно до ст. 60 ЦПУ України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивач на підтвердження вартості успадкованого майна та визначення часток спадкоємців, надав довідку агенції нерухомості "Яворина" про ринкову вартість нерухомості:

-житлового будинку по АДРЕСА_2 загальною площею біля 220 кв.м. може становити 2 700 000- 3 200 000 гривень,

-домоволодіння в АДРЕСА_3 площею біля 300 кв.м., може становити 2 700 000-3 300 000 гривень,

-земельна ділянка площею 0,10 га, яка розташована на території Смпковецької сільської ради Тернопільського району для будівництва та : Зстуговування житлового будинку може становити 300 000 - 330 000 гривень,

-земельна ділянка площею 0,7 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району, може становити 950 000 - 1 000 000 гривень,

-земельна ділянка площею 4,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Шпиколовської сільської ради Кременецького району, може становити 900 000 - 950 000 гривень(а.с. 83).

Відповідач, заперечуючи вищезазначену вартість майна пояснила, що адвокат попереджувала її про необхідність проведення належної оцінки успадкованого майна та почеркознавчої експертизи, однак вона вважала, що розписка не може бути підставою для стягнення боргу і в подальшому ними була обрана позиція, яка полягала в тому, що вартість кожного із успадкованого майна становить 1 коп., як зазначено у свідоцтві про право на спадщину за законом.

В апеляційній скарзі відповідач також не заявляла клопотання про призначення експертизи на предмет визначення вартості успадкованого майна.

Враховуючи змагальність сторін, диспозитивність цивільного судочинства та небажання відповідачки проводити оцінку майна на предмет визначення його вартості, суд першої інстанції підставно взяв до уваги ринкову вартість майна, зазначену в довідці агенції нерухомості, а не вартість, визначену спадкоємцем у свідоцтві про право на спадщину за законом.

Відповідач, лише після ухвалення 17 березня 2017 року судом першої інстанції рішення у справі, 23 березня 2017 року замовила визначення грошової оцінки майна, згідно якої вартість 4 га земельної ділянки та житлового будинку в АДРЕСА_2 є меншою, а вартість земельної ділянки, що в с.Смиківці більшою (а.с. 83, 160-164).

Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

За таких обставин, місцевий суд вірно виходив з ринкової вартості аналогічного майна та критично оцінив надані відповідачкою докази про вартість кожного успадкованого нерухомого майна 1 коп., а також застосував таку вартість майна у визначенні часток успадкованого майна кожним із спадкоємців. Виходячи з пояснень відповідача, в суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для долучення звітів про оцінку спадкового майна, оскільки вона без поважних причин не використала право на долучення доказів.

Колегія погоджується з висновком суду про те, що долучені до матеріалів справи довідки банківських установ ПАТ "КредіАгрікольБанк" (а.с. 77) та ТОВ "Кредекс" та розписки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не є належними та допустимими доказами погашення ОСОБА_1 боргів спадкодавця, а тому доводи про погашення нею боргів спадкодавця в значно більшому розмірі, ніж вартість успадкованого майна, не заслуговують уваги суду.

В матеріалах справи є лише довідки фінансових установ про те, що претензії до ОСОБА_3 та ОСОБА_1, як спадкоємиці, немає.

ОСОБА_1 не надала суду письмових документів фінансового характеру - квитанцій про внесення нею на рахунки кредиторів 400 000 грн чи 560 000 грн.

У відносинах з ПАТ "КредіАгрікольБанк" спадкодавець ОСОБА_3 виступав поручителем позичальника ТОВ "Кременецька кераміка" (а.с. 77), а перед ТОВ "Кредекс" іпотекодавцем за боргами ОСОБА_9 (а.с. 60, 59).

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що ПАТ "КредіАгрікольБанк" нею повернуто лише 150 000 грн із 560 000 грн боргу ТОВ "Кременецька кераміка", згідно судового рішення. Решту боргу, 410 000 грн - повернула юридична особа фірма "УкрПрестиж".

За іпотечним договором представнику ТОВ "Кредекс" готівкою передала 400 000 грн в присутності нотаріуса. Розписки їй не дали, як і квитанції про внесення коштів на рахунок юридичної особи.

Згідно Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління НБУ від 1 червня 2011 року №174 банк (філія, відділення) зобов'язані видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордеру) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, відповідач не довела, що саме вона погашала зобов'язання ОСОБА_3 як поручителя та іпотекодавця за боргами інших позичальників.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що повернення коштів ОСОБА_7 і ОСОБА_8 зроблено відповідачкою за рахунок особистого майна, оскільки відсутнє погодження неповнолітнього сина, а повернення коштів за рахунок майна малолітньої дитини відбулось без погодження органу опіки і піклування.

Так, згідно розписок ОСОБА_1 30 березня 2016 року сплатила ОСОБА_7 40 000 дол США в рахунок погашення боргу 70 000 дол США та ОСОБА_8 30 грудня 2016 року 18 000 дол США на погашення боргу в сумі 210 000 грн, 4 300 дол США та 1 500 Євро (а.с. 70-74,76).

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_7 позичав 70 000 дол США її чоловіку без розписки, оскільки вони були бізнес партнерами і їй було відомо про цей борг, а ОСОБА_8 вона повернула борг на підставі пред'явлених ним розписок.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 177 СК України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав.

Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною вказаних правочинів лише з дозволу органу опіки та піклування.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є піклувальником ОСОБА_2, 1999 року народження, який наділений правом вчиняти правочини за згодою батьків (ст. 32 ЦК України). Однак, зі змісту розписок, які долучені до матеріалів справи, вбачається, що кошти відповідачка повернула особисто.

По відношенню до сина ОСОБА_3, 2014 року народження, ОСОБА_1 є опікуном і управителем його майна, відповідно будь-які правочини щодо належного малолітньому майна, майнових прав вона вправі вчиняти зі згоди органу опіки і піклування, а тим більше - відчужувати, повертати.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що між спадкодавцем ОСОБА_3 та ОСОБА_10, які вели спільно бізнес, відсутні докази існування позики (обов'язкова письмова форма договору позики згідно ст.ст. 208, 1047 ЦК України) та ОСОБА_8 повернено кошти в іноземній валюті, яка перевищує розмір боргу у валюті. В справі відсутні будь-які докази, що орган опіки і піклування надав ОСОБА_1 згоду на повернення коштів ОСОБА_7 в рахунок позики, яка визнається відповідачкою.

З пояснень відповідачки в суді апеляційної інстанції вбачається, що борг в сумі 210 000 грн вона погодилась повернути в доларах, виходячи з еквіваленту на день позички.

Доводи апелянта про те, що розписка не ідентифікує особу позикодавця і не є підставою для повернення боргу, не заслуговують уваги суду, оскільки вказана розписка знаходилась у позивача, яким пред'явлено позов.

Крім цього, в процесі розгляду справи місцевим судом, відповідач не оскаржувала дійсності договору позики та не заявляла клопотання про проведення почеркознавчої експертизи розписки.

Таким чином, розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Відповідно до ст.308 ЦК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 315, 319 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.В. Бершадська