Рішення № 66681240, 05.05.2017, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/2516/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2017 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л., при секретарі Адамчо К.С., з участю представника позивача за довіреністю ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним зміненим позовом Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції ОСОБА_2 академії аграрних наук України до Берегівської районної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 академія аграрних наук України, приватний нотаріус Берегівського РНО ОСОБА_8 та Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, про визнання недійсним та скасування розпоряджень голови Берегівської районної державної адміністрації, державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок, та визнання права постійного користування земельними ділянками, та зміненим зустрічним позовом ОСОБА_7 до Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції ОСОБА_2 академії аграрних наук України, Берегівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_2 академія аграрних наук України, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації від 12.01.1998 року №10 та державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №000413, скасування державної реєстрації земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція НААН України звернулася в суд із позовом до Берегівської районної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи без самостійних вимог на предмет спору НААН України, приватний нотаріус Берегівського РНО ОСОБА_8, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, про визнання недійсним та скасування розпоряджень голови Берегівської районної державної адміністрації, державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок та визнання права постійного користування земельними ділянками.

Позов мотивований тим, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №000413 від 29 березня 1996 року позивачу належить земельна ділянка на праві постійного користування, яка розташована в тому числі і на території Бенянської сільської ради Берегівського району. 16.03.2016 року позивачу стало відомо, що земельна ділянка в 2011-2012 роках Берегівською районною державною адміністрацією була передана у власність інших осіб без згоди та без вилучення таких від постійного землекористувача. Так, були прийняті розпорядження голови Берегівської РДА №317 від 03.08.2012 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 2,0 га; №412 від 4.11.2011 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,08 га; №316 від 3.08.2012 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0 га, розміщених на території Бенянської сільської ради, за межами населеного пункту. В порушення ст. 116 ЗК України, в редакції, що діяла на момент винесення розпоряджень, вказані земельні ділянки передалися у власність цих громадян без відповідного вилучення (викупу) їх у користувача позивача та без його згоди, в порядку, передбаченому ЗК України. Берегівська РДА не вилучала спірні земельні ділянки від дослідної станції, яка володіла такими на праві постійного користуванні, а тому відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України не вправі була передавати їх у власність іншим особам. Виключно Президія УААН могла погодити вилучення та надання земельних ділянок, закріплених за Академією, установам, підприємствам та організаціям, що перебувають у її віданні, у встановленому законодавством порядку. Однак Президія УААН (НААН) України в 2011-2012 роках згоди на вилучення спірних земельних ділянок на території Бнянської сільської ради не давала і жодного рішення з цього приводу не приймала.

У звязку з цим, позивач вважав, що розпорядження голови Берегівської РДА про передачу у власність земельних ділянок ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 підлягають визнанню недійсними, оскільки при їх прийнятті не було дотримано вимог ст.ст. 116 та 149 ЗК України та грубо порушено права землекористувача. Крім того, позивач вважав, що у звязку з незаконністю розпоряджень голови РДА про передачу у власність відповідачам земельних ділянок, державні акти про право власності на землю також підлягають визнанню недійсними.

Позивачу також стало відомо, що на підставі договору купівлі-продажу від 10.05.2012 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_6 належну йому земельну ділянку площею 0,08 га, згідно договорів купівлі-продажу від 8.11.2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали ОСОБА_7 земельні ділянки площею 2,0 га та 2,0 га, що розташовані на території Бенянської сільської ради Берегівського району. Новими власниками земельних ділянок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримано державні акти про право власності на відповідні земельні ділянки.

Оскільки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 незаконно, без вилучення від попереднього землекористувача, отримали у власність спірні земельні ділянки, то права їх відчужувати без згоди законного землекористувача не мали, відтак, спірна земля підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та передачі законному землекористувачу, у відповідності до ст.ст. 387, 388 ЦК України.

02.03.2017 року позивачем була подана заява про зміну позовних вимог первісного позову, згідно якої після предявлення позову при отриманні відповіді від Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області позивачу стало відомо, що власником трьох земельних ділянок, які є предметом позову, є ОСОБА_7 одноособово, оскільки 18.10.2014 року на підставі нотаріально-посвідченого договору ОСОБА_6 передав у власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,08 га, кадастровий номер 2120484400:06:000:0005.

Отже, земельна ділянка, яку позивач в позові просив витребувати від ОСОБА_6, останньому вже не належить, та право власності на ділянку перейшло до ОСОБА_7 власниці інших двох спірних земельних ділянок. У звязку з наведеним, позивач позовну вимогу про витребування від ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,08 га, кадастровий номер 2120484400:06:000:0005, просив залишити без розгляду та збільшив свої позовні вимоги в частині предмету позову та просив витребувати вказану вище земельну ділянку від ОСОБА_7 і з метою захисту своїх прав також просив суд визнати право дослідної станції постійного користування такими згідно державного акту на право постійного користування землею від 29 березня 1996 року.

У звязку з цим, позивач просив визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації №317 від 3 серпня 2012 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 2,0 га, розміщеної на території Бенянської сільської ради, за межами населеного пункту, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК номер 344548 від 6 вересня 2012 року, виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку за кадастровим номером 2120484400:06:000:0007 площею 2,0 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Бенянської сільської ради Берегівського району, визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації №412 від 4 листопада 2011 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,08 га, розміщеної на території Бенянської сільської ради, за межами населеного пункту, та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ номер 772677 від 8 грудня 2011 року, виданий ОСОБА_5 на земельну ділянку за кадастровим номером 2120484400:06:000:0005 площею 0,08 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Бенянської сільської ради Берегівського району, визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації №316 від 3 серпня 2012 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0 га, розміщеної на території Бенянської сільської ради, за межами населеного пункту, та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК номер 344549 від 6 вересня 2012 року, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку за кадастровим номером 2120484400:06:000:0008 площею 2,0 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Бенянської сільської ради Берегівського району, витребувати від ОСОБА_7 на користь Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 2120484400:06:000:0008), земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 2120484400:06:000:0007) та земельну ділянку площею 0,08 га (кадастровий номер 2120484400:06:000:0005), що розташовані на території Бенянської сільської ради, визнати за Закарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією НААН України право постійного користування згідно державного акту земельними ділянками площею 2,0 га (кадастровий номер 2120484400:06:000:0008), площею 2,0 га (кадастровий номер 2120484400:06:000:0007) та площею 0,08 га (кадастровий номер 2120484400:06:000:0005), що розташовані на території Бенянської сільської ради Берегівського району (том 1 а.с. 2-4, 150-153).

Відповідачка ОСОБА_7 подала зустрічну позовну заяву до Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції ОСОБА_2 академії аграрних наук України, Берегівської районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_2 академія аграрних наук України, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації від 12.01.1998 року №10 та державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №000413, виданого Берегівською районною державною адміністрацією.

Зустрічний позов мотивований тим, що Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція ОСОБА_2 академії аграрних наук України незаконно користується спірною землею, оскільки на момент видання державного акту на право постійного користування землею діяв Земельний кодекс України 1990 року, згідно якого надання земель у постійне користування місцевими державними адміністраціями в 1996-1998 роках законом не передбачались. ОСОБА_7 також стверджує, що розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації датоване 12.01.1998 року, тоді як державний акт на право постійного користування землею виданий 29.03.1996 року, тобто на два роки раніше, що свідчить про незаконність розпорядження та державного акту. Крім того, відповідачка зазначила, що вирішення вказаного спору не належить до розгляду в порядку цивільної юрисдикції, посилалася на норми Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема на ст.ст. 2,3,17 КАС України, та при цьому зазначила, що спір повинен вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне. У звязку з цим, ОСОБА_7 просила визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації від 12.01.1998 року №10 та державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК №000413, виданий Берегівською районною державною адміністрацією і зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №31 (том 1 а.с. 195-201).

28.04.2017 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_7 подала заяву про зміну предмету зустрічного позову, в якому просила залучити до участі у справі як співвідповідача за зустрічним позовом Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області та зазначила, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.03.2016 року №НВ-2101279022016 вбачається, що встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) відбулося наприкінці 2013 року, тобто вже після видання головою Берегівської РДА трьох розпоряджень та після видачі державних актів відповідача по первісному позову. Згідно державного акту на право постійного користування землею від 29.03.1996 року Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція володіє і користується земельною ділянкою площею 3166,80 га, у той час як згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.03.2016 року остання володіє і користується земельною ділянкою площею всього 116,2294 га. Всупереч Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року №376, Державне підприємство «Закарпатгеодезцентр» не повідомляло ані ОСОБА_7, ані попередніх власників суміжних земельних ділянок про дату та час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) та провело їх без участі останніх, тим самим позбавивши їх можливості заявити претензії щодо відновлення меж спірної земельної ділянки, що призвело до неправильного визначення меж спірної земельної ділянки. Порядком ведення Державного земельного кадастру передбачається, що під час реєстрації земельної ділянки відомості про неї вказуються у Поземельній книзі, яка ведеться за формою, згідно з додатком 8. Відповідно до до п. 60,61 Порядку запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Тому для відновлення порушеного права власності позивачки за зустрічним позовом остання додатково просила скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки, яка проводиться Державним кадастровим реєстратором (том 2 а.с. 39-44).

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області подало відзив на позовну заяву Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції ОСОБА_2 академії аграрних наук України, згідно якого позивач по первісному позову воліє та користується землею на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №000413 від 29 березня 1996 року. Берегівською районною державною адміністрацією була передана у власність ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 частина із цих земель без згоди та без вилучення від постійного землекористувача та з порушенням Земельного кодексу України. Крім того, вказані земельні ділянки мають особливий правовий статус, який визначений ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності ОСОБА_2 академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» та вилучення земельних ділянок ОСОБА_2 академії наук України може здійснюватися лише за згодою Президії ОСОБА_2 академії наук України. Тому порядок вилучення земельних ділянок відповідачем - Берегівською районною державною адміністрацією не був дотриманий у відповідності до земельного законодавства та спеціального закону, що регулює особливості правового режиму діяльності НААН України, у звязку з чим третя особа просила задовольнити первісний позов (том 1 а.с. 209-213).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 первісний змінений позов підтримала в повному обсязі з підстав наведених в ньому, а також у заяві про зміну позовних вимог. Крім того, представник пояснила, що відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України в редакції на час видачі оспорюваних розпоряджень було передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому ЗК України. Згідно ст. 149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок проводиться тільки за згодою землекористувачів на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Тобто необхідною умовою надання в користування (у власність) такої земельної ділянки є її вилучення у встановленому законом порядку у попереднього землекористувача та орган виконавчої влади, в даному випадку районна державна адміністрація, вправі була надати відповідачам земельну ділянку, яка перебувала у користуванні іншого субєкта правовідносин позивача по справі, лише після її вилучення в порядку, передбаченому ЗК України, та зі згоди позивача. Проте Берегівська РДА не вилучала спірні земельні ділянки від Закарпатської ДСГДС, яка володіла такими на праві постійного користуванні, а тому не вправі була передавати їх у власність іншим особам. Крім того, на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_5 продав ОСОБА_6 належну йому земельну ділянку площею 0,08 га., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали ОСОБА_7 земельні ділянки площею 2,0 га та 2,0 га, а згодом ОСОБА_6 передав ОСОБА_7 придбану ним земельну ділянку. Отже набувачем всіх трьох земельних ділянок є ОСОБА_7 та, хоча вона могла і не знати про обставини набуття права власності ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на земельні ділянки, проте вказані земельні ділянки слід витребувати від неї на користь Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції ОСОБА_2 академії аграрних наук України та визнати за позивачем право постійного користування згідно державного акту. У звязку з цим, представник посилаючись на норми ст. 116, 152 ЗК України, ст. 19 Конституції України, до ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.ст. 328, 387, 388 ЦК України просила задовольнити первісний змінений позов у повному обсязі. Щодо зустрічного позову, представник його заперечила та пояснила, що ОСОБА_7 не має права оскаржувати акти 1996 та 1998 років з огляду на те, що розпорядження голови РДА від 12 січня 1998 року, і державний акт від 29 березня 1996 року були видані задовго до того, як ОСОБА_7 стала власницею відповідних земельних ділянок і у неї виникло гарантоване законом право недоторканості своєї власності, а у Берегівської РДА не існувало обовязку при прийнятті відповідних рішень враховувати права ОСОБА_7 та не допускати порушення таких. Щодо виданого оскаржуваного державного акту від 29 березня 1996 року, то представник також зазначила, що у 1996 році відбулось лише переоформлення правовстановлюючого документу на право постійного користування землею, яке існувало у Дослідної станції з 1962 року, коли виконавчий комітет Берегівської районної ради народних депутатів трудящих видав Закарпатській обласній державній сільськогосподарській дослідній станції Акт на право користування землею площею 5352,2 га, а у 1996 році правонаступнику Дослідної станції був виданий новий бланк акту з іншою площею. Отже, жодних правових підстав для визнання незаконним чи скасування державного акту 1996 року чи розпорядження голови РДА 1998 року та позбавлення Дослідної станції наявного з 1962 року права користування землею землі не має.

Представник Берегівської РДА в судове засідання не зявився, згідно листа просив справу розглянути без участі представника Берегівської РДА (том 1 а.с. 48).

Інші відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та представники третіх осіб в судове засідання не зявилися, про місце та час розгляду справи повідомлялися судом належним чином.

Представник відповідачки ОСОБА_7 - ОСОБА_9 в судове засідання не зявився, раніше ним було подано заперечення проти позову, в якому просив відмовити у задоволенні первісного позову та, в якому зазначив, що згідно листа Головного управління Держземагенства у Закарпатській області від 19.03.2015 року за Закарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією ОСОБА_2 академії аграрних наук України взагалі не зареєстровано жодної земельної ділянки. Встановлення меж земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні позивача, в натурі відбулося наприкінці 2013 року (згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.03.2016 року), а видача оспорюваних розпоряджень та передача спірних земельних ділянок у власність відповідачів у 2011-2012 роках, коли ще не були встановлені межі земельної ділянки, тому однозначно стверджувати, що відповідачі отримали спірні земельні ділянки за рахунок земель, які перебувають у постійному користуванні позивача, не можна (том 1 а.с. 154-158).

Представник ОСОБА_2 академії наук України в судове засідання не зявився, 24.04.2017 року першим віце-президентом було надіслано до суду письмові пояснення, в якому викладені позиції НААН України з приводу первісного та зустрічного позову, а також 28.04.2017 року надіслані письмові пояснення з приводу первісного позову (том 2 а.с. 7-12, 34-36), згідно яких первісний позов вони вважали обґрунтованим, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 просили відмовити.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області в судове засідання не зявився, згідно листа просив справу розглянути без участі представника управління (том 1 а.с. 193), та згідно відзиву задовольнити первісний позов дослідної станції (том 1 а.с. 210-213).

Заслухавши пояснення представника первісного позивача та вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №000413 від 29 березня 1996 року, Закарпатському інституту агропромислового виробництва с. В.Бакта, Берегівського району, на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 3166,8 га для ведення сільськогосподарського виробництва, згідно розпорядження глави Берегівської райдержадміністрації від 12.01.1998 року №10 (том 1 а.с. 5-7).

Правонаступником Закарпатського інституту агропромислового виробництва НААН України є Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція (том 2 а.с. 17-19).

Розпорядженням голови Берегівської РДА №316 від 3 серпня 2012 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0 га, розміщеної на території Бенянської сільської ради, за межами населеного пункту, для ведення особистого селянського господарства та надано останньому у власність вказану земельну ділянку (том 1 а.с. 10).

Розпорядженням голови Берегівської РДА №317 від 3 серпня 2012 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_10 площею 2,0 га, розміщеної на території Бенянської сільської ради, за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства та надано останній у власність вказану земельну ділянку (том 1 а.с. 10).

Розпорядженням голови Берегівської РДА №412 від 04 листопада 2011 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_11 площею 0,0800 га, розміщеної на території Бенянської сільської ради, за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства та надано останньому у власність вказану земельну ділянку (том 1 а.с. 11).

На підставі цих розпоряджень були видані: ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК номер 344548 від 6 вересня 2012 року на земельну ділянку за кадастровим номером 2120484400:06:000:0007, площею 2,0 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Бенянської сільської ради Берегівського району; ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ номер 772677 від 8 грудня 2011 року на земельну ділянку за кадастровим номером 2120484400:06:000:0005 площею 0,0800 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Бенянської сільської ради Берегівського району; ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК номер 344549 від 6 вересня 2012 року на земельну ділянку за кадастровим номером 2120484400:06:000:0008 площею 2,0 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Бенянської сільської ради Берегівського району (том 1 а.с. 220-222).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 116 ЗК України, в редакції Закону від 16.09.2008 р. №509-VI, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 5 вказаної статті передбачалося, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 149 ЗК України, в редакції Закону від 03.03.2011 р. №123-VI, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема визнання прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Так, в постанові Верховного Суду України від 31.10.2012 року про справі № 6-53цс12 висловлена правова позиція, згідно якої виходячи з норм ст. 116 ЗК України, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

За змістом ст. 152 ЗК України визнання недійсним державного акта на право власності на землю як самого по собі правовстановлюючого документа, не передбачено зазначеною нормою.

Вимога захисту порушених прав власника на землю реалізується зацікавленою особою шляхом звернення до суду з вимогою визнання відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки недійсним.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

При цьому, слід зазначити, що державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Стаття 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, надання у користування або у власність земельної ділянки, яка перебуває у користування позивача за первісним позовом була можлива тільки після її вилучення у встановленому законом порядку у землекористувача. Отже, орган виконавчої влади - районна державна адміністрація, не провів відповідне вилучення земельних ділянок, не вправі була надати відповідачам вказані ділянки, які перебували у користуванні іншого обєкта правовідносин позивача.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності ОСОБА_2 академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» вилучення земельних ділянок ОСОБА_2 академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії ОСОБА_2 академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.

Однак, як було встановлено Президією ОСОБА_2 академії наук України згода про вилучення спірних земельних ділянок надана не була та відповідачами протилежне доведено не було.

Отже, розпорядження голови Берегівської РДА про передачу у власність земельних ділянок ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і видані на підставі цих розпоряджень державні акти підлягають визнанню недійсними, оскільки при їх винесенні не були дотримані вимоги закону.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 10 травня 2012 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_6 належну йому земельну ділянку площею 0,08 га (том 1а.с. 15), згідно договорів купівлі-продажу від 8 листопада 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали ОСОБА_7 свої земельні ділянки площею 2,0 га та 2,0 га, розташовані на території Бенянської сільської ради, Берегівського району, поза межами населеного пункту (том 1 а.с. 16,17).

Згідно договору купівлі-продажу від 18.10.2014 року ОСОБА_6 продав належну йому земельну ділянку площею 0,0800 га ОСОБА_7 (том 2 а.с. 25-26).

Згідно ст. 387 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, оскільки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 незаконно, без вилучення від попереднього землекористувача, отримали у власність спірні земельні ділянки, після чого відчужили вказані земельні ділянки ОСОБА_7, тому спірні землі підлягають витребуванню з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 та передачі законному землекористувачу.

Щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_7 суд констатує наступне.

Згідно наданого позивачем копії Акту на право користування землею, який був виданий виконавчим комітетом Берегівської районної ради депутатів трудящих на право користування землею Закарпатській обласній державній сільськогосподарській дослідній станції Берегівського району Закарпатської області вбачається, що останній було відведено земель станом на 01.10.1962 року із загальної площі в постійне користування 5352,2 га землі з відповідним планом і описом меж (том 1а.с. 235-237).

Наказом №10-К директора Закарпатського інституту агропромислового виробництва від 07.03.1995 року було замовлено Закарпатській філії Інституту землеустрою виготовлення нового зразка Державного акта на право постійного користування землею Закарпатським Інститутом агропромислового виробництва (том 1 а.с. 238).

Тобто Державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗК №000413 від 29 березня 1996 року Закарпатському інституту агропромислового виробництва с В.Бакта, Берегівського району не була надана у користування земля Закарпатському інституту АПВ, а тільки був виданий державний акт нового взірця на право постійного користування землею.

При цьому, твердження позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_7 про те, що земельні ділянки у постійне користування державними адміністраціями не передбачались спростовується наступним.

Згідно п. 5 розділу ІV Положення про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію та Положення про районну, районну у містах Києві та Севастополі державну адміністрацію від 21.08.1995 року № 760/95, яка втратила чинність згідно з Указом Президента України від 5 березня 2002 року N 218/2002, державна адміністрація для здійснення покладених на неї завдань має повноваження, зокрема у галузі використання й охорони земель, інших природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища передає земельні ділянки у власність, надає їх у користування, у тому числі на умовах оренди, припиняє право власності або користування земельною ділянкою чи її частиною у випадках передбачених законодавством.

Згідно ст. 7 Земельного кодексу України 1990 року у постійне користування земля надається Радами народних депутатів.

Відповідно до ст. 4 Земельного кодексу України 1990 року суб'єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.

При цьому, згідно ст. 3 ч. 2 Земельного кодексу України 1990 року повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Щодо посилання ОСОБА_7 про те, що всупереч Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18.05.2010 року Державне підприємство «Закарпатгеодезцентр» не повідомляло ані ОСОБА_7, ані попередніх власників суміжних земельних ділянок про дату та час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) та провело їх без участі останніх, суд констатує, що межі землекористування Закарпатського інституту агропромислового виробництва були погоджені із суміжними землекористувачами ще 1995 році (том 1 а.с. 239-240), та відповідачка не може стверджувати, що саме вона або ж особи, від яких вона придбала земельні ділянки - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 були власниками суміжних ділянок, з якими необхідно було погоджувати межі.

Таким чином, проаналізував доводи та заперечення первісного позову та поданого зустрічного позову, норми законів, якими регулюються спірні правовідносини, суд вважає, що підстав для визнання незаконним та скасування державного акту 1996 року, розпорядження голови Берегівської РДА 1998 року і скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, яка проводиться Державним кадастровим реєстратором, не має.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, ч. 6 ст. 154, 212, 214 ЦПК України, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 328, 392, 387, 388, 393 ЦК України ст.ст. 116, 149, 152 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності ОСОБА_2 академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.ст. 3, 4, 7 Земельного кодексу України 1990 року, п. 5 розділу ІV Положення про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію та Положення про районну, районну у містах Києві та Севастополі державну адміністрацію від 21.08.1995 року № 760/95,

рішив:

Первісний змінений позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації №317 від 3 серпня 2012 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 2,0 га, розміщеної на території Бенянської сільської ради, за межами населеного пункту.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК номер 344548 від 6 вересня 2012 року, виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку за кадастровим номером 2120484400:06:000:0007 площею 2,0 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Бенянської сільської ради Берегівського району.

Визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації №412 від 4 листопада 2011 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,08 га, розміщеної на території Бенянської сільської ради, за межами населеного пункту.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ номер 772677 від 8 грудня 2011 року, виданий ОСОБА_5 на земельну ділянку за кадастровим номером 2120484400:06:000:0005 площею 0,08 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Бенянської сільської ради Берегівського району.

Визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації №316 від 3 серпня 2012 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0 га, розміщеної на території Бенянської сільської ради, за межами населеного пункту.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК номер 344549 від 6 вересня 2012 року, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку за кадастровим номером 2120484400:06:000:0008 площею 2,0 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Бенянської сільської ради Берегівського району.

Витребувати від ОСОБА_7 на користь Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 2120484400:06:000:0008), земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 2120484400:06:000:0007) та земельну ділянку площею 0,08 га (кадастровий номер 2120484400:06:000:0005), що розташовані на території Бенянської сільської ради.

Визнати за Закарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією НААН України право постійного користування згідно державного акту земельними ділянками площею 2,0 га (кадастровий номер 2120484400:06:000:0008), площею 2,0 га (кадастровий номер 2120484400:06:000:0007) та площею 0,08 га (кадастровий номер 2120484400:06:000:0005), що розташовані на території Бенянської сільської ради Берегівського району.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції ОСОБА_2 академії аграрних наук України, Берегівської районної державної адміністрації, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_2 академія аграрних наук України, про визнання незаконним та скасування розпорядження глави Берегівської районної державної адміністрації від 12.01.1998 року №10 та державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №000413, виданого Берегівською районною державною адміністрацією, скасування державної реєстрації земельної ділянки відмовити.

Стягнути з Берегівської районної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в користь Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції ОСОБА_2 академії аграрних наук України судовий збір у розмірі по 1849 (одна тисяча вісімсот сорок девять) гривень 33 копійки з кожного.

Вжитий захід забезпечення позову, згідно ухвали про забезпечення позову від 08 грудня 2016 року, змінений ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 22 березня 2017 року, яким було заборонено ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса місця реєстрації м. Берегове, вул. Пушкіна, 8/1, проводити будівельні роботи чи інші роботи щодо зведення тимчасових та постійних будівель, споруд на земельних ділянках площею 2,0 га (кадастровий номер 2120484400:06:000:0008), 2,0 га (кадастровий номер 2120484400:06:000:0007), та 0,08 га (кадастровий номер 2120484400:06:000:0005), які розташовані на території Бенянської сільської ради Берегівського району за межами населеного пункту, застосовувати до набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя ОСОБА_12.