Ухвала суду № 6667943, 09.07.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2009 року справа № 14/265

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Баранник Н.П. (доповідач), суддів:

при секретарі: Мірошниченка М.В., Юхименка О.В., Красота А.О., за участю

представника відповідача: Доган В.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Кіровоградської області від 17.12.2007р. у справі № 14/265 (категорія статобліку 2.11.1 ) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПКом» до про Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИЛА : Товариство з обмеженою відповідальністю «АПКом» (далі по тексту позивач) звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №№ 0000662300/0, 0000672300 від 08.08.2007р., винесених Кіровоградською міжрайонною державною податковою інспекцією (далі по тексту відповідач). Позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати нечинними податкове повідомлення-рішення № 0000662300/0 від 08.08.2007р. в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 21 935 грн. 36 коп., в тому числі 14 623 грн. 17 коп. основного платежу та 7 312 грн. 09 коп. штрафної (фінансової) санкції, а також податкове повідомлення-рішення № 0000672300 від 08.08.2007р. в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 41 987 грн. 72 коп., в тому числі 27 991 грн. 81 коп. основного платежу та 13 995 грн. штрафної (фінансової) санкції. Постановою господарського суду Кіровоградської області від 17.12.2007р. у справі № 14/265 позовні вимоги задоволено частково, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000662300/0 від 08.08.2007р. в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 14 354 грн. 17 коп. основного платежу та 7 177 грн. 09 коп. – штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення № 0000672300/0 від 08.08.2007р. в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 27 991 грн. 81 коп. основного платежу та 13 995 грн. 91 коп. штрафної (фінансової) санкції. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу.

Посилаючись в апеляційній скарзі на відсутність з боку суду першої інстанції повного та вірного дослідження доказів, встановлення обставин справи, а також порушення норм матеріального права, відповідач просить постанову від 17.12.2007р. у справі скасувати в частині задоволення вимог позову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що суд першої інстанції виніс законне та обґрунтоване рішення, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду – без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

Позивач про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі в судовому засіданні не направив, тому колегія суддів вважає можливим справу розглянути без участі представника позивача.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суть спору.

Уповноваженими фахівцями податкового органу була проведена планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2004 року по 31.03.2007 року.

За результатами перевірки складено акт №46/23-00/32514029 від 27.07.2007 року, в якому зафіксовано порушення підпункту 4.1.1 пункту 4 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження підприємством нарахованого податку на прибуток на 24504 грн. 55 коп., підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження суми нарахованого податку на додану вартість за перевіряємий період на 30041 грн. 00 коп. Акт перевірки став підставою для прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень від 08.08.2007 року №0000662300/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 35570 грн. 00 коп., в тому числі 23 713 грн. 00 коп. основного платежу та 11 857 грн. 00 коп. штрафної (фінансової) санкції; №0000672300/0 від 08.08.2007 року про визначення податкового зобов'язанні з податку на додану вартість в розмірі 45062 грн. 00 коп., в тому числі 30041 грн. 00 коп. основного платежу та 15021 грн. 00 коп. штрафної (фінансової) санкції.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково, і визнав нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000662300/0 від 08.08.2007р. в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 14 354 грн. 17 коп. основного платежу та 7 177 грн. 09 коп. – штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення № 0000672300/0 від 08.08.2007р. в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 27 991 грн. 81 коп. основного платежу та 13 995 грн. 91 коп. штрафної (фінансової) санкції. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам діючого податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Так, згідно з п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем було надано достатньо доказів, а саме реєстр виданих податкових накладних ВАТ «ТД «Гідросила» (т. 1, а.с. 96-113), податкові накладні (т.1, а.с.114-120), реєстр платіжних документів ТОВ «АПКом» (т.1, а.с. 121-129), які підтверджують правомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними №9 від 13.01.2006 року, №22 від 22 від 24.01.2006 року, №73 від 03.02.2006 року, №86 від 08.02.2006 року, №118 від 17.02.2006 року, №230 від 24.03.2006 року, №288 від 04.04.2006 року, виписаних ЗАТ «ТД «Гідосила», які помилково завірені печаткою ЗАТ «ЗК «Гідросила».

Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд правильно вирішив про помилковість висновку податкової служби про завищення позивачем податкового кредиту за 2006 рік на 16508 грн. 47 коп..

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платника податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважаються дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше – або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Посилаючись на договори оренди №5/07-2005-АП/АР від 01.07.2005 року, №6/05-2005-АП/АР від 01.10.2005 року, №3/2005-АП/АР від 03.01.2005 року, №3/2005-АП/АР від 03.01.2005 року, №1/2005-АП/АР від 01.04.2005 року, відповідач стверджує, що позивачем не включено до податкового зобов'язання по податку на додану вартість суми податку з операції по передачі в оренду основних засобів за вищезазначеними договорами оренди за відповідні періоди ( стор. 26-28 акту, т.1 а.с.22-23).

В той же час, відповідачем не надано доказів зарахування на банківській рахунок позивача орендної плати за договорами оренди за зазначені в акті періоди, або доказів оформлення документа, що засвідчує факт виконання позивачем послуги в зазначених періодах.

Будь-яких документів, що підтверджують передачу згідно актів прийому-передачі предметів оренди за вказаними договорами оренди, або актів виконання позивачем послуг з оренди, за вказані в акті перевірки періоди, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції та вважає безпідставним нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням №0000672300/0 від 08.08.2007 року в сумі 41987 грн. 72 коп., в тому числі 27991 грн. 81 коп. за основним платежем, 13995 грн. 91 коп. штрафної (фінансової) санкції.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, так і за її межами.

Згідно підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підтверджують продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт/послуг) платником податку.

Як вже зазначалося, відповідачем не було надано суду доказів зарахування на банківській рахунок позивача орендної плати за договорами оренди за зазначені в акті перевірки періоди, або доказів оформлення документа, що засвідчує факт виконання позивачем послуги з надання основних засобів в оренду в зазначених періодах.

Будь-яких документів, що підтверджують передачу згідно актів прийому-передачі предметів оренди за вказаними договорами оренди, або актів виконання позивачем послуг з оренди, за вказані в акті перевірки періоди, матеріали справи теж не містять.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку і про безпідставність нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 21531 грн. 26 коп., в тому числі 14354 грн. 17 коп. за основним платежем, 7177 грн. 09 коп. штрафної (фінансової) санкції.

В розрахунку сум податкових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погоджується з нарахуванням податку на прибуток в розмірі 269,00 грн. основного платежу, 135,00 грн. штрафної (фінансової) санкції, а всього 404,00 грн. та просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Кіровоградської МДПІ №0000662300/0 від 08.08.2007 року з урахуванням даних сум, в той же час жодних підстав, якими обґрунтовані вказані вимоги, не зазначив.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення вимог в цій частині відсутні.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини, що мають суттєве значення для вирішення спору, зробив висновки, що відповідають фактичним обставинам справи, і ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 17.12.2007р. у справі № 14/265 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

В повному обсязі ухвалу складено 28.10.2009р..

Головуючий суддя: Н.П. Баранник

Судді: М.В. Мірошниченко

О.В. Юхименко